Постанова № 9364528, 29.04.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2010 р. № 16/1983 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Кота О.В.,

суддів:Владимиренко С.В. - доповідач,

Шевчук С.Р.,

розглянув

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Ч"

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.02.2010р.

та рішення господарського суду Черкаської області від 15.09.2009р.

у справі№16/1983

за позовомВідкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" в особі філії Черкаське регіональне управління

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Ч"

простягнення 126252,92грн., За участю представників:

-позивача: не з'явилися;

-відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2009р. Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра" в особі філії Черкаське регіональне управління звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Ч" про стягнення 126252,92грн. боргу.

Під час розгляду даної справи позивачем неодноразово подалися заяви про зміну, зменшення позовних вимог, в останній редакції яких просив стягнути з відповідача 126252,92грн. Проте у судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги лише на суму 105708,31грн. з розрахунку 7,6661грн. за 1 дол. США по курсу НБУ станом на 27.07.2009р., що еквівалентно 13789,06дол. США, в тому числі 12493,33 дол. США заборгованості по кредиту, 1070,73дол. США пені, 225 дол. США інфляційних, у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості по кредиту в сумі 2506,67 дол. США та по відсоткам в сумі 173,26дол. США.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.09.2009р. у справі №16/1983 (суддя Спаських Н.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Ч" на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Черкаське регіональне управління 105708,31грн. боргу по кредитним зобов'язанням, що еквівалентно 12493,33 доларів США боргу по кредиту, 1070,73 доларів США пені та 225 доларів США інфляційних, а також 1262,52грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині сплати 2506,67 доларів США боргу по кредиту та 173,26 доларів США боргу по процентах, що еквівалентно в загальній сумі 20544,61грн. - провадження у справі припинено за відсутністю предмету спору на підставі п.п.1-1 ст.80 ГПК України.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.02.2010р. у справі №16/1983 (колегія суддів у складі Корсакової Г.В., суддів Мельника С.М., Гаврилюка О.М.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Ч" на рішення господарського суду Черкаської області від 15.09.2009р. у справі №16/1983 задоволено частково. Рішення господарського суду Черкаської області від 15.09.2009р. у справі №16/1983 змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції: "Позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Ч" (адреса: 18000, м. Черкаси, вул. Н. Левицького, 16; ідентифікаційний код 24360097) на користь Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Черкаське регіональне управління (адреса: 18000, м. Черкаси, вул. Г.Сталінграду, 39; ідентифікаційний код 26423703) 105708,31грн. боргу по кредитним зобов'язанням, що еквівалентно 12493,33 доларів США боргу по кредиту, 1070,73 доларів США пені та 225 доларів США інфляційних, а також 1057,08грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить змінити постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.02.2010р. та рішення господарського суду Черкаської області від 15.09.2009р. у справі №16/1983, а саме відстрочити виконання рішення суду на дванадцять місяців.

Позивач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.

В судове засідання представники сторін не зявилися. У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанцій, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, 04.06.2007р. між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" в особі заступника директора по корпоративному блоку філії ВАТ КБ "Надра" Черкаського регіонального управління (банк) та Закритим акціонерним товариством "Євросервіс" (позичальник), правонаступником якого є відповідач (пункти 1.2, 1.3 Статуту ТОВ "Євросервіс-Ч"), укладено кредитний договір №59, за умовами якого банк зобовязався надати позичальнику кредит на суму 20000 доларів США з терміном користування кредитними коштами з 04.06.2007р. по 03.06.2009р. та сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,9% річних.

Місцевим та апеляційним господарським судом з матеріалів справи встановлено, що на виконання умов цього договору банк надав позичальнику кредит шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача на загальну суму 20000 доларів США, про що свідчить валютний меморіальний ордер №NL-99 від 13.06.2007р.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що додатковою угодою №1 від 04.06.2007р. до кредитного договору №59 від 04.06.2007р. сторони погодили графік погашення кредитних коштів зі сплатою 2500 дол. США щомісячно, починаючи з 25.11.2008р. по 03.06.2009р.

Апеляційним господарським судом з договірних умов, визначених сторонами в пунктах 3.2.2, 3.2.3, 3.2.4 кредитного договору, встановлено, що позичальник зобовязаний здійснювати: щомісячне погашення нарахованих відсотків за кредитом в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ КБ "Надра"; погашення отриманого кредиту щомісячно рівними частинами в строк до 25 числа місяця, наступного за звітним згідно графіку, передбаченого у додаткових угодах до цього договору шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ КБ "Надра"; забезпечити повне повернення отриманого кредиту і відсотків за кредитом в термін до 03.06.2009р., а також сплату можливої неустойки.

При цьому, суди попередніх інстанцій вказали, що додатковою угодою №2 від 15.08.2008р. до кредитного договору змінено п.1.1.3 кредитного договору, за умовами якого відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 16%, решта умов кредитного договору залишено без змін. Ця додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами.

Як вірно встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором. Проте відповідач у встановлений договором кінцевий строк (03.06.2009р.) кредит позивачу не повернув, доказів сплати кредитних коштів не надав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що за умовами п.2.3, п.3.2.2 договору відсотки за кредитом нараховуються щомісячно, в останній робочий день місяця за період з першого по останній день календарного місяця на фактичні залишки заборгованості по кредиту за фактичний час користування кредитом і сплачуються позичальником в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним (якщо пяте число припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то не пізніше першого робочого дня, що слідує за цим вихідним днем) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ВАТ КБ «Надра». При розрахунку плати за кредитом приймається рік рівний 360 дням, в місяці враховується фактична кількість календарних днів.

