Постанова № 9354964, 30.04.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2010 р. Справа № 16/236-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Осипенко В.Г.

відповідача - Козлова О.В., Найденкова Г.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 524 С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 12.01.01 р. по справі № 16/236-09

за позовом Приватне підприємство "Хлібодар" с. Количівка

до ВАТ "Шосткинський завод хімічних реактивів", м. Шостка

стягнення 160424,95 грн.

встановила:

У липні 2009 р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 160424,95 боргу, в тому числі : 67105,35 грн. вартість дихлогретану, 87282 грн. вартість бочкотари, 5500 грн. вартість електрогайковерта, 537,60 грн. витрат за експертний висновок торгово - промислової палати, а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

12.10.2009 р. позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій посилаючись на висновок судового експерта Чернігівської торгово –промислової палати та власний розрахунок зменшує позовні вимоги та просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 62409,21 грн. вартість дихлоретану, 68187,6 грн. вартість бочкотари, 5500 грн. вартість електрогайковерта.

19.11.2009 р. позивачем надана заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 62409,21 грн. вартість дихлогретану, 68187,6 грн. вартість бочкотари, 537,60 грн. витрат за експертний висновок торгово-промислової палати, а також судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.01.2010 р. по справі № 16/236-09 (суддя Мойсеєнко В.М.) в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 62409,21 грн. вартість дихлогретану, 68187,6 грн. вартість бочкотари, 537,60 грн. витрат за експертний висновок торгово-промислової палати відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем порушені вимоги ст. 948 ЦК України, а саме позивач протиправно не забирав дихлоретан після закінчення терміну його зберігання, розмір втрат при зберіганні не перевищують нормативно допустимий, бочкотара та дихлоретан в кількості 1056, 5 кг. є в наявності у відповідача.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю і стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 62409,21 грн. вартість дихлогретану, 68187,6 грн. вартість бочкотари, 537,60 грн. витрат за експертний висновок, а також судові витрати пов’язані з розглядом справи.

У апеляційній скарзі позивач зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги доводи та розрахунки позивача, не взято до уваги те, що позивач повністю оплатив заявлені по договору підряду роботи, а належного виконання заявленої роботи по договору не отримав, замість оплаченого кінцевого продукту - дихлоретан технічний першого сорту, позивач отримав дихлоретан другого сорту. Позивач вважає, що на території відповідача залишилося 855 кг –недостачі, 4782,5 кг очищеного дихлоретану,6056 кг неочищеного дихлоетану, всього 11693,5 кг. та бочкотара у кількості 264 шт.

Ухвалою голови суду від 11.03.2010 р. по справі № 16/236-09 відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід головуючого судді Могилєвкіна Ю.О., судді Пушай В.І.

12.04.2010 позивачем надані пояснення до апеляційної скарги, в яких позивач вказує на те, що відповідач повинен нести відповідальність за втрату зберігаємого дихлоретану, вважає, що суд не взяв до уваги неодноразові звернення позивача щодо отримання бочкотари, не взяв до уваги акт, де вказано, що бочкотара була умисно пошкоджена відповідачем. Надав експертний висновок від 1.02.2010р. про ринкову вартість дихлоретану.

Відповідач з обставинами викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав пояснення по справі в яких зазначив, що відсутні всі умови ( умови порушення зобов’язання, а саме порушення укладених договорів № 15,№35, наявність шкоди, противоправної поведінки)) які є необхідними для покладання на відповідача обов’язку відшкодувати шкоду ( збитки), у вигляді стягнення з нього вартості дихлогретану та бочко - тари.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що між сторонами укладені договір очистки № 15 від 15.04.2005р. та договір зберігання № 35 від 14.09.2005р.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що згідно договору № 15 від 15.04.2005р. позивачем передано відповідачу дихлоретан в загальній кількості 70 249 кг, з яких 45224 кг на переробку, (накладні № 18 від 21.04.05р. вагою 15536 кг, № 19 від 25.04.05р. вагою 14365 кг, №175 від 18.05.2005 р. вагою 15 323 кг) та 25025 кг на утилізацію ( накладні № 174 від 16.05.2005 р. вагою 15123 кг, № 191 від 30.05.2005р. вагою 9902 кг). Позивачем вивезено з території підприємства відповідача дихлоретан в загальній кількості 59410,5 кг, з яких 30593 кг дихлоретану - сирцю та 28817,5 кг очищеного дихлоретану, на підприємстві відповідача залишилося 1056,5 кг очищеного дихлоретану, що підтверджується інвентарним описом від 01.10.2009р.

Відповідач зазначав, що при виконанні договору № 15 від 15.04.2005р. і проведенні переробки (очистки) дихлоретану понесені технологічні втрати в розмірі 5267 кг.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що дихлоретан поставлявся позивачем після укладення договору, тому до проведення переробки партії дихлоретану, відповідачем проведена випробна переробка невеликої кількості продукції, по результатом якої складений акт від 17.06.2005 року, який містив інформацію про метод переробки (адсорбція вугіллям) та про витратну норму дихлоретану при переробці. З зазначеним актом позивач погодився, про що свідчить здійснення ним 16.08.2005р. оплати за переробку в сумі 9416 грн. 72 коп.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Суд першої інстанції зробив правомірний висновок, що факт прийняття позивачем виконаної роботи підтверджується матеріалами справи, претензій (заяв) від позивача, стосовно неналежного виконання роботи та з приводу втрат дихлоретану, під час його переробки, позивач відповідачу не надавав, як і не надав жодних заперечень щодо методу переробки чи понесеними при переробці технологічними втратами.

Згідно акту про визначення фактичних втрат від 29.09.2006р. втрати при зберіганні дихлоретану - сирцю склали 337 кг. Технологічні втрати і втрати при зберіганні дихлоретану - сирцю, стосувалися дихлоретану сирцю, який переданий відповідачу по договору № 15 від 15.04.2005р. в кількості 70249 кг.

Відповідно до актів приймання-передачі від 20.07.2007р. та від 06.08.2007р. сторонами визначено кількість дихлоретану - сирцю в розмірі 30593 кг , яка підлягала поверненню позивачу згідно договору № 15 від 15.04.2005р. та отримана позивачем в кількості 30593 кг.

Акти приймання - передачі погоджені та підписані керівниками позивача і відповідача, жодних зауважень чи претензій, з приводу кількості дихлоретану - сирцю належного до повернення, позивачем не з’являлося, тобто сторони узгодили кількість діхлоретану –сирцю, яка підлягала поверненню.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач не заявляв про недостачу чи не згоду з розміром технологічних втрат чи розміром фактичних втрат дихлоретану - сирцю отриманих при його зберіганні.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що на зберігання очищеного дихлоретану в кількості 33600 кг, позивачем та відповідачем укладено договір № 35 від 14.09.2005 року терміном до 31.12.2005року., зазначений строк зберігання зумовлений специфічними властивостями дихлоретану, а саме : він є сильно леткою та гігроскопічною речовиною. Згідно до п.6.2 ГОСТ 1942-86 гарантійний термін зберігання очищеного дихлоретана встановлено в три місяці. Пунктом 3.1.,3.3 договору передбачено, що в разі нестачі продукції або втрачання її якості, вартість продукції, що не вистачає чи/або не відповідає вимогам якості продукції, відшкодовується по залогової ціні. Втрати продукції на зливо - наливних операціях визначаються по факту, але не більш ніж встановлено нормами. Як свідчать матеріали справи за тривалий час зберіганні дихлоретану (з 2005 р.) його втрати склали 4515 кг.

В порушення умов договору та норм ст. 948 Цивільного кодексу України, якою встановлений обов'язок поклажодавця забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання, позивач протиправно не забирав дихлоретан після закінчення терміну його зберігання. В зв'язку з чим рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.03.2008р. зобов'язано приватне підприємство «Хлібодар»забрати дихлоретан з території ВАТ «Шосткинський завод хімічних реактивів», однак позивач в повному обсязі зазначене рішення суду не виконав, чим і спричинив настання фактичних втрат дихлоретану при зберіганні в розмірі 4178 кг, про що свідчить акт про визначення фактичних втрат від 04.02.2009р.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що вказаний розмір втрат при зберіганні не перевищує нормативно допустимий, встановлений нормативно-технічною документацією, зокрема встановлених у Нормах естественной убили продукции прозводственно - технического назначения и товаров народного потребления при их храненнии и складських операціях затв. Постановою Госснаба ССР від 11.07.1986р. № 99, які є діючими.

Посилання позивача на нормативи встановлені у «Керівництві по зберіганню озброєння хімічних військ і засобів захисту у війскових частинах, на базах та складах 1987рік»та «Керівництво зі зберігання засобів радіаційного, хімічного, біологічного захисту в підрозділах та на складах МНС»затверджену наказом МНС № 428 від 3.06.2008р. необґрунтовані, так як вони відносяться до військових частин та підрозділів МНС, до яких відповідач не має відношення.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що загальні втрати дихлоретану складають 9782 кг, які згідно існуючої технічної документації є обґрунтованими, допустимими і належними.

