Вирок № 93639842, 18.12.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/1575/17

Номер провадження 1-кп/629/22/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого судді -Мицик С.А., суддів- Ткаченка О.А., Каращука Т.О., при секретарі судового засідання - Заводяній О.Ю., за участю прокурора- Мазур М.С., обвинуваченого - ОСОБА_1 , захисника - Іщенко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12017220380000563 від 14.03.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Катеринівка Лозівського району Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, маючого двох малолітніх дітей, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.2 ст.187 КК України,

в с т а н о в и в:

13.03.2017 року близько 22 год. 00 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу буд. № 10 на першому мікрорайоні в м. Лозова Харківської області, побачив ОСОБА_2 , яка йшла попереду нього. ОСОБА_1 , діючи в результаті раптово виниклого умислу на незаконне заволодіння майном останньої, з корисливого мотиву, з метою наживи, маючи прямий умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди та тілесних ушкоджень потерпілій і бажаючи їх настання, підбіг до ОСОБА_2 ззаду та за допомогою предмету, схожого на дерев`яну палицю, наніс декілька ударів по голові останньої, внаслідок чого спричинив потерпілій тілесні ушкодження у виді: гострої важкої черепно-мозкової травми у вигляді забійної рани волосяної частини голови в лобній області зліва, синця в лівій навколоочній ділянці (гематома лівої параорбитальної області), лінійного перелому лобної кістки зліва, забою головного мозку важкого ступеню з формуванням субдуральної гематоми лобової ділянки ліворуч. За ступенем тяжкості вказана черепно-мозкова травма з переломом кісток черепа, забоєм головного мозку важкого ступеню і крововиливом під тверду мозкову оболонку - це тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Після чого, скориставшись безпорадним станом потерпілої, ОСОБА_1 заволодів майном ОСОБА_2 , а саме: золотою каблучкою вартістю 1182 грн. 70 коп., золотою обручкою вартістю 1182 грн. 70 коп., золотими сережками вартістю - 591 грн. 35 коп., чим завдав потерпілій майнову шкоду на загальну суму - 2956 грн. 75 коп. З місця злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Крім того, 17.03.2017 року близько 19 год. 50 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння, знаходячись поблизу буд. № 38 по вул. Трудова в м. Лозова Харківської області, побачив ОСОБА_3 , який йшов попереду нього. ОСОБА_1 , який раніше вчинив розбій, діючи в результаті раптово виниклого умислу на незаконне заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3 , з корисливого мотиву, з метою наживи, маючи прямий умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди та тілесних ушкоджень потерпілому і бажаючи їх настання, знайшовши на землі дерев`яну палицю, підбіг до ОСОБА_3 ззаду та напав на нього, завдавши йому не менше п`яти ударів палицею по голові та кінцівках, внаслідок чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді: двох саден на волосистій частині голови в тім`яно-потиличній області зліва, синця по задній поверхні лівої вушної раковини, забитої рани по долонній поверхні правої кисті в області четвертого п`ястно-фалангового суглобу, ділянки осаднень по розгинальній поверхні правого променево-зап`ясткового суглоба та по розгинальній поверхні правого передпліччя в середній третині, садно по передній поверхні лівої гомілки на рубежі середньої та нижньої третини, закритий осколковий перелом лівої ліктьової кістки на рубежі верхній та середній третини. За ступенем тяжкості закритий осколковий перелом лівої ліктьової кістки на рубежі верхній та середній третині - це середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження за критерієм тривалості розладу здоров`я; забита рана - це легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я; садна і синець - це легкі тілесні ушкодження. Потім, скориставшись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заволодів грошовими коштами останнього у сумі 2633 гривні та мобільним телефоном Nokia 2700с-2 - вартістю 280 грн. 00 коп. З місця злочину ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_1 , допитаний в судовому засіданні, за епізодом від 17.03.2017 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину щодо потерпілого ОСОБА_3 при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, підтвердивши факт вчиненого ним кримінального правопорушення, пояснивши час, спосіб та обставини, за яких він вчинив вказане кримінальне правопорушення, підтвердивши характер та механізм своїх дій, щиро розкаявся, просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив. 10.08.2017 передав телефонограму про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1 не має, просив ухвалити вирок на розсуд суду( т. 1 а.с 71).

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, по епізоду від 17.03.2017р. щодо потерпілого ОСОБА_3 .При цьому судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з`ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України.

По епізоду від 13.03.2017 року обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, надав показання щодо непричетності до нападу на ОСОБА_2 , зазначивши, щовін не скоював інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 187 КК України. Спростовуючи пред`явлене йому обвинувачення, пояснив, що 13.03.2017 року він був вдома. На досудовому розслідуванні він просив слідчого звернутися до оператора мобільного зв`язку та отримати інформацію щодо встановлення в момент вчинення злочину місцезнаходження його мобільного телефону, який він завжди носить з собою. Проте результати перевірки вказаних даних відсутні у кримінальному провадженні. В той час коли його запросили на слідчу дію впізнання за голосом, він вже був затриманий за епізодом відносно потерпілого ОСОБА_3 , та йому було призначено захисника. Коли його виводили в кайданках на вказану слідчу дію, він не розумів куди його ведуть та слідчий йому цього не пояснив, права йому не роз`яснювалися, свою згоду на проведення слідчої дії впізнання за голосом він не давав. Його забрали з камери в присутності інших працівників поліції, його супроводжували слідчі та оперативні працівники, а не конвой, інші особи йому були невідомі. В той час коли вони йшли по коридору ОСОБА_2 мала змогу бачити його. Впізнання за голосом проводилося за відсутності його захисника. Його в кайданках привели до актового залу, де вони разом з декількома чоловіками (серед яких був працівник поліції та один чоловік був без руки), сіли спинами до дверей. Зазначив, що раніше він бачив ОСОБА_2 вдома у ОСОБА_4 , та тоді потерпіла чула його голос, а тому вона і впізнала саме його голос. В подальшому у нього вдома проводили обшуки, та жодних викрадених золотих прикрас не було знайдено, а все майно, що було вилучено, йому було повернуто.

Потерпіла ОСОБА_2 в судові засідання не з`явилась. На ухвали суду від 10.01.2020, від 03.03.2020 про надання доручення Лозівському ВП ГУ НП в Харківській області, у відповідності до ст. 333 КПК України, з метою встановлення місцезнаходження потерпілої ОСОБА_2 та забезпечення її участі в судовому засіданні, - до суду надсилалася інформація та матеріали щодо неможливості встановлення місцезнаходження ОСОБА_2 . На виконання ухвал суду від 03.03.2020, від 16.06.2020, від 22.07.2020 про витребування з Державної прикордонної служби України інформації щодо перетинання державного кордону ОСОБА_2 до суду з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надавалися витяги з бази даних з інформацією про те, що вказана особа останній раз перетнула державний кордон України на виїзд 12.08.2020 року.

Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були викликані за клопотанням сторони захисту, на неодноразові судові виклики в судові засідання не з`являлись. На ухвали суду від 10.01.2020, від 03.03.2020, від 22.07.2020, від 17.09.2020 про надання доручення Лозівському ВП ГУ НП в Харківській області, у відповідності до ст. 333 КПК України, встановити місцезнаходження зазначених свідків, суду надавалася інформація та матеріали щодо неможливості встановлення місцезнаходження вказаних свідків. Також ухвалами суду від 16.06.2020, від 22.07.2020 та від 17.09.2020 було доручено Віньковецькому ВП Ярмолинецького ВП ГУ НП в Хмельницькій області здійснити привід свідка ОСОБА_5 до суду, проте вказані ухвали виконані не були, та не надано відомостей про причини невиконання ухвал. За інформацією з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на виконання ухвал суду від 22.07.2020 та від 17.09.2020 з витягів з бази даних та витягу з «АРКАН ЦП» свідок ОСОБА_7 виїхав за територію України, останній раз перетнув державний кордон України на виїзд 07.06.2020 року, подальше його місцезнаходження невідоме.

