Рішення № 9367342, 15.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2010 р. Справа № 42/39-10

вх. № 1482/4-42

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г. (дов.)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом КП "Міський інформаційний центр", м. Харків

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 762,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, КП "Міський інформаційний центр", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ФОП ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за користування місцем згідно Договору № 169 від 14.12.2006р. в сумі 620,78 грн. та пені в сумі 142,14 грн. за несвоєчасну сплату основного боргу.

Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

14.04.2010р. від позивача через канцелярію суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за користування місцем згідно Договору № 169 від 14.12.2006р. в сумі 620,78 грн. та пеню в сумі 47,42 грн. за несвоєчасну сплату основного боргу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, тому суд приймає уточнення позивача до розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги з врахуванням уточнень.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлювався ухвалою суду, яка направлялась на адресу, що зазначена в позовній заяві. Отримання відповідачем ухвали суду підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, отже відповідач є належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

14 грудня 2006 року між комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" (позивач) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 (відповідач) було укладено договір № 169 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій (далі - Договір).

Відповідно до Договору та Акту прийому-передачі від 01 січня 2007 року до Договору позивач надав в експлуатацію відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для конструкції - щит на фасаді (6,80 x 1,00 x 1) за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 83/26, строком з 01 січня 2007р. по 31 грудня 2007р. (п.1.4 Договору).

Згідно умов Договору № 169 від 14.12.2006р., а саме: п.п. 3.4.6., 4.1.,4.5. Договору та Додатку № 1 до Договору № 169 від 14.12.2006 р. відповідач зобов'язаний кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 318 грн. 24 коп., у т.ч. ПДВ 20%.

Однак, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем і матеріалами справи, відповідач не повністю виконав взяті на себе зобов'язань за Договором щодо оплати за місце, надане у користування, а саме, не сплачував платежі, передбачені розділом 4 цього Договору, за період з квітня 2007р. по червень 2007р., внаслідок чого виникла заборгованість за вказаними платежами у розмірі 620,78 грн.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд зазначає, що між сторонами укладена Додаткова угода № 1 від 05.06.2007р., відповідно до якої сторони досягли згоди щодо припинення Договору з 06.06.2007р., однак це не звільняє відповідача від зобов"язань щодо оплати заборгованості, яка виникла.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 620,78 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 47,42 грн. пені за несвоєчасну сплату платежів.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном. Крім того, штраф, який застосовується у разі порушення зобов'язання, слід відрізняти від штрафу як адміністративно-господарської санкції, визначення якого міститься у частині першій статті 241 ГК України.

Згідно з п. 6.1. Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених Договором, відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені складає 47,42 грн.

Наданий розрахунок пені відповідає нормам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом.

За таких обставин, позовні вимоги є нормативно та документально обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати повністю покладаються на відповідача, а саме витрати щодо сплати держмита в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., а також витрати на отримання довідки з ЄДР в сумі 17,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 32-34, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, інші відомості в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, оф.618, р/р 2600030114375 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код 32135675) заборгованість за користування місцем у сумі 620,78 грн., пеню в сумі 47,42 грн., витрати щодо сплати держмита в розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., витрати на отримання довідки з ЄДР в сумі 17,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 19.04.2010р.