Рішення № 93646433, 10.12.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/54224/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Литвинової І. В.,

за участі секретаря судових засідань Винник С. М.,

представника позивача Збіглей Н. В.,

представника відповідача ТОВ «РІО ФІН» - Єлисеєва Є. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» про скасування рішення про внесення запису про реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив суд визнати недійсним рішення державного реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Мороза Д. О., прийнятого 25 червня 2019 року, 19:36:03 год., за індексним номером № 47507023, скасувати рішення по державну реєстрацію прав від 25 червня 2019 року № 47507023, прийняте державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Мороз Д. О. щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна № 39912380000, за ТОВ «РІО ФІН».

В обґрунтування позову зазначено, що на момент реєстрації права власності за позивачем, йому як покупцю абсолютно не було відомо про наявність будь-якої іпотеки, та в момент проведення реєстраційної дії, такі обтяження щодо квартири АДРЕСА_2 , були відсутні, а запис щодо іпотеки з`явився у реєстрі тільки 21 грудня 2017 року. Позивач переконаний, що при наявності обтяжень нерухомого майна у вигляді арештів, згідно з рішенням суду, яке набрало законної сили, державний реєстратор не мав права вчиняти жодних реєстраційних дій із майном, а прийняте таке рішення підлягає безумовному скасуванню.

Відповідач ТОВ «РІО ФІН» позов не визнав, у своєму відзиві представник вказав, що до Товариства перейшло право вимоги до ПрАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», що виникло з кредитного договору від 29 вересня 2004 року № 25/04, укладеного останнім з ПАТ «Акціонерний комерційний банк Київ», та права вимоги за договорами, що їх забезпечують, в тому числі Іпотечним договором від 28 листопада 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В., та зареєстровано в реєстрі за № 3622,

Відповідач державний реєстратор Мороз Д. О. своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

10 жовтня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої визначено суддю у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою судді від 15 жовтня 2019 року позовну заяву залишено без руху, на виконання якої 01 листопада 2019 року позивачем подано оригінал квитанції про сплату судового збору /т. І а. с. 37-38/.

18 листопада 2019 року у справі відкрито провадження для розгляду справи у спрощеному позовному провадженні /т. І а. с. 44-45/.

Ухвалою суду від 27 січня 2020 року у справі забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 102, 7 кв м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 39912380000) /т. І а. с. 108-110/.

10 лютого 2020 року ухвалою суду залучено співвідповідачем ТОВ «ФІН РІО» /т. І а. с. 116-117/.

08 травня 2020 року відповідачем ТОВ «ФІН РІО» на позов подано відзив /т. І а. с 131-145/.

У судовому засіданні 16 червня 2020 року представник відповідача подав суду заяву про закриття провадження, посилаючись на те, що спір підглядає розгляду судом господарської юрисдикції, згідно з правилами, передбаченими ГПК України.

Ухвалою суду від 16 червня 2020 року у задоволенні заяви про закриття провадження у справі відмовлено /т. ІІ а. с. 51, 57-60/.

25 серпня 2020 року ухвалою судді закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті /т. ІІ а. с. 63-64/.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов і просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «РІО ФІН» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив відмовити, посилаючись на доводи, викладені у відзиві.

ІІІ. Фактичні обставини справи і позиція суду з оцінкою аргументів сторін.

29 вересня 2004 року ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Київ» як кредитором та ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» як позичальник, яке в подальшому змінило організаційно-правову форму на ПрАТ, укладено договір № 25/04 про надання невідновлювальної відкличної кредитної лінії, за яким позичальник отримав кредит у вигляді відкличної кредитної лінії для фінансування будівництва автотранспортного підприємства на певних умовах. З метою забезпечення належного виконання позичальником (іпотекодавцем) вимог кредитора (іпотекодержателя) між сторонами було укладено іпотечний договір від 28 листопада 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В., та зареєстровано у реєстрі за № 3622.

Згідно пункту 1.3 іпотечного договору, з урахуванням всіх змін, зокрема, що внесені договором про внесення змін від 02 квітня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В., та зареєстровано в реєстрі за № 688, предметом іпотеки є майнові права на ряд квартир, серед яких № АДРЕСА_1 .

