Рішення № 9354444, 01.12.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "01" грудня 2009 р.                                                                       Справа № 06-12/106

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Анісімова І.А., при секретарі судового засідання Мараксіній О.І.,

у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м. Черкаси, бульвар Шевченка,307

за участю представників сторін

від позивача : Якименко Т.Б. –директор,

від відповідача: не з»явився,

розглядає справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Навігатор Л»

до відкритого акціонерного товариства «Азот»          

про стягнення 35504 грн. 58 коп.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ НВП «Навігатор Л» звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до ВАТ «Азот»про стягнення 35504 грн. 58 коп. у тому числі: 14519 грн. 00 коп. основна заборгованість, 13488 грн. 17 коп. пеня за період з червня 2006р. по грудень 2008р. , 7497 грн. 41 коп. збитки від інфляції за договором № 392-212 від 20.04.2005р.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.02.2009р. у позові відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.05.2009р. рішення господарського суду Черкаської області від 18.02.2009р. скасовано, а заявлені позовні вимоги задоволено частково.

Відповідно до постанови апеляційної інстанції з ВАТ «Азот»на користь ТОВ НВП «Навігатор Л»стягнуто 14519 грн. 00 коп. основного боргу, 2627 грн. 94 коп. пені, 7491 грн. 80 коп. збитки від інфляції, в частині стягнення 10860 грн. 23 коп. пені та 5 грн. 61 коп. збитки від інфляції відмовлено.

Постановою ВГСУ від 15.09.2009р. скасовано постанову КМАГС від 18.05.2009р. та рішення господарського суду Черкаської області від 18.02.2009р. у справі № 12/106. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

У постанові ВГСУ від 15.09.2009р. по справі № 12/106 міститься вказівка на те, що ані місцевим господарським судом, ані судом апеляційної інстанції не досліджувався лист № 121-06/38-3644 від 09.09.2006р., яким відповідач повідомляв про оплату частини боргу у розмірі 14137 грн. 00 коп. та про припинення зобов’язання в розмірі 14519 грн. 00 коп. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з 18.07.2006р.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.10.2009р. справу № 06-12/106 прийнято до провадження та призначений її розгляд в судовому засіданні.

Заявлено позов про стягнення 35504 грн. 58 коп. у тому числі: 14519 грн. 00 коп. основна заборгованість, 13488 грн. 17 коп. пеня за період з червня 2006р. по грудень 2008р. , 7497 грн. 41 коп. збитки від інфляції за договором № 392-212 від 20.04.2005р.

До прийняття рішення по справі позивачем подана заява від 04.11.2009р. про збільшення позовних вимог. Відповідно до заяви позивач просить стягнути з відповідача 42863 грн. 27 коп. у тому числі: 14519 грн. 00 коп. основного боргу, 17989 грн. 04 коп. пені, 9814 грн. 01 коп. збитки від інфляції та 541 грн. 22 коп. судові витрати.

Листом № А20-514 від 19.11.2009р. позивач відмовився від заяви про збільшення позовних вимог № А20-496 від 04.11.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просить стягнути 15059 грн. 39 коп. (7488 грн. 73 коп. борг , 2605 грн. 63 коп. пеня, 4965 грн. 03 коп. інфляційні).

Відповідач –ВАТ «Азот»у відзиві на позов від 20.10.2009р., доповненнях до відзиву від 04.11.2009р. та від 25.11.2009р., заявлені вимоги відхиляє посилаючись на те, що у ВАТ «Азот»відсутня заборгованість перед ТОВ НВП «Навігатор Л»повністю по договору № 392-212. Просить розглянути справу за відсутності представника ВАТ «Азот»на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши усі обставини, перевіривши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

20.04.2005р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 392-212.

У відповідності з цим договором Виконавець (позивач) зобов’язується виконати, а Замовник (відповідач) прийняти та оплатити ремонт корпусу запірного вентиля «Моквелд»тип RD 102055RTJ, черт. 25863 0000Р у кількості 1 шт. за ціною 31840 грн. без ПДВ.

Згідно п. 2.1 договору загальна вартість робіт складає 38208 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 6368 грн. 00 коп. Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 25 % загальної суми договору на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 календарних днів після підписання договору, 75 % - протягом 10 календарних днів після підписання акту здачі –приймання виконаних робіт.

Згідно п. 2.2, п. 2.3 договору датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на рахунок Виконавця. Зобов’язання замовника вважаються виконаними з моменту отримання Виконавцем оплати у розмірі загальної суми договору.

Згідно п.3.1, п. 3.3 договору строк виконання робіт –20 днів з моменту доставки запірного вентиля на виробничий майданчик Виконавця, Виконавець передає виконані роботи відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт.

Згідно п. 5.2 договору за невиконання або неналежне виконання зобов’язання сторони несуть відповідальність:

- за невчасне виконання робіт Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від суми виконаних робіт за кожен день затримки;

- при затримці оплати за виконані роботи Замовник сплачує пеню від неоплаченої суми за кожен день затримки.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором з урахуванням інфляції, а також застосування до нього відповідальності, встановленої умовами договору за порушення строків виконання такого зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач платіжним дорученням № 96927 від 13.05.2005р. здійснив попередню оплату робіт у розмірі 9552 грн. 00 коп.

