Постанова № 9367716, 05.10.2009, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2009 р. Справа № 3/116

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Гушилик С.М., при секретарі Циганчук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

Державного підприємства Міністерства оборони України “Івано-Франківський лісопромисловий комбінат” в особі структурного підрозділу “Чернівецький військовий лісгосп”

до Державної податкової інспекції у м.Чернівці

про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.06р. № 0014262320/2 на суму 2258,94 грн. та № 0014272320/2 на суму 1498,99грн. за участю представників: Від позивача –Пустовіт Ю.О. –представник (дов. від 11.02.2009р.)

Від відповідача –Чебан В.І. –представник (дов. від 26.03.2009р.)

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство Міністерства оборони України “Івано-Франківський лісопромисловий комбінат” в особі структурного підрозділу “Чернівецький військовий лісгосп” звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернівці про скасування податкових повідомлень - рішень від 10.04.06р. № 0014262320/2 на суму 2258,94 грн. та № 0014272320/2 на суму 1498,99 грн. та застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату дивідендів.

Ухвалою суду від 21.06.2006 року (суддя Бабак Л.М.) відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 07.07.2006 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за результатами перевірки, проведеної працівниками ДПІ у м. Чернівці, було складено Акт № 3814/107/23-1/21417690 від 08.12.2005 року, на підставі якого структурному підрозділу Позивача –“Чернівецький військовий лісгосп”, було направлено податкові повідомлення-рішення від 10.04.06р. № 0014262320/2 на суму 2258,94 грн. та № 0014272320/2 на суму 1498,99 грн. та застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату дивідендів. Позивач вважає, що вказане рішення є незаконним та підлягає скасуванню з наступних підстав:

Згідно з пунктом 1.9 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” дивіденди –це платіж, який проводиться виключно юридичною особою на користь власників (довірених осіб власників) корпоративних прав, емітованих такою юридичною особою у зв’язку з розподілом частини її прибутку. Отже, структурний підрозділ позивача взагалі не зобов'язаний сплачувати дивіденди, оскільки не є юридичною особою.

Статтею 18 Закону України “Про підприємства України”, продовжує позивач, передбачено, що порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно зі Статутом підприємства чи чинним законодавством. У відповідності до п.8.2 Положення про підрозділ державного підприємства “Івано-Франківський лісопромисловий комбінат” весь залишок прибутку, після сплати всіх встановлених податків, ЧДЛГ передає лісокомбінату.

Крім цього, Закони України “Про Держбюджет на 2004 рік”, “Про Держбюджет на 2005 рік”, платниками дивідендів визначають виключно юридичних осіб, а не їх структурні підрозділи.

Відповідач проти позову заперечує зазначаючи у своїх письмових запереченнях на позов, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте ним правомірно, посилаючись при цьому на те, що відповідно до пунктом 1.9 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під дивідендами розуміється платіж, який здійснюється юридичною особою –емітентом корпоративних прав чи інвестиційних(сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав інвестиційних сертифікатів) у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державними некорпоративними, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв’язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Статтею 65 Закону України “Про Держбюджет на 2005 рік” (статтею 63 в редакції Закону України “Про Держбюджет на 2005 рік” від 23.12.2004р. № 2285) встановлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об’єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб’єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 (далі –Закон 2181) самостійно визначене платником податків у податковій декларації податкове зобов’язання, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Актом перевірки, продовжує відповідач, встановлено, що позивачем самостійно проводилась сплата частини прибутку з порушенням строків відповідно до поданих ним декларацій, якими сума зобов’язання є узгодженою з моменту їх подачі, тому застосування штрафних санкцій є незаконним.

Ухвалою суду від 07.07.2006 року розгляд справи було перенесено на 30.08.2006 року.

Ухвалою суду від 30.08.2006 року провадження у справі зупинено до вирішення у Вищому адміністративному суді України справи за № 1/30, яка розглянута господарським судом Чернівецької області.

22.01.2009 року до господарського суду Чернівецької області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв’язку з тим, що рішення по справі № 1/30 набрало законної сили.

Розпорядженням голови господарського суду Чернівецької області від 27.01.2009 року справу передано на розгляд судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 30.01.2009 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 23.02.2009 року.

Ухвалою суду від 23.02.2009 року за клопотанням сторін розгляд справи було відкладено на 23.03.2009 року.

В своїх доповненнях до позовної заяви позивач також посилається на те, що ЧВЛГ визначив суму дивідендів у деклараціях з податку на прибуток, які ним подавались не для себе, а для юридичної особи, тобто для позивача, структурним підрозділом якого являється ЧВЛГ, і на якого покладено обов’язок сплати дивідендів та відповідальність за їх несвоєчасну сплату. Статтею 1.1 Закону 2181 передбачено, що обов’язок сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) покладається на структурні підрозділи юридичних осіб лише у випадках, коли обов’язок сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) на структурні підрозділи юридичних осіб покладено законами України. При цьому жоден закон України не покладає обов’язок сплати дивідендів на структурні підрозділи юридичних осіб, яким є ЧВЛГ.

Відповідач в свою чергу надав заперечення на доповнення позивача, які полягають в наступному.

Відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення, які вказані в акті перевірки передбачено саме Законом 2181, тому правові засади оподаткування, штрафних санкцій та порядку погашення зобов’язань платників податків визначені саме цим Законом. Закон 2181 являється спеціальною нормою в галузі податкового законодавства, а Закон України про Держбюджет є загальним по даним питанням, а загальні норми можуть бути примінені щодо питань, які не врегульовані спеціальною нормою права.

