Ухвала суду № 93624823, 17.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні клопотання про встановлення

судового контролю за виконанням судового рішення

17 грудня 2020 р. Справа №200/1480/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду клопотання приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті» про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення

за позовом приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті»

до Головного управління ДПС у Донецькій області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо неподання до органу ДКС України висновку із зазначенням суми надмірно сплачених грошових зобов`язань з земельного податку в сумі 8973,67 гривень та орендної плати за землю в сумі 2480956,46 гривень, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПрАТ «ВО «Конті».

Зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області подати до органу ДКС України висновок про повернення сум надмірно сплачених грошових зобов`язань з земельного податку в сумі 8973,67 гривень та орендної плати за землю в сумі 2480956,46 гривень, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПрАТ «ВО «Конті».

Стягнуто з Головного управління ДПС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті» судові витрати з судового збору у розмірі 21020,00 гривень.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року набрало законної сили 21 липня 2020 року відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду, якою апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишено без задоволення, рішення залишено без змін.

10 грудня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду від приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті» (надалі - заявник) надійшло клопотання, в якому заявник просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області подати звіт про повне виконання судового рішення.

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що 21 липня 2020 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року набрало законної сили, проте не виконується Головним управлінням ДПС у Донецькій області.

Заявник звернувся до Головного управління ДПС у Донецькій області з листом від 31 серпня 2020 року № 346/11 в якому просив повідомити про стан виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/1480/20-а, зокрема дату подання до органу ДКС України висновку про повернення сум надмірно сплачених грошових зобов`язань. Листом від 02 жовтня 2020 року № 76103/10/05-9-04-17 Головне управління ДПС у Донецькій області просило надати повторну заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі № 200/1480/20-а.

07 жовтня 2020 року заявник повторно звернувся до Головного управління ДПС у Донецькій області з заявою про повернення сум надмірно сплачених грошових зобов`язань, проте станом на 08 грудня 2020 року суми надмірно сплачених грошових зобов`язань, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь заявника не повернуто.

Розгляд клопотання призначено на 17 грудня 2020 року.

Заявник до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, проте надав заяву в якій просив розглянути клопотання про встановлення судового контролю за відсутності представника заявника (т. 2 а.с. 53).

Представник Головного управління ДПС у Донецькій області до суду з`явився, надав заперечення на клопотання про встановлення судового контролю (т. 2 а.с. 55-58) в яких просив відмовити у задоволенні клопотання. В обґрунтування заперечень зазначив, що судовий контроль може бути встановлений лише під час прийняття судового рішення у справі.

Заявником подано відповідь на заперечення (т. 2 а.с. 62-63) в яких заявник зазначає, що не міг заздалегідь передбачити, що судове рішення у майбутньому не буде виконано Головним управління ДПС у Донецькій області, у зв`язку з чим, просить задовольнити клопотання про встановлення судового контролю.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначена норма кореспондується з положенням п. 1 ч. 6. ст. 246 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення та положення підпункту «ґ» п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України, відповідно до якого постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно з ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України).

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи та документів наданих заявником до клопотання, станом на час розгляду даного клопотання виконавче провадження з виконання судового рішення № 200/1480/20-а не відкрито.

З правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України» № 3 від 13 березня 2017 року, вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 807/2358/15.

Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється, шляхом вказівки у судовому рішенні про зобов`язання відповідача подати у встановлений строк звіту про виконання судового рішення стосовно тих рішень, якими зобов`язано відповідача здійснити певні дії, шляхом розгляду адміністративних позовів стосовно оскарження дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні судових рішень.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність, у даному випадку, достатніх підстав для встановлення судового контролю та подання звіту про виконання судового рішення, оскільки заявник не скористався правом подання виконавчого листа до примусового виконання в рамках Закону України «Про виконавче провадження».

Абзацом другим частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що складання повного тексту ухвали, залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як п`ять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин ухвали.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 295, 297, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті» про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі № 200/1480/20-а за позовом приватного акціонерного товариства «Виробниче об`єднання «Конті» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Повний текст ухвали складено та підписано 17 грудня 2020 року.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтями 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова