Постанова № 9354955, 29.04.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2010 р. Справа № 55/316-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., судді Афанасьєв В.В. , Шевель О. В.

при секретарі Цвірі Д.М..

за участю представників сторін:

позивача – Коваль О.О. –дов.

відповідача – Прохорової О.М. –дов.

третьої особи – Шкодіна Я.В. –дов. (після перерви не з'явився)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1021Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 15 березня 2010 р. по справі № 55/316-09

за позовом Приватного підприємства «Юнісофт», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок друку», м. Харків,

3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчальний друк», м. Дергачі Харківської області

про витребування майна

встановила:

Позивач, Приватне підприємство «Юнісофт», м. Харків, у грудні 2009 р.звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок друку», м. Харків, передати позивачу офсетну друкарську машину SOLNA-30DK, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди б/н від 12.01.2009 р. та стягнути з останнього судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15 березня 2010 року у справі № 55/316-09 (суддя Гребенюк Н.В.) позов задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок друку», м. Харків передати Приватному підприємству «Юнісофт», м. Харків офсетну друкарську машину SOLNA-30DK, та з відповідача на користь позивача стягнуто 3000,00 грн. витрат на правову допомогу, 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по даній справі та провадження у справі припинити. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Так, як стверджує відповідач, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано, що право позивача не було порушено відповідачем, оскільки матеріали справи свідчать про те, що спірний товар отриманий позивачем від ТОВ «Торнадо»ще 04.09.2009 р., а тому, на думку відповідача, предмет спору відсутній. Відповідний факт, на думку відповідача також підтверджений і рішенням суду у справі № 59/159-09. Також в апеляційній скарзі відповідач вважає договір № 97 від 01.09.2009 р., на підставі якого позивач отримав спірний товар у власність, таким, що не відповідає вимогам ч. 1, ч. 2 ст. 203 ЦК України, нікчемним, тобто, таким, який не створює юридичних наслідків, оскільки ТОВ «Торнадо»продаж позивачу спірного товару відбувся в процедурі банкрутства без згоди розпорядника майна. Відповідач також вважає, що позивачу слід було звертатися з майновими вимогами до ТОВ «Торнадо»в межах процедури банкрутства.

В додатково наданих до суду апеляційної інстанції поясненнях відповідач зазначає, що позивачем не доведено право власності на спірне майно, не індивідуалізовано предмет позову родовими ознаками, що, на думку відповідача, унеможливлює задоволення його вимог в тому вигляді, що заявлено. Також відповідач стверджує, що у нього відсутнє майно, яке передавалося в оренду, про що свідчать бухгалтерські документи, а відтак, у відповідача неможливо витребувати те, що в нього фактично відсутнє.

Третя особа вимоги апеляційної скарги відповідача підтримує, вважає, що рішення у даній справі підлягає скасуванню як таке, що прийнято при неповному дослідженні усіх фактичних обставин справи та з порушенням норм чинного законодавства. У наданих до суду апеляційної інстанції поясненнях третя особа зазначає, що печатна офсетна машинка, вимоги на яку заявляє позивач, є складним технічним обладнанням, а тому при її продажу обов'язково повинна бути надана технічна документація, яка ідентифікує кожну одиницю, свідчить про її складові частини, серійні номери виробника, однак, ані позивачем у позовній заяві, ані судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначені певні особливості та індивідуальні якості товару (друкарської машинки), які б могли відрізнити потрібну позивачу машинку від інших аналогічних друкарських машинок (заводський номер, рік випуску, виробник, техдокументація, ін.).

Третя особа також стверджує, що за адресою, яка зазначена у договорі поставки, де ніби-то знаходиться спірна машинка, зареєстрована зовсім інша юридична особа –ТОВ «Фірма «Лінгвоцентр», а позивачем не доведено, яким же чином спірна машинка знаходилася на території цього підприємства. Крім того, третя особа також посилається на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Торнадо»щодо продажу спірної машинки, на те, що судом першої інстанції не надана належна правова оцінка тим обставинам, що оплата грошових коштів позивачем здійснювалась майже за півроку до укладання договору та з іншим призначенням платежу, а також на те, що позивачем невірно визначено предмет позову, оскільки ним заявлені вимоги про зобов'язання передати товар, тоді як норми закону, на які посилається позивач, регулюють питання витребування майна із чужого незаконного володіння.

Додатково до суду апеляційної інстанції третьою особою надано того, що спірна машинка, на яку заявляє своє право позивач, до цього часу знаходиться у нього на балансі.

Позивач проти апеляційної скарги відповідача заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим. У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що відповідачем не надано суду доказів повернення майна з оренди, а оскільки позивач придбав право власності на таке майно згідно з договором поставки, він обґрунтовано звернувся з позовом до суду. Позивач стверджує, що договір поставки № 97 не є нікчемним правочином, а відтак, в силу ст. 204 ЦК України, такий правочин є правомірним.

Що ж стосується індивідуалізації печатної машинки: на думку позивача, до матеріалів справи залучено документи ТОВ «Навчальний друк», який продав спірне обладнання ТОВ «Торнадо», та в якому міститься більш докладний опис майна: «бывшая в употреблении печатная рулонная машина для офсетной печати Solna D30K, заводской номер 980/611, 1988 года выпуска, укомплектованная как единая линия в составе: 2х печатных секций 1+1 со встроенными автосклейками SR 30 КА 1хфальцаппарат на 3 сгиба, рубка 546мм, 1х приемное устройство Baldwin.». Позивач стверджує, що саме це обладнання було передано від ТОВ «Навчалдьний друк»до ТОВ «Торнадо», а в подальшому - від останнього –до позивача, а відтак, саме це обладнання і повинно бути повернуте відповідачем.

Позивачем додатково до своїх заперечень надані пояснення колишнього директора ТОВ «Торнадо», в якому останній стверджує, що спірне обладнання з оренди не поверталося відповідачем, при придбанні цього обладнання, передачі його в оренду та подальшому продажу місцезнаходження обладнання не змінювалось, оскільки воно має значні габарити та його демонтаж складав би значну суму коштів. Також позивачем надані фотографії обладнання, які, як стверджує позивач, передані йому при підписанні договору поставки, та з яких, на думку позивача, можливо ототожнити назву, виробника і заводський номер «980/611».

В судовому засіданні 21.04.2010 р. оголошена перерва до 26.04.2010 р. для надання сторонами додаткових доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:

як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, 01 вересня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торнадо»та Приватним підприємством «Юнісофт»(позивач) було укладено договір № 97 (а.с. 18-19), у відповідності до умов якого ТОВ «Торнадо»зобов'язався передати у власність позивачу, а позивач, в свою чергу, прийняти та оплатити офсетну печатну машинку SOLNA-30DK (далі –товар).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що на момент укладання договору товар знаходиться за адресою: Харківська область, м. Дергачі, вул. Петровського, 163А на території ТОВ «Будинок друку»(відповідача) згідно договору оренди від 12.01.2009 р., який припинив свою дію 31.05.2009 р.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що товар вважається переданим позивачу з моменту підписання сторонами цього договору. Право власності на товар переходить до позивача з моменту підписання сторонами цього договору.

Пунктом 3.1 договору сторонами визначена ціна товару, яка складає 250000,00 грн. та яка згідно з пунктом 3.2 договору здійснюється позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Торнадо»напротязі 60-ти календарних днів з моменту передачі товару.

Пунктом 5.5 договору передбачений строк його дії, а саме - договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Відповідно до наявної у справі додаткової угоди від 04.09.2009 р. до договору поставки (а.с. 48), за узгодженням сторін розрахунок за товар є можливим шляхом зустрічних поставок.

Як стверджує позивач, на виконання умов вказаного договору ним було перераховано ТОВ «Торнадо»грошові кошти у сумі 163000,00 грн., що підтверджуються витягами банку від 31.03.2009 р. та від 23.03.2009 р., та листом за вих. № 177 від 01.09.2009 р. на адресу ТОВ «Торнадо», в якому позивач просив платежі, здійснені платіжним дорученням № 20 від 31.03.2009 р. у сумі 77000,00 грн. та платіжним дорученням № 5 від 23.03.2009 р. в сумі 86000,00 грн. вважати оплатою за договором поставки № 97 від 01.09.2009 р. за офсетну печатну машинку SOLNA-30DK (а.с. 43-47).

Також, позивачем було здійснено на адресу ТОВ «Торнадо»поставку товару на суму 87000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 965 від 04.09.2009 р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками (а.с. 50), а 04.09.2009 р. ТОВ «Торнадо»та позивач склали між собою акт до договору поставки № 97 від 01.09.2009 р., пунктом 1 якого зазначили, що зобов'язання позивача по оплаті товару, а саме - офсетної печатної машинки DK, виконані належним чином у повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Торнадо»в сумі 163000,00 грн. та зустрічною поставкою в сумі 87000,00 грн., на загальну суму 250000,00 грн. (а.с. 49).

