Рішення № 9366644, 22.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.10 р.                     Справа № 4/288пд                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Доценко В.В. – довіреність від 20.04.2010р.,          

від відповідача – не явився,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Айсберг” Лтд м. Одеса

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Шкала-сервіс” м. Маріуполь

про стягнення 53252,93грн. заборгованості, пені, річних відсотків, інфляційних витрат, збитків, штрафних санкцій та розірвання договору №1 від 23.01.2009р., -

в с т а н о в и в :

13.11.2009р. позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Айсберг” Лтд м. Одеса звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області в якої просить наступне:

розірвати договір №1 від 23.01.2009р., який укладений між ним та відповідачем; стягнути з відповідача 38803,04грн. вартості неякісного товару повернутого відповідачу і сплаченого попередньо поставці; пеню в сумі 2566,60грн. за несвоєчасно поставлений товар; збитки в сумі 2000,00грн. у зв’язку з поверненням неякісного товару; штрафні санкції в сумі 7721,99грн. за поставку неякісного товару відповідно до ст.ст. 269,231 Господарського кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений з відповідачем договір №1 від 23.01.2009р. зі специфікацією №4 від 18.06.2009р., рахунок №50 від 25.05.2009р. на суму 51158,25грн., який виставлений позивачу відповідачем для оплати, накладну №26 від 18.06.2009р., по якій отриманий товар позивачем, акт про неякісність товару від 22.06.2009р., лист №320 від 22.06.2009р., яким відповідач повідомлений про факт неякісності товару, лист №42 від 22.06.2009р., яким відповідач повідомив позивача, що не заперечує проти повернення неякісного товару та зобов’язався замінити його в строк 10 банківських днів з моменту отримання, замовлення №99 від 23.06.2009р., яке направлене ПП „Караван” з метою здійснення перевезення неякісного товару відповідачу, товарно-транспортні накладні 10ААА від 23.06.2009р., №2306/01 від 23.06.2009р. на суму 38907,00грн., по якій повернутий неякісний товар відповідачу, акт повернення відбракованого товару від 24.06.2009р., який складений відповідачем, акт здачі-приймання виконаних робіт на загальну суму 2000,00грн. та накладна на суму 2000,00грн., які підписані позивачем та експедитором, лист №405 від 29.07.2009р., яким відповідач повідомлений про факт повернення йому товару, претензію від 18.08.2009р., яка направлена відповідачу з вимогою поставити товар належної якості, лист №436 від 31.08.2009р., яким позивач повідомив відповідача про намір розірвати договір.

Остаточні вимоги викладені позивачем 30.12.2009р. у заяві (л.с.63) про уточнення позовних вимог відповідно до ст.22 ГПК України щодо стягнення з відповідача 53252,93грн., які складаються з наступного: 1) розірвати договір продажу № 1 від 23.01.2009р.,складений між сторонами;

2) стягнути з відповідача борг в сумі 38609,99грн.;

3) пеню в розмірі 3457,47грн. за порушення строків поставки визначені п.5.1.1. договору;

4) інфляційні витрати в розмірі 965,25грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання;

5) 3%річних за прострочення оплати боргу в сумі 498,23грн.;

4) 2000,00грн. збитків за повернення неякісного товару постачальнику;

5) 7721,99грн. штрафних санкцій за поставку неякісного товару відповідно до ст.ст. 269,231 Господарського кодексу України.

2

Зміна предмета чи підстав позову за заявою позивача, яке зроблено безпосередньо в засіданні суду, допустима лише, якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22, 23 ГПК України і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета, підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні.

          Суд, приймаючи до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, виходячи з того, що останній використав своє законне право у відповідності до ст. 22 ГПК України на зміну предмету позову (в частині стягнення інфляційних витрат та річних відсотків за прострочення виконання грошових зобов’язань) і суми позову (в частині розмірів боргу та пені), при цьому не порушуючи вимоги господарського процесуального кодексу, а саме: до прийняття рішення був змінений предмет позову, збільшений розмір позовних вимог за умови дотримання сплати державного мита в передбаченому законом порядку і розміру та надсилання копії уточнений позовних вимог відповідачу відповідно до ст.46, 54 ГПК України, а тому вважає його дії законними і обґрунтованими.

Відповідач неодноразово викликався в судове засідання, на яке жодного разу не явився, про час і місце якого був повідомлений належним чином замовленою поштою за адресою, яка вказана у витягу № 825391 з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та договорі, на який посилається як на підставу своїх вимог позивач, а також з листів, направлених відповідачем позивачу.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками “за закінченням терміну зберігання” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Таким же чином і повідомляється особа, якій належним чином (замовленою поштою з описом вкладення) було направлена вимога. Крім цього, судом прийнято до уваги і той факт, що як позовна заява, уточнення позовних вимог позивача, так і ухвали суду були направлені відповідачу - стороні по справі замовленою поштою за адресою, вказаною у свідоцтві про держреєстрацію та інших документах, пред’явлених суду в обґрунтування заявлених вимог позивачем і досліджених судом.

          Господарський суд не обмежений правом вирішити спір без явки представника сторони за достатністю наданих позивачем матеріалів для вирішення спору по суті на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК).

Відповідно до ст. 33 ГПК , яка регулює предмет доказів та розподіл обов’язків доказування тих обставин на які посилається позивач як на підставу своїх вимог та заперечень, сторони повинні довести ці обставини. Якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд витребує документи і матеріали у тих осіб, які повинні дати пояснення на підставі ст.38 ГПК.

З ціллю надання додаткових документів для вирішення даного спору у позивача витребувались матеріали в підтвердження вимог: докази проведення попередньої оплати за виставленим рахунком №50 від 25.05.2009р. на суму 51158,25грн., докази отримання рулону оцинкованого за виставленим рахунком, докази приймання товару за якістю та кількістю у відповідності з правилами, встановленими діючим законодавством, обґрунтування вимог, які стосуються стягнення інфляційних витрат, річних процентів, пені, штрафу, збитків.

Двічі продовжувався строк розгляду справи, передбачений ст.69 ГПК України за розпорядженням голови суду ухвалами від 12.01.2010р. (л.с. 104) та 10.02.2010р. (л.с. 115).

В порядку забезпечення позову позивач звернувся із клопотанням 10.02.2010р. (л.с. 92), в якої просить накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках відповідача на підставі ст.ст.22,66-67 ГПК України, обґрунтовуючи ці вимоги тим, що відповідач ігнорує усні та письмові звернення та вимоги позивача, вся кореспонденція повертається із зазначенням поштового відділення “адресат відсутній”, тому позивач вважає, що дії та бездіяльність відповідача свідчать про наміри здійснити заходи по списанню з власних рахунків та реалізацію свого майна, що унеможливить виконання рішення.

3

При вирішенні спору, з метою об’єктивності і повноти дослідження всіх обставин, які стосуються встановленню факту передачі Товариством з обмеженою відповідальністю „Айсберг” Лтд м. Одеса перевізнику - ТОВ “Оптіма” м. Одеса товару – рулону оцинкованого розміром 0,7*1000мм в кількості 6,890тн для передачі його відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю „Шкала-сервіс” м. Маріуполь і вставлення самого факту передачі, суд вважав за необхідним направити матеріали справи до слідчих органі м.Одеси так і міста Маріуполя тому на підставі пункту другого 2 абзацу другого статі 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ухвалив зупинити провадження

Після проведення слідчих дій, Головним управлінням МВС України в Донецькій області (Маріупольського міського управління Іллічівського районного відділу) наданий висновок, що за юридичною адресою відповідач не існує, за місцем проживання директора Воротилов В.В., який одержував товар більш 10років не проживає, місце його не відомо. Встановлено, що ТОВ „Шкала-сервіс” знаходиться на податковому обліку в ДПІ Іллічівського району м.Маріуполя з 1995року, але податкову звітність за формою 1-ДФ надавала тільки за період 1 і 2 кварталів 2009року.

Судом, після дослідження всіх обставин справи, на яких ґрунтуються вимоги, проведення аналізу матеріалів наданих суду представником позивача в оригіналі для огляду в суді і в засвідчених копіях, залучених до матеріалів справи, встановлено, що між сторонами підписаний договір продажу №1 від 23.01.2009р. зі специфікацією №4 від 18.06.2009р., який за своєю юридичною природою є договором купівлі-продажу, виконання якого являється предметом даного спору.

Загальними положеннями про купівлю-продаж, визначеному Главою 54 Цивільного кодексу України (далі по тексту – ЦК) визначено, що договір купівлі-продажу – це правочин, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов’язується за встановлену плату передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього визначену грошову суму.

Зміст договору №1 від 23.01.2009р. зі специфікацією №4 від 18.06.2009р., наданого позивачем в обґрунтування позову встановлює, що відповідач (за договором – продавець) зобов’язався поставити позивачу товар (металопрокат в асортименті), кількість та характеристики якого зазначені у додатках (специфікації) протягом 15 банківських днів (п.5.1.1) з моменту отримання попередньої оплати на рахунок продавця (п.п.3.1, 5.1.1). Строк дії договору встановлений пунктом 9.2 до 31.12.2009р.

Таким чином, позивач за цим договором є покупцем товару, який взяв на себе грошове зобов’язання у відповідності до п. 3.1 договору, а саме: здійснити 100% попередню оплату, після чого наступає у відповідача зобов’язання по поставці товару, визначеного специфікацією. Обсяги поставок не узгоджені додатково у письмовому вигляді, як цього вимагає п.2 специфікації.

          Надані позивачем документи, такі як: додаток № 4 до договору, рахунки, які сплачені позивачем і які вказані у витягах з банківських рахунків, як підстава оплати, картка рахунку № 631 (л.с. 85-87), зворотня-сальдова відомість (л.с.88) свідчать про те, що між сторонами здійснювались господарські зобов’язання за якими проводились поставки метпродукції відповідачем позивачу ще у 2008році, тобто до укладення спірного договору .

Оскільки позивач посилається тільки на одну специфікацію №4 від 18.06.2009р., вона і буде розглянута як підстава в обґрунтування позовних вимог позивача.

За цією специфікацією сторони дійшли згоди, що відповідач повинен поставити позивачу рулон оцинкований в кількості 6,890тон розміром 0,7*1000мм за ціною 6187,50грн. (без ПДВ) на загальну суму 51158,25грн.

Окрім специфікації № 4 від 18.06.2009р. інших специфікацій позивачем не надано за їх відсутністю.

Таким чином, сторонами в договорі (специфікації № 4) передбачені істотні умови поставки: найменування товару – рулон оцинкований 0,7*1000мм, об’єм поставки – 6,890тн., узгоджена ціна, конкретний термін і порядок поставки товару та проведення розрахунків.

          Відповідачем виставлений рахунок позивачу № 50 від 25.05.2009р. (л.с.15), в якому зазначено предмет поставки - рулон оцинкований, його кількість - 6,890тн., ціна - 6187,50грн., загальна сума - 51158,25грн., який відповідає вимогам специфікації № 4 від 18.06.2009р.

4

          Виставлений рахунок № 50 від 25.05.2009р. на суму 51158,25грн. відповідно до умов п.3.1 і п.5.1.1 договору повинен був оплаченим позивачем попередньо поставці, строк якої визначений сторонами у специфікації – до 18.06.2009року.

Суд встановив факт, який підтверджений витягом з банківського рахунку від 03.06.2009р., що позивач цей рахунок сплатив частково платіжним дорученням № 195 в сумі 37125,00грн. (л.с.91), так як саме в цьому платіжному дорученні є посилання на рахунок № 50 від 25.05.2009р. Позивач не довів, що ним сплачена вся виставлена за рахунком сума.

          Всі оплати, які проводились безпосередньо позивачем на рахунок відповідача здійснювались за іншими виставленими рахунками і ніякого відношення до рахунку № 50 від 25.05.2009р. не мають, тому суд не приймає до уваги платіжні доручення та витяги з банківських рахунків в підтвердження оплати рахунку № 50, так як для перерахування відповідачу коштів були інші підстави.

З товарно-транспортної накладної без номера від 18.06.2009р. (л.с.47) вбачається, що відповідач поставив позивачу товар, в кількості та за ціною, яка обумовлена специфікацією № 4 від 18.06.08р.

За замовленням позивача рулон оцинкований відвантажений автопідприємством ТОВ “Оптіма” м.Одеса Відкритому акціонерному товариству „Металопром” м.Одеса. Цей факт підтверджується листом ВАТ „Металопром” від 22.06.2009р. (л.с.22), за яким він попереджає свого контрагента – ТОВ „Айсберг ЛТД”, про одержання 18.06.2009р. рулону оцинкованого в кількості 6,890тн.

З аналізу наданих позивачем документів, судом встановлений факт, що відповідач виконав умови, визначені специфікацією №4 від 18.06.2009р., тобто ним поставлено, а позивачем прийнято товар в кількості 6,890тн. за ціною - 6187,50грн.(без ПДВ), загальною вартістю - 51158,25грн., який оплачений частково - платіжним дорученням № 195 в сумі 37125,00грн. (л.с.91).

Враховуючи, що в рахунку до позову внесені всі поставки, які відбувались між сторонами на протязі 2008-2009років, за якими утворилась заборгованість на думку позивача, останній має право на звернення до суду за загальними правилами за стягненням суми боргу, але вже не посилаючись на специфікацію № 4 від 18.06.2009р. та рахунок, виставлений за цією специфікацією як на підставу позову.

Із листа без номера від 22.06.2009р. (л.с.22) вбачається, що підприємство, яке одержало рулон оцинкований в кількості 6,890тн. - Відкрите акціонерне товариство „Металопром” м.Одеса цей товар пустило у виробництво і в результаті переробки кількість товару склала 5,240тн.

24.06.09р. складений акт відбракованого товару в кількості 5,200тн, який підписаний представниками сторін (л.с.25).

За накладною № 2306/01 від 23.06.09р. (л.с.23) рулон оцинкований в кількості 5,200тн. був повернутий позивачем відповідачу. Окрім цієї накладної факт повернення бракованого товару підтверджується товарно-транспортною накладною №428991 від 23.06.09р. (л.с.29).

З огляду на вищеперелічене, суд дійшов, що позивач оплатив товар платіжним дорученням № 195 в сумі 37125,00грн. (л.с.91). Залишився у нього товар в кількості 1,69тн. (6,890 – 5,200) на суму 12548,25грн. ( 7425,00грн. (вартість з ПДВ) х 1,69тн).

          Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття і вимагати відшкодування збитків.

Оскільки поставка товару відбувалась за умовами договору – специфікації № 4 і доведено, що частина поставленого товару була повернута позивачем відповідачу (постачальнику), суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення вартості товару повернутого продавцю у зв’язку з його неякісністю в сумі 24576,75грн. (37125,00 -12548,25).

Статтею 665 ЦК передбачені наслідки відмови продавця передати товар, визначений індивідуальними ознаками, тобто у специфікації № 4 якою є, зокрема, відмова покупця від договору купівлі-продажу. За вибором покупця він вправі вимагати передачі проданої речі або розірвання договору з відшкодуванням продавцем збитків, заподіяних невиконанням договору.

5

Сторонами п.8.2 договору передбачене положення дострокового розірвання договору. За цим пунктом сторони передбачили, що дострокове розірвання договору може мати місце по узгодженню сторонами чи відповідно до умов діючого законодавства.

Невиконання відповідачем зобов»язань по поставці товару протягом тривалого строку є істотним порушенням договору з його боку. Внаслідок прострочення відповідача позивач втратив інтерес і останній у відповідності з частиною 3 ст.612 ЦК вправі відмовитись від прийняття простроченного виконання за договором та вимагати розірвання договору і повернення суми оплаченного товару.

Суд приймає до уваги, що сторонами специфікацією № 4 був визначений строк поставки товару відповідачем – до 18.06.2009р. Строк поставки товару відповідачем не порушений, але частина поставленого товару була повернута відповідачу, кількість якого до наступного часу не поставлена.

Оскільки за вищеназваною статтею ЦК передбачено, що якщо строк виконання зобов”язання має вирішальне значення для його сторін, прострочення виконання зобов”язання боржником може мати наслідком втрату кредитором інтересу у його подальшому виконання, тому господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо розірвання укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу №1 від 23.01.2009р.

Що стосується вимоги позову про стягнення штрафу в розмірі 20% вартості неякісного товару в сумі 7721,99грн. з посиланням на норми ст.ст.269,231 Господарського кодексу України (далі по тексту – ГК), суд, оцінюючи всі надані позивачем документи, дійшов наступного:

Хоча законом (ст.231 ГК України ) і передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки за прострочення строків виконання зобов’язання понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості, але вид відповідності та розмір штрафних санкцій повинні бути прямо передбачені в договорі.

До того ж, норми статті 231 ГК України, на які посилається позивач, визначають насамперед те, що розміри штрафних санкцій, які встановлені у цій статті не можуть бути змінені за погодженням сторін, але це не звільняє сторін від закріплення виду та розміру відповідальності в договорі.

Позивач не довів суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Айсберг” Лтд є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, не доведено і той факт, що повернутий товар позивачем відповідачу за накладною № 2306/01 від 23.06.09р. (л.с.23) не відповідав будь-яким нормам, ТУ, сертифікатам якості тощо. Навпаки, не позивачем особливо, а іншою особою - Відкритим акціонерним товариством „Металопром” м.Одеса, яка не перебувала у договірних відносинах з відповідачем, в результаті переробки на виробництві встановлений факт наявності неякісного товару, в результаті чого було повернуто продавцю – відповідачу за справою товар в кількості 5,200тн.

За п.1 ст.269 ГК строки і порядок встанвоелння покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред”явлення постачальникові претензій у зв”язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.

          Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості (П-7), яка затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1988року застосовується у всіх випадках, якщо стандартами, технічними умовами, умовами поставки чи іншими обов’язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості і комплектності, а також тари з-під продукції чи товарами.

В договорах можуть бути передбачені особливості приймання відповідних видів продукції і товарів. За спірним договором сторони пунктом 5.2.1 обумовили, що покупець зобов”язаний прийняти товар по кількості, комплектності та якості в порядку і строки, встановлені договором, діючим законодавством, оформив при цому акт приймання.

Позивач не склав акт приймання товару по якості у відповідності з правилами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості (П-7).

6

В договорі сторонами не обумовлені вимоги щодо якості товару як не обумовиені технічні умови, яким повинен відповідати товар.

З актів вбачається, що дефекти рулонів оцинкованих виявлені при виробництві на підприємстві третьої особи, але не надано жодного документу, який би підтвердив ці доводи.

          Акт про скриті недоліки складається в порядку, передбаченому Інструкцією П-7. В акті повинно бути відображено найменування одержувача продукції та його адреса, номер і дата акта, місто приймання товару, час начала та закінчення приймання продукції по якості, фамілії осіб, які приймали участь в прийманні товару по якості, їх займана посада, найменування та адреса виготовлювача товару і відправника, дата і номер телефонограми про виклик представника виготовлювача чи відправника. Яким чином одержаний товар, від якого органу транспорту, якщо є маркування місць, вказати наявність пломб чи їх відсутність. Докладний опис виявлених недоліків і їх характер тощо.

          З наданого акту про неякісність товару, не вбачається, що саме товар, який проданий відповідачем позивач у відповідності з специфікацією № 4, не відповідав якимось вимогам. В акті не відображено, яким конкретно вимогам ТУ, стандартам тощо не відповідає одержаний товар.

          Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивач товар спірний направив іншій стороні - Відкритому акціонерному товариству „Металопром” м.Одеса, який при машинній обробці виявив технічні недоліки товару, але акт складений не одержувачем товару, а позивачем, тобто особою, у якої вже не було товару.

Тільки той факт, що частина поставленої продукції позивачем була повернута відповідачу, не дає підстав вважати, що причиною повернення її була поставка товару, яка не відповідала будь-яким технічним умовам .

Договором не передбачені умови щодо якості товару: а ні відповідність стандарту, технічним умовам, іншій технічний документації тощо, а ні вимоги щодо здійснення приймання-передачі товару, а ні відповідальність за поставку неякісного товару.

Не доведено позивачем і конкретно яким умовам не відповідав поставлений товар відповідачем.

Оскільки товар проданий позивачем іншої особі, відповідач не може нести відповідальність за зменшену кількість товару після його продажу, так як з третьою особою договір відповідач не укладав і ніякий зобов’язань не несе.

За недоведеністю позивачем поставки товару, який не відповідає будь-яким нормам, встановленим договором чи ТУ, стандартам, іншим технічним умовам, господарський суд відмовляє позивачу у вимозі щодо стягнення з продавця товару штрафу в розмірі 7721,99грн.

Щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 2000,00грн. за оплату фізичній особі- перевізнику неякісного товару відповідачу, суд вирішуючи це питання, виходить з наступного:

У статті 224 Господарського кодексу України (далі по тексту – ГК) під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, а стаття 225 ГК до складу збитків, що підлягають відшкодуванню відносить, зокрема, вартість втраченого майна, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Вирішуючи спір про стягнення збитків, господарський суд перш за все з’ясовує правові підстави покладання на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому відрізняє обов’язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконання зобов’язання, що випливає з укладеного сторонами договору, від позадоговірної шкоди, тобто від зобов’язання, що виникає внаслідок заподіяння шкоди.

Умовою відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вина боржника.

Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення саме факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір (роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки” №02-5/218 від 30.03.95).

Згідно діючого законодавства саме на позивача покладений обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір.

7

Оскільки судом встановлений факт повернення позивачем відповідачу товару за накладною № 2306/01 від 23.06.09р. (л.с.23). Доведено, що за товарно-транспортною накладною № 428991 (л.с.28) від 23.06.2009р. автопідприємство ПП „Ліходей” за замовленням позивача перевезло відповідачу товар в кількості 5,240тн. Між ПП „Ліходей” та позивачем складений акт приймання-передачі послуг, в якому відображено ціна виконаної роботи – 2000,00грн. (л.с.30), яка і була сплачена платіжним дорученям №448 від 29.07.09р. (л.с.89), тому господарський суд задовольняє вимогу позову щодо стягнення збитків в сумі 2000,00грн. з відповідача пов”язаних з виплатою автопосгуг за повернення йому товару.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3457,47грн. за порушення строків поставки товару, господарський суд виходить з наступного:

Пунктом 5.1.1. договору сторонами передбачений строк поставки – 15 банківських днів з моменту одержання передплати.

У специфікації № 4 від 18.06.2009р., за якою відбувалась поставка, теж передбачений строк поставки – до 18.06.2009р.

Витягом з банківського рахунку від 03.06.2009р. (л.с.91) вбачається, що позивач як покупець перерахував продавцю не всю суму, вказану у виставленому рахунку № 50 від 25.05.09р. (л.с.15), але одержав весь товар, кількість якої зазначена у специфікації.

Таким чином доведено, що відповідач не порушив умови договору щодо строку поставки, так як з товарно-транспортної накладної без номера від 18.06.2009р. (л.с.47) вбачається, що відповідач поставив позивачу товар, в кількості та за ціною, яка обумовлена специфікацією № 4 від 18.06.08р., тобто у встановлений специфікацією строк. Цей факт підтверджується листом третьої особи - ВАТ „Металопром” від 22.06.2009р. (л.с.22), за яким він попереджає свого контрагента – ТОВ „Айсберг ЛТД”, про одержання 18.06.2009р. рулону оцинкованого в кількості 6,890тн.

Оскільки позивач не довів причини повернення відповідачу частини товару, не довів поставку товару відповідачем, такого що не відповідає вимогам сертифікату якості № 10921, так як в жодному пред”явленому акті цей факт не відображений, тому господарський суд відмовляє у вимозі про стягнення пені за порушення строку поставки.

Позивач вимагає стягнути з відповідача 965,25грн. витрати на інфляцію та 3% річних в сумі 498,23грн. за прострочку виконання грошового зобов”язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

Стаття, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог передбачає відповідальність за порушення грошового зобов”язання. Грошовими є зобов”язання, за яким боржник зобов”язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів. За спірним договором грошовими є зобов”язання покупця, тобто не відповідача, а позивача. Позивач не звертався з вимогами до відповідача про перерахування йому вартості повернутого товару. В листах позивача адресованих відповідачу № 320 від 22.06.09р. і № 405 від 29.07.2009р. йдеться тільки про повернення йому товару, а не його вартості, що позбавляє позивача вимагати увідповідності з ст. 625 ЦК України витрати на інфляцію та річні проценти за порушення грошового зобов”язання.

Оскільки позивач не довів прострочку виконання відповідачем грошового зобов”язання, господарський суд відмовляє йьому в цих вимогах.

          Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати прямо пропорційно стягнутої суми.

На підставі ст.ст.22,526,530,663,665,678,679,693 Цивільного кодексу України, ст. 193,188,

231 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд –

в и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Айсберг” Лтд м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю „ШКАЛА-СЕРВІС” м. Маріуполь про стягнення 38609,99грн. заборгованості, 3457,47пені, 2000,00грн. збитків, 7721,99грн. штрафних санкцій, 965,25грн. витрат від інфляції, 498,23грн. річних та розірвання договору №1 від 23.01.2009р. частково.

8

Визнати розірваним договір №1 від 23.01.2009р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Айсберг” Лтд м. Одеса та Товариством з обмеженою відповідальністю „Шкала-Сервіс” м. Маріуполь.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Шкала-Сервіс” м. Маріуполь-87535, пр. Металургів, 204а, кв. 173, ЄДРПОУ 23598796 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Айсберг” Лтд м. Одеса-65036, Овідіопольська дорога, 3, ЄДРПОУ 13879991 вартість повернутого майна в сумі 24576,75грн., збитки за повернення товару в сумі 2000,00грн., та 265,77грн. державного мита і 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 22.04.2010року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 3прим.:1-до справи, 1- позивачу, 1- відповідачу