Постанова № 9354929, 28.04.2010, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2010 р. Справа № 45/398-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін :

позивача - Жижин Р.В.

відповідача –Дзюба І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 928Х/3-7 на рішення господарського суду Харківської області від 24.02.10 р. по справі № 45/398-09

за позовом ТОВ "Стройекспорт", м. Дніпропетровськ

до ТОВ "С.К.С.М.", м. Харків

про стягнення 141132,02 грн.

встановила:

У грудні 2009 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 56115,50 грн. основного боргу, 4210,20 грн. пені, 80806,32 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами мотивуючи неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов’язань щодо оплати поставленої позивачем продукції по договору купівлі-продажу № 5- КСВ від 10.06.2009 р. та покласти судові витрати на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2010 р. по справі № 45/398-09 (суддя Калініченко Н.В.) в задоволенні позову відмовлено частково та стягнуто з відповідача 56115,50 грн. боргу, 561,15 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відстроченні виконання рішення відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідач свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати не здійснив, доказів повної сплати не надав. В задоволення позову в частині стягнення пені та процентів відмовлено, у зв’язку з введенням мораторію, на підставі ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується частково, вважає рішення прийнятим з порушенням норм матеріального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У апеляційній скарзі позивач зазначив, що як слідує з ухвали господарського суду Харківської області по справі № Б-19/07-10 від 12.02.2010 р., мораторій введений з 12.02.2010 р., а пеня та відсотки нараховані з 04.08.2009 р. по 15.12.2009 р., тобто не протягом дії мораторію і суд повинен стягнути пеню та відсотки.

Відповідач вважає, що рішення суду законне та обґрунтоване, прийнято відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що оскільки в даний час дія мораторію продовжується, у позивача немає законного права застосовувати до відповідача фінансові санкції за неналежне виконання грошових зобов’язань, так як заборона нарахування пені не залежить від настання строку виконання зобов’язання боржника (до чи після введення мораторію.)

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 5-КСВ від 10.06.2009 р., згідно умов якого позивач взяв на себе зобов'язання щодо передачі у власність відповідачу продукції, асортимент, кількість, ціна, вартість, умови поставки та оплати якої наведені у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти продукцію від позивача та оплатити її вартість відповідно до умов договору.

10 червня та 15 липня 2009р. між сторонами підписано специфікації за якими, зокрема сторони визначили порядок розрахунків за продукцію - сплата повної вартості отриманої продукції протягом 14 календарних днів з дня поставки продукції.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає, або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає, або зобов’язується приймати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору згідно з розхідними накладними та залізничними квитанціями про приймання вантажу за липень 2009р. позивач на виконання своїх зобов'язань за договором передав, а відповідач отримав продукцію 183271,50 грн., що підтверджено копіями накладних та квитанцій, які містяться в матеріалах справи, а свої зобов’язання щодо оплати виконав частково, перерахував позивачу кошти в розмірі 127156,00 грн., проте повний розрахунок із позивачем не здійснив.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що заборгованість визнана відповідачем та становить 56115,50 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін), а ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивач свої зобов’язання за договором виконав, але відповідач зобов’язання щодо своєчасної і повної оплати не здійснив та задовольнив позов щодо стягнення заборгованості у сумі 56115,50 грн.

Але суд першої інстанції безпідставно с порушенням норм матеріального права відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 4210,20 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами у сумі 80806,32 грн. за період з 04.08.2009 р. по 15.12.2009 р.

При цьому суд першої інстанції, посилаючись на ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ухвалу господарського суду Харківської області від 12.02.2010 р., не досліджував ухвали, згідно з якою мораторій введений з 12.02.2010 р., а пеня та відсотки пред’явлені за період з 04.08.2009 р. по 15.12.2009 р., тобто до введення мораторію. Діючим законодавством не передбачена заборона нарахування штрафних санкцій по грошовим зобов’язанням до часу початку дії мораторію.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що у випадку порушення покупцем строку оплати продукції, обумовленого у специфікації по договору, він (покупець) оплачує продавцю неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБ України, що діяла за який нараховується пеня, від своєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 3.3 специфікації № 1 – ВПЗ та № 2 – ВПЗ встановлено, що у випадку порушення покупцем строку оплати продукції, він (покупець) оплачує продавцю 20% річних за користування чужими грошовими коштами, які нараховуються на суму неоплаченої вартості продукції.

Пунктом 3.4. вищезазначеної специфікації встановлено, що у разі порушення покупцем строку оплати продукції, більш ніж на 10 (десять) банківських днів, він (покупець) оплачує 1% за кожен день користування чужими грошовими коштами, які нараховуються на суму неоплаченої вартості продукції.

В зв’язку з чим рішення суду в частині відмови у стягненні 4210,20 грн. пені та 80806,32 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягає скасуванню, а позов в цієї частині задоволенню.

Посилання відповідача на ухвалу господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, як на підставу своїх заперечень проти стягнення штрафних санкцій, є безпідставним, оскільки пеня нарахована за період до порушення провадження у справі про банкрутство і введення мораторію, а відсотки за користування чужими грошовими коштами не є штрафними санкціями.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відстроченні виконання рішення суду, так як посилання відповідача на фінансовий стан підприємства безпідставне та нічим не підтверджується та не є підставою щодо відстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, частково не відповідають нормам матеріального права, що є підставою для його часткового скасування, керуючись ст. ст. 526, 530, 611, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 101 – 105 ГПК України судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.02.2010 р. по справі № 45/398-09 в частині відмови в задоволенні 4210,2 грн. пені, 80806,32 грн. відсотків скасувати.

Позов в цієї частині задовольнити.

Стягнути з ТОВ "С.К.С.М."(61036, м. Харків, вул.Енергетична,18 в тому числі р/р 260050000116548 в ХФ «Укрексімбанк», МФО 351618, код ЄДРПОУ 31797878) на користь ТОВ "Стройекспорт" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова,1, ідентифікаційний код 32561079, р/р 26005001300155 в ПАТ «Актабанк» м. Дніпропетровськ) 4210,20 грн. пені, 80806,32 грн. суми відсотків, 850,17 грн. держмита, 425,08 грн. держмита по скарзі.

В інший частині залишити рішення без змін.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Судді Пушай В.І.

Плужник О.В.