Рішення № 9367166, 05.05.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"05" травня 2010 р. Справа № 11/48

За позовом Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» в особі Рівненської філії

до відповідача: Приватне підприємство «Агроніка» м.Рівне

про стягнення 427 880 грн. 62 коп. заборгованості за кредитною угодою, комісії, відсотків,

пені та штрафу шляхом звернення стягнення на майно

Суддя Грязнов В.В.

Представники сторін:

від позивача- не з’явився - Мазурок В.С., юрисконсульт (довір.№2/03 від 11.09.2008р.);

від відповідача- Федорков В.І., представник (довір.б/н від 25.03.2010р.).

Представники сторін не заявили клопотаннь про технічну фіксацію судового процесу.

В судових засіданнях 26 березня 2010р. та 14 квітня 2010р. оголошувались перерви.

Для підготовки повного тексту рішення в судовому засіданні 23 квітня 2010р. оголошено перерву до 05 травня 2010р.

Суть спору: Позивач-ПАТ «Брокбізнесбанк»в особі Рівненської філії звернувся до суду з заявою про стягнення шляхом звернення стягнення на майно Відповідача-Приватного підприємства «Агроніка»300 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 85 556 грн. 24 коп. відсотків за користування кредитними коштами, 10 424 грн. 38 коп. - пені, 31 450 грн. 00 коп. штрафу та 450 грн. 00 коп. комісії згідно укладеного договору.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач зазначив, що 29 лютого 2008р. уклав з Відповідачем кре-дитний договір №09KL-08, згідно умов якого останньому було надано кредит у вигляді відкличної поновлюваль-ної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 300000 грн. на строк до 25.02.2011р. включно під 17% річ-них для поповнення обігових коштів. Відповідач зобов’язувався повернути одержані в рахунок кредитної лінії кошти, сплатити проценти за користування кредитною лінією та інші передбачені договором платежі.

Надалі сторони внесли до кредитного договору зміни, якими збільшили відсоткову ставку –до 26%.

З метою належного виконання позичальником своїх зобов’язань, 29 лютого 2008р. Позивач уклав з пози-чальником-ПП «Агроніка»іпотечний договір №09KL-08/і, предметом якого є будівля корнесховища загальною площею 1 721,8м2, яке знаходиться у Рівненській області Демидівсьому районі, с.Набережне, вул.Луцька, 9-А.

Позивач зазначає, що Відповідач порушив договірні зобов’язання, своєчасно не повернув кредит і не сплатив проценти, при цьому, Позивач зауважує, що 02.03.2009р. повідомив його, що строк кредитного договору закінчився та про необхідність протягом 30 днів погасити 319214 грн. 78 коп. заборгованості, яка виникла перед банком, проте позичальник боргу не погасив.

Відповідач-Приватне підприємство «Агроніка»позову «невідомого йому»Публічного акціонерного товарис-тва «Брокбізнесбанк»не визнав з підстав, зазначених у відзиві від 24.03.2010р., зокрема зазначивши, що не укладав з Позивачем кредитного договору, при цьому наголошує, що не отримував повідомлення про зміну кредитора у кредит-ному договорі, але визнав, що має заборгованість перед Акціонерним банком «Брокбізнесбанк», проте, строк договору з ним не закінчився.

Відповідач зауважив, що зміни до Іпотечного договору нотаріально не посвідчені, тому не мають сили. Зазна-чив, що неодноразові звернення з пропозицією про передачу предмету іпотеки Акціонерним банком «Брокбізнесбанк»залишені без реагування.

При цьому, витребуваних ухвалами 26.02.2010р. та 17.03.2010р. доказів виконання умов кредитного договору та іпотечного договору суду не надав.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ,

що процесуальні повноваження Рівненської філії, а також факт заміни 22.05.2009р. назви Позивача з Акціонер-ний банк «Брокбізнесбанк»на Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк»стверджуються матеріалами справи.

