Рішення № 9354457, 01.12.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2009 р.                                                   Справа № 08/2873

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Кенкеч О.С., за участю представників сторін:

від позивача –Данилик З.С. –представник за довіреністю,

від відповідача –представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача          товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця ЛТД»

до

відповідача           товариства з обмеженою відповідальністю «Скарлет-Херсон»

про                     стягнення 21163,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця ЛТД»звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Скарлет-Херсон»заборгованості за поставлений товар згідно дилерського договору № 23 від 05.08.2009 року в сумі 21163,04 грн., в тому числі 20342,39 грн. основного боргу, 715,88 грн. пені, 104,77 грн. 3% річних та відшкодування у зв’язку з цим державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання –ухвалу про порушення провадження по справі вручено уповноваженому, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 18.11.2009.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та нез’явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця ЛТД»(Підприємством –Позивач по справі) в особі директора Гончарової Олени Олексіївни, яка діє на підставі Статуту та товариством з обмеженою відповідальністю «Скарлет-Херсон»(Дилером –Відповідач по справі), в собі директора Крамара Андрія Володимировича, який діє на підставі Статуту 05.08.2009 року було укладено дилерський договір № 23 рг (Далі –Договір), за умовами якого Підприємство зобов’язується здійснити поставку продуктів харчування (надалі –товар) Дилеру, а Дилер зобов’язаний прийняти товар, керуючись рекомендаціями Підприємства відносно каналів збуту товару і оплатити його вартість на умовах, передбачених Договором і Додатками до нього, які являються невід’ємною його частиною.

Пунктом 2 Договору встановлено, що найменування, асортимент товару, його ціна, вага, кількість в упаковці та інша інформація про товар вказується в Протоколі узгодження цін (Додаток 1 до Договору). Товар поставляється партіями. Партією вважається кількість товару, що вказана в видатковій накладній.

В п.п. 2.9 п. 2 Договору передбачено, що всі поставки товару по накладним, оформленим сторонами під час дії Договору, вважаються такими, що поставлені на основі і в межах даного Договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний Договір.

Пунктом 3 Договору передбачено, що для здійснення поставки товару Дилер направляє підприємству заявку, в якій вказується: найменування і кількість товару, що належить поставити; бажана дата поставки; адреса пункту поставки; інша інформація, яку Дилер врахує за необхідне вказати в заявці. Поставка товару здійснюється Підприємством тільки по узгодженим заявкам.

Сторони погоджуються з тим, що підписання Дилером (його уповноваженою особою) видаткової накладної на партію товару свідчить про те, що вказана партія товару була поставлена Підприємством по попередньо узгодженій заявці.

Враховуючи, що доставка товару буде здійснюватися централізовано-кільцевими перевозками, відпуск товару Дилеру може здійснюватися без довіреності на отримання цінностей при умові виконання сторонами вимог абзацу 3 пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99.

Відповідно до п.п. 4.3 п. 4 Договору Дилер зобов’язаний оплачувати кожну поставлену Підприємством партію товару не пізніше 30 календарних днів з моменту її передачі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Підприємства. Моментом передачі партії (даної поставки товару є дата його фактичного отримання, вказана Дилером в підписаній сторонами видатковій накладній на даний товар (відмітка ставиться на екземплярі Підприємства). В разі відсутності відмітки Дилера на екземплярі видаткової накладної Підприємства про дату фактичного отримання товару, датою поставки вважається дата, вказана в такій накладній печатним способом.

Відповідно до умов даного Договору Підприємством був поставлений Дилеру товар. Товар був прийнятий, але Дилер за нього не розрахувався.

За товарними накладними у строк з 06.08.2009 по 12.08.2009 Підприємством був поставлений Дилеру товар на загальну суму 20342,39 грн.:

Видаткова накладна № ЛТ-0001511 від 06.08.2009 на суму 10111,68 грн.;

Видаткова накладна № ЛТ-0001512 від 06.08.2009 на суму 5682,72 грн.;

Видаткова накладна № ЛТ-0001759 від 12.08.2009 на суму 4547,99 грн.

Дилер порушив взяті на себе договірні зобов’язання щодо встановлених строків та порядку оплати за поставлений товар, що суперечить п.п. 4.3 п. 4 Договору.

Невиконання Дилером взятих на себе зобов’язань за Договором стало правовою підставою для звернення до суду.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Дилерський договір № 23 рг від 05.08.2009 року за своєю правовою природою суд вважає договором поставки, який містить у собі певні особливості, які погоджено сторонами та викладено у розділі 2 Договору (реалізація поставленого товару здійснюється тільки в межах свого регіону, обмеження щодо встановлення подальшої ціни товару та ін).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України). Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов Договору Позивачем з 06.08.2009 по 12.08.2009 Відповідачеві було поставлено товару на загальну суму 20342,39 грн.

Пунктом п.п. 4.3 п. 4 Договору встановлено, що оплата здійснюється не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі партії товару та надання усіх необхідних документів. Остання поставка товару була здійснена Позивачем 12.08.2009, тобто кінцевий термін сплати вартості поставленого товару 10 вересня 2009.

Проте, Відповідач свої зобов’язання в частині оплати товару належним чином не виконав.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 20342,39 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 та ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, а також боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем на підставі вищезазначених положень законодавства нараховано пеню в розмірі 715,88 грн., три проценти річних у сумі 104,77 грн., які він також просить стягнути з Відповідача.

Відповідно до п.п. 4.3 п. 4 Договору Дилер зобов’язаний оплачувати кожну поставлену Підприємством партію товару не пізніше 30 календарних днів з моменту її передачі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Підприємства. Моментом передачі партії (даної поставки товару є дата його фактичного отримання).

На виконання умов Договору Позивачем з 06.08.2009 по 12.08.2009 Відповідачеві було поставлено товару на загальну суму 20342,39 грн. Проте, Відповідачем порушено умови передбачені п.п. 4.3 п. 4 Договору в частині своєчасного проведення розрахунків, відповідно суд вважає, що вимога про стягнення пені за період з 04.09 по 09.09.2009 (за прострочку сплати 15794,4 грн.) та з 10.09 по 06.11.2009 (на загальну суму заборгованості 20342,39 грн.) у розмірі 715,88 грн. та трьох процентів річних від простроченої суми (за аналогічний період) у розмірі 104,77 грн., є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

На підставі ст. 49 ГПК України з Відповідача підлягають відшкодуванню Позивачу понесені ним судові витрати у розмірі 211,63 грн. витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Скарлет-Херсон»(м. Черкаси, вул. Калініна, буд. 63/1, ідентифікаційний код 34906813) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Стара Фортеця ЛТД»(м. Київ, Дніпровський район, вул. Каховська, буд. 64, ідентифікаційний код 36405099) 21163,04 грн. (в тому числі 20342,39 грн. основного боргу, 715,88 грн. пені, 104,77 грн. 3% річних), 211,63 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне е забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

          Суддя                                                                                О.І. Кучеренко