01.06.2006р. на виконання п.2.1 договору відповідачем було частково оплачено виконані роботи у сумі 14137 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 7799 від 07.08.2006р.)

На виконання умов договору, але з порушенням строків, встановлених договором позивач виконав роботи по ремонту корпусу запірного вентилю «Моквелд»тип RD 102055RTJ, черт. 25863 0000Р, що підтверджується підписаним сторонами після виконання ремонтних робіт актом здачі –приймання виконаних робіт від 01.06.2006р. до договору № 392-212 від 20.04.2005р. У вищевказаному акті зазначено, що роботи по ремонту корпуса запірного вентиля «Моквелд»тип RD 102055RTJ, черт. 25863 0000Р виконано у повному обсязі, якісно та в строк, загальна вартість робіт складає 38208 грн. 00 коп.

Відповідач листом № 212-14-01/310 від 18.07.2006р. надіслав позивачу вимогу про оплату пені за порушення строків виконання робіт за період з 15.05.2005р. по 01.06.2006р. у розмірі 14519 грн. 00 коп.

Відповідач надіслав позивачу заяву № 121-06/38-3644 від 09.09.2006р., в якій повідомив про оплату частини боргу у розмірі 14137 грн. 00 коп. та про припинення зобов’язання у розмірі 14519 грн. 00 коп. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з 18.07.2006р.

Факт направлення заяви від 09.09.2006р. № 121-06/38-3644 підтверджується (поштова квитанція № 329 від 09.09.2006р.).

Зазначена заява з доказами її відправлення позивачу прийнято судом в якості доказів припинення зобов»язання відповідача в частині оплати виконаних за вказаним договором робіт .

Позивач в судовому засідання підтвердив факт отримання заяви від 09.09.2006р.

В силу ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування: для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні положення визначені в ст. 601 ЦК України.

Отже, вищевказані норми визначають, що зарахування –це однорідний правочин, відповідно до якого припиняються зобов’язання, оскільки для його вчинення достатньо волевиявлення однієї особи, - заяви про зарахування однієї із сторін.

Так, в силу ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. При цьому, згідно ч. 3 одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

За змістом ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України зарахування вимог може мати місце лише у разі, якщо вони є однорідними.

Суд вважає, що вимога позивача і вимога відповідача є вимогами про сплату грошових коштів, у випадку виконання таких вимог і позивач, і відповідач отримують грошові кошти, таким чином, обидві вимоги є грошовими, отже однорідними і можуть зараховуватись.

В силу ст. 206 ЦК України, не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, у разі спливу позовної давності.

У постанові ВГСУ від 15.09.2009р. вказано, що касаційна інстанція погоджується з правильністю висновку суду апеляційної інстанції про сплив позовної давності за вимогами відповідача щодо сплати пені, однак, лише щодо частини таких вимог.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач мав виконати зобов’язання з проведення ремонтних робіт до 16.05.2005р. Отже, з 17.05.2005р. відповідач, враховуючи порушення такого зобов’язання позивачем, має право вимагати сплати пені, нарахування якої, в силу ч. 6 ст. 232 ГК України, припиняється, оскільки інше не встановлено договором, через 6 місяців –16.11.2005р.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штраф, пеня) позовна давність встановлюється в 1 рік.

Строк позовної давності на момент вчинення правочину за частиною вимог про стягнення пені, враховуючи, що такий строк для вимог за весь період нарахування (з 17.05.2005р. по 16.11.2005р. включно) закінчується лише 16.11.2006р. Отже, для частини сплати пені не закінчився строк позовної давності.

Згідно ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З цією нормою кореспондуються і приписи ст. 193 ГК України, що визначають загальні умови виконання господарських зобов’язань.

Як встановлено судом, відповідач має борг в сумі 7488 грн. 73 коп. (розрахунок боргу, пені, інфляційних додається).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі: 15021 грн. 95 коп., а саме: 7488 грн. 73 коп. боргу, 2568 грн. 19 коп. пені у період з 11.06.06р. по 06.12.06р., 4965 грн. 03 коп. інфляційні у період з 11.06.06р. по 10.06.09р. У задоволенні решти позовних вимог в сумі 20482 грн. 63 коп. (борг, пеня, інфляційні) відмовити. Розрахунок здійснений за допомогою Системи ЛІГА:ЗАКОН.

Стаття 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

В статті 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Рішення прийнято на підставі тих документів, які є у справі.

Судові витрати: витрати по сплаті держмита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82 ГПК України, суд, -          

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Азот»м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, код 00203826 на користь товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Навігатор Л»м. Київ, вул. Івана Мазепи, 33, код 23167033 –7488 грн. 73 коп. боргу, 2568 грн. 19 коп. пені, 4965 грн. 03 коп. інфляційні, 150 грн. 22 коп. витрат по сплаті держмита, 49 грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог в сумі 20482 грн. 63 коп. відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

Суддя           І.А.Анісімов

Рішення підписано 01.12.2009р.