У пункті 1.14 іпотечного договору сторони дійшли згоди, що після завершення будівництва об`єкту збудована нерухомість (квартири), майнові права на яку є предметом іпотеки за цим договором, продовжують бути предметом цього договору.

28 лютого 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В. на підставі статті 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв`язку із посвідченням іпотечного договору № 3622 накладено заборону відчуження зазначених в договорі майнових прав, зокрема на квартиру АДРЕСА_5 , зареєстровано в реєстрі за № 3629.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 61 «Про деякі питання участі держави у виведенні з ринку ПАТ «АКБ «Київ» установлено, що держава в особі ПАТ АБ «Укргазбанк» бере участь у виведенні ПАТ «АКБ «Київ» з ринку шляхом придбання його активів та зобов`язань у разі віднесення Національним банком ПАТ «АКБ «Київ» до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2015 року № 128 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 лютого 2015 № 39, яким з 25 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/119-kiyv/2251-zdiisneno-peredachu-aktyviv-ta-zobov-iazan-pat-akb-kyyiv-na-koryst-at-ukrhazbank) на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 61 «Деякі питання участі держави у виведенні з ринку ПАТ «АКБ Київ»», 19 червня 2015 року було здійснено передачу активів та зобов`язань ПАТ «АКБ «Київ» на користь AT «Укргазбанк», а саме активів за ціною 740, 1 млн грн та зобов`язання балансовою вартістю 1 млрд 379,4 млн грн. Також зазначено, що відтепер усі вкладники та кредитори неплатоспроможного банку ПАТ «АКБ «Київ» (юридичні та фізичні особи) стають клієнтами стабільно працюючого АБ «Укргазбанк» (понад 94% якого належать державі) і отримають повний доступ до власних коштів.

У зв`язку із наведеним 19 червня 2015 року між ПАТ АКБ «Київ» (неплатоспроможний банк) та ПАТ АБ «Укргазбанк» (приймаючий банк) укладено договір про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку.

Згідно з п. 1.2 приймаючий банк отримав право вимоги від боржників Неплатоспроможного банку за договорами про здійснення активних операцій, права вимоги за яким переходять відповідно до цього договору приймаючому банку, належного та повного виконання всіх зобов`язань за основними договорами, включаючи сплату заборгованості за основними договорами, процентів, можливих комісій, штрафних санкцій (п. 1.2.1.), право звернення стягнення на предмет застави, право звернення до поручителя за договором поруки (п. 1.2.2.).

Згідно п. 4.1 договору з дня укладання договору та акту приймання-передачі активів і зобов`язань АБ «Укргазбанк» набуває усіх прав та обов`язків кредитора щодо боржників, разом із правами за договорами забезпечення таких вимог. На виконання умов договору між сторонами було складено акт приймання-передачі активів та зобов`язань.

Крім цього, між ПАТ «АКБ «Київ» (Неплатоспроможний банк) та ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» (Приймаючий банк) укладений договір від 19 червня 2015 року відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. за реєстровим № 3060, відповідно до якого неплатоспроможний банк відступає, а приймаючий банк набуває право вимоги за договорами іпотеки та застави, зокрема за іпотечним договором № 3622, який забезпечує належне виконання Кредитного договору від 29 вересня 2004 року № 25/04 (додаток 4 «Реєстр договорів іпотеки юридичних осіб»).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 21 грудня 2017 року № 108511310, державний реєстратором 21 грудня 2017 року на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього, та рішення Господарського суду м. Києва від 23 грудня 2015 року у справі № 910/28036/15, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про іпотеку, а саме внесені дані щодо іпотеко держателя: ПАТ АБ «Укргазбанк»; іпотекодавцем є ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс».

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 21 грудня 2017 року № 108511987 державний реєстратором 21 грудня 2017 року на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього, та рішення Господарського суду м. Києва від 23 грудня 2015 року у справі № 910/28036/15, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про обтяження, а саме внесені дані щодо обтяжувача: ПАТ АБ «Укргазбанк»; особа, майно якої обтяжуються: ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс».

За таких обставин до ПАТ АБ «Укргазбанк» перейшло право вимоги до позичальника - ПрАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», що виникло з кредитних договорів, зокрема від 29 вересня 2004 року № 25/04, укладених останнім з банком, та права вимоги за горами, що їх забезпечують, в тому числі іпотечним договором № 3622, предметом якого є квартира АДРЕСА_5 .

