Рішення № 9365506, 03.04.2009, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 22-84/2009

Категорія: 52

Головуючий в суді першої інстанції: Бойко В.М.

Доповідач: Вавшко В.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2009 року

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Вавшка В.С.

Суддів: Цюри Т.В., Медяного В.М.,

При секретарі: Ставнійчук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.11.2008 року за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Обєднана дирекція міських парків культури і відпочинку» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

31 липня 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, та стягнення моральної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.11.2008 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Апелянт вказує, що суд не дав належної оцінки зібраним доказам, неправильно застосував норми матеріального права. Суд безпідставно визнав відсутність рішення профкому як згоду на її звільнення та не звернув уваги на те, що відповідач взагалі не звертався для отримання згоди на її звільнення до профспілкового органу, їй не було запропоновано посаду в період із дня попередження про звільнення до звільнення, яку вона могла зайняти.

В суді апеляційної інстанції позивач, її представник підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого по справі рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушень законодавства при звільненні позивачки допущено не було.

Однак повністю погодитись з такими висновками неможливо, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на поданих сторонами доказах, норми матеріального права при вирішенні спору судом порушені.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Вінницькою міською радою було прийнято рішення від 04.04.2008 року за № 1881 «Про створення комунального підприємства «Обєднана дирекція міських парків культури та відпочинку», за яким було вирішено створити останнє підприємство на базі реорганізованих шляхом злиття закладу культури «Центральний парк культури та відпочинку ім..Горького» та комунального підприємства «Міський Парк культури і відпочинку «Дружби народів»» з 01.07.2008 року.

На виконання зазначеного вище рішення та наказу управління культури Вінницької міської ради № 51 від 21.04.2008 року «Про здійснення заходів щодо реорганізації», директором ЦПКіВ ім..Горького був виданий наказ № 46 від 23.04.2008 року про скорочення штату працівників ЦПКіВ ім..Горького на підставі ст. .40 п.1 КЗпП України у звязку з реорганізацією підприємства.

Колегією суддів також встановлено, що ОСОБА_2 працювала завідувачем відділу дозвілевої роботи закладу культури «Центральний парк культури та відпочинку ім..Горького» з 20.06.2007 року і наказом № 79 звільнена з роботи 30.06.2008 року в звязку із скороченням штату працівників (а. с. 3).

Згідно із довідкою голови профкому ЦПКіВ ім..Горького ОСОБА_2 є дійсним членом профспілки зазначеного закладу і з її заробітної плати вираховувались членські внески.

Позивачка вказує, що вона була членом профспілкового комітету і на момент проведення звільнення.

Подані позивачкою документи про те, що вона є членом профспілкового комітету та її пояснення в цій частині відповідачем не спростовані.

Те, що відповідачу було відомо про існування на підприємстві первинної профспілкової організації на підприємстві вказує і лист останнього, в якому профспілковий комітет повідомляється про заплановане звільнення працівників в звязку із скороченням штату (а.с.32).

Виходячи з викладеного та з врахуванням положень ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ст. 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" звільнення ОСОБА_2 за ініціативою адміністрації могло бути проведене лише при умові отримання попередньої згоди виборного органу профспілкової організації, членом якого вона є.

Колегією суддів встановлено, що заклад культури «ЦПКіВ ім..Горького» порушив вимоги ст. . 43 КЗпП України, оскільки за дачею згоди на звільнення позивача відповідач до профспілкової організації не звертався і такої згоди, відповідно, на час проведення звільнення ним отримано не було.

Судом був надісланий запит у Вінницький обласний комітет профспілки робітників культури запит про дачу згоди на звільнення ОСОБА_2 з посади завідувача відділу дозвілевої роботи підприємства «Центральний парк культури та відпочинку ім. Горького».

На адресу суду з вказаної профспілкової організації надійшла обгрунтована відповідь про відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 із займаної посади.

