Рішення № 93626302, 18.12.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 рокум. ПолтаваСправа № 440/6586/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про стягнення майнової та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі – позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /далі – відповідач-1, ГУ ПФУ в Полтавській області/ та Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області /далі – відповідач-2, ГУ ДКСУ у Полтавській області/ про:

- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 завданої майнової шкоди (збитків та компенсації за несвоєчасно виплачену пенсію) в сумі 137357,19 грн за рахунок коштів Державного бюджету України, яка складається зі збитків в сумі 37519,05 грн та компенсації в сумі 99838,14 грн;

- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 завданої моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн за рахунок коштів Державного бюджету України /а.с.1-11/.

Позов обґрунтований тим, що постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 13 липня 2017 року у справі № 553/1619/17, яка набрала законної сили 28 вересня 2017 року, та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року зобов`язано Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити позивачу з 08 січня 2017 року пенсію за віком згідно поданої ним заяви від 02 лютого 2017 року, зареєстрованої за № 264, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснювати її виплату. Позивачу призначено пенсію за віком, проте пенсія за період з 08 січня 2017 року по 04 жовтня 2017 року в сумі 37519,05 грн досі залишається невиплаченою позивачу. Крім того, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» в сумі 99838,14 грн. Таким чином, позивачу завдано майнову шкоду (збитків та компенсацію за несвоєчасно виплачену пенсію) в загальній сумі 137357,19 грн, яка підлягає стягненню за рахунок коштів відповідача-1. Внаслідок неправомірних дій відповідача-1 позивач змушений тривалий час здійснювати захист свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення, що спричинило завдання позивачу моральної шкоди, яку він оцінює у розмірі 100000,00 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

Відповідач-1 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 61-63/ зазначив, що на виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року відповідачем-1 нараховано суму невиплаченої пенсії - 37519,05 грн, порядок виплати якої врегульовано постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22 серпня 2018 року, яка на момент виникнення спірних правовідносин була чинною. Положення статей Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 13 липня 2017 року у справі №553/1619/17 зобов`язано здійснити певні дії, які не можуть вважатися грошовим зобов`язанням. Крім того, позивачем у позові не наведено обґрунтування у чому саме полягали його душевні страждання або інші прояви моральної шкоди та чим підтверджується завдання йому моральної шкоди.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач-2 не скористався.

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 13 липня 2017 року у справі №553/1619/17 /а.с. 14-15/, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року /а.с. 16-18/, позов ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задоволено: визнано протиправними дії Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії та скасовано рішення Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Подільського району) № 200 від 26 квітня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно поданої ним заяви від 02 лютого 2017 року, зареєстрованої за № 264, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснювати її виплату.

Відповідно до протоколу №264 від 08 листопада 2017 року /а.с.65-66/ ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 04 жовтня 2017 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року у справі №553/1619/17 /а.с.23-26/ визнано протиправною бездіяльність Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо виконання постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 13 липня 2017 року по справі №553/1619/17 в частині призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах з 08 січня 2017 року по 04 жовтня 2017 року, зобов`язавши Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 13 липня 2017 року з 08 січня 2017 року та виплатити заборгованість по пенсії за період з 08 січня 2017 року по 04 жовтня 2017 року.

Відповідно до протоколу призначення пенсії від 11 квітня 2019 року /а.с.69/ ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 08 січня 2017 року.

Згідно з протоколом за період з 01 січня 2017 року по 31 жовтня 2017 року від 24 липня 2019 року /а.с. 70/ ОСОБА_1 нараховано до виплати пенсію в сумі 37519,05 грн.

Вважаючи, що наявні підстави для стягнення з відповідача-1 відшкодування завданої майнової шкоди в сумі 137357,19 грн та моральної шкоди в сумі 100000,00 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV /далі – Закон № 1058-IV/ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Суд відзначає, що питання про право позивача на виплату пенсії за період з 08 січня 2017 року по 04 жовтня 2017 року вже вирішено постановою Ленінського районного суду міста Полтави від 13 липня 2017 року у справі №553/1619/17 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року.

На виконання вказаних судових рішень ОСОБА_1 призначено з 08 січня 2017 року пенсію за віком та нараховано до виплати пенсію з 08 січня 2017 року по 04 жовтня 2017 року в сумі 37519,05 грн. Спору щодо розміру такої нарахованої пенсії між сторонами немає. Проте, виплату такої пенсії не проведено, що визнається учасниками справи.

