Рішення № 93588863, 07.12.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.2020 Справа № 920/1084/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Гребенюк С.В.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/1084/19

за позовом Буринської міської ради (вул. Першотравнева, буд. 1, м. Буринь, Сумська область, 41700),

до відповідача Селянського (фермерського) господарства «Діброва» (вул. Першотравнева, буд. 106, м. Буринь, Сумська область, 41700),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Г. Кондратьєва, б. 25., м. Суми, 40000),

про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

та за зустрічним позовом Селянського (фермерського) господарства «Діброва» (вул. Першотравнева, буд. 106, м. Буринь, Сумська область, 41700),

до відповідача Буринської міської ради (вул. Першотравнева, буд. 1, м. Буринь, Сумська область, 41700),

про визнання права постійного користування земельною ділянкою,

представники учасників справи:

Від позивача – Ігнатенко Є.В. (довіреність № 1983 від 23.09.2020);

Від відповідача – адвокат Осипенко М.М. (довіреність від 05.12.2018, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 153 від 14.12.2003), Гусак А.І. - голова СФГ «Діброва»;

Від третьої особи - не з`явився;

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить витребувати земельну ділянку (кадастровий номер 5920986800:03:002:0160) загальною площею 23,7544 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Степанівського старостинського округу Буринської міської ради із чужого незаконного володіння СФГ «Діброва» на користь Буринської міської ради, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

21.11.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 9581 від 21.11.2019), в якому просить суд відмовити у задоволенні позову.

21.11.2019 відповідач подав зустрічний позов (вх. № 3580к від 21.11.2019), в якому просить суд визнати за селянським (фермерським) господарством «Діброва» право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення селянського (фермерського) господарства площею 23,7544га, кадастровий № 5920986800:03:002:0160 на території Буринської міської ради Сумської області.

25.11.2019 відповідач подав клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів (вх. № 9632 від 25.11.2019).

Ухвалою господарського суду Сумської області від 25.11.2019, відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Сумській області; відкладене підготовче засідання на 16.12.2019, 10:00; зобов`язано позивача та відповідача надіслати третій особі копію позовної заяви та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення, копію відзиву на позовну заяву з доданими до нього документами, зустрічну позовну заяву листом з описом вкладення; докази надсилання подати суду; встановлений третій особі п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали суду та заяв по суті справи для подання пояснень третьої особи щодо позову та відзиву відповідно до ст. 168 ГПК України; встановлений позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України; встановлений відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.12.2019 прийнято зустрічну позовну заяву Селянського (фермерського) господарства «Діброва» (вх. № 3580к від 21.11.2019) до спільного розгляду з первісним позовом; призначено зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом у підготовчому засіданні 16.12.2019 на 10 год. 00 хв.; Буринській міській раді наданий п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на зустрічну позовну заяву (з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України); встановлений третій особі п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали суду та відзиву на зустрічний позов для подання пояснень третьої особи щодо зустрічного позову та відзиву на зустрічний позов відповідно до ст. 168 ГПК України.

09.12.2019 позивач подав клопотання (вх. № 10127 від 09.12.2019) про долучення до матеріалів справи доказів, а саме копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.02.2019, копії розпорядження Буринської районної ради від 24.11.1993 № 86-р, копії відповіді Відділу агропромислового розвитку Буринської РДА від 04.12.2019 № 78. До клопотання додані докази надсилання клопотання з додатками учасникам справи.

12.12.2019 позивач подав відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 10281 від 12.12.2019), в якому просить суд залишити зустрічний позов без задоволення.

16.12.2019 позивач подав клопотання (вх. № 10339 від 16.12.2019) про долучення до матеріалів справи доказів надсилання третій особі копії відзиву на зустрічну позовну заяву з доданими до нього документами.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.12.2019 зупинено провадження у справі № 920/1084/19 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 922/989/18 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Після зупинення провадження у справі, до суду надійшла відповідь на відзив від Селянського (фермерського) господарства “Діброва” (вх. № 10587 від 24.12.2019).