Не зважаючи на невизнання винуватості, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, зокрема:

Показами потерпілої ОСОБА_2 , наданими нею у судовому засіданні 04.06.2018 в присутності обвинуваченого, захисника Іщенко В.В. та інших учасників судового провадження, технічний звукозапис якого було відтворено під час судового розгляду, згідно яких потерпіла пояснила, що 13.03.2017 року приблизно о 21.30 год.-21.50 год. вона вийшла з супермакету АТБ, який розташований на 3-му мікрорайоні в м. Лозова, та, коли йшла по вулиці, почула швидкі шаги, обернувшись, побачила людину в темній одежі зростом приблизно 1,75 м. Цей чоловік наніс їй удари по голові предметом, схожим на трубу, який потім викинув, розгледіти того чоловіка вона не змогла, тому що було темно. Коли вона після ударів впала і лежала на землі, то нападник з нею постійно розмовляв, говорив, щоб вона швидше знімала кільця, бо інакше він їй відріже пальці. Вона зняла з себе золоті: обручку, каблучку у вигляді сердечка, сережки та віддала йому. Нападник також забрав її пакет з АТБ, в якому були продукти. В тому пакеті в папці також знаходилися її документи, які вона попросила віддати. На його запитання «де вони», вона відповіла-«в пакеті». Після чого нападник розкрив пакет та сказав, щоб вона сама достала документи. Вона, лежачи, витягла папку з документами. Також вона бачила, як нападник підняв її мобільний телефон Самсунг, що у неї випав. Забравши з пакету папку з документами, вона підвелася та побігла додому, де викликали поліцію та швидку допомогу. Коли приїхала швидка допомога, її відвезли в ЦРЛ с. Катеринівка, та звідти одразу в лікарню м. Харків. Нападник спричинив їй тілесні ушкодження -гостру важку черепно-мозкову травму, забій головного мозку важкого ступеню з формуванням субдуральної гематоми, лінійний перелом лобної кістки та інші. В подальшому вона впізнала особу, що на неї напала, за голосом, під час проведення відповідної слідчої дії. Для проведення вказаної слідчої дії поліцейські її провели в приміщення у відділку поліції, розташоване на 2-му чи 3-му поверсі будівлі. Керував слідчою дією поліцейський. Перед тим, як заходити у приміщення, її попередили, щоб вона ні на кого не дивилася. Зайшовши до приміщення, вона побачила декілька стільців у виді старих крісел, які бувають у клубах. Вона зрозуміла, що на тих стільцях сидять чоловіки, розвернуті спинами до неї, цих чоловіків вона не розгледіла. Одразу при вході в те приміщення її розвернули та вона сіла біля дверей спиною до тих чоловіків. Про те, що чоловіків було чотири вона зрозуміла, оскільки саме чотири особи по черзі вимовляли слова та фрази, які їй говорив нападник, коли розмовляв з нею. Вона одразу, без вагань, впевнено впізнала особу під номером три, який говорив голосом нападника, та вказала поліцейським, що саме це і є голос нападника. Голос нападника вона дуже добре запам`ятала, та він до сих пір у неї в голові, оскільки коли вона лежала на землі, нападник стояв над нею та швидко з нею розмовляв російсько-українським говором(суржиком). Наразі вона стверджує, що цей голос належить обвинуваченому ОСОБА_1 . Зазначила, що раніше до нападу обвинуваченого вона ніколи не бачила та з ним не знайома. Одного разу, приблизно за 1,5-2 місяці до нападу, вона була в гостях у своєї куми- ОСОБА_4 , до якої заїхав ОСОБА_1 . Вона залишилася в кухні, а ОСОБА_4 вийшла в коридор, і там тихо розмовляла з ОСОБА_1 . Пояснила, що голос ОСОБА_1 вона тоді не запам`ятала, бо його голос чула не чітко. Коли проводилася слідча дія впізнання за голосом, то вона саме зіставляла голоси осіб, що промовляли текст, з голосом нападника, та голос чоловіка під номером три (голос ОСОБА_1 ) вона одразу впізнала саме, як голос нападника. Під час проведення слідчої дії вона не чула, щоб хтось відмовлявся та заперечував проти прийняття участі у вказаній слідчій дії.