Відповідно до ст. 40 та ст. 42 КЗпП України допускається звільнення працівника у звязку зі змінами в організації виробництва і праці лише при неможливості переведення робітника з його згоди на іншу роботу, і за відсутності у звільненого переважного права перед іншими працівниками на залишення на роботі.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобовязані зясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Аналізуючи зазначені норми Закону та положення постанови Пленуму Верховного Суду України, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем в порушення ст. 49 КЗпП України не запропоновано позивачу іншу вакантну посаду.

Колегією суддів, також, встановлено, що фактично скорочення чисельності працівників у відповідача не відбулося, оскільки за новим штатним розкладом чисельність відділу культурно-масової роботи збільшилося на три посади, про що повідомив представник позивача у судовому засіданні.

Виходячи з викладеного колегія суддів приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_2 за ініціативою адміністрації проведене з порушенням встановленого порядку та вимог діючого законодавства щодо забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників, чим порушено її трудові права, а тому рішення суду не може бути визнане законним.

За таких обставин колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове про задоволення вимог щодо поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді завідувача відділу дозвілевої роботи закладу культури «Центральний парк культури та відпочинку ім..Горького» з часу звільнення.

У звязку з поновленням позивача на роботі на підставі ч. 2 ст. 225 КЗпП України на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

При проведенні розрахунків в цій частині колегія суддів виходить з того, що середньоденний заробіток ОСОБА_2 складав 138 грн. 37 коп. ((1310 + 3948,35): 38 -сума заробітної плати за травень - червень 2008 року, розділена на кількість робочих днів у цих місяцях) (а.с.64).

Всього кількість днів вимушеного прогулу ОСОБА_2 з дати звільнення по дату постановления рішення складає 194 дня.

Розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 26843 грн. 78 коп. Вирахуванню з цих коштів підлягає отриманий ОСОБА_2 дохід за час перебування на обліку як безробітна в Ленінському районному центрі зайнятості м. Вінниці в сумі 8807 грн. 9о коп. та винагорода за договором підрядного виту конання робіт в сумі 725 грн.

Таким чином за час вимушеного прогулу стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 17310 грн. 88 коп.

Колегія суддів вважає, що проведенням звільнення позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки вона без законних була позбавлена можливості працювати, отримувати винагороду за працю, чим була постановлена у скрутне матеріальне становище та змушена докладати додаткових зусиль для відстоювання своїх прав.

При визначенні розміру коштів на відшкодування моральної шкоди колегія суддів враховує, що порушені трудові права позивача відновлені постановленим рішенням, яким в т. ч. на її користь стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу.

В звязку з цим колегія суддів вважає, що 1000 грн. буде достатньою грошовою компенсацією понесених ОСОБА_2 моральних страждань. Відшкодування моральної шкоди на користь працівника проводиться на підставі ст. 237і КЗпП України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", п. 1 ст. 40, ст. ст. 41-43, ст. 492, ч. 2 ст. 225, ст. 237-1, ч. 3 ст. 252 КЗпП України, ст. ст. 1,11,15,28,30,56,60,79,94,88,307,309,313-316,367 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 05.11.2008 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 на посаді завідувача відділу дозвілевої роботи закладу культури «Центральний парк культури та відпочинку ім..Горького» з 30.06.2008 року.

Стягнути з Комунального підприємства «Обєднана дирекція міських парків культури і відпочинку» (м. Вінниця вул. .Хлібна, 1, ЄДРПОУ 35996866, ІПН 359968602284, р/р 26008300002056 в ВФ АКБ «Форум», МФО 302816) на користь ОСОБА_2 17310 грн. 88 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без вирахування з нього податків та інших обовязкових платежів, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі за один місяць в сумі 1310 грн. допустити до негайного виконання.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства «Обєднана дирекція міських парків культури і відпочинку» (м. Вінниця вул. .Хлібна, 1, ЄДРПОУ 35996866, ІПН 359968602284, р/р 26008300002056 в ВФ АКБ «Форум», МФО 302816) на користь держави 181 грн. 60 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.