20 лютого 2019 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «ФК «Реверс Інвест» укладений звір факторингу (відступлення права грошової вимоги) від 20 лютого 2019 року, за яким відступається право грошової вимоги (кредитна заборгованість що розрахована на дату капання цього договору згідно умов кредитних договір без ПДВ), яка виникла на підставі договорів, укладених між ПАТ «АКБ «Київ» (АБ «Укргазбанк» є первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ «АКБ «Київ» та АБ «Укргазбанк» 19 червня 2015 року) та ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», правонаступником якого є ПрАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», зокрема за договором № 25/04 від 29 вересня 2004 року з урахуванням змін та доповнень, до кредитного договору, в сумі 198 133, 92 Євро по процентам та пені 7 223 165, 03 грн. На виконання умов договору факторингу від 20 лютого 2019 року між сторонами було складено акт прийому-передачі документації від 20 лютого 2019 року.

Також, 20 лютого 2019 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Реверс Інвест» укладений договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д. О. та зареєстрований в реєстрі за № 874.

Згідно пункту 1.1 зазначеного договору первісний іпотекодержатель відступає у повному обсязі, а новий іпотекодержатель приймає всі права та обов`язки іпотекодержателя, що існують станом на дату укладання цього договору, за іпотечним договором від 28 листопада 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В., за реєстровим № 3622, що укладений між ПАТ «АКБ «Київ» (АБ «Укргазбанк» є первісним іпотекодержателем в силу договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави, укладеного між ПАТ «АКБ «Київ» та АБ «Укргазбанк» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. за реєстровим № 3060).

Факт виконання умов договору факторингу встановлений ухвалами Господарського суду м. Києва від 08 квітня 2019 року у справі № 910/1050/14, від 29 березня 2019 року у справі № 910/1048/14, від 18 березня 2019 року у справі № 910/1047/14, якими задоволено заяву ТОВ «Фінансова компанія «Реверс Інвест» про заміну сторони її правонаступником.

У вказаних ухвалах судами встановлено виконання умов договору факторингу (відступлення права грошової вимоги) та, зокрема встановлені наступні обставини: на виконання умов договору фактор сплатив Клієнту грошову суму, визначену у пункті 2.1 цього договору, що підтверджується платіжним дорученням від 20 лютого 2019 року № 1; сторонами 20 лютого 2019 року на виконання умов договору підписано акт прийому-передачі документації за цим договором.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 21 лютого 2019 року № 157075548 на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього, та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 20 лютого 2019 року, зареєстрований у реєстрі за № 874, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про іпотеку, а саме замінено іпотекодержателя на ТОВ «Фінансова компанія «Реверс Інвест»; іпотекодавцем залишилось ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс».

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 21 лютого 2019 року №157080021 на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього, та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 20 лютого 2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 874, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про обтяження, а саме замінено обтяжувача на ТОВ «Фінансова компанія «Реверс інвест»; особа, майно якої обтяжуються: ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс».

За таких обставин, до ТОВ «Фінансова компанія «Реверс Інвест» у повному обсязі перейшло право вимоги до позичальника - ПрАТ Автомобільна компанія «Укртранс», що виникло з кредитних договорів, зокрема від 29 вересня 2004 року №25/04, укладених останнім з банком, та права вимоги за договорами, що їх забезпечують, в тому числі іпотечним договором №3622.

30 квітня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Реверс Інвест» та ТОВ «РІО ФІН» укладений договір факторингу (відступлення права грошової вимоги) від 30 квітня 2019 року №30/04, за яким відступається право вимоги (кредитна заборгованість, що розрахована на дату укладання договору факторингу згідно умов кредитних договорів без ПДВ), яка виникла на підставі договорів, укладених між ПАТ «АКБ Київ» (АБ «Укргазбанк» є первісним кредитором в силу договору про передачу приймаючому банку активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, укладеного між ПАТ АКБ «Київ» та АБ «Укргазбанк» 19 червня 2015 року) та ВАТ АК «Укртранс», правонаступником якого є ПрАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», зокрема, за договором № 25/04 про відкриття відкличної кредитної лінії від 29 вересня 2004 року з урахуванням змін та доповнень, до кредитного договору, в сумі 198 133, 92 Євро по процентам та 7 223 165,03 грн по пені.