Показами свідка ОСОБА_4 , яка в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 є її кумою, а з ОСОБА_1 вона просто товаришувала, познайомилася з ним приблизно за пів року перед тим, як на ОСОБА_2 було здійснено напад. В березні 2017 року приблизно о 22.00 год. в той день та в той момент, коли на ОСОБА_2 було здійснено напад, вона з нею розмовляла по телефону, коли потерпіла йшла по вулиці. Під час розмови ОСОБА_2 сказала їй «зачекай, за мною хтось біжить, давай я тобі…» та зв`язок перервався. ОСОБА_4 передзвонила ОСОБА_2 через декілька секунд, але абонент був поза зоною досяжності. Вона телефонувала ОСОБА_2 , щоб дізнатися, чи дійшла та додому, але телефон весь час був вимкнений. Потім вночі, приблизно о 02.00 год., їй зателефонував чоловік ОСОБА_2 та повідомив, що на останню напали та вона знаходиться в лікарні у тяжкому стані. ОСОБА_2 з приводу отриманих травм перебувала на стаціонарному лікуванні в м. Харків та м. Лозовій. В подальшому після нападу ОСОБА_4 в лікарні спілкувалася з ОСОБА_2 і та називала особу нападника, коли вже його було встановлено. Свідок пояснила, що вперше вона дізналася, що ОСОБА_1 підозрюється у здійсненні нападу, коли до неї приходили співробітники поліції та проводили у її помешканні обшук, але тоді вона ще не знала, що йдеться саме про напад на ОСОБА_2 . Після того, як свідок дізналася, що на ОСОБА_2 напав ОСОБА_1 , вона з ним більше не спілкувалася, та, після того, як він до неї звертався в соціальних мережах, вона його сторінку заблокувала. Також свідок пояснила, що одного разу, взимку, більше ніж за місяць до нападу, коли ОСОБА_2 була в неї в гостях, де вони сиділи в кухні і спілкувалися, до неї на велосипеді приїхав ОСОБА_1 для того, щоб позичити гроші. Вона вийшла з кухні до прихожої, близько 10 хвилин негучно поспілкувалася з ним. ОСОБА_1 тоді у квартиру не заходив, а ОСОБА_2 весь час сиділа в кухні. Тоді ОСОБА_1 і ОСОБА_2 взагалі не розмовляли один з одним. Побачити ОСОБА_2 ОСОБА_1 міг лише заглянувши в кухню. Зазначила, що під час її спілкування з ОСОБА_1 , останній нічого не запитував про ОСОБА_2 та про її матеріальний стан, не проявляв стосовно неї будь-якого інтересу. Після того, як свідок з ОСОБА_1 поспілкувалися, він поїхав на велосипеді по своїх справах. Крім того, ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_2 завжди ходила у прикрасах, на руках майже на всіх пальцях були золоті каблучки, на ній були золоті сережки. Коли вона приходила в лікарню до ОСОБА_2 , та їй розповідала, що в неї забрано телефон, сережки і декілька каблучок. Також потерпіла їй казала, що обличчя у нападника було закрите, на голові балаклава, та що у нього була бита. Останній раз вона спілкувалася з ОСОБА_2 в серпні 2019 року. Їй відомо, що наразі ОСОБА_2 мешкає у Польщі та їй невідомо, коли вона планує повертатися, також їй невідомі теперішні адреси ОСОБА_2 та її чоловіка. Крім того, зазначила, що вона була присутня під час слідчого експерименту з ОСОБА_2 , тоді вона особу нападника впізнала по голосу.

