Рішення № 9354446, 01.12.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2009 р.                                                   Справа №18/2051-2-89

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 01.12.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Наталка” м. Київ

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю “Скарлет –Чернігів” м. Черкаси

2. товариства з обмеженою відповідальністю “Скарлет –Логістік” м. Черкаси

про стягнення 44453 грн. 28 коп., -

ВСТАНОВИВ:

          В провадженні господарського суду Черкаської області знаходиться справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Наталка” до товариства з обмеженою відповідальністю “Скарлет –Чернігів” про стягнення 47 905 грн. 16 коп. заборгованості, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов дистриб’юторського договору №10/11 –Д від 23.10.2007 року, в т.ч.: 44 498 грн. 20 коп. –основний борг, 1879 грн. 16 коп. –пеня, 1423 грн. 93 коп. –інфляційні, 103 грн. 87 коп. –3% річних.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.08.2009 року справу прийнято до свого провадження суддею Васяновичем А.В. та присвоєно номер 18/2051-2-89.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.09.2009 року, на підставі ст. 24 ГПК України залучено до участі у справі другим відповідачем –товариство з обмеженою відповідальністю “Скарлет - Логістік”, а розгляд справи розпочався заново.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В процесі розгляду справи, позивач зменшив та уточнив свої позовні вимоги (заява від 28.09.2009 року), в зв’язку з чим просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Скарлет –Логістік” 38498 грн. 20 коп. основного боргу, а також пеню у розмірі 5955 грн. 08 коп., всього 44453 грн. 28 коп., вимог до товариства з обмеженою відповідальністю “Скарлет –Чернігів” позивач не має.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідачі в судове засідання представників не направили, своїм правом на захист підприємства не скористалися, відзивів на позовну заяву суду не надали.

Оскільки відповідачі не були позбавлені права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе, з метою забезпечення вирішення спору протягом строку встановленого ч.1 ст. 69 ГПК України, - розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Справа розглядається після відкладення.

Розглянувши матеріали справи, та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 23.10.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім “Наталка” (фірма) та товариством з обмеженою відповідальністю “Скарлет - Чернігів” (дистриб’ютор) було укладено дистриб’юторський договір за №10/11 - Д.

Відповідно до п. 2.1. вищезазначеного договору фірма на умовах, визначених даним договором, зобов’язалася поставити товар дистриб’ютору, а дистриб’ютор –здійснити його пряму дистриб’юцію в межах цін та націнок, вказаних у прайс –листах фірми, а також здійснювати своєчасну оплату отриманого від фірми товару.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав повністю та поставив першому відповідачу товар на загальну суму 57 460 грн. 50 коп., що підтверджується видатковими накладними:

-          №1048 від 17.10.2008 року на суму 14 584 грн. 50 коп.;

- №1083 від 28.10.2008 року на суму 42876 грн. 00 коп.

Товар було прийнято представником першого відповідача, що підтверджується довіреністю №40 від 16.10.2008 року та довіреністю №48 від 27.10.2008 року (а.с. 80, 85).

За період договірних відносин перший відповідач частково розрахувався за поставлений товар в розмірі 14314 грн. 00 коп., що підтверджується копіями банківських виписок від 10.12.2008 року, від 15.12.2008 року, від 17.12.2008 року, від 18.12.2008 року, від 22.12.2008 року від 26.12.2008 року.( а.с. 42- 47).

Таким чином, заборгованість першого відповідача перед позивачем за поставлений товар становила 43 146 грн. 50 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата за кожну отриману партію товару здійснюється дистриб’ютором у безготівковій формі протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару.

Отже, з урахуванням п. 4.2. договору перший відповідач повинен був повністю розрахуватись з позивачем за поставлений товар:

за накладною від 17.10.2008 року до 07.11.2008 року;

за накладною від 28.10.2008 року до 18.11.2008 року.

Водночас, як було встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи, 25.02.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Скарлет – Чернігів” (первісний боржник), товариством з обмеженою відповідальністю “Скарлет –Логістік” (новий боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Наталка” (кредитор) на підставі ст. ст. 520 - 523 ЦК України було укладено договір №101/2009 –пб про заміну боржника у зобов’язанні (переведення боргу).

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору первісний божник передав, а новий боржник прийняв на себе усі без виключення зобов’язанні (у тому числі і грошові зобов’язання по сплаті отриманого товару), що виникли на підставі дистриб’юторського договору №10/11 –Д від 23.10.2007 року (далі –“Основний договір”), укладеним між первісним боржником та кредитором.