25.09.2020 відповідач за первісним позовом подав клопотання (вх. №2936к від 25.09.2020) про поновлення провадження у справі, у зв`язку з переглядом судового рішення у подібних правовідносинах по справі № 922/989/18 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08 жовтня 2018 року у справі № 922/989/18 за позовом Селянського (фермерського) господарства “Берізка” до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним наказу, позов задоволено: визнано за СФГ “Берізка” право постійного користування земельною ділянкою; визнано недійсним наказ.

Постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/989/18 від 23.06.2020 змінено рішення Господарського суду Харківської області від 08 жовтня 2018 року у справі № 922/989/18 в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 08 жовтня 2018 року у справі № 922/989/18 залишене без змін.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.09.2020 поновлено провадження у справі № 920/1084/19, продовжений строк підготовчого провадження на тридцять днів; призначено підготовче засідання з повідомленням сторін на 09.11.2020, 11:15.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.11.2020 закрите підготовче провадження у справі №920/1084/19, справу призначено до судового розгляду по суті на 07.12.2020, 11:30.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову просив суд відмовити.

Представники відповідача проти задоволення первісного позову заперечували, просили суд задовольнити вимоги за зустрічним позовом у повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Додаткових заяв, клопотань чи пояснень від учасників справи станом на 07.12.2020 до суду не надходило.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 15 сесії 21 скликання Буринської районної ради від 26.10.1993 «Про надання земельних ділянок для ведення селянського/фермерського господарства» гр. ОСОБА_1 було надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку загальною площею 25 га із земель запасу Степанівської сільської ради Буринського району.

На підставі вказаного рішення гр. ОСОБА_1 був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії СМ № 000007 від 19.11.1993, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 67.

24.11.1993 було зареєстроване Селянське (фермерське) господарство «Діброва», створене гр. ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_1 помер, що підтверджується актовим записом про смерть № 87 від 05.06.2008.

Згідно з рішенням двадцять першої (позачергової) сесії сьомого скликання Буринської міської ради від 06.07.2017 “Про добровільне об`єднання територіальних громад” та рішенням першої сесії сьомого скликання Буринської міської ради “Про утворення старостинських округів” від 24.11.2017, село Степанівка Степанівської сільської ради Буринського району об`єдналося з територіальною громадою м. Буринь і був утворений Степанівський старостинський округ.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22 грудня 2018 року № 18-10507/16-18-СГ, акту приймання-передачі, який є невід`ємною частиною наказу та рішення дев`ятнадцятої сесії сьомого скликання Буринської міської ради "Про прийняття у комунальну власність Буринської міської ради з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення" від 22 грудня 2018 року, у комунальну власність Буринської міської ради (об`єднаної територіальної громади) передані сільськогосподарські землі державної власності загальною площею 4762,5017 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Буринської міської об`єднаної територіальної громади Буринського району Сумської області. При передачі земельних ділянок Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області була проведена технічна інвентаризація земель державної власності, у зв`язку з чим із загальної площі 4762,5017 га переданих земель у комунальну власність були сформовані 489 ділянок, в тому числі земельна ділянка за кадастровим номером 5920986800:03:002:0160 площею 23,7544 га (Буринський район, Степанівська сільська рада; землі сільськогосподарського призначення, 16.00 - землі запасу).

Право комунальної власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5920986800:03:002:0160 загальною площею 23,7544 га на території Буринської міської ради зареєстроване 26.12.2018, що вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 23, том 1).