Акціонерний банк «Брокбізнесбанк»-банк в особі директора Рівненської філії та Приватне підприємство «Аг-роніка»-позичальник 29 лютого 2008р. уклали Кредитний договір №09KL-08 (надалі в тексті –Договір). Згідно пп.1, 2.1-2.3, 3-6 Договору,- банк надав кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості у розмірі 300000 грн. на строк до 25.02.2011р. включно під 17% річних для поповнення обігових коштів, а позичаль-ник (стаття 4) зобов’язувався повернути одержані в рахунок кредитної лінії кошти, сплатити проценти за користування кредитною лінією та інші передбачені договором платежі, а у випадку порушення договірних зобов’язань (в т.ч. пору-шення строків платежів) –на письмову вимогу Банку достроково (протягом 30 днів) повернути всю суму кредиту спла-тити всі належні суми за Договором. Починаючи з 01.03.2010р. до 25.02.2011р. включно здійснюється повернення кредиту рівними частинами в сумі 25 000 грн. щомісячно (п.2.5 Договору). Договір підписано директором Рівненської філії АБ «Брокбізнесбанк»та директором ПП «Агроніка», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 12-13).

Сторони 03.03.2008р., 09.06.2008р., 24.10.2008р. та 07.05.2009р. уклали Додаткові угоди №№1-4 до Договору, якими збільшили відсоткову ставку річних –до 26% та узгодили умови сплати відсотків за жовтень 2008р. та квітень 2009р. Зазначені Додаткові угоди підписано директором Рівненської філії АБ «Брокбізнесбанк»та директором ПП «Аг-роніка», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 14-17). І Договір і Додаткові угоди укладено сторонами у простій письмовій формі.

Встановлено, що в забезпечення повернення отриманого кредиту Приватне підприємство «Агроніка»-іпотеко-давець уклало 29 лютого 2008р. з Акціонерним банком «Брокбізнесбанк»Іпотечний договір №09KL-08/і, згідно якого передало Банку-іпотекодержателю в іпотеку будівлю корнесховища загальною площею 1 721,8м2, яке знаходиться у Рівненській області Демидівсьому районі, с.Набережне, вул.Луцька, 9-А. Об’єкт іпотеки, який належить іпотекодавцеві на підставі договору купівлі-продажу від 14.07.2006р. –оцінений сторонами в 629000 грн.(п.1.4 Іпотечного договору). Іпотечний договір підписано директорами Рівненської філії АБ «Брокбізнесбанк»та ПП «Агроніка», скріплено відбит-ками печаток сторін. Іпотечний договір посвідчено нотаріально, про що приватним нотаріусом Киселюк О.В. внесено реєстровий запис №625, що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 18-19).

Надалі, 09.06.2008р. та 24.10.2008р. сторони уклали Додаткові угоди №1 та №2 до Іпотечного договору, яки-ми передбачено збільшення відсоткової ставки в розмірі 26% річних. Додаткові угоди підписано директорами Рівненсь-кої філії АБ «Брокбізнесбанк»та ПП «Агроніка», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 20, 21).

Проте, на відміну від Іпотечного договору –Додаткові угоди №1 та №2 до нього –укладені сторонами в прос-тій письмовій формі (арк.справи 26-27), чим порушено приписи ч.1 ст.220 ЦК України про обов’язковість вчинення змін до договору в тій же формі, в якій вчинено основний договір.

Фактично на виконання умов Договору, банк перерахував позичальнику платіжним дорученням №1 від 03 березня 2008р. 279 000 грн. 00 коп. кредитних коштів, що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 22).

Відповідач ППФ «Агроніка»зобов’язання за Договором в повному обсязі не виконував, протягом чинності До-говору, починаючи з січня 2009р. відсотків за користування кредитними коштами не сплачував, не сплачував комісії.

Так, з нарахованих станом на 24.02.2010р. 118029,96 грн. відсотків –Відповідач сплатив лише 46459,00 грн., чим порушив умови Договору, в зв’язку з чим Позивач був вправі скоротити строк виконання Відповідачем договірних зобов’язань, однак, зробив це лише 02.03.2009р., повторивши вимогу про дострокове припинення кредитного договору 11.08.2009р. та 29.11.2009р., вручивши директору П.І.Цьоба вимоги про сплату протягом 30 днів заборгованості: 300000 грн. кредитних коштів та 65895, 96 грн. відсотків.

Разом з тим, Позивач надіслав вимоги про необхідність застрахувати предмет іпотеки, що стверджується мате-ріалами справи.(арк.справи 23-27).