Врахував вищевикладене, приписи ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175, ч.1 ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526, ч.1 ст.530, ст.ст.629, 1054 ЦК України, суд апеляційної інстанції підставно погодився з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту на суму 12493,33дол. США, що еквівалентно 105708,31грн., боргу по кредиту.

Водночас апеляційний господарський суд, пославшись на приписи ст. 22 ГПК України, вказав, що спір у даній справі, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог від 25.08.2009р., повинен вирішуватись, виходячи з нової ціни позову, вказаній в цій заяві. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у суду першої інстанції підстав для припинення провадження у даній справі в частині зменшених позовних вимог за заявою позивача щодо стягнення з відповідача 2506,67дол. США боргу по кредиту та 173,26дол. США боргу по процентах, що еквівалентно в загальній сумі 20544,61грн., сплачених останнім 14.08.2009р., що підтверджується банківською випискою. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції правильно змінив рішення суду першої інстанції в цій частині вимог.

Поряд з цим, судами попередніх інстанцій зазначено, що за умовами п.4.1 кредитного договору за несвоєчасне повернення кредиту та/або відсотків за ним, в тому числі предявлених до дострокового погашення позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Врахував зазначені договірні умови, а також приписи, визначені ст.ст.549, 610, ч.1 ст. 612, ст.661 ЦК України, ст.230, ч.6 ст.232 ГК України, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені по заборгованості по відсоткам в сумі 5,73 дол. США за період з 06.02.2009р. по 05.07.2009р. на загальну суму 1070,73 дол. США, що еквівалентно 8208,32грн., апеляційний господарський суд підставно погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 1070,73дол. США (еквівалентно 8208,32грн.) пені.

Водночас врахував приписи ст.625 ЦК України, перевіривши правильність розрахунку позивачем інфляційних за період з лютого по травень 2009р. за прострочення повернення кредиту, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача 225 дол. США інфляційних (еквівалентно 1724,87грн.). З даним висновком суду першої інстанції правильно погодився суд апеляційної інстанції.

Водночас доводи відповідача щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів його повідомлення про час та місце судового засідання у даній справі, внаслідок чого останній не мав можливості надати свої заперечення щодо позову, пропозиції щодо врегулювання спору, апеляційним господарським судом правильно не прийняті до уваги з наступних підстав.

Як вірно встановлено апеляційним господарським судом з матеріалів справи, ухвалами господарського суду Черкаської області від 04.08.2009р., від 13.08.2009р., від 25.08.2009р. та від 01.09.2009р. повідомлено сторін про дату та час судового засідання у даній справі. Дані ухвали, крім ухвали суду від 25.08.2009р., яка містить підпис представника відповідача про її отримання, надсилались відповідачу, про що свідчить відмітка суду. Крім того, судом апеляційної інстанції також вказано, що заявлені відповідачем клопотання від 25.08.2009р. з проханням перенести судове засідання для зясування строків погашення заборгованості добровільно та клопотання відповідача від 01.09.2009р. про перенесення судового засідання в звязку з хворобою представника були судом задоволені. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.09.2009р. розгляд справи відкладено на 15.09.2009р., проте доказів ненадходження цієї ухвали суду на адресу відповідача (зокрема, довідка відділення зв'язку), останнім не надано.

З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про належне повідомлення відповідача про дату та час судових засідань у даній справі, із зазначенням, що відповідач був присутній в судовому засіданні 25.08.2009р., подавав клопотання про відкладення розгляду справи, що спростовує його твердження про неможливість подати свої заперечення на предявлений позов та пропозиції відносно врегулювання спору.

Крім того, відповідно до п.6 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Врахував приписи вказаної норми процесуального права, проаналізував матеріали даної справи, суд апеляційної інстанції підставно вказав, що відповідач не подавав в суді першої інстанції заяви про відстрочку виконання рішення та це питання судом не розглядалось, та доказів, підтверджуючих неможливість виконання відповідачем рішення суду, останній суду апеляційної інстанції не надав та в матеріалах справи вони відсутні. З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для відстрочки виконання рішення суду.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що господарський суд на підставі ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Врахував вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач вправі звернутись до суду першої інстанції в порядку ст. 121 ГПК України з заявою про відстрочку виконання рішення суду надавши до заяви докази, які підтверджують обставини щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника зводяться в касаційній скарзі до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені ст.1117 Господарського процесуального кодексу України. Твердження скаржника, викладені в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та спростовуються вищевикладеним.

Водночас вимоги скаржника в касаційній скарзі щодо зміни постанови апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, а саме відстрочити виконання рішення суду на дванадцять місяців, виходить за межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, визначені ст.1117 ГПК України.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до п.1 Рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. у справі № 1-1/2010 "В аспекті конституційного подання: визначення у положенні пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України як однієї з основних засад судочинства "забезпечення … касаційного оскарження рішення суду" у системному звязку з положеннями частини першої статті 8, статті 125 Основного Закону України означає лише одноразове касаційне оскарження та перегляд рішення суду; законом можуть бути передбачені й інші форми оскарження та перегляду рішень судів загальної юрисдикції". Рішення Конституційного Суду України є обовязковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросервіс-Ч" залишити без задоволення, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.02.2010р. у справі №16/1983 залишити без змін.

Згідно ст.ст.125, 129 Конституції України та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010р. постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:О. Кот

Судді: С. Владимиренко С. Шевчук