Рішення № 93626301, 18.12.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/6581/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Полтавській області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Служби безпеки України в Полтавській області /далі – відповідач, УСБУ в Полтавській області/ про стягнення з Управління Служби безпеки України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплати компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік) з дня звільнення з військової служби - 31 грудня 2019 року по 25 червня 2020 року, виходячи із середньоденного грошового забезпечення в сумі 538,90 грн /а.с. 1-7/.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем при звільненні позивача з військової служби 31 грудня 2019 року не нараховано та не виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки, а її виплату проведено лише 26 червня 2020 року на виконання судового рішення. Таким чином, позивач відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України має право на виплату середнього заробітку за увесь час затримки сплати належних при звільненні сум за період з 31 грудня 2019 року по 25 червня 2020 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, витребувано докази.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 44-51/ зазначив, що положеннями Законів України «Про Службу безпеки України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року та наказів Служби безпеки України №515/ДСК від 10 квітня 2018 року та №380/ДСК від 12 березня 2018 року, які є спеціальними у спірних правовідносинах, не врегульовано питання щодо виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Приписами статті 117 КЗпП України передбачений порядок виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати, так як у випадку наявності спору між сторонами про розміри належних звільненому працівникові сум, питання щодо розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні вирішує орган, який виносить рішення по суті. Оскільки між сторонами був наявний спір щодо належних працівникові до виплати сум (грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки) та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі №440/2130/20 виконано відповідачем добровільно 26 червня 2020 року, позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Крім того, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні майже в 4 рази є більшою, ніж основна сума грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, яка виплачена позивачеві у сумі 23902,57 грн. З огляду на те, що позивача звільнено 31 грудня 2019 року та цей день був останнім робочим днем, то позивачем помилково включено такий день до розрахунку кількості днів затримки розрахунку при звільненні.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно з посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданим Службою безпеки України 29 березня 2016 року /а.с. 12/, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Відповідно до витягу із наказу начальника Управління Служби безпеки України в Полтавській області №482-ос від 26 грудня 2019 року «По особовому складу» /а.с. 41/ наказано звільнити з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «б» пункту 61 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями СБ України та підпунктом «б» (за станом здоров`я – непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у запас ЗС України старшого прапорщика ОСОБА_1 , виключивши його зі списків особового складу, з урахуванням часу на здавання посади, з 31 грудня 2019 року.

ОСОБА_1 звернувся до УСБУ в Полтавській області із рапортом від 27 грудня 2019 року /а.с. 53/ щодо виплати компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки.

Листом УСБУ в Полтавській області від 24 березня 2020 року вих.№66/11/3-2238 /а.с.55/ повідомлено ОСОБА_1 про те, що виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки зав 2016-2019 роки буде здійснена на підставі відповідного рішення суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі №440/2130/20 /а.с. 22-26/ адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Полтавській області щодо ненарахування та неневиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за фактично невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 31 грудня 2019 року; зобов`язано Управління Служби безпеки України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за фактично невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2019 рік включно, виходячи з грошового забезпечення на день звільнення з військової служби 31 грудня 2019 року; стягнуто з Управління Служби безпеки України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 31 грудня 2019 року по 26 травня 2020 року включно; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідно до витягу із наказу начальника Управління Служби безпеки України в Полтавській області №30 від 19 червня 2020 року «Про виплату грошової компенсації ОСОБА_2 » /а.с. 40/ наказано на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року нарахувати та виплатити старшому прапорщику ОСОБА_1 , який наказом начальника Управління СБ України в Полтавській області від 26 грудня 2019 року №482-ос звільнений з військової служби в запас ЗС України та виключений зі списків особового складу 31 грудня 2019 року, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветерана війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року, за 14 календарних днів за рік отримання статусу учасника бойових дій (2016 р.), 14 календарних днів за 2017 рік, 14 календарних днів за 2018 рік та 14 календарних днів за 2019 рік, виходячи із грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31 грудня 2019 року.