Новий боржник заміняє первісного боржника у зобов’язанні, що виникає із зазначеного вище Основного договору, і приймає на себе обов’язки первісного боржника за Основним договором в порядку визначеному п. 2.1. даного договору ( п. 1.2.).

Переведення боргу за цим договором не тягне за собою жодних інших змін умов Основного договору, укладеного між первісним боржником і кредитором, окрім тих, що пов’язані із заміною первісного боржника новим боржником (п. 1.4.).

Згідно п. п. 2.1., 2.2 договору від 25.02.2009 року новий боржник зобов’язувався виконати обов’язки первісного боржника перед кредитором на умовах Основного договору шляхом здійснення замість первісного боржника обов’язків останнього, що виникли з поставки товару.

Новий боржник підтвердив, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов’язана із Основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основним договором між первісним боржником та кредитором, на суму заборгованості 38498 грн. 20 коп.

Боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою лише за згодою кредитора.

Отже, після підписання договору про переведення боргу, позивач погодився, а другий відповідач взяв на себе зобов’язання сплатити кредитору лише 38498,20 грн. боргу в строки та на умовах договору №10/11 - Д.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Другим відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору від 23.10.2007 року та договору від 25.02.2009 року, розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, сума боргу в розмірі 38 498 грн. 20 коп. підлягає стягненню з другого відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Клопотання другого відповідача про призначення почеркознавчої експертизи (а. с.124) в зв’язку з тим, що на думку другого відповідача, договір про переведення боргу зі сторони першого відповідача не підписував директор Кондратенко Л.М. судом залишено без задоволення, оскільки обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом даного спору є стягнення боргу. Під час розгляду справи відповідачі не заявляли зустрічних вимог про визнання договору про переведення боргу недійсним з тих підстав, що договір підписано не уповноваженою особою.

На даний час договір про переведення боргу є чинним і в установленому законом порядку не визнаний судом недійсним, а тому є обов’язковим до виконання його сторонами.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.07.2009 року було порушено провадження у справі про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю “Скарлет - Чернігів” - першого відповідача.

Постановою господарського суду Черкаської області від 11.08.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю “Скарлет - Чернігів” визнано банкрутом та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Зозулю С.І. (а.с.108).

Перший відповідач не заперечував свого підпису на договорі.

Пунктом 6.3. дистриб’юторського договору передбачено, що у разі затримки оплати за товар, дистриб’ютор сплачує фірмі пеню у розмірі діючої облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з другого відповідача 5 955 грн. 08 коп. пені., нарахованої за період з 01.01.2009 року по 01.09.2009 року на суму боргу в розмірі 38498 грн. 20 коп.

Даний розрахунок є невірним.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 4.2. дистриб’юторського договору пеню за поставлений товар згідно видаткової накладної від 17.10.2008 року можна було нараховувати за період з 08.11.2008 року по 07.05.2009 року включно, а за поставлений товар 28.10.2008 року –нараховувати за період з 19.11.2008 року по 18.05.2009 року включно.

Проте позивач почав нараховувати пеню лише з 01.01.2009 року (дата самостійно зазначена позивачем).

З урахуванням викладеного, граничного строку нарахування пені -18.05.2009 року, суми боргу в розмірі 38498 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача 3493 грн. 32 коп. пені, а в решті вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 2461 грн. 76 коп. є безпідставними, у зв’язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Водночас судом встановлено, що з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив стягнути заборгованість саме з товариства з обмеженою відповідальністю “Скарлет –Логістік”, тобто позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю “Скарлет – Чернігів” позивач не заявляв, а тому між даними сторонами відсутній предмет спору.

Відповідно до п.11 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне провадження у справі в частині вимог позивача до товариства з обмеженою відповідальністю “Скарлет –Чернігів” припинити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Пунктом 4.2. Роз’яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 року, № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” встановлено, якщо позивач у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, державне мито у цій частині не повертається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, п. 11 ст. 80, ст. ст. 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Провадження у справі в частині вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Наталка” до товариства з обмеженою відповідальністю “Скарлет - Чернігів” –припинити.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Скарлет –Логістік”, вул. Громова, 138, м. Черкаси, ідентифікаційний код 36391187 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Наталка” вул. Срібнокільська, 2 –А, кв. 60, м. Київ, ідентифікаційний код 35315770 –38 498 грн. 20 коп. –основної заборгованості, 3 493 грн. 32 коп. –пені, 419 грн. 90 коп. витрат на сплату державного мита та 111 грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В решті вимог –в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                     А.В.Васянович