В судовому засіданні 23.03.2009 року оголошено перерву до 26.03.2009 року.

Ухвалою від 26.03.2009 року провадження у справі було зупинено до розгляду аналогійної справи № 10/80.

Ухвалою від 03.09.2009 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 14.09.2009 року.

Ухвалою від 14.09.2009 року розгляд справи було зупинено за клопотання відповідача та призначено судовий розгляд на 05.10.2009 року.

Розглянувши подані документи, з’ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з Положенням про підрозділ державного підприємства Івано-Франківський лісопромкомбінат Чернівецький військовий лісгосп, зареєстрованим рішенням виконкому Першотравневої районної Ради народних депутатів м. Чернівці № 3/1 від 12.01.1994 р., є відособленим підрозділом державного підприємства Івано-Франківський лісокомбінат, здійснює свою господарську діяльність на принципах повного госпрозрахунку та самофінансування і зобов’язаний з балансового прибутку сплачувати всі встановлені податки .

08 грудня 2005 року фахівцями ДПІ у м. Чернівці проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства підрозділу державного підприємства Івано-Франківського лісокомбінату Чернівецький військовий лісгосп за період з 01.07.2004р. по 30.09.2005р., результати якої оформлені актом № 3814/107/23-1/21417690 від того ж числа.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.04.06 року № 0014262320/2 про застосування за затримку на 40 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 11294,69 грн. –штрафу у розмірі 20% від сплати цієї суми в розмірі 2258,94 грн. та від 10.04.06 року № 0014272320/2 про застосування за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 14989,87 грн. –штрафу у розмірі 10% від сплати цієї суми в розмірі 1498,99 грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).

Підпунктом 1.9 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі – Закон № 334/94-ВР) визначено, що дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв’язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю.

Разом з тим, згідно з пунктом 3 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” дивіденди, в тому числі частина податку на прибуток (дохід), яка прирівняна до дивідендів, належать до загальнодержавних податків і зборів. Здійснення контролю щодо сплати частини прибутку (доходу) господарськими організаціями: державними, казенними підприємствами та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (паї, акції), дочірніми підприємствами проводиться на підставі декларацій з податку на прибуток, що ними подаються.

Чернівецький військовий лісгосп ДП Івано-Франківського лісокомбінату визначив собі податкове зобов'язання до бюджету деклараціями з частини прибутку, які підприємство подало до ДПІ у місті Чернівці. Суму, яку Чернівецьке підприємство по деклараціях та узгодивши її цими ж деклараціями, не погасило дане податкове зобов'язання в установлений законом термін. Дані суми були погашені платіжними дорученнями несвоєчасно. Порушення згаданого закону Чернівецьким військовим лісгоспом державного підприємства Івано-Франківського лісокомбінату призвело до застосування штрафу в розмірі 20% в сумі –2258,94 грн. та штрафу в розмірі 10% в сумі –1498,99 грн. Тому штрафні санкції були прийняті на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону № 2181.Цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Санкції, які застосовані до Чернівецького лісгоспу, передбачені Законом №2181, є адміністративно-господарськими санкціями, визначеними главою 27 ГК України.

Статтею 17.1.7 Закону України № 2181 встановлено не строки позовної давності, а тривалість прострочення сплати погодженого податкового зобов'язання, що застосовуються для визначення розміру штрафних санкцій до платника, який допустив прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Тобто штрафна санкція у розмірі 20% від суми податкового зобов'язання, застосовується до платника, який затримав сплату узгодженого податкового зобов'язання від 31 до 90 днів від дня встановленого законодавством для такої сплати, а штрафна санкція у розмірі 10% від суми податкового зобов'язання, застосовується до платника, який затримав сплату узгодженого податкового зобов'язання до 30 днів від дня встановленого законодавством для такої сплати. При цьому вказаний штраф можна стягувати протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня його вчинення. Першим днем порушення сплати узгодженого податкового зобов'язання є перший день, наступний за граничним днем сплати узгодженого податкового зобов'язання. Тому штраф до платника податку за несвоєчасну сплату дивідендів, термін оплати яких настав 21 липня 2005 року, міг бути застосований Відповідачем не пізніше 21 липня 2006 року. Так як рішення прийнято відповідачем 10 квітня 2006 року, то таке рішення є таким яке прийнято без порушення строків його винесення.

Нарахування, сплата пені та штрафні санкції застосовуються до платника податків контролюючими органами. На підставі п. 1 1ст. 1 Закону № 2181 платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Враховуючи межі застосування Законів України про Держбюджет і відповідно принципу привілеї спеціальної норми над загальною, положення Закону № 2181 являється спеціальною нормою в галузі податкового законодавства, а Закони України Про Держбюджет є загальними по даним питанням.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.04.2007 року та в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 року по справі № 6/126.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 10.04.06 року № 0014262320/2 на суму 2258,94 грн. та № 0014272320/2 на суму 1498,99грн. діяв в межах своїх повноважень та згідно чинного законодавства.

Судові витрати віднести на позивача.

Керуючись статтями 71, 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. ст. 185, ч. 1-3, 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, встановлений цим кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова складена в повному обсязі та підписана 08.10.2009 року

Суддя С.М. Гушилик