Показами свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні пояснив, що він працює у Лозівському ВП ГУНП у Харківські області на посаді начальника відділення розслідування злочинів скоєних проти життя і здоров`я особи. Він був присутній під час проведення слідчої дії, коли потерпіла ОСОБА_2 впізнала за голосом ОСОБА_1 , як особу, яка здійснила на неї напад. Тоді ОСОБА_1 перебував під вартою за підозрою у вчиненні іншого кримінального провадження за епізодом нападу на ОСОБА_3 . За епізодом нападу на ОСОБА_2 ОСОБА_1 було запрошено бути присутнім у якості статиста під час проведення слідчої дії впізнання за голосом. Перед цим йому було роз`яснено, у зв`язку з чим він запрошується, та як буде проводитися вказана слідча дія. На що ОСОБА_1 погодився та навіть сам проявив зацікавленість і бажання прийняти участь у цій слідчій дії, проявляючи впевненість, що його не впізнають по голосу. Потім ОСОБА_1 та іншим статистам були надані аркуші з написаним однаковим текстом, та по черзі вони вголос читали цей текст. ОСОБА_1 читати текст з аркуша ніхто не примушував, він промовляв фрази з тексту добровільно. Пояснив, що в кримінальному провадженні, де потерпілою є ОСОБА_2 , у ОСОБА_1 не було статусу ані свідка, ані підозрюваного, та він не заявляв будь-яких клопотань про залучення захисника до слідчої дії впізнання за голосом, де він був статистом. Зазначив, що під час проведення вказаної слідчої дії кримінальні провадження за епізодами від 13.03.2017 року(потерпіла ОСОБА_2 ) та від 17.03.2017 року (потерпілий ОСОБА_3 ) не були об`єднані. На досудовому розслідуванні під час допиту потерпілої ОСОБА_2 , остання показала, що вона обличчя нападника не розгледіла, оскільки було темно, але добре запам`ятала голос нападника, пояснивши, що у нього був специфічний голос, схожий на голос знайомого її куми, та зазначила, що вона може впізнати нападника за голосом. Тому було проведено слідчу дію впізнання за голосом, під час якої потерпіла ОСОБА_2 впевнено впізнала за голосом ОСОБА_1 , як особу, що напала на неї. Вказана слідча дія проводилася за участі чотирьох статистів, у присутності двох понятих. Всім присутнім було роз`яснено у зв`язку з чим вони тут знаходяться та їхні права. Роз`яснено, що буде проводитися слідча дія впізнання за голосом, статистам роздані аркуші з написаним текстом, та запропоновано кожному по черзі вголос зачитати текст. Потерпілій в присутності понятих також були роз`яснені її права в окремому кабінеті, вона дуже боялася заходити до актового залу, де в той час, в темряві, повернуті спиною, ближче до задньої частини актового залу, сиділи статисти, яким було роз`яснено, щоб ні в якому разі вони не поверталися обличчям до потерпілої. Після цього він разом з потерпілою та понятими зайшли до актового залу. Всі чотири особи сиділи спинами, та він попросив, щоб кожна з цих осіб зачитала текст. І кожен статист по черзі зачитував текст, який був на аркуші, при цьому, ОСОБА_1 читав текст приблизно третім. Коли перша особа прочитала текст, потерпіла спочатку помовчала, а потім сказала, що -«ні»; коли друга особа прочитала текст, потерпіла вагалася, та коли ОСОБА_1 почав читати текст, потерпіла одразу почала кивати, що «так, це він», поняті все це побачили і в цей момент ОСОБА_1 розвернувся, та подивився на потерпілу, а вона одразу почала закривати своє обличчя і намагалася вийти з кімнати. Після того, як четвертий статист прочитав текст, потерпіла покивала головою, що «це не він». Тоді він попросив, щоб третій номер ще раз прочитав текст і потерпіла покивала, що «так, це він», а як вийшла, то це підтвердила вголос. Під час проведення слідчої дії від будь-якого учасника цієї слідчої дії, в тому числі від понятих та ОСОБА_1 , жодних заперечень, клопотань та зауважень, не надходило. В подальшому, під час досудового розслідування вже об`єднаного кримінального провадження підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник не зверталися до нього, та з приводу будь-яких порушень прав ОСОБА_1 під час досудового розслідування.

Показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які в судовому засіданні пояснили, що приблизно більше двох років потому вони були понятими під час слідчої дії впізнання за голосом, та бачили, як молода жінка впізнавала особу за голосом серед декількох чоловіків, які сиділи спинами до неї. Перед проведенням вказаної слідчої дії слідчий роз`яснював права. Після того, як по черзі чоловіки проголошували текст, жінка впізнала одного з чоловіків за голосом, та назвала номер, це було зафіксовано документально, та вони розписалися в протоколі пред`явлення голосу для впізнання.

-заявою ОСОБА_2 про притягнення до кримінальної відповідальності невідомої особи, яка 13.03.2017 близько 22.00 год. вдарила її по голові та відкрито заволоділа золотими виробами(т.1 а.с. 170);

-протоколом огляду місця події від 13.03.2017 року з відповідними фототаблицями(т.1 а.с. 206-209);

-протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_2 від 26.04.2017 р. з додатком- відеозаписом, продемонстрованим в судовому засіданні, на якому зафіксовано, як потерпіла розповідає про обставини вчинення злочину щодо неї (т.1 а.с.210, 213);

-протоколом пред`явлення голосу для впізнання від 13.04.2017 за участю потерпілої ОСОБА_2 , згідно якого потерпіла впізнала за голосом ОСОБА_1 , як особу, яка 13.03.2017, перебуваючи поблизу буд. 9 на мікрорайоні 1 в м. Лозова нанесла їй палицею тілесні ушкодження та заволоділа її майном(т.1 а.с. 171-172);

-висновком судово-медичного експерта № 109-ЛЗ/17 від 27.04.2017 за результатами проведення судово-медичної експертизи, згідно якого у потерпілої ОСОБА_2 мала місце гостра важка черепно-мозкова травма у вигляді забійної рани волосяної частини голови в лобній області зліва, синця в лівій навколоочній ділянці (гематома лівої параорбитальної області), лінійного перелому лобної кістки зліва, забою головного мозку важкого ступеню з формуванням субдуральної гематоми лобової ділянки ліворуч, яка утворилась від травматичної дії тупого твердого предмету, який міг бути подовженої або продовгуватої форми(про що свідчить форма рани) і могла бути спричинена в строк і при обставинах, вказаних ОСОБА_2 . За ступенем тяжкості вищевказана важка черепно-мозкова травма з переломом кісток черепа, забоєм головного мозку важкого ступеню і крововиливом під тверду мозкову оболонку - це тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Маловірогідне утворення травми голови, яка мала місце у ОСОБА_2 при падінні її на площину, в тому числі і з наданим тілу прискоренням(т.1 а.с. 174-176).

-висновком судової товарознавчої експертизи № 1612 від 05.04.2017 року, згідно якого ринкова вартість лому золота у вигляді каблучки, вагою 2 грами, станом на 13.03.2017 складає 1182,70 грн.; ринкова вартість лому золота у вигляді обручки, вагою 2 грами, станом на 13.03.2017 складає 1182,70 грн.(т.1 а.с. 180-181);

-постановою про визнання предметів речовими доказами від 14.03.2017 року(т.1 а.с. 211).

Постановою прокурора від 14.04.2017 матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12017220380000563 від 14.03.2017, № 12017220380000594 від 17.03.2017 об`єднані в одне провадження за № 12017220380000563, про що внесено відомості до ЄРДР(т.1 а.с. 184-186).

Суд, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінив докази з точки зору їх належності, допустимості і достовірності, а також з точки зору їх узгодженості та взаємозв`язку, які в своїй сукупності є достатніми, щоб дійти обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 за епізодом від 13.03.2017 складу злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, за епізодом від 17.03.2017 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, та доведеності вини у їх вчиненні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 за епізодом від 13.03.2017 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу(розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; за епізодом від 17.03.2017 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу(розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.

Доводи обвинуваченого та захисника про те, що ОСОБА_1 не вчиняв інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, суд оцінює критично, як обраний ними спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення покарання за скоєне, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що вони спростовуються показами потерпілої ОСОБА_2 та свідків, пояснення яких на досудовому розслідуванні і під час судового слідства є чіткими, послідовними та узгодженими між собою та іншими доказами, наданими стороною обвинувачення.