Пунктом 2 вказаного акту зазначено, що товар вважається переданим позивачу з моменту підписання договору. Право власності на товар перейшло до позивача з моменту підписання сторонами договору.

Колегією суддів встановлено, що відповідний договір дійсно укладено в період знаходження ТОВ «Торнадо»в процедурі банкрутства (на даний час ТОВ «Торнадо»ліквідовано та виключено з держреєстру), однак колегія суддів не може погодитися з твердженнями відповідача щодо того, що договір № 97 від 01.09.2009 р., на підставі якого позивач отримав спірний товар у власність від ТОВ «Торнадо», є нікчемним, тобто таким, який не створює юридичних наслідків, оскільки ТОВ «Торнадо»продаж позивачу спірного товару відбулося в процедурі банкрутства без згоди розпорядника майна, оскільки відповідні твердження відповідача не узгоджуються з приписами чинного законодавства, в т.ч. ч. 2 ст. 215 ЦК України, так як недійсність такого правочину законом не встановлена.

Обставини, на які посилається відповідач, можуть бути підставами для визнання недійсним правочину (оспорюваний правочин), однак, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення відповідний договір не був визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а відтак, в силу ст. 204 ЦК України, він є правомірним. Враховуючи правомірність відповідного правочину, колегія суддів також вважає, що і посилання відповідача та третьої особи на те, що оплата грошових коштів за обладнання здійснена раніше дати укладання договору не має значення при вирішенні даного спору.

Отже, колегією суддів встановлено, що позивачем в межах договору поставки № 97 у ТОВ «Торнадо»придбано офсетну печатну машинку SOLNA-30DK, яка, як зазначено у цьому договорі, знаходиться за адресою: Харківська область, м. Дергачі, вул. Петровського, 163А на території ТОВ «Будинок друку»(відповідача) згідно договору оренди від 12.01.2009 р., який припинив свою дію 31.05.2009 р.

У якості підтвердження права власності у ТОВ «Торнадо»на спірне майно позивачем надано видаткову та податкову накладні (а.с. 138-139), з яких вбачається, що ТОВ «Торнадо»одержало від ТОВ «Навчальний друк»офсетну печатну машину SOLNA-30DK загальною вартістю 250000,00 грн.

Відповідно до наявних у справі доказів, 12.01.2009 р. між ТОВ «Торнадо»та відповідачем був укладений договір оренди обладнання (а.с. 20-21), відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Торнадо»передало, а відповідач прийняв в строкове платне користування офсетну печатну машину D30K». Згідно з п. 1.4 договору, місцезнаходження переданого в оренду обладнання визначається орендатором самостійно.

Строк договору був встановлений п. 2.2., відповідно до якого він діє до 31.05.2009 р.

Факт передачі приміщень підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 12.01.2009 р. (а.с. 22).

До матеріалів справи сторонами також надано рішення господарського суду Харківської області від 21.09.2009 р. по справі № 59/159-09, яким встановлений факт припинення дії договору оренди від 12.01.09 р. станом на 31.05.2009 р. (а.с.16). Цим же рішенням залишено без розгляду позовні вимоги ТОВ «Торнадо»про зобов'язання ТОВ «Будинок друку»повернути офсетну печатну машину olna D30K»з тих підстав, що ТОВ «Торнадо» без поважних причин не надав суду витребувані матеріали, необхідні для вирішення спору, в тому числі, і належних доказів права власності на спірне майно (а.с. 16-17). Відповідне рішення набуло чинності, доказів його скасування сторонами не надано.

Позивач стверджує, що саме та машина, що отримана ТОВ «Торнадо» від ТОВ «Навчальний друк»була передана в оренду відповідачеві та саме вона була продана позивачу згідно з договором поставки № 97, а відтак, позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 3/12 від 03.12.2009 р. (а.с. 23), в якому просив повернути обладнання - офсетну печатну машинку DK йому, як власнику цього обладнання, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди від 12.01.2009 р.

Враховуючи викладені обставини, позивач вважає, що він був змушений звернутись до суду з відповідним позовом про передання йому офсетної друкарської машини SOLNA-30DK. Позовні вимоги позивач мотивував тим, що відповідач без належних правових підстав утримує у себе майно, що належить позивачу на праві власності, тобто, що відповідач є недобросовісним володільцем та в силу ст. ст. 387, 400 ЦК України зобов'язаний негайно повернути позивачеві таке майно.