26 червня 2020 року ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію на виконання рішення суду у справі №440/2130/20 в сумі 23902,57 грн, що підтверджується платіжним дорученням №624 від 25 червня 2020 року /а.с. 43/ та випискою по картковому рахунку ОСОБА_3 /а.с. 31/.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі №440/2130/20 /а.с.27-30/ рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 440/2130/20 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Управління Служби безпеки України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 31 грудня 2019 року по 26 травня 2020 року включно та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ; в іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року по справі № 440/2130/20 залишено без змін.

Вважаючи, що наявні підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України у постанові від 17 лютого 2015 року (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Суд зауважує, що ані Законом України "Про Службу безпеки України", ані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ані Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", ані іншими нормативно-правовими актами, які регулювали питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовані питання порушення роботодавцем, у даному випадку відповідачем, строку проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків такого порушення, зокрема не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби.

Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства не врегульовано порядок виплати військовослужбовцям грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України.

Так, відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать до виплати. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

При цьому при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

За певних умов суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах; співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.

Судом встановлено, що при звільненні позивача зі служби 31 грудня 2019 року відповідачем не було виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016-2019 роки.

Розрахунок середнього заробітку здійснюється на підставі пунктів 2 та 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08 лютого 1995 року №100.

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою Управління Служби безпеки України в Полтавській області /а.с.42/ ОСОБА_1 за останній повний місяць роботи перед звільненням нараховано грошове забезпечення у сумі 16437,40 грн, а середньоденне грошове забезпечення у місяці звільнення становить 530,24 грн.

Оскільки наказом начальника Управління Служби безпеки України в Полтавській області №482-ос від 26 грудня 2019 року «По особовому складу» позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу з 31 грудня 2019 року, то першим днем затримки розрахунку при звільненні є 01 січня 2020 року.

Відтак, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог за 31 грудня 2019 року, оскільки такий день був останнім робочим днем позивача в УСБУ в Полтавській області.

З матеріалів справи судом встановлено, що із позивачем проведено остаточний розрахунок при звільненні з виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки - 26 червня 2020 року, а тому останнім днем затримки розрахунку при звільненні позивача є 25 червня 2020 року.

Кількість календарних днів в період з 01 січня 2020 року по 25 червня 2020 року становить 177 днів.

Таким чином, сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 93852,48 грн (530,24 грн х 177 календарних днів).

Враховуючи існування спору між позивачем та роботодавцем з приводу належних до виплати працівникові сум на день звільнення та обставини, за яких було встановлено наявність у позивача права на отримання компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки; час, протягом якого з позивачем не було проведено розрахунку; розмір грошового забезпечення позивача до звільнення та принцип співмірності між розміром недоплаченої суми та розміром суми середнього заробітку за час затримки розрахунку; істотність частки середнього заробітку порівняно із компенсацією за невикористані календарні дні додаткової відпустки; правові висновки Верховного Суду, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування працівнику заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Частина компенсації за невикористані відпустки, яка припадає на кожен місяць року, в якому надається відпустка (в даному випадку за період з 2016 - 2019 роки) в порівнянні із середньомісячним грошовим забезпеченням позивача (16437,40 грн), складає: у грошовому виразі – 618,61 грн ((530,24 грн х 56 календарних дня додаткової відпустки за 2016-2019 роки) : 48 місяців), а у процентному виразі - 3,76 % (618,61 грн : 16437,40 грн х 100).

З огляду на вищевикладене, стягненню на користь позивача підлягають кошти в сумі 3528,85 грн, що становить приблизно 3,76% від розрахованого розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні по дату прийняття судом рішення (93852,48 грн).

Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки позивач витрат по сплаті судового збору за подання цього позову не поніс, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Управління Служби безпеки України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.39, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 20001651) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Управління Служби безпеки України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.39, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 20001651) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 3528,85 грн (три тисячі п`ятсот двадцять вісім гривень вісімдесят п`ять копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк