Рішення № 93542785, 02.12.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/48/20

2/212/1284/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Козлова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Машошиної Ю.О.

за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст.247 ЦПК України, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» (далі АТ «ПУМБ») звернувся до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №200767205201 від 13.01.2017 року у розмірі 10974,26 грн. та витрат понесених за сплату судового збору – 1921,00 грн. Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідач звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг та отримала кредит в розмірі 10974,26 грн..

АТ «ПУМБ» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором. Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, в зв`язку з чим, станом на 24.12.2019 виникла заборгованість в розмірі 10974,26 грн., з яких: 6029,64 грн. - заборгованість за кредитом, 4844,62 грн. - заборгованість по процентам; 100,00 грн. – заборгованість за комісією.

Ухвалою суду від 27 січня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін.

04.06.2020 року до суду надійшов письмовий відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач заявлені до неї позовні вимоги не визнає, посилаючись, що вона не укладала кредитний договір та не отримувала кошти у розмірі 10974,26 грн. 13.01.2017 нею була підписана анкета клієнта та заяву №20076720521 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у АТ «ПУМБ» та отримала банківську картку № НОМЕР_1 з кредитним лімітом в 1000 грн з кінцевим терміном дії у листопаді 2019 року. Інших документів вона не підписала, тому посилання позивача, що вона була ознайомлена з умовами договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб є безпідставними. Наданий позивачем витяг з публічної пропозиції на укладання ДБКО затверджений в новій редакції, яка діє з 01.10.2016, а підписана нею анкета клієнта та заява на приєднання до ДКБО датована 13.01.2017. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, в позовній заяві просить справу розглядати без участі представника позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Верхуша Я.О. в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про розгляд справи були повідомлені своєчасно та належним чином, на день розгляду справи від них не надійшло клопотань про відкладення розгляду справи.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши надані сторонами заяви і письмові докази, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулась до АТ «ПУМБ» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № 200767205201 від 13.01.2017 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 10974,26 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У відзові на позов відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що нею була 13.01.2017 анкета клієнта та заява №200767205201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Позивачем на підтвердження використання отриманої кредитної картки надано виписку з особового рахунку з 13.01.2017 по 26.12.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 використовувала кошті, а також проводила погашення простроченої заборгованості по ККП, останній раз погашення проведено 11.04.2018.

Таким чином, суд критично оцінює заперечення відповідача щодо відсутності доказів фактичного отримання нею коштів у розмірі 10974,26 грн., та щодо видачі їй кредитної картки.

Доказів на спростування отримання кредитних коштів у розмірі, зазначеному в розрахунку банку, відповідач суду не надала.

Банком наданий розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість за тілом наданого кредиту становить 6029,64 грн.

На підставі вищенаведеного і враховуючи, що існування заборгованості за тілом кредиту відповідачем не спростовано та зазначена заборгованість не погашена, суд вважає, що вимоги банку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 6029,64 грн. є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам кредитного договору та ст.1050 ЦК України, а тому задовольняє позов в цій частині.

Позивач посилається, що відповідно до пункту 5.17 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осі, за повне або часткове прострочення повернення споживчого кредиту та /або сплати процентів та/або комісії за обслуговування кредитної заборгованості, у терміни, що передбачені графіком платежів та/або іншим чином визначені відповідно до частини 5 розділу ІІ Договору, бак має право вимагати застосувати штрафи, передбачені цим пунктом цього Договору, починаючи 7 календарного дня від дати прострочення, передбаченої графіком платежів.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати, з зв`язку з чим суд при розгляді даної справи враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк виконання боржником обов`язку не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ПУМБ»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В анкеті-заяві від 13.01.2017 року містяться лише персональні дані відповідача, дата та її підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві від 13.01.2017 року відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов`язковість яких передбачено Умовами та правилами надання банківських послуг.

Крім того, у цій анкеті - заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами та за комісією за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13.01.2017 року, посилався на Договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб була ознайомлена відповідач та остання розуміла і погодилась з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови.

Крім того, роздруківка із витягу з публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору, позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки наданий витяг з публічної пропозиції на укладання ДБКО затверджений в новій редакції, яка діє з 01.10.2016 року, а підписаний договір та заява про приєднання до ОСОБА_2 датовано 13.01.2017 року.

З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення: 4844,62 грн. –заборгованість по процентам; 100 грн –заборгованість за комісією – задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, 549, 610, 612, 1048-1049, 1054, постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17ЦК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» заборгованість по кредитному договору № 200767205201 від 13.01.2017 року у розмірі 6029,64 грн. (шість тисяч двадцять дев`ять гривень шістдесят чотири копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 1055,46 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу на протязі тридцяти днів після проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний Банк», ЄДРПОУ - 14282829, юридична адреса: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська,4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Ю. В. Козлов