Рішення № 9367090, 06.05.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2010 р. Справа № 2/51

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Круглової О.М.

При секретарі судового засідання Григорійчук Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ВАТ "Прикарпаттяобленерго"м. Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, 34 в особі відокремленого підрозділу Лисецького РЕМу вул. Січових Стрільців, 4, смт. Лисець, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77455

до відповідача ТзОВ "Еко-Світ" вул. Лісовий кордон, с.Марківці, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77470

про стягнення 3336, 17 грн. заборгованості.

за участю представників:

від позивача: Дмитрук О.І. - представник, (довіреність №60 від 01.09.09р. )

від відповідача: не з'явилися.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою за вх.№1556 від 07.04.10 про стягнення з відповідача 3336, 17 грн. вартості електричної енергії спожитої понад договірні величини.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позовних вимог посилається на невиконання відповідачем умов Договору Про постачання електричної енергії №209 від 31.03.09 та додаткового правочину до вказаного договору від 10.12.09.

Позивач також подав заяву про забезпечення позову за Вх.№1956 від 06.05.10, в якій просив заборонити державному реєстратору Тисменицької районної державної адміністрації проводити будь-які реєстраційні дії стосовно ТзОВ "Еко-Світ" (відповідача), однак суд відхиляє вказане клопотання так як підстав для задоволення заяви про забезпечення позову суд не вбачає, оскільки позивачем в порушення вимог ст.33 ГПК України не подано обгрунтування та документального підтвердження припущення, що невжиття заходів про забезпечення позову суттєво утруднить чи зробить неможливим виконання рішення.

Відповідач в засідання суду повторно не з"явився, ухвали суду від 12.04.10 та від 22.04.10 повернута відділенням поштового зв"язку з відміткою "за зазначеною адресою не існує", хоча вказані ухвали були направлені відповідачу за місцем його реєстрації, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №182544. Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, хоча в даній справі судом з"ясовувалось місце реєстрації відповідача (довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №182544).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.                                                            

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне:

31.03.109 між сторонами укладено договір Про постачання електоричної енергії №209. Згідно із умовами договору Споживач зобов'язується сплачувати вартість використаної електричної енергії, а також вносити всі інші платежі згідно з умовами Договору. При виконання договірних умов, сторони зобов”язалились керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (п.2.1 Договору).

10.12.09 між сторонами було укладено додатковий правочин до договору Про постачання електоричної енергії №209 від 31.03.09 про встановлення договірних обсягів електроспоживання на 2010 рік.

Відповідно до пункту 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 17.10.2005р. № 910, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п.4.2.2 Договору, п.7 додатку 2 до Договору, ч.5 ст.26 Закону України «Про електроенергетику» у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно поданого відповідачем акту про використану електричну енергію, у січні 2010 (а.с.36) було спожито 8820 кВт/год. електроенергії, в той час як договірна величина згідно додаткового правочину від 10.12.09 про встановлення договірних обсягів електроспоживання на 2010 рік (а.с.35) у січні 2010 становила 3500 кВт/год. На різницю між фактично спожитою електроенергією і договірною величиною, яка в даному випадку становила 5320 кВт/год. був виписаний на направлений відповідачу рахунок №209/4 від 08.02.10 на суму 3336,17 грн. (а.с.37-38), який відповідач не оплатив чим порушив умови договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На час розгляду справи в судовому засіданні відповідачем не подано суду доказу оплати заявленої суми боргу чи належних доказів в спростування позовних вимог. Суд вважає позовні вимоги про стягнення 3336,17 грн. вартості електричної енергії спожитої понад договірні величини обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.          

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, Законом України «Про електроенергетику» ст.ст.526,629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.33,34,43,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд          

ВИРІШИВ:

позов ВАТ "Прикарпаттяобленерго" в особі відокремленого підрозділу Лисецького РЕМу до ТзОВ "Еко-Світ" про стягнення 3336,17 грн. заборгованості задовольнити .

Стягнути з ТзОВ "Еко-Світ", вул.Лісовий кордон, с.Марківці, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77470 (код 33570042) на користь ВАТ "Прикарпаттяобленерго" м.Івано-Франківськ, вул.Індустріальна (код 00131564) –3336 (три тисячі триста тридцять шість) гривень 17 коп. основного боргу, 102 (сто дві) гривні 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.          

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                            Круглова О.М.

Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 07.05.10.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

_____ помічник судді Шунтов .М.

07.05.10