Рішення № 9354389, 20.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2010 р. Справа № 40/99-10

вх. № 3345/4-40

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 13.04.2020 року відповідача - Чуб В.К., дов. від 18.08.2009 року

розглянувши справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3, м. Харків

до Приватного підприємства "Спутник", м. Харків

про визнання дійсним договору та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_3 (Україна, 61000, АДРЕСА_1 -Е, Свідоцтво про держ. реєстрацію ФОП серія НОМЕР_1 від 25 жовтня 2007 року) звернувся до суду з вимогою про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення 1-го поверху №№ 1-:-11, літ. "А-1", площею 958,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. який зареєстрований в реєстрі за № 2062, і зареєстрованим у Державному реєстрі правочинів за № 3788452 30 грудня 2009 року та з вимогою про визнання права власності на нежитлове приміщення 1-го поверху №№ 1-:-11, літ. "А-1", площею 958,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 до Приватного підприємства "Спутник", Україна, 61102, м. Харків, вул. Дростоєвського, 16-А. ЄДРПУО 14099031, свідоцтво про держ. реєстрацію від 29 вересня 2003 року за № 14801080001023066).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Між відповідачем та позивачем 30 грудня 2009 року був укладений договір купівлі продажу який зареєстрований в реєстрі за № 2062, нежитлового приміщення 1-го поверху №№ 1-:-11, літ. "А-1", площею 958,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Укладений договір купівлі-продажу зазначеного вищє майна був вчинений у письмовій формі, нотаріально посвідчений (приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Гуревічов О.М.) і зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за № 3788452 30 грудня 2009 року.

16 березня 2010 року відповідач надіслав на адресу позивача з вимогою про розірвання цього договору купівлі-продажу у звязку із невідповідністю останнього вимогам статті 203 Цивільного кодексу України і відповідно оспорюванням права власності на зазначене майно з боку відповідача без зазначення будь-яких інших причин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до пункту 2 Постанови пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року N 9 судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

В свою чергу закон наголошує на тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України), а предметом договору купівлі-продажу (частина 1 статті 656 Цивільного кодексу України) може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. За частиною 5 статті 656 Цивільного кодексу України особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Зокрема, згідно зі статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Останній порядок врегульований Законом України "Про нотаріат" та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі (стаття 639 Цивільного кодексу України), якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Також, законом у статті 658 Цивільного кодексу України встановлено, що право продажу товару крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Вказані вищє положення законодавства свідчать про те, що зміст укладеного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення між позивачем та відповідачем: (а) не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; (б) особи, які їх вчинили, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності; (в) волевиявлення учасників було вільним і відповідало їх внутрішній волі; (г) договори вчинені у формі, встановленій законом; (д) договори спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Це також відповідає статті 44 Закону України "Про нотаріат" та Листу Міністерства юстиції України від 31 липня 2006 року N 31-308-206 відповідно до яких при посвідченні правочинів з'ясовується дієздатність громадян і перевіряється правоздатність юридичних осіб, які беруть участь в угодах.

Зазначене нежитлове приміщення, на вимогу закону було відчужено їх власником - відповідачем, що підтверджується правовстановлюючими документами на нього.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (стаття 210 Цивільного кодексу України).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (стаття 334 Цивільного кодексу України).

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина 3 статті 640 Цивільного кодексу України).

На виконання зазначених вище приписів закону Позивачем та Відповідачами була здійснена державна реєстрація укладених договорів купівлі-продажу на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671 "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів", про що були отримані відповідні Витяги з Державного реєстру правочинів.

Позивач також звертає увагу суду на те, що правовідносини які виникли між ним та Відповідачами на підставі укладених договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень на сьогоднішній момент саме як правовідносини припинились внаслідок статті 599 Цивільного кодексу України за якою - зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Між позивачем та відповідачами за зазначеними договорами були повністю проведені розрахунки та отримані нові правовстановлюючі документи на останні.

Вказане вище свідчить про те, що вимоги відповідача до позивача є безпідставними і не ґрунтуються на законі і відповідно не підлягають задоволенню, оскільки в останнього відсутні будь-які правові підстави стверджувати про наявність правових підстав викладених у Листі від 16 березня 2010 року про визнання недійсними договорів купівлі-продажу .

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

До статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позов них вимог. Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 3, 16, 203, 205, 210, 389, 392, 599, 626, 639, 640, 657, 658 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дійсними договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 1-го поверху №№ 1-:-11, літ. "А-1", площею 958,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. який зареєстрований в реєстрі за № 2062, і зареєстрованим у Державному реєстрі правочинів за № 3788452 30 грудня 2009 року.

Визнати право власності на нежитлового приміщення 1-го поверху №№ 1-:-11, літ. "А-1", площею 958,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Повний текст рішення підписаний 20.04.2010 року.

Суддя