Дослідженням вищенаведених обставин справи колегією суддів встановлено, що позовні вимоги позивача є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не підтверджені належними доказами, оскільки в силу ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Тобто, для застосування відповідної статті необхідна наявність певних ознак, а саме: позивач повинен довести своє право власності на спірне майно та факт наявності у відповідача у володінні такого майна.

Позивач у суді першої інстанції просив суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок друку», м. Харків передати позивачу офсетну друкарську машину SOLNA-30DK, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди б/н від 12.01.2009 р. Як встановлено під час апеляційного провадження, позивач ототожнює предмет позову з «бывшей в употреблении печатной рулонной машиной для офсетной печати Solna D30K, заводской номер 980/611, 1988 года выпуска, укомплектованная как единая линия в составе: 2х печатных секций 1+1 со встроенными автосклейками SR 30 КА 1хфальцаппарат на 3 сгиба, рубка 546мм, 1х приемное устройство Baldwin.», яка, як вважає позивач, придбана ТОВ «Торнадо»у ТОВ «Навчальний друк»(третьої особи) згідно з видатковою та податковою накладними від березня 2007 року (а.с. 138-139), та з яких вбачається, що ТОВ «Торнадо»одержало від ТОВ «Навчальний друк»офсетну печатну машину SOLNA-30DK загальною вартістю 250000,00 грн.

Разом з тим, дослідженням матеріалів справи встановлено, що вищенаведені накладні не містять будь-яких даних, які б надали суду можливість ототожнити таке обладнання, в той же час, як свідчать матеріали справи та пояснення третьої особи, ТОВ «Навчальний друк»є власником друкарської рулонної машини для офсетного друку Solna D30K, заводський номер 980/611, 1988 р.випуску, яка придбана ним 18.08.2005 р. згідно з контрактом № 18805, та до цього часу знаходиться у володінні третьої особи.

Колегія суддів також зазначає, що позивачем не надано доказів наявності у нього технічної документації, яка ідентифікує кожну одиницю, свідчить про її складові частини, серійні номери виробника, тобто, позивачем у позовній заяві не зазначені певні особливості та індивідуальні якості товару (друкарської машинки), які б могли відрізнити потрібну позивачу машинку від інших аналогічних друкарських машинок (заводський номер, рік випуску, виробник, техдокументація, ін.).

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що позивачем не доведено факту наявності у відповідача спірного майна, тоді як відповідач даний факт заперечує.

Відповідне, на думку колегії суддів, також унеможливлює задоволення вимог позивача, оскільки підставою віндикаційного позову (про витребування майна з чужого незаконного володіння) є факти, які, в тому числі, доводять знаходження його в натурі у відповідача.

Колегія суддів зазначає, що нею, з метою встановлення дійсних обставин справи, з урахуванням приписів ст. 4-3 ГПК України, позивачу надавалася можливість довести відповідні обставини (для чого в судовому засіданні робилася перерва для надання відповідних доказів), однак, такі факти позивачем не були доведені. Більш того, як пояснив представник позивача в суді апеляційної інстанції, при укладанні договору поставки № 97 та при складанні акту про передачу права власності на обладнання, позивачем не була перевірена наявність майна в натурі, технічна документація на відповідне майно йому не було передане.

Таким чином, усе вищенаведене свідчить про безпідставність позовних вимог позивача, оскільки ним не доведено ані індивідуальних ознак спірного обладнання, ані факту знаходження такого обладнання в натурі у відповідача, ані наявності у нього права власності на таке майно (а саме: на друкарську рулонну машину для офсетного друку Solna D30K, заводський номер 980/611, 1988 р.випуску, яка, як встановлено вище, придбана третьою особою 18.08.2005 р. згідно з контрактом № 18805 та на даний час знаходиться, згідно з бухгалтерськими документами, у третьої особи).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 99,101,102, п. 2 ст. 103, п.п. 2,3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 15 березня 2010 р. у справі № 55/316-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ПП «Юнісофт»відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Юнісофт»(61145 м. Харків вул. Космічна, 21А Код 22655747 п/рахунок 26005060370600 у АКІБ «УкрСіббанк», м. Харків МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок друку»(61184 м. Харків вул. Дружби народів, 203, к. 137 Код 34754659 п/рахунок 26006221933700 в АКІБ «УкрСіббанк», м. Харків, МФО 351005) 1265,00 грн. витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Погребняк В. Я.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Шевель О. В.