Також в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження зазначені захисником та обвинуваченим обставини незаконності залучення ОСОБА_1 до слідчої дії- впізнання за голосом, у якості статиста, та те, що вказана слідча дія була проведена з істотним порушенням його прав, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження. Крім того, згідно протоколу пред`явлення голосу для впізнання, ця слідча дія проведена 13.04.2017, а матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 12017220380000563 від 14.03.2017(де потерпілою є ОСОБА_2 ) та № 12017220380000594 від 17.03.2017(де потерпілим є ОСОБА_3 ) об`єднані в одне провадження за № 12017220380000563- постановою прокурора від 14.04.2017.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд керується вимогами ст.65 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення за ч.2 ст. 187 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за ч.4 ст. 187 КК України -до категорії особливо тяжких злочинів.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, за епізодом від 17.03.2017 року є щире каяття, за епізодом від 13.03.2017 року- не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, за епізодом від 17.03.2017 року- є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, за епізодом від 13.03.2017 року- не встановлено.

При обранні міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, розлучений, має двох малолітніх дітей, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, за місцем мешкання характеризується формально задовільно, та приходить до висновку, що покарання останньому слід призначити у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням. Остаточне покарання слід призначити за правилами ч.1 ст.70 КК України.

Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення № 0027/86 від 18.03.2017 року, ОСОБА_1 було фактично затримано 18.03.2017 року о 20 год. 20 хв.(т.1 а.с. 198-200).

Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.03.2017 ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Цивільні позови не заявлено.

Долю речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, документально підтверджені витрати на залучення експертів покласти на ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.368 - 370,373,374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 187 КК України та ч. 4 ст.187 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч.2 ст. 187 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі із конфіскацією майна;

- за ч.4 ст. 187 КК України у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину № 0027/86 від 18.03.2017 року, а саме- з 18.03.2017 року.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_1 у строк відбуття покарання строк тримання під вартою в період з 18 березня 2017 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу -залишити тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати на користь держави (Код доходів 24060300, отримувач платежу: УК Слобідсь/мХар Слобідськи/24060300, п/рахунок UA298999980313050115000020005, код отримувача (ЄДРПОУ) 37999680, банк: Казначейство України (ЕАП)) за проведення судової товарознавчої експертизи №1612 від 05.04.2017 у розмірі 175 гривень 92 коп.; за проведення судової товарознавчої експертизи №1431 від 03.04.2017 у розмірі 175 гривень 92 коп.

Після набрання вироком законної сили речові докази:

-задню кришку синього кольору з-під мобільного телефону; сім-карту мобільного оператора МТС № НОМЕР_1 , передані під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_2 -залишити ОСОБА_2 .

-мобільний телефон «Nokia 2700с-2» чорного кольору; шкіряний чоловічий гаманець коричневого кольору; купюри номіналом: 100 грн. -в кількості 15 штук, 200 грн.- в кількості 5 штук, 50 грн.- в кількості 1 штук, 20 грн. - в кількості 1 штук, 10 грн.- в кількості 1 штук, 5 грн.- в кількості 6 штук, 2 грн.- в кількості 6 штук, 1 грн.- в кількості 11 штук, на загальну суму 2633 гривень; банківську картку «Альфа-Банк» на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_2 , передані під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_3 -залишити ОСОБА_3 ;

-чоловічу куртку, яка належить ОСОБА_1 , що згідно квитанції порядковий № 000188(№ книги обліку речових доказів 1334) знаходиться в камері зберігання речових доказів при Лозівському ВП ГУ НП в Харківській області- повернути ОСОБА_1 ;

-фрагмент дерев`яної палиці зі слідами крові, що згідно квитанції порядковий № 000188(№ книги обліку речових доказів 1334) знаходиться в камері зберігання речових доказів при Лозівському ВП ГУ НП в Харківській області-знищити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя С.А. Мицик

Судді О.А. Ткаченко

Т.О. Каращук