Рішення № 9354393, 21.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2010 р. Справа № 66/38-10

вх. № 1485/4-66

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Потапенко І.В. позивача - Грєнков І.В. 3-й особи - Безпалий О.І. відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Прокуратура Київського району м. Харкова в особі Харківська міська рада, м. Харків 3-я особа ДПІ в Київському районі м. Харкова, м. Харків

до ТОВ "Авіс" м. Харків

про стягнення 18824,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Київського району міста Харкова звернувся з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивача) про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс" згідно уточнених позовних вимог заборгованості 19016,70 грн., в т.ч. заборгованості з орендної плати в сумі 18474,36 грн. та залишок несплаченої пені 542,34 грн. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на проведену перевірку дотримання відповідачем вимог Закону України "Про оренду землі", якою виявлено, що згідно договору оренди землі від 30 січня 2006 року, зареєстрованому у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 30 січня 2006 року за № 340667100016, відповідачу надано у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Мойсеївська, 40 загальною площею 0,0893 га строком до 01.04.2030 р. Відповідач несвоєчасно сплачував орендну плату, передбачену зазначеним договором оренди, з урахуванням чого станом на 30 березня 2010 року виникла заборгованість у розмірі 18474,36 грн. та залишок несплаченої пені 542,34 грн..

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 лютого 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 17 березня 2010 року о 11:00 годині та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну податкову інспекцію у Київському районі міста Харкова.

Прокурор та позивач у судовому засіданні підтримують позовні вимоги, просять суд їх задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві. Прокурор 17.03.2010 р. надав супровідним листом витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на відповідача, який судом долучається до матеріалів справи.

Позивач 17.03.2010 р. супровідним листом надав копію довіреності №08-11/2908/2-09 від 30.12.2009р., яка також судом приймається та долучається до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.03.2010 року в зв’язку з усним клопотанням позивача, заявленим у судовому засіданні 17.03.2010 року, про відкладення розгляду справи для уточнення суми позовних вимог розгляд справи відкладався до 21.04.2010 року об 10:45.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6102206378327.

Третя особа у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просить суд їх задовольнити. Надала 31 березня 2010 р. супровідним листом копію розрахунок податкового боргу відповідача згідно якого станом на 30.03.2010 року заборгованість відповідача з орендної плати становить 18474,36 грн. та залишок несплаченої пені 542,34 грн.. Суд дані документи приймає та долучає до матеріалів справи.

          Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представника позивача та 3-ї особи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

30 січня 2006 року між позивачем та відповідачем на підставі рішення ХХХV сесії Харківської міської ради ІV скликання 2005 року № 88/05 “Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам” та рішення ХХІІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 23.06.2004 р. №91/04 "Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам" було укладено договір оренди землі (далі договір), що зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах” в державному реєстрі земель від 30 січня 2006 року за № 340667100016.

Відповідно до умов вищезазначеного договору позивач надав відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,0893 га, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Мойсеївська, 40 з метою обслуговування будівлі АЗС, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 30.01.2006 р.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком до 01.04.2030р.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем (відповідачем) у грошовій формі на рахунок державного казначейства у Харківській області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить 4187,19 грн.

Відповідно до пунктів 10, 11 договору орендна плата за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції та сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст. 792 Цивільного кодексу України та ч.7 ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 21 цього Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Згідно ст.2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про плату за землю" платежі за землю у вигляді земельного податку чи орендної плати зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до ст.ст. 14, 27 Закону України "Про плату за землю" контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.

Крім того, згідно п.8 ст.14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належить плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки комунальної власності).

Відповідно до пояснень третьої особи, наданими суду у ході судового засідання, нарахування відповідачу згідно договору оренди землі відображено в податковій декларації, долученої судом до матеріалів справи та станом на 30.03.2010 року податковий борг по орендній платі за використання зазначеної земельної ділянки складає 18474,36 грн. У судовому засіданні представник третьої особи пояснив, що заборгованість з орендної плати в сумі 18474,36 грн. залишилась несплаченою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Статтями 24, 35 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати; спори пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вказує прокурор у позовній заяві, Орендар (відповідач) систематично порушував умови договору щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду землі, внаслідок чого станом на момент подачі позову до суду у відповідача виникла недоїмка з орендної плати за землю станом на 30.03.2010 року становить 18474,36 грн., що стало підставою для звернення прокурора до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора в частині стягнення коштів в сумі 18474,36 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 542,34 грн. пені за несвоєчасну сплату платежів.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном. Крім того, штраф, який застосовується у разі порушення зобов'язання, слід відрізняти від штрафу як адміністративно-господарської санкції, визначення якого міститься у частині першій статті 241 ГК України.

Згідно з п. 14 Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених Договором, відповідач повинен сплатити позивачу пеню із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені, відповідно до якого сума нарахованої пені складає 542,34 грн.

Наданий розрахунок пені відповідає нормам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому приймається судом.

За таких обставин, позовні вимоги є нормативно та документально обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 190,16 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 2, 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 14, 20, 27 Закону України "Про плату за землю", ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування", п.5.1 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс» (61033, м. Харків, вул. Кисловодська, 13-а, р/р 26009191830000 у ХФ АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351641, код 3909210) на користь Харківської міської ради (61200, м. Харків, м-н Конституції, 7, р/р №25420250215102 в АКІБ "УкрСіббанк", МФО 351641, код ЄДРПОУ 04059243) заборгованості з орендної плати у розмірі 18474,36 грн. та 542,34 грн. пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс» (61033, м. Харків, вул. Кисловодська, 13-а, р/р 26009191830000 у ХФ АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351641, код 3909210) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 190,16 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіс» (61033, м. Харків, вул. Кисловодська, 13-а, р/р 26009191830000 у ХФ АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351641, код 3909210) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 22 квітня 2010 року.