В матеріалах справи відсутні документи підтверджуючи вартість дихлоретану –сирцю та очищеного в України,позивач вартість одного кілограму дихлоретану визначає на підставі цін, які діють на території Росії, пояснюючи це тим, що на території України відсутні оптові та роздрібні ціни на дихлоретан.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги зазначене твердження позивача як доказ дійсної вартості дихлоретану, так як існують ціни на дихлорентан і в інших країнах, крім Росії, крім того, позивач не подав достатніх доказів того, що на Україні не здійснюється продажа дихлоретану, а якщо така продажа здійснюється, відповідно, на території України існують і ціни на дихлоретан.

Наданий позивачем до апеляційного суду експертний висновок від 1.02.2010р. про ринкову вартість дихлоретану не може бути прийнятий до уваги, так як експертиза проведена після розгляду справи.

Як свідчать матеріали справи позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача вартості дихлоретану та бочкотари, які є вимогами про відшкодування І збитків та/або майнової шкоди (випливають, як із договірних відносин по договорах № 15 від 15.04.2005р. та № 35 від 14.09.2005р., так і позадоговірних).

Суд першої інстанції правомірно вважав, що як у випадку невиконання договору, так і за

зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, для їх застосування мають бути певні умови, передбачені ст. 22 Цивільного кодексу України , а саме наявність шкоди ( збитків) , тобто знищення самої речі.

Суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що вся бочкотара не є знищеною і може бути одержана позивачем в будь-який час ,що підтверджується актом від 04.11.09р., складеним та підписаним в установленому законом порядку сторонами по справі та висновком експерта № В-3-192 Сумської торгово-промислової палати від 04.11.09р..

При цьому суд першої інстанції не звернув уваги на те, що згідно з актом звірки від 4.11.2009р. та висновком експерта № В-3-192 від 04.11.09р.Сумської торгово-промислової палати 38 бочок металевих мають отвори у кришках біля пробок та у торці, тобто пошкоджені та не можуть бути використані за призначенням.

Відповідач не надав доказів підтверджуючих одержання зазначених бочок у пошкодженому стані в зв’язку з чим повинен відшкодувати вартість пошкоджених бочок металевих у сумі 10740,6 грн., що підтверджується експертним висновком ЧК –279 від 16.07.2009р.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що з зазначеного акту вбачається наявність у відповідача дихлоретану в кількості 1056,5 кг., який повинен одержати позивач .

В розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків має місце лише при умові порушення зобов'язання . Однак, матеріалами справи підтверджується, що з боку відповідача відсутні порушення укладених договорів № 15 від 15.04.2005р. та № 35 від 14.09.2005р.

Ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено , що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій, або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином (бездіяльність).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що втрати дихлоретану незалежні від дій (бездіяльності) відповідача, тобто відповідач не є заподіювачем шкоди (збитків)в зв’язку з втратами дихлоретану. Проте, протиправні дії позивача, його бездіяльність , а саме не виконанням приписів ст. 948 Цивільного кодексу України та умов *' договору № 35 від 14.09.2005р. спричинила втрати дихлоретану при його необґрунтовано тривалому зберіганні. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, частково не відповідають нормам матеріального права, що є підставою для його часткового скасування, керуючись ст. ст. 22,611,853,948,1166 ЦК України, ст. ст. 101 –105 ГПК України, судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 12.01.10 р. по справі № 16/236-09 змінити. Рішення в частині відмови у стягненні 10740,6 грн. вартості 38 бочкотари скасувати та позов в цієї частині задовольнити.

Стягнути з ВАТ " Шосткинський завод хімічних реактивів" м. Шостка (41100, Сумська область, м. Шостка вул. Щербакові,1 р/р 26004302710017 в Шостинському відділенні ПІБ МФО 337397 ЄДРПОУ 05761264) на користь Приватного підприємства "Хлібодар", с. Количівка ( 15563, Чернігівська область, Чернігівський район, с.Колічевка, вул.Садова,3 р/р 26007377003001 Приватбанк МФО 353586 ЄДРПОУ 22829785) 10740,6 грн. вартості бочкотари,107,4 грн. держмита,53,7 грн. держмита по скарзі,118 грн. судових витрат.

В інший частині залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Наказ доручити видати господарському суду Сумської області.

Повний текст постанови підписаний 30.04.2010 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Судді Пушай В.І.

Плужник О.В.