Пунктом 1.5. договору встановлено, що у момент укладення цього договору, до фактора переходить право вимоги (замість клієнта) до боржника належного та реального виконання всіх грошових зобов`язань боржника, які випливають з умов кредитних договорів, в обсягах, що існували на момент укладення договору факторингу.

Також, 30 квітня 2019 року між ТОВ «Фінансова компанія «Реверс Інвест» (первісний іпотекодержатель) та ТОВ «Фінансова компанія «РІО ФІН» (новий іпотекодержатель) укладений договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 2097.

Згідно пункту 1.1 зазначеного договору первісний іпотекодержатель відступає у повному обсязі, а новий іпотекодержатель приймає всі права та обов`язки іпотекодержателя, що існують станом на дату укладання цього договору, за іпотечним договором від 28 листопада 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голубничою О. В., за реєстровим № 3622, що укладений між ПАТ «АКБ «Київ» (АБ «Укргазбанк» є первісним іпотекодержателем в силу договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки та застави, укладеного між ПАТ «АКБ «Київ» та АБ «Укргазбанк» та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. за реєстровим № 3060) та ВАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», правонаступником якого є ПрАТ «Автомобільна компанія «Укртранс».

Факт виконання умов договору факторингу встановлений ухвалами Господарського суду м. Києва від 21 травня 2019 року у справі № 910/1050/14, від 23 травня 2019 року у справі №910/1048/14, від 21 травня 2019 року у справі № 910/1047/14, якими задоволено заяву ТОВ «РІО ФІН» про заміну сторони її правонаступником.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 30 квітня 2019 року № 165213896 на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього, та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про іпотеку, а саме замінено іпотекодержателя на ТОВ «РІО ФІН»; іпотекодавцем залишилось ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс».

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 30 квітня 2019 року №165213875 на підставі іпотечного договору № 3622, договорів про внесення змін до нього, та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, до державного реєстру були внесені відповідні відомості про обтяження, а саме замінено обтяжувача на ТОВ «РІО ФІН»; особа, майно якої обтяжуються: ПАТ «Автомобільна Компанія «Укртранс».

За таких обставин, до ТОВ «РІО ФІН» в повному обсязі перейшло право вимоги до позичальника - ПрАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», що виникло з кредитних договорів, зокрема від 29 вересня 2004 року № 25/04, укладених останнім з банком, та права вимоги за договорами, що їх забезпечують, в тому числі іпотечним договором №3622.

При цьому, зобов`язання за кредитним договором в сумі 198 133, 92 Євро по процентам та 7 223 165,03 грн по пені, яке відступлено від ВАТ АБ «Укргазбанк» ТОВ «ФК «Реверс Інвест», та в подальшому ТОВ «РІО ФІН» не погашено.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 квітня 2020 року №207969183, ТОВ «Фінансова компанія Кредит гарант» отримало право вимоги за іпотечним договором № 3622 на підставі договору про відступлення прав вимоги від 20 серпня 2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О. за реєстровим № 1721.

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Гарант» відступило право вимоги на підставі договору від 27 серпня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Мазарчук Н. В. за реєстровим №1943, ТОВ «Фінансова компанія «Джерело фінансів».

У жовтні 2015 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Гарант», ТОВ «Фінансова компанія «Джерело фінансів», ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс», в якому просив визнати недійсними, зокрема:

- договір про надання фінансових послуг факторингу від 20 серпня 2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О. за реєстровим №1720, що укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Гарант»:

- договір про відступлення права вимоги від 20 серпня 2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим №1721, що укладений між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Гарант»;

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23 грудня 2015 року у справі № 910/28036/15, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2016 року, постановою Вищого господарського суду України від 28 березня 2017 року, позов задоволено частково, визнано недійсним договір про надання фінансових послуг факторингу за реєстровим №1720 від 20 серпня 2015 року та договір про відступлення права вимоги за реєстровим №1721 від 20 серпня 2015 року, укладені між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Гарант», посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О. О.

За таких обставин, з наведеного вбачається, що право вимоги до ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» від ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» до ТОВ « Фінансова компанія «Кредит Гарант» та відповідно від останнього до ТОВ «Фінансова компанія «Джерело Фінансів» не перейшло, оскільки договори про надання фінансових послуг факторингу від 20 серпня 2015 № 1720 та договір про відступлення права вимоги від 20 серпня 2015 року №1721, що укладені між ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Гарант» є недійсними, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Відповідно, рішенням суду фактично встановлено, що саме ПАТ АБ «Укргазбанк», належить право грошової вимоги до ПАТ «АК «Укртранс», а іпотека банку, що виникла на підставі іпотечного договору № 3622, є дійсною.

Проте, не дивлячись на недійсність договорів про надання фінансових послуг факторингу від 20 серпня 2015 року №1720 та про відступлення права вимоги від 20 серпня 2015 року №1721, що укладені між ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Гарант», останнє відступає право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Джерело фінансів», яка в свою чергу звертає стягнення на предмет іпотеки та здійснює подальше відчуження предмету іпотеки іншим особам наслідком чого є набуття права власності позивачем.

Так, 15 червня 2016 року ТОВ «Фінансова компанія «Джерело фінансів» звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом відчуження предмету іпотеки ТОВ «Фактор інвест плюс» на підставі акту приймання-передачі від 15 червня 2016 року №6/1506-2016; в свою чергу ТОВ «Фактор інвест плюс» 29 червня 2016 року відчужує предмет іпотеки ТОВ «Фінансова компанія «Інвест гарант актив» на підставі договору купівлі-продажу від 29 червня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. за реєстровим №116; пізніше, 08 квітня 2017 року ТОВ «Фінансова компанія «Інвест гарант актив» відчужує предмет іпотеки ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 08 квітня 2017 року, посвідчений приватним Київського міського нотаріального округу Козаєвою Н. М. за реєстровим номером № 1903.

У зв`язку із реєстрацією права власності за ТОВ ФК «Джерело фінансів» (до реєстрації право власності було зареєстровано за ПАТ «Автомобільна компанія «Укртранс») 15 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В.Ю. припинено іпотеку на підставі листа від 14 червня 2016 року № 7/14062016 (індексний номер рішення: 30072415). Одночасно, 15 червня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Левінець В. Ю. припинено запис про обтяження № 637695 від 28 листопада 2008 року) на підставі листа від 14 червня 2016 року №7/14062016 (індексний номер рішення 30072379).

Припинення іпотеки відбулось на підставі листа ТОВ «Фінансова компанія «Джерело Фінансів», що суперечить положенням Закону України «Про іпотеку», оскільки державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви за результатами розгляду якої державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а сама заява вноситься в відповідну базу, яка є невід`ємною складовою частиною Державного реєстру прав (положення статей 11, 13, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, яка була чинна на час припинення іпотеки»).

Отже, саме у зв`язку з наведеними протиправними правочинами та діями, в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні записи про іпотеку, та обтяження вищезазначеного майна.

Таким чином, ОСОБА_1 набув право власності внаслідок здійснення відчуження нерухомого майна по ланцюгу від інших юридичних осіб після звернення стягнення на предмет іпотеки ТОВ «Фінансова компанія «Джерело фінансів», яке, в свою чергу, незаконно отримало право вимоги на предмет іпотеки від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит гарант», яка отримала права вимоги від ПАТ АБ «Укргазбанк» на підставі недійсного договору про відступлення права вимоги від 20 серпня 2015 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бориско О.О. за реєстровим № 1721, який визнаний недійсним в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18 листопада 2015 року у справі №910/28036/15, задоволено заяву ПАТ Акціонерний банк «Укргазбанк» про забезпечення позову та накладено арешт на майно, яке виступає предметом іпотеки за договором іпотеки від 28 листопада 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 3622, що був укладений в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 25/04 від 29 вересня 2004 року, зокрема на квартиру АДРЕСА_2 ).

Арешт, застосований ухвалою Господарського суду м. Києва від 18 листопада 2015 року у справі №910/28036/15 був скасований 19 січня 2018 року відповідною ухвалою.