Отже, спірні правовідносини виникли щодо виконання постанови Ленінського районного суду міста Полтави від 13 липня 2017 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року у справі №553/1619/17 в частині виплати нарахованої пенсії.

У тексті позовної заяви позивач стверджує, що недоотримана ним сума пенсії 37519,05 грн та сума компенсації 99838,14 грн є майновою шкодою, а тому підлягають стягненню на його користь відповідно до статей 23, 612, 1173 та 1174 Цивільного кодексу України.

Однак, такий аргумент позивача суд вважає помилковим.

Так, згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом статті 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При вирішенні спору про відшкодування шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що сума недоотриманої позивачем пенсії не є майновою шкодою, а позовна вимога про її стягнення не є вимогою про стягнення (відшкодування) шкоди.

Подібні висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 452/3296/16-ц та Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №440/85/19.

Так, у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 452/3296/16-ц Верховний Суд дійшов висновків, що «правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, урегульовані Законом України «Про виконавче провадження», а тому несплачена позивачеві сума пенсії, що підлягає стягненню на його користь за рішенням суду, не може вважатися майновою шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України, а є сумою нарахованої пенсії, яка підлягає виплаті в порядку виконання постанови суду, відтак зазначені норми права не застосовуються до спірних правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми невиплаченої пенсії, яка нарахована на виконання судового рішення, суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули та дійшли помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з виконанням судового рішення, підлягають застосуванню положення статті 1166 ЦК України.

На виконання постанови суду про зобов`язання здійснити позивачу перерахунок пенсії та виплатити заборгованість за нею було відкрито виконавче провадження, відповідач здійснив перерахунок пенсії у розмірі 110 тис. 270 грн 89 коп., а тому стягнення зазначеної суми в цивільній справі на підставі статті 1166 ЦК України є подвійною відповідальністю за одне й те ж зобов`язання, що відповідно до положень Конституції України є недопустимим.

Статтею 267 КАСУ (у редакції, яка була чинною на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Отже, зазначеною нормою врегульовано вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, у тому числі щодо стягнення коштів.

У зв`язку з наведеним суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин статтю 1166 ЦК України, повторно стягнувши з відповідача суму нарахованої, але не виплаченої пенсії».

А в постанові від 30 вересня 2019 року у справі №440/85/19 Верховний Суд зазначив, що "Суд звертає увагу, що позивач не звертався до суду з вимогами про стягнення суми компенсації, нарахованої відповідачем. Натомість, звернувся з позовом про стягнення збитків, у розмірі невиплаченої компенсації.

Правовою підставою для позову позивач зазначив ст. 1173 Цивільного кодексу України. Зазначена норма регулює недоговірні відносини - відносини, підставою виникнення яких є сам факт заподіяння шкоди. При цьому інші підстави виникнення зобов`язань відсутні.

Натомість, між позивачем і відповідачем існують правовідносини щодо виплати компенсації. Ці правовідносини не припинилися через затримку виплати. Позивач все ще має право на отримання компенсації.

Відповідно до ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.

З огляду на вищевикладене, сума компенсації, не виплачена відповідачем, не є майновою шкодою. У разі затримки виплати компенсації особа повинна вимагати від Пенсійного фонду виконання обов`язку в натурі, звертатися з вимогою про стягнення цієї компенсації, а не шкоди".

Беручи до уваги встановлені обставини та висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача завданої майнової шкоди (збитків та компенсації за несвоєчасно виплачену пенсію) в сумі 137357,19 грн, яка складається зі збитків в сумі 37519,05 грн та компенсації в сумі 99838,14 грн, за рахунок коштів Державного бюджету України, задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача завданої моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн за рахунок коштів Державного бюджету України фактично є похідною від попередньої позовної вимоги.

Тож за умови відсутності підстав для задоволення основної позовної вимоги, відсутні й підстави для задоволення усіх інших вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову підстави для розподілу судових витрат, в тому числі й витрат на професійну правничу допомогу, відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 13967927) та Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (вул. Шевченка, буд. 1, м. Полтава, Полтавська область, 36011, ідентифікаційний код 37959255) про стягнення майнової та моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк