Рішення № 9353828, 20.04.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" квітня 2010 р.Справа № 12/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 12/16

за позовом: закритого акціонерного товариства "Черкасивторресурси", м. Черкаси

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Полімекс", акм. Кіровоград

про стягнення 91303,20 грн.

Представники сторін:

від позивача - Єлістратова Р.В., довіреність № 194 від 15.03.2010 року;

від відповідача - участі не брав;

В судових засіданнях, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви з 18.03.2010 року та з 25.03.2010 року, відповідно до 25.03.2010 року на 14:10 год. та до 06.04.2010 року на 12:00 год.

Закрите акціонерне товариство "Черкасивторресурси" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Полімекс" заборгованості в сумі 91303,20 грн., відповідно Договору № 20/20/2009 року від 20.02.2009 року та судових витрат.

Позивачем подано до суду клопотання № 284 від 14.04.2010 року наступного змісту. На підставі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, 217 Цивільного кодексу України, позивач просить суд при прийняті рішення у даній справі визнати недійсним друге речення п. 3.2 Договору від 20.02.2009 року № 20/20/2009 на поставку товару, укладеного між закритим акціонерним товариством "Черкасивторресурси" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія полімекс" , відповідно до якого "Покупець оплачує 100% через 10 банківських днів після відвантаження товару на експорт".

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, уточнення відзиву на позовну заяву від 25.03.2010 року та уточнення відзиву на позовну заяву № 36 від 02.04.2010 року, яким просить суд відмовити позивачеві в задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 91303, 20 грн.

У своїх запереченнях відповідач вказує на те, що позивачем за Договором № 20/20/2009 року від 20.02.2009 року дійсно було поставлено товар (поліетилентерефталат вторинний пластівці ПЕТФ-флейки) на загальну суму 121303,20 грн. Договором передбачено, що товар повинен відповідати ТУ У 24.1-01884001-001:2008, тобто чітко визначені його характеристики. За результатами проведеного випробування встановлено, що якість не усього товару відповідає умовам та характеристикам, визначеним в договорі. Товар, що поставлено позивачем 26.02.2009 року та 27.02.2009 року відповідачу загальною вартістю 51 634, 2 грн. неналежної якості та товар поставлений 02.03.2009 року загальною вартістю 39 668,80 грн. неналежної якості. Про виявлені недоліки якості товару відповідч повідомив позивача у претензії № 51 від 11.03.2009 року, відповіді на яку не отримано.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що позовні вимоги позивача щодо повернення заборгованості за поставлений товар грунтуються лише на факті поставки товару, не враховуючи умови його оплати, що передбачені п. 3.2 Договору № 20/20/2009 року від 20.02.2009 року.

Також, ТОВ "Компанія Полімекс" вказує на те, що договірні зобов'язання відповідачем виконувались добросовісно, про що свідчить повернення коштів на суму 30 000,00 грн. за дійсно проданий якісний товар. Відповідач посилається на норму ст. 33 ГПК України за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач вважає, що ЗАТ "Черкасивторресурси" не надано ніяких доказів на підтвердження того, що товар проданий на експорт, коли саме та чи отримані відповідачем кошти за його реалізацію. Сторона, яка ставить питання про стягнення заборгованості за договором, має довести наявність порушення договору з боку відповідача. В іншому випадку, суд виходить з тих доказів, що надані сторонами.

Позивач надав пояснення від 06.04.2010 року щодо п. 3.2 Договору № 20/20/2009 року від 20.02.2009 року в яких зазначив наступне.

У відповідності до вказаного пункту Договору оплата товару здійснюється через 10 банківських днів після відвантаження товару на експорт. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України). Якщо в договорі вказазується подія, яка може настати, а може і ні, тоді ми маємо справу із зобов'язанням під умовою, і настання такої події буде не стільки терміном виконання, скільки умовою, і настання зобов'язання в цілому. Умовами Договору щодо згоди покупця на відвантаження йому товару та погодження умов його оплати не відносяться до обставин, щодо яких сторонам невідомо, стануться вони чи не стануться, оскільки такі умови договору купівлі-продажу, як прийняття обумовленого договором товару та порядок його оплати є не чим іншим, як зобов'язанням, яке підлягає виконанню відповідно до закону чи договору. Згідно ст. 193 Господарського кодексу україни кожна сторона повина вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У судовому засіданні представник позивача вимоги про стягнення 91303,20 грн. підтримав повністю.

Відповідач надіслав до суду клопотання від 19.04.2010 року про розгляд справи без присутності представника товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Полімекс" .