Вбачається, що на момент звернення Позивача до господарського суду Договір припинив дію достроково на вимогу Позивача; заборгованість по тілу кредиту в сумі 300 000 грн. 00 коп. Відповідач добровільно не погасив, тому Позивач, керуючись пп.2.8 Договору за період з 10.02.2009р. по 22.02.2010р. нарахував 85 556 грн. 24 коп., що ста-новить залишок несплачених відсотків за користування кредитними коштами.

На підставі п.7.1 Договору, Позивач нарахував за період з 10.02.2009р. по 22.02.2010р. пеню за несвоєчасну сплату відсотків, сума якої складає 10 424 грн. 38 коп.

Крім того, Позивач нарахував 450 грн. несплаченої щомісячної комісії, а на підставі п.4.5 Іпотечного договору, –нарахував 5% штрафу за несплачену страховку предмету іпотеки в сумі 31450 грн., що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 9).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обста-вини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов’язки виникають з договорів та інших право-чинів, а також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; крім того підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст.509 ЦК України, –зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’-язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повер-нути кредит та сплатити проценти.(ст.1054 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.345 ГК України –кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укла-дається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової став-ки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.(ч.3 ст.346 ГК України).

Згідно ст.1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі неви-конання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставле-ного майна переважно перед іншими кредиторами.

За змістом частини шостої статті 20 Закону України «Про заставу»задоволення вимог із заставленого майна може бути здійснене на підставі договору застави.

До окремих видів застав ст.575 ЦК України відносить іпотеку. Іпотекою є застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки є правом іпотекодержателя, який відповідно вимог ст.526 ЦК України має право обирати самостійно спосіб захисту порушених позичальником прав, в даному випадку –зверненням до суду з позовною заявою про задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки Відповідача.

Вирішуючи даний спір, господарський суд звертає увагу і на такі обставини.

Пунктом 4.5 Іпотечного договору передбачено, що у випадку недотримання іпотекодавцем умов страху-вання предмету іпотеки протягом 10 днів з дати укладення цього договору банк вправі на власний вибір:

-          застрахувати предмет іпотеки за власний рахунок на свою користь з подальшим відшкодуванням стра-хових платежів з іпотекодавця;

-          вимагати сплати штрафу у розмірі 5% від суми кредиту;

-          вимагати дострокового виконання Основного зобов’язання за кредитним договором.(арк.справи 23).

При цьому, господарський суд зауважує, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настан-ня правових наслідків, що обумовлені ним.(чч. 1, 5 ст.203 ЦК України).

Згідно ст.215 ЦК України, –підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст.203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник пови-нен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсот-ках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Нездійснення Відповідачами страхових платежів не впливає на суму основного зобов’язання позичальника, не може співставлятися із цим зобов’язанням, тому не може завдавати Позивачу збитків. Крім того, відповідно до встанов-лених ст.3 ЦК України принципів добросовісності і справедливості –штрафні санкції є заходом впливу на правопо- рушника у сфері господарювання, але ніяк не джерелом збагачення кредитора.

Вбачається, що укладаючи Договір, сторони узгодили умови і міру відповідальності за невиконання по-зичальником-ПП «Агроніка»основного зобов’язання, зокрема це право нарахування пені за несвоєчасно повер-нуту суму кредиту та несплачені відсотки за користування ним.

Крім того, у випадку невиконання позичальником зобов’язань за Договором банк-Позивач вправі дост-роково вимагати повернення кредитних коштів, письмово попередивши про це позичальника.

Встановлено, що Позивач в повній мірі скористався зазначеними правами, звернувшись 24.02.2010р. із зазначеними вимогами до Відповідача, хоч порушення зобов’язань у вигляді несплати відсотків тривало із січня 2009р., що Позивач зазначив у своєму розрахунку.

Судом не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про те, що укладенню сторонами у справі Іпо-течного договору не могло передувати страхування іпотекодавцем майна та сплата ним страхових платежів.

Господарський суд припускає, що зазначений правочин було б вчинено і без включення до нього цієї частини.

