Рішення № 93626303, 07.12.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/6467/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Оніщенко В.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Оніпченко В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 03.07.2020 №0000523202 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 000 грн;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 26.08.2020 року №85116-56.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

09.11.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 03.07.2020 №0000523202 є протиправним, оскільки роздрібну торгівлю алкогольними напоями він здійснював на підставі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями терміном дії "з 22.01.2019 до 22.01.2020". Тому твердження податкового органу про те, що в останній день дії ліцензії, 22.01.2020 року, він здійснював продаж алкогольних напоїв неправомірно - не ґрунтується на законі. Вказував, що відповідно правил обрахунку строків, встановлених статтею 254 Цивільного кодексу України, строк дії зазначеної ліцензії становить з 22.01.2019 до 22.01.2020 включно, тобто позивач правомірно здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями 22.01.2020 - в останній день строку дії ліцензії. Позивач також наголошував, що на момент прийняття спірної вимоги сума грошового зобов`язання позивача була неузгодженою, а відтак оскаржувана податкова вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

04.12.2020 до суду від ГУ ДПС у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, стверджуючи, що термін дії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями закінчився 21.01.2020, з огляду на сплив річного терміну дії ліцензії; наступна ліцензія почала діяти з 23.01.2020, відповідно, реалізація алкогольних напоїв 22.01.2020 вважається такою, що відбулася без ліцензії, що є порушенням вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

У судовому засіданні 07.12.2020 позивач позов підтримав та просив суд задовольнити.

У судовому засіданні 07.12.2020 представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.12.2002 та перебуває на обліку як платник податків у контролюючому органі та є платником єдиного податку, про що свідчить залучена до матеріалів справи виписка з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

19.06.2020 на підставі наказу "Про проведення фактичної перевірки" від 18.06.2020 №903, направлень від 18.06.2020 №№886, 887 посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку кафетерію за адресою: АДРЕСА_1 , господарську діяльність у якому здійснює ФОП ОСОБА_1 з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт від 19.06.2020 №63/1631-32-02/ НОМЕР_1 .

З акта перевірки вбачається, що під час перевірки встановлено факт реалізації алкогольних напоїв, а саме пива "Десант", місткістю 2 літра, в кількості 1 (одна) пляшка, за ціною 55 грн за одну пляшку, слабоалкогольного напою "Бренді-кола" місткістю 0,33 л, в кількості 1 банка, за ціною 23 грн за пляшку, що підтверджується фіскальним чеком від 22.01.2020 №34 на загальну суму чеку 78 грн - без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями; таким чином порушено вимоги частини 20 статті 15 ЗУ №481/95-ВР від 19.12.1995 (із змінами та доповненнями).

23.06.2020 позивачем подано до ГУ ДПС у Полтавській області заперечення на акт від 19.06.2020 №63/1631-32-02/ НОМЕР_1 .

За результатами розгляду заперечень листом від 30.06.2020 №ФОП/4229/16-31-32-02-26 відповідач повідомив позивача про те, що обставини, наведені в запереченнях підприємця, ніяким чином не впливають на обґрунтованість висновків акту перевірки від 19.06.2020 №63/1631-32-02/ НОМЕР_1 .

На підставі вищезгаданого акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2020 №0000523202, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції у сумі 17 000 грн за порушення частини двадцятої статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

22.07.2020 позивачем до Державної податкової служби України подано скаргу на зазначене податкове повідомлення-рішення.

26.08.2020 відповідачем винесено податкову вимогу форми "Ф" №85116-56 про сплату податкового боргу у розмірі 17 000 грн.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 09.10.2020 №29832/6/99-00-06-02-06-06, яким податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 03.07.2020 №0000523202 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення від 03.07.2020 №0000523202 та податкову вимогу від 26.08.2020 №85116-56 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

За приписами статті 1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР) ліцензія (спеціальний дозвіл) - це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно зі статтею 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

За порушення вимог вказаної статті до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції згідно з абзацом 5 частини другої статті 17 цього Закону у вигляді штрафу, зокрема, у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій - у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

За вимогами пункту 25 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту, оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 №493, форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку, бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається: на лицьовому боці: найменування органу, що її видав; вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію; для юридичних осіб - найменування та місцезнаходження, номер телефону, факс (за їх наявності); для фізичних осіб - прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, місце проживання), номер телефону (за його наявності); ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності; місце торгівлі; адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії; посада, прізвище, ім`я, по-батькові уповноваженої особи, яка підписала ліцензію; на зворотному боці: відмітки про поточне (щоквартальне) внесення плати за ліцензію; відмітка про реєстрацію ліцензії в державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб`єкта підприємницької діяльності.

Висновки щодо правозастосування

Отже, суб`єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж алкогольних та/або тютюнових виробів, зобов`язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлюються на спеціальних бланках та повинні містити необхідні відомості, зокрема, термін дії.

При цьому, ні Закон №481/95-ВР, ні прийняті на його реалізацію підзаконні нормативно-правові акти не визначають порядок обчислення строку дії ліцензії.

Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Таким чином, застосуванню підлягають визначення, наведені у главі 18 Розділу V Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої, другої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно зі статтею 252 цього Кодексу строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до статті 254 Цивільного кодексу України строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина перша статті 255 Цивільного кодексу України).

Отже законодавець у Цивільному кодексі України виокремлює поняття "строк" і "термін", які не є тотожними.

Водночас, видані на виконання вимог Закону №481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, передбачають саме "термін дії ліцензії", який відповідно до частини другої статті 252 Цивільного кодексу України визначається календарною датою, що має неминуче настати.

Аналіз наведених правових норм цивільного законодавства дає підстави для висновку, що термін дії дозвільного документу, протягом якого суб`єкт може провадити відповідну господарську діяльність, спливає о 23:59 годині останнього дня відповідного місяця та року, який визначений у ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 отримав ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольним напоями реєстраційний №16240308201900058, дата реєстрації 10.01.2019, з терміном дії з 22.01.2019 до 22.01.2020.

Отже, строк дії цієї ліцензії був чітко встановлений уповноваженим органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення.

При цьому дата закінчення поєднана з прийменником "до", у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

До того ж, згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем не допущено порушень вимог Закону №481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу алкогольних напоїв в останній день чинності ліцензії - 22.01.2020.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2020 №0000523202.

Таким чином позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 у цій частині слід задовольнити.

Оскільки суд дійшов висновку, що застосування відповідачем до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17 000 грн є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення від 03.07.2020 №0000523202 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, то відповідно, податкова вимога №85116-56 від 26.08.2020 про сплату податкового боргу у розмірі 17 000 грн підлягає скасуванню, як така, що виставлена платнику на суму податкового боргу, що виник внаслідок протиправного застосування штрафних (фінансових) санкцій. За наведених обставин, суд вважає також необхідним визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату податкового боргу №85116-56 від 26.08.2020.

Отже, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Згідно зі частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 102 грн і суд дійшов висновку про задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська 4 м. Полтава ЄДРПОУ 43142831) - задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0000523202 від 03.07.2020 року та податкову вимогу №85116-56 від 26.08.2020 року - визнати протиправними та скасувати.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 2 102,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.12.2020.

Головуючий суддя І.С. Шевяков