Земельна ділянка за кадастровим номером 5920986800:03:002:0160 є земельною ділянкою, яка згідно з державним актом серії СМ № 000007 від 19.11.1993 була надана ОСОБА_1 в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджують сторони та вбачається з наявних в матеріалах справи доказів.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що за життя гр. ОСОБА_1 вимоги земельного законодавства України щодо переоформлення свого права постійного користування землею на право власності або користування нею не виконав, відповідний правовстановлюючий документ (державний акт, договір оренди) не отримав, на час відкриття спадщини право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, яке може бути успадковане, належним чином оформлено не було, а тому згідно вимог ст. 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем права користування чужою земельною ділянкою. Таким чином, у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 надане йому право постійного користування землею припинилось та успадковане жодною особою не було. У той же час, СФГ «Діброва» без відповідної правової підстави володіє та користується спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення протягом багатьох років.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначає, що у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку, у зв`язку з чим просить суд визнати за селянським (фермерським) господарством «Діброва» право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення селянського (фермерського) господарства площею 23,7544 га, кадастровий № 5920986800:03:002:0160 на території Буринської міської ради Сумської області.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22 червня 1993 року, на момент створення С(Ф)Г «Діброва») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22 червня 1993 року, на момент створення С(Ф)Г «Діброва») користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 22 червня 1993 року, на момент створення С(Ф)Г «Діброва») право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що на момент надання земельної ділянки ОСОБА_1 , земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення ФГ надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII; втратив чинність 29 липня 2003 року - з моменту набрання чинності Законом України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство») після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Таким чином, законодавством, чинним на момент створення С(Ф)Г «Діброва», було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).

Отже, й на сьогодні можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи.

З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 01 січня 2008 року, на момент смерті гр. ОСОБА_1 ) було передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

З урахуванням викладеного, у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Як встановлено судом, після отримання громадянином ОСОБА_1 Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано С(Ф)Г «Діброва», яке зареєстроване як юридична особа.

Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації ФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача.

Слід зазначити, що 1 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Вказаної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц та у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Враховуючи викладене, право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до С(Ф)Г «Діброва», не припинилося ані через смерть засновника, ані через зміни у земельному законодавстві.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтованими та правомірними, задовольняє зустрічний позов шляхом визнання за Селянським (Фермерським) господарством «Діброва» право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення селянського (фермерського) господарства площею 23,7544 га, кадастровий №5920986800:03:002:0160 на території Буринської міської ради Сумської області.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Враховуючи встановлені судом обставини, які свідчать про наявність правової підстави у Селянського (Фермерського) господарства «Діброва» для постійного користування спірною земельною ділянкою, таке право користування С(Ф)Г «Діброва» не припинилося ані через смерть засновника, ані через зміни у земельному законодавстві, суд відмовляє у задоволенні первісного позову щодо витребування земельної ділянки (кадастровий номер 5920986800:03:002:0160) загальною площею 23,7544 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Степанівського старостинського округу Буринської міської ради із чужого незаконного володіння СФГ «Діброва» на користь Буринської міської ради, за його необгрунтованістю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні первісного позову та задоволенням зустрічного позову витрати по сплаті судового збору за первісним та за зустрічним позовами покладаються на Буринську міську раду.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні первісного позову Буринської міської ради до відповідача Селянського (фермерського) господарства “Діброва”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння - відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати за Селянським (фермерським) господарством “Діброва” (вул. Першотравнева, буд. 106, м. Буринь, Сумська область, 41700, код ЄДРПОУ 22594035) право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення для ведення селянського (фермерського) господарства площею 23,7544 га, кадастровий № 5920986800:03:002:0160 на території Буринської міської ради Сумської області.

4. Стягнути з Буринської міської ради (вул. Першотравнева, буд. 1, м. Буринь, Сумська область, 41700, код ЄДРПОУ 04058025) на користь Селянського (фермерського) господарства “Діброва” (вул. Першотравнева, буд. 106, м. Буринь, Сумська область, 41700, код ЄДРПОУ 22594035) 1921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI (Перехідні положення) Кодексу.

Повне рішення складено та підписано суддею 17.12.2020.

Суддя Є.А. Жерьобкіна