Вказані обставини надають право господарському суду відповідно до п.1 ч.1 ст.83 ГПК України визнати недійсними Іпотечний договір №09KL-08/і від 29 лютого 2008р. в частині передбаченого пунктом 4.5 права іпо-текодержателя у випадку нестрахування майна вимагати від іпотекодавця сплати 5% штрафу від суми кредиту, оскільки пов’язаний з предметом спору Іпотечний договір в даній частині суперечить законодавству.

Відтак, на підставі ст.33 ГПК України, належить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 31450 грн. -5% штрафу за безпідставністю нарахування.

Крім того, суд зауважує, що згідно ч.2 ст.19 Закону України «Про іпотеку», - будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов’язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотеч-ним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою і це положення знайло відображення у п.10.2 Іпотечного договору: зміни та доповнення до договору мають силу з моменту їх нотаріального посвідчення.(арк.справи 19).

Як встановлено судом, Іпотечний договір передбачає сплату іпотекодержателю відсотків за користування 300000 грн. кредитних коштів у розмірі 17% річних (арк.справи 18).

Проте, зміни відсоткової ставки до 22% та 26%, як зазначалось,- банк здійснив у простій письмовій формі, що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 20, 21).

Враховуючи зазначене, вбачається, що ні 09 червня, ні 24 жовтня 2008р. –зміни відсоткової ставки до Іпотеч-ного договору внесені не були, тому, з огляду на вимогу зверенння стягнення на предмет іпотеки –нарахування Пози-вачем відсотків в розмір 22% та 26% є необгрунтованим.

З розрахунку, здійсненого судом, за період з 10.02.2009р. по 22.02.2010р. підлягає стягненню 52 672 грн. 13 коп., що становлять залишок несплачених відсотків за користування кредитними коштами, який відшкодовується за рахунок предмету іпотеки.

Тому, на підставі ст.33 ГПК України, в частині стягнення 32 884 грн. 11 коп. відсотків за користування кредит-ними коштами в задоволенні позову належить відмовити за безпідставністю нарахування.

Разом з тим, із сумою пені нарахованої Позивачем за кредитним Договором також погодитись немож-ливо з огляду на наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник пови-нен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, пунктом 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Вбачається, що сторони узгодили у п.7.1 Договору, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій –банк має право нарахувати пози-чальнику пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Суд зауважує, що умов щодо строку нарахування більшого ніж 6 місяців Договір не містить.

Зобов’язання сплати щомісячного внеску з погашення відсотків за Договором тривало для Відповідача до 07 числа кожного місяця і в разі несплати, або неповної сплати –на наступний день, тобто 08 числа місяця в якому допу-щене порушення –у Позивача виникало право нараховувати штрафні санкції.

В даному випадку, Відповідач не сплатив 6624 грн. 66 коп. відсотків за січень 2009р., чим допустив порушен-ня передбачене п.7.1 Договору, про що Позивачу стало відомо вже 08.01.2009р. і право нарахування санкції тривало до 08.07.2009р.

Однак, як зазначалось, Позивач нарахував пеню за несвоєчасно сплаченими відсотками за період, що складає 12 місяців –з 10.02.2009р. по 22.02. 2010р., що призвело до штучного збільшення суми пені.

З огляду на вищевказану норму ГК України, вбачається, що 12-місячний строк нарахування штрафних санкцій суперечить вимогам законодавства, внаслідок чого пеню Позивачем обчислено з порушенням строку нарахування, який є присічним.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до принципів розумності і справедливості, на кредитора покладається обов’язок вживати необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов’язання, але, у всякому разі –не сприяти їх збільшенню.

Оскільки, вищевказана норма Господарського кодексу встановлює і обмежує строк нарахування штрафних санкцій шестимісячним терміном, а інше Договором не передбачено –відповідно до розрахунку, здійсненого судом –за період з 10.01.2009р. по 10.07.2010р. за несвоєчасно сплачені відсотки згідно Договору до стягнення підлягає 2 659 грн. 42 коп. пені.

На підставі ст.33 ГПК України, належить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 7 764 грн. 96 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту за Договором з мотиву безпідставності нарахування штрафних санкцій.

Суд зазначав, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочи-ни. Таким чином, підстави виникнення зобов’язань (цивільних прав та обов’язків) встановлені ст.11 ЦК України вини-кають з договорів, тобто мають диспозитивний характер. Це полягає у обов’язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов’язання, визначені умовами цього договору.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим Позичальником Банку у визначені кредитним договором порядку та строки з відповідною сплатою за його користування.

Відтак, вимоги Позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення основного боргу, залишку нарахованих відсотків, комісії та решти пені стверджуються Договором, Додатковими угодами до нього, пла-тіжним дорученням, Іпотечним договором, претензіями та вимогами і підлягають задоволенню на підставі стст. 173, 174, 193, 345, 346 Господарського кодексу України, стст. 16, 526, 549, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, стст.19, 39, 41 Закону України «Про іпотеку» та ст.23 Закону України «Про заставу».

Вбачається, що неповерненням 300 000 грн. 00 коп. кредитних коштів та несплатою 52 672 грн. 13 коп. зали-шку нарахованих відсотків –Відповідач завдав Позивачу майнових збитків.

Жодних доказів сплати прострочених платежів (кредиту, відсотків та пені) Відповідач суду не надав.

Заперечення Відповідача не варті уваги як надумані і безпідставні, оскільки внаслідок зміни господарсько-правової форми Позивача не відбулось правонаступництва, що стверджується статутом ПАТ «Брокбізнесбанк», тому відсутня необхідність внесення змін до Договору та Іпотечного договору; отримання повідомлень про повне погашення заборгованості стверджено підписами директора ПП «Агроніка»та представником Відповідача в судових засіданнях 13 та 23 квтіня 2010р. і зазначені дії відповідають умовам п.6.1 Договору про порядок дострокового погашення кредиту і припинення Договору.

Позов підлягає частковому задоволенню в сумі 355 781 грн. 55 коп. боргу. В частині стягнення 32 884 грн. 11 коп. відсотків, 7 764 грн. 96 коп. пені та 31450 грн. -5% штрафу –в задоволенні позову відмовити.

Відмовити необхідно і в задоволенні вимог щодо порядку звернення стягнення на майно, оскільки порядок звернення стягнення на майно регулюється Законом України «Про виконавче провадження»і здійснюється державним виконавцем.

На Відповідача необхідно покласти судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог на підставі частини другої ст.49 ГПК України внаслідок його неправильних дій – доведення спору до господарського суду.

Керуючись стст. 22, 33, 43, 46-49, 75, 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Визнати недійсним пункт 4.5 Іпотечного договору №09KL-08/і від 29 лютого 2008р. в части-ні права Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»в особі Рівненської філії вимагати від Приватного підприємства «Агроніка»сплати 5% штрафу від суми кредиту.

2. Позов задоволити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Агроніка», яке знаходиться у м.Рівне, вул.Остафова, 27 (код ЄДР 31728935)

шляхом звернення стягнення на майно: будівлю корнесховища загальною площею 1 721,8 м2, яке знаходиться у Рівненській області Демидівсьому районі, с.Набережне, вул.Луцька, 9-А, реєстр-раційний номер в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15197064 і належить на праві власності Приватному підприємству «Агроніка»

для забезпечення погашення заборгованості, яка виникла перед Публічним акціонерним това-риством «Брокбізнесбанк»в особі Рівненської філії (м.Рівне, вул.Гагаріна, 39, код ЄДР 34453686) в сумі 300 000грн. 00коп. заборгованості по розрахунках за отриманий кредит, 52 672грн. 13коп. відсотків за корис-тування кредитом станом на 22.02.2010р., 2 659грн. 42коп. пені за період з 10.01.2009р. по 10.07.2010р., 450грн. 00коп. комісії, 3 557грн. 82коп. витрат по сплаті державного мита та 210грн. 67коп. плати за послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Предмет іпотеки підлягає реалізації на прилюдних торгах з початковою ціною 629 000 грн.

4. В частині стягнення 32 884 грн. 11 коп. відсотків, 31450 грн. 00 коп. -5% штрафу та 7 764 грн. 96 коп. пені –в задоволенні позову відмовити.

5. Відмовити в задоволенні вимог щодо порядку реалізації предмету іпотеки.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Грязнов

Рішення підписане суддею .