За таких обставин, є необґрунтованими доводи позивача про відсутність арешту на спірну квартиру станом на час придбання ним у ТОВ «Фінансова компанія «Інвест гарант актив» - 08 квітня 2017 року, предмету іпотеки на підставі укладення договору купівлі-продажу від 08 квітня 2017 року, оскільки ухвалою Господарського суду м. Києва від 18 листопада 2015 року у справі № 910/28036/15 були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту, зокрема на предмет іпотеки, який був скасований лише 19 січня 2018 року відповідною ухвалою.

Згідно частини третьої статті 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Кредитний договір №25/04 та іпотечний договір №3622 є дійсними та оскільки за наведених вище обставин відступлення права вимоги від ПАТ «АБ «Укргазбанку» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Гарант», та від останнього до ТОВ «Фінансова компанія «Джерело фінансів», а також усі відчуження предмету іпотеки відбувались без згоди ПАТ «АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ТОВ «РІО ФІН», тому усі правочини щодо подальшого відступлення права вимоги від ТОВ Фінансова компанія «Кредит Гарант» до ТОВ «Фінансова компанія «Джерело фінансів», звернення стягнення на предмет іпотеки та подальше відчуження є недійсними в силу закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 33 зазначеного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 11 Закону України «Про іпотеку» визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Відповідно до частини першої та другої статті 23 ЗУ «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

За таких обставин, ОСОБА_1 набув статусу іпотекодавця і має всі його права і несе його обов`язки за Іпотечним договором № 3622 у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У відповідності до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини першої статті 37 зазначеного Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до пункту 2.4.2 іпотечного договору № 3622 у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем буд-яких умов Основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет Іпотеки.

Положеннями пункту 4.2.3 іпотечного договору № 3622 передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється на розсуд іпотекодержателя, зокрема шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статті 37 Закону України «Про іпотеку» .

Таким чином, ТОВ «РІО ФІН» за іпотечним договором № 3622 має право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки, шляхом позасудового врегулювання.

З цих підстав, 08 травня 2019 року на адресу позивача було надіслано повідомлення-вимогу в порядку статті 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», яка не виконана в добровільному порядку, у зв`язку із чим, враховуючи наведені вище порушення, керуючись статтею 37 Закону України «Про іпотеку» ТОВ «РІО ФІН» задовольнило забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на квартиру.

Щодо посилання позивача на те, що оскаржуване рішення державного реєстратора є недійсним, оскільки відповідно до положень статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» були наявні підстави для відмови у державній реєстрації з підстав наявності обтяжень.

Так, дійсно, відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації.

Проте, у частині четвертій статті 24 зазначеного закону наведені підстави, за яких відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується, зокрема у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Зазначене зумовлено тим, що іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені обставини, оскільки ТОВ «РІО ФІН» є і фінансовою установою та внесено до Державного реєстру фінансових установ, слід дійти висновку, що державний реєстратор Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороз Д. О. обґрунтовано виніс оскаржуване рішення, оскільки були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації.

Право власника згідно із частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним, однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт частини першої згаданої статті).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року (провадження № 6-2407цс15), висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 15 травня 2019 року у справі №522/7636/14-ц).

Також, відповідно до висновків Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року (провадження № 6-140цс14), Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постановах від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц, від 15 травня 2019 року у справі №522/7636/14-ц, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому, норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (п. 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц, п. 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16) (додаток 36).

Оскільки метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, то у випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 1018 року у справі № 653/1096/16-ц) (додаток 37).

Згідно пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Тому, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (п. 95-100), та в постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункти 114-116).

Отже, з наведеного можна дійти висновку, що оспорювання наступних рішень угинів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, а також пред`явлення власником нерухомого майна позовної вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем, позовної вимоги про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними, та суди мають відмовляти у задоволенні таких вимог.

Зазначений висновок узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (п. 75), та в постанові від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункти 86).

Разом з тим, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215,216 ЦК України (висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 15 травня 2019 року у справі №522/763 6/14-ц).

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що необґрунтованість позову і відмову у задоволенні його вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст. ст. 3, 8, 21, 22, 24, 41, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст. ст. 1-16, 22, 190, 317, 319, 321, 328, 386, 391 Цивільного кодексу України,

ст. ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно»,

ст. ст. 12, 16, 19 Закону України «Про іпотеку»,

ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» про скасування рішення про внесення запису про реєстрацію права власності, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Суддя І. В. Литвинова