У судовому засідання, яке відбулось 20.04.2010р.ю преджставник позивача полдав клопотання про вихід суду за межі позовних вимог з метою захисту порушених прав позивача.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між закритим акціонерним товариством "Черкасивторресурси" (продавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Полімекс" (покупець, відповідач) укладено договір № 20/02/2009 від 20.02.2009 року (надалі Договір) за умовами якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю поліетилентерефталат вторинний ТУ У 24.1-01884001-001:2008 в кількості до 100 000 кг (товар); а відповідач в свою чергу зобов’язався прийняти та оплатити вказаний товар (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.2 Договору сторони узгодили, що датою відвантаження вважається дата передачі товару продавцем покупцю згідно накладної.

Договором передбачено, що розрахунок за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця відповідно до виставлених рахунків - фактур. Оплата 100% через 10 банківських днів після відвантаження товару на експорт (п. 3.2 Договору).

У розділі 4 сторони передбачели якість поставленого товару, яка повина відповідати діючим технічним умовам, сертифікату якості продукції виробника та іншій документації, яка встановлена вимогами щодо якості даного товару. Продавець підтверджує якість товару паспортом якості, який має бути передано покупцю під час приймання товару.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що приймання товару здійснюється за кількістю - у відповідності до ваги нето, вказаної у накладній; за якістю - у відповідності до сертифікату якості виробника товару. Представник покупця має право бути присутнім при завантажені товару в автомобіль і здійснювати контроль кількості і якості товару.

В обов'язок продавця входить поставити покупцю товар у відповідності до умов Договору та надати документи підтверджуючі факт відвантаження, а також паспорт якості (п. 6.1 Договору).

Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар у відповідності умовам встановленим цим Договором. У випатку виявлення невідповідності якості товару згідно до умов Договору, покупець складає рекламаційний акт або викликає представника продавця (п.п. 6.2 , 6.3 Договору).

Розділом 8 сторони узгодили, що рекламації про виявлення невідповідності в кількості і якості поставленого товару предявляється протягом 30 днів з дати поставки товару. В такий же строк розглядається рекламація та надається мотивована відповідь.

Договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2009 року (п. 11.1 Договор).

На підставі видаткових накладних № Б_РН-00054 від 26.02.2009 року, № Б_РН-00058 від 27.02.2009 року та № Б_РН-00063 від 02.03.2009 року відповідач отримав через свого представника Парамонова В.А. на підставі довіреностей № 18 від 27.02.2009 року та № 20 від 02.03.2009 року товарно-матеріальні цінності (пластівці ПЕТФ-флейки) в кількості 50 тон 543 кн на загальну суму 121303,20 грн.

Факт отримання покупцем від продавця товарно-метаріальних цінностей на загальну суму 121303,20 грн. також підтверджено товаро-транспортними накладними серії 02АБЗ № 249779 від 26.02.2009 року, № 249780 від 27.02.2009 року, № 249784 від 02.03.2009 року підписаних представниками сторін. Відповідач не заперечує факт отримання вказаних товарно-тматеріальних цінностей на загальну суму 121303,20 грн.

Згідно п. 3.2 Договору позивач виставив відповідачу рахунки - фактури № Б/СФ-0000020 від 26.02.2009 року на суму 41 728,80 грн., № Б/СФ-0000021 від 27.02.2009 року на суму 39 885,60 грн., № Б/СФ-0000023 від 02.03.2009 року на суму 39 688,80 грн.

Відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, сплатив вартість поставленого та отриманого товару на суму 30 000,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 63 від 23.03.2009 року (копія якого знаходиться в матеріалах справи).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки до якого застосовуються норми глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі ст.ст. 673, 674 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 675. Цивільного кодексу України встановлено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Матеріали справи свідчать, що позивачем було передано відповідачу товарно-матеріальні цінності (пластівці ПЕТФ-флейки) в кількості 50 тон 543 кн на загальну суму 121303,20 грн.

В порушення п. 6.2 Договору відповідачем не здійснено повну оплату товару у відповідності умовам встановленим цим Договором.

З метою врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією № 242 від 23.04.2009 року, відповіді на яку не отримав.

Доказів сплати боргу відповідачем суду не подано.

Заперечення відповідача щодо поставки позивачем товару 26.02.2009 року та 27.02.2009 року відповідачу загальною вартістю 51 634, 2 грн. неналежної якості та товар поставлений 02.03.2009 року загальною вартістю 39 668,80 грн. є неспроможними, виходячи з наступного.

Умовами Договору, а саме п. 6.3 передбачено, що у випадку виявлення невідповідності якості товару згідно до умов Договору, покупець складає рекламаційний акт або викликає представника продавця. Відповідач зазначає про те, що повідомив позивача у претензії № 51 від 11.03.2009 року про виявлені недоліки якості товару. Однак, матеріали справи не містять доказів направлення чи вручення під розписку