Рішення № 93625643, 17.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8959/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (далі - відповідач), третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (далі – третя особа), в якій, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог (зменшення позовних вимог) просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №62950180 від 04.09.2020;

- стягнути за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича стягнені кошти з позивача 13.10.2020 у розмірі 2532,68 грн. (669,00 грн. +372,74 грн. + 1490,94 грн.);

- стягнути за рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича стягнені з позивача 13.11.2020 у розмірі 2279,41 грн. (253,27 грн. + 2279,41 грн.);

- стягнути за рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.;

- стягнути за рахунок приватного виконавця виконавчого збору судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 630,60 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 05.11.2020 за подання заяви про забезпечення позову;

- стягнути за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича поштові витрати в розмірі 120,00 грн. згідно з долученими доказами.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що постанова від 04.09.2020 про відкриття виконавчого провадження винесена з порушенням приписів ч. 2 ст. 24, ч. 2 ст. 36, п. 3 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей». Оскільки протиправною є постанова про відкриття виконавчого провадження, протиправними є і усі похідні постанови у ВП №62950180. Оскільки дії ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича та приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Р.В завдали збитки позивачу, оскільки здійснені безпідставні стягнення 13.10.2020 у розмірі 2532,68 грн. та 13.11.2020 в розмірі 2279,41 грн. внаслідок безпідставно винесеної постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Р.В. про відкриття виконавчого провадження №62950180 від 04.09.2020.

Оскільки вказане порушує права позивача, він звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 26.10.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.112020 заяву про забезпечення позову задоволено, зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №21220, стягнення на підставі виконавчого напису №21220, виданого 25.08.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» заборгованість в розмірі 14515,86 грн., - до набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.

Ухвалою суду від 10.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою до участі у справу як третю особу залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІ ФІНАНС».

19.11.2020 за вх. №10491ел. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Вказаний документ відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для його повернення стягувачу чи відмови у відкритті виконавчого провадження не встановлено.

Чинною редакцією Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено проведення виконавчих дій, спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

Приватний виконавець також вказав, що місце реєстрації не є підтвердженням місця проживання.

З огляду на викладене, оскаржувану постанову вважає правомірною, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Аналогічний за змістом відзив надійшов на адресу суду 30.11.2020 за вх. №64023 засобами поштового зв`язку.

27.11.2020 за вх. №63641 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Приватний виконавець також зазначив, що кошти з позивача стягнуто на підставі чинної постанови та поверненню не підлягають.

Позивач позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, з врахуванням приписів ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) засобами електронного зв`язку, шляхом надсилання тексту судової повістки на її електронну адресу.

Третя особа явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце судового розгляду з врахуванням приписів ст. 268 КАС України засобами електронного зв`язку, шляхом надсилання тексту судової повістки на електронну адресу, клопотань не подавала.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Заслухавши позицію позивача щодо розгляду справи в порядку письмового провадження проти чого застережень не висловлено, суд вирішив розглянути цю справу в порядку письмового провадження.

Суд заслухав пояснення позивача, з`ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і відзив, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи та -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з відомостями паспорта громадянина України зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 30.12.2004.

18.06.2014 між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування платіжної картки № НОМЕР_1 . У вказаному договорі адресою позивача чітко вказано АДРЕСА_2 .

25.08.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу посвідчено виконавчий напис про звернення стягнення з громадянина України, яким є ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце народження: невідомо, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ; фактичне місце роботи невідоме, який є боржником за кредитним договором №008-13502-180614 від 18.06.2014, укладеним з ТОВ «Дельта Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 408/К від 27.04.2018 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», стягувач за кредитним договором. Строк платежу за кредитим договором настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 27.04.2018 по 07.03.2020. Сума заборгованості складає 14015,86 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 9209,14 грн.; прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 3306,72 грн., строкова заборгованість за сумою кредиту становить 0,00 грн., строкова заборгованість за комісією 0,00 грн., строкова заборгованість за несплаченим відсоткам за користування кредитом – 0,00 грн.; строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 1500,00 грн.

Виконавчий напис має бути пред`явлений до виконання до органів та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень протягом року з дня його вчинення.

Дата набрання законної сили 25.08.2020,

Вказаний виконавчий напис зареєстровано в реєстрі за №2120 /арк. спр. 73-74/.

ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» скерувало приватному виконавцю Клименку Р.В. 31.08.2020 (вх. від 09.09.2020) заяву про примусове виконання рішення, у якій просило відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом за №21220 від 25.08.2020 про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 коштів у розмірі 14515,86 грн.; у випадку встановлення доходу боржника звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на його майно та без перевірки його майнового стану за місцем проживання (перебування) боржника /арк. спр.60-61/.

04.09.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. відкрито виконавче провадження №62950180 з виконання вказаного виконавчого напису, про що винесено постанову /арк. спр.78-79/.

У вказаній постанові боржником вказано ОСОБА_1 , адресою якого зазначено: 04209, м. Київ, проїзд Богатирський; 79024, м. Львів, вул. Волинська, 31/28.

Згідно з даними Єдиного реєстру приватних виконавців, з яким можна ознайомитися на офіційному сайті за посиланням https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer, приватний виконавець ОСОБА_2 здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.

04.09.2020 приватним виконавцем винесено постанови:

- про стягнення з боржника основної винагороди ВП №62950180;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №62950180.

28.09.2020 приватний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП №62950180 /арк. спр.60-73/.

Згідно з постановою від 13.11.2020 ВП№62950180 зупинено вчинення виконавчих дій.

Згідно з платіжними дорученнями з заробітної плати здійснено відрахування на виконання вказаного виконавчого провадження, а саме з В/ч 00284 (у якій позивач проходить службу) на користь:

- №1338 від 13.10.2020 на суму 669,00 грн. на користь приватного виконавця;

- №1339 від 13.10.2020 на суму 372,74 грн. на користь приватного виконавця;

- №1340 вд 13.10.2020 на суму 1490,94 грн. на користь стягувача;

- №1455 від 13.11.2020 на суму 253,27 грн. на користь приватного виконавця;

- №1456 від 13.11.2020 на суму 2279,41 грн. на користь стягувача /арк.спр.119-123/.

Позивач не погоджуючись із постановою про відкриття виконавчого провадження від 09.04.2020, вважаючи, що така винесена із порушенням норм чинного законодавства та порушує його права, як і здійснені відповідачем стягнення, звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII).

Пункт 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ст. 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються: 1) виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність; 2) інформація про офіс приватного виконавця; 3) реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, інформація про страховика та страхову суму; 4) інформація про помічників приватного виконавця (у разі їх наявності). Приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Міністерство юстиції України забезпечує ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України. У Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Згідно з приписами ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

При цьому в силу положень ч. 2 ст. 24 Закону №1404-VIII якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Так, пунктом 10 ч. 4 ст. 4 Закону 1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства свідчить, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 08.04.2020 у справі № 804/6996/17 та від 30.04.2020 у справі №580/3311/19.

Судом встановлено, що заяви про примусове виконання рішення стягувач додав виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. №21220 від 25082020, у якому вказано, що адресою реєстрації ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 ; а місце проживання: АДРЕСА_3 .

Доцільно зауважити, що вказані адреси вказані і у самій заяві про примусове виконання рішення.

Таким чином при відкритті виконавчого провадження інформація про місце реєстрації позивача була відома відповідачу, адже була зазначена стягувачем у заяві про примусове виконання виконавчого напису та самому виконавчому написі.

Згідно з положеннями частин 1, 2, 6 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За приписами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком понад шість місяців на рік. Місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої фізична особа проживає строком менше шести місяців на рік. Реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестись офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

При цьому підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видається органом реєстрації. Також, відомості про місце проживання та місце перебування особи можуть вноситись до наступних документів: паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

Згідно з відомостями паспорта громадянина позивача він зареєстрований у АДРЕСА_4 з 30.12.2004.

Частиною 3 ст. 26 Закону №1404-VIII визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Згідно з ч. 5 ст. 24 Закону №1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Викладене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Клименко Р.В. не володів достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки зареєстроване місце проживання позивача знаходиться поза межами виконавчого округу відповідача, у нього не було повноважень щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №21220 від 04.09.2020.

Вказана у виконавчому написі №21220 від 04.09.2020 інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час відкриття виконавчого провадження.

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає обов`язку виконавця перевіряти будь-яку інформацію стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження, адже дані твердження жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду по суті даного спору.

За таких обставин, суд вважає, що постанова про відкриття виконавчого від 04.09.2020 ВП №61778320 прийнята відповідачем з порушенням вимог Закону №1404-VІІІ, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про повернення безпідставно стягнутих з позивача коштів, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Судом з`ясовано, що частину коштів було стягнуто безпосередньо на користь стягувача, а частину на користь приватного виконавця.

Однак, вирішуючи цю справу, суд визнав протиправною та скасував постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.09.2020. Лише після набрання цим судовим рішенням законної сили, можливим буде ствердження про протиправність всіх винесених у межах виконавчого провадження №62950180 постанов, у тому числі про звернення стягнення на заробітну плату позивача.

За таких обставин, суд позбавлений можливості стягнути відповідні кошти на користь позивача, оскільки станом на момент постановлення цього рішення, такі вимоги є передчасними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи заявлені позовні вимоги, системний аналіз положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана постанова прийнята не обґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття. Таким чином, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання щодо понесених судових витрат позивача, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, у тому числі, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивач у заяві про зменшення позовних вимог просив стягнути за рахунок відповідача поштові витрати у сумі 120,00 грн.

Своєю чергою зауважує, що до матеріалів справи долучено лише дві накладні від 11.12.2020, у яких відправником вказано позивача, у інших квитанціях вказано відправників, які взагалі не є учасникам справи, ні представниками позивачами ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ).

Дослідивши накладні від 11.12.2020 суд з`ясував, що плата за пересилання поштових відправлень відповідачу та третій особі становить 25,24 грн. кожне відправлення, однак встановлено оплату одержувачем при отриманні.

З огляду на викладене поштові витрати про стягнення яких просить позивач не підтверджуються доказами долученими до матеріалів справи, а тому у їх стягнення за рахунок відповідача слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судового збору за подання заяви про забезпечення позову, суд зауважує таке.

Ухвалою суду від 10.11.2020 задоволено заяву позивача про забезпечення позову, за подання якої сплачено судовий збір в сумі 630,60 грн.

Суд зазначає, що ні КАС України, ні Законом України "Про судовий збір" не передбачено поверенння чи стягнення судового збору з відповідача, після задоволення відповідної заяви. Тому така вимога задоволенню не підлягає.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні адміністративного позову надано квитанцію від 20.10.2020 про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн., тому вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 268-272, 287, 294, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васиьовича про відкриття виконавчого провадження від 04.09.2020 ВП №62950180.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (місце знаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6 оф. 31) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у виді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його підписання, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.12.2020.

Суддя Кравців О.Р.