Постанова № 9367844, 13.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2010                                                                                           № 44/102

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Кузьмин Г.В. – представник, дов. № 15/09 від 15.09.2009;

від відповідача - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Тувал"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.04.2009

у справі № 44/102 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Брейн Бау-Холдінг Шляхбуд"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Тувал"

про                                                   стягнення 133 213,32 грн.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 за № 01-23/1/8 змінено склад колегії суддів.          

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2009, 30.03.2010 у справі № 44/102 розгляд справи відкладено на 23.06.2009 та 13.04.2010, відповідно, ухвалою від 23.06.2009 зупинено, а від 18.02.2010 поновлено апеляційне провадження у даній справі.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 у справі №44/102 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 94 461,79 грн. основного боргу, 944,62 грн. державного мита, 83,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач, в порушення умов договору поставки № 15/01, укладеного 15.01.2008 між позивачем та відповідачем, частково оплатив поставлений товар на суму 212 620,00 грн., що підтверджується витягами із особового рахунку від 16.01.2008, 25.02.2008, 26.02.2008, тому суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 94 461,79 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, судом було встановлено, що розміри заборгованості, строки сплати відповідачем за поставлений товар, а відтак і дати, з яких необхідно нараховувати пеню відповідно до договору, 3% річних, інфляційні втрати, є різними (а не загальними, як зазначено у позовній заяві), у зв’язку із поступовою та частковою оплатою відповідачем поставленого товару, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 19 160,73 грн., 3% річних в сумі 2 493,23 грн., інфляційних втрат у сумі 17 097,57 грн. не підлягають задоволенню у зв’язку із ненаданням позивачем суду відповідно до ст. 33 ГПК України розрахунку розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, з врахуванням різних строків сплати відповідачем за поставлений товар за договором, різних дат, з яких необхідно нараховувати штрафні санкції відповідно до договору, та різних розмірів заборгованості відповідача.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 у справі №44/102 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступним.

Заявник вказує на порушення ч. 2 ст. 84 ГПК України, оскільки, як вбачається із резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2009, позов ТОВ "Брейн Бау – Холдинг Шляхбуд" по суті не вирішено, оскільки стягнення покладено на Акціонерну компанію "Нафтогаз України"; крім того в рішенні суду від 06.04.2009 вказано, що воно прийняте за відсутності відповідача, однак, про те, що розгляд справи призначено на 06.04.2009 відповідач повідомлений не був; клопотання відповідача, які були подані до суду першої інстанції, про оголошення перерви у судовому засіданні та зупинення провадження у справі, судом були залишені без розгляду, що не знайшло свого відображення у рішенні суду від 06.04.2009, чим порушено ст.ст. 22, 69, 77 ГПК України

Також скаржник зазначає, що позивачем свої зобов’язання за договором не виконані у повному обсязі, оскільки згідно із специфікацією від 15.01.2008 постачальник не поставив 1000 куб. метрів ЩПС М-40, а згідно із видатковою накладною № РН-0000003 від 30.01.2008 постачальником було поставлено лише 823,290 куб. метрів ЩПС М-40; згідно із специфікацією від 25.02.2008, постачальник не поставив ЩПС М-40 у кількості 500 куб. метрів, а згідно із видатковою накладною № РН-0000011 від 29.02.2008 постачальником було поставлено лише у кількості 500 тонн ЩПС М-40 у зв’язку із чим, керуючись п. 4.3 договору, відповідач також міг не виконувати свої зобов’язання в частині оплати за поставлений товар, при цьому заявник посилається на положення ч. 4 ст. 612, ч. 1 ст. 613 ЦК України.

Крім того, заявник апеляційної скарги вказує на те, що довіреність серії ЯОГ № 779625 від 21.01.2008 та довіреність серії ЯОГ № 779631 від 25.02.2008, оформлені неналежним чином, а тому не можуть слугувати доказом підтвердження факту отримання відповідачем поставленого товару, оскільки у довіреності серії ЯОГ № 779625 від 21.01.2008 є незаповнені рядки, а саме у графі "Найменування цінностей"; у даній довіреності, виданій на ім'я Курчивенка Г.І., останній повинен був отримати ТМЦ на підставі рахунку № 1 від 15.01.2008, а не видаткової накладної № РН-0000003 від 30.01.2008; згідно із довіреністю серії ЯОГ № 779631 від 25.02.2008 уповноважена особа повинна була отримати бетон, а не щебенево-бетонну суміш, оброблену цементом; із видаткової накладної №РН 0000011 та із даної довіреності не вбачається, на підставі якого документу поставлений товар повинен був отримуватись.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів відповідача викладених у апеляційній скарзі, просить рішення Господарського суду міста Києва змінити; вказує на те, що відповідно до п. 1.4 договору точна кількість товару вказується у видаткових накладних, тому загальна кількість поставленої щебенево-піщаної суміші значно перевищує кількість зазначеної в заявці, таким чином, позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином; доказом підтвердження факту отримання покупцем поставленого товару слугує видаткова накладна, підписана представниками сторін.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позов про стягнення з відповідача 94 461,79 грн. основного боргу за поставлений товар, 19 160,73 грн. пені за несвоєчасну оплату, 17 097,57 грн. суми збитків з урахуванням індексу інфляції, 2 493,23 грн. 3% річних від простроченої суми та судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки №15/01-08 від 15.01.2008, відповідно до п. 1.1 якого, позивач, за договором постачальник, зобов’язався виготовити та передати у власність відповідача, за договором покупця, товар, а відповідач зобов’язався прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Відповідно до умов договору від 15.01.2008 кількість та асортимент товару додатково визначається сторонами у відповідних специфікаціях, які оформлюються як додатки до цього договору і є невід'ємними його частинами; ціни на товар визначаються згідно із калькуляціями і вказуються у специфікаціях (п. 1.2, 1.3 договору від 15.01.2008).

Згідно із п. 4.3 договору від 15.01.2008 оплата товару здійснюється на підставі виставлених рахунків-фактур протягом 14-ти календарних днів з моменту фактичної поставки партії товару.

У пункті 1 додаткової угоди від 25.02.2008 до договору поставки № 15/01-08 від 15.01.2008 сторони прийшли до згоди внести зміни до договору поставки № 15/01-08 від 15.01.2008, а саме в п. 4.1 договору і викласти його в наступній редакції: "Ціна договору визначається за сумою специфікацій (та/або видаткових накладних) підписаних сторонами в період дії даного договору.

На виконання умов договору від 15.01.2008 позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000003 від 30.01.2008 на суму 224 461,79 грн. та № РН-0000011 від 29.02.2008 на суму 82 620,00 грн., підписаними сторонами, усього на загальну суму 307 081,79 грн.

Відповідач всупереч умовам договору частково розрахувався із позивачем за поставлений товар, що підтверджується витягами із особового рахунку від 16.01.2008, 25.02.2008, 26.02.2008 на загальну суму у розмірі 212 620,00 грн., у зв’язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 94 461,79 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідачем не було надано суду першої інстанції доказів належного виконання умов договору від 15.01.2008, також не було надано таких доказів до апеляційного господарського суду.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 94 461,79 грн. заборгованості за поставлений товар, є такими, що відповідають вимогам ст.ст. 193 ГК України, 526 ЦК України та підтверджені матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до п. 7.2 договору від 15.01.2008 відповідач в разі прострочення кінцевого терміну розрахунку за товар сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов’язання розрахованої за кожний день прострочки платежу.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційна інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у позові в частині вимог про стягнення пені, інфляційних втрат, річних, зважаючи на те, що позивачем додано до позовної заяви детальний розрахунок зазначених позовних вимог, а згідно зі ст. 55 ГПК України в ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею; ціну позову вказує позивач; у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.

Отже, положення ст. 55 ГПК України передбачають перевірку суддею розрахунку позивача та встановлення правильних сум позовних вимог, тому суд був зобов’язаний задовольнити позовні вимоги про стягнення сум пені, інфляційних втрат, річних у правильних розмірах, відповідно до умов договору щодо періоду прострочення платежів із урахуванням різних сум боргу та дат здійснення часткової сплати, а відмовити лише у задоволенні позовних вимог у частині, яка не відповідає обставинам справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 02.06.2009 від позивача витребувано розгорнутий розрахунок інфляційних втрат, пені, річних по кожній накладній та із врахуванням здійснених платежів.

Однак, у наданому позивачем розрахунку вказано інші періоди, ніж у розрахунку, доданому до позовної заяви, тому, враховуючи положення ст. 101 ГПК України, апеляційним господарським судом перераховано суми пред’явлених у позовній заяві вимог та встановлено, що правильними сумами, з врахуванням часткових платежів, є суми: пені – 10 930,49 грн., інфляційних втрат – 14 830,50 грн., 3% річних – 2 296,28 грн.

Оскільки до клопотання від 07.04.2009 про зупинення провадження у справі № 44/102 відповідачем не додано доказу того, що пов’язана з нею справа розглядається іншим судом, а таким доказом є ухвала про порушення провадження у справі, то, керуючись ст. 79 ГПК України, судом правомірно було відмовлено у задоволенні клопотання.

Скаржник безпідставно посилається на норми ч. 4 ст. 612 та ч. 1 ст. 613 ЦК України, оскільки як вже зазначалось, умовами п. 4.3 договору від 15.01.2008 передбачено обов’язок оплати поставленої партії товару; виконанню відповідачем обов’язку оплатити одержаний товар не перешкоджала будь-яка обставина, залежна від позивача, про що також свідчить часткова оплата товарів; відповідач матеріалами справи не довів наявності обставин, передбачених у ч. 1 ст. 613 ЦК України.

Як вже зазначалось, одержання відповідачем товарів від позивача підтверджено видатковими накладними № РН-0000003 від 30.01.2008 та № РН-0000011 від 29.02.2008, у яких вказано, що представник позивача відвантажив, а представник відповідача одержав вказані у накладних товари; підписи цих осіб скріплені відбитками печаток.

Та обставина, що асортимент товару, вказаний у довіреності, виданій уповноваженій особі, не у повній мірі відповідає асортименту товару, вказаному в накладній, не заперечує факту одержання відповідачем товару.

Крім того, саме відповідач оформлює довіреності уповноваженим особам, отже, на останньому і лежить обов’язок дотримуватись вимог нормативних актів при їх оформленні.

Як вбачається із матеріалів справи, у судове засідання 17.03.2009 представник відповідача не з'явився, у зв’язку із чим ухвалою суду першої інстанції від 17.03.2009 розгляд справи було відкладено на 02.04.2009.

У судовому засіданні 02.04.2009 представник відповідача був присутнім та у цьому ж засіданні було оголошено про перерву у судовому засіданні до 07.04.2009; у судове засідання 07.04.2009 представник відповідача не з'явився.

Отже, відповідачу була надана можливість скористатись своїми правами, передбаченими ГПК України.

ГПК України не покладає на суд обов’язок задовольняти клопотання сторони про оголошення перерви у судовому засіданні, крім того, слід враховувати, що судом вже відкладався розгляд справи та оголошувалась перерва у судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2009 у справі №44/102 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

          "Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тувал" (юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10; поштова адреса: 01001, вул. Михайлівська, 21-Б, оф. 18; код ЄДРПОУ 33750920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брейн Бау-Холдинг Шляхбуд" (юридична адреса: 01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, 5/14; поштова адреса: 02660, м. Київ, пр-т Визволителів, 1, оф. 638; код ЄДРПОУ 34577541) 94 461,79 грн. основного боргу, 10 930,49 грн. пені, 14 830,50 грн. збитків від інфляції, 2 296,28 грн. три відсотки річних, 1 225,19 грн. державного мита, 108,53 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.".

3.          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4.          Справу № 44/102 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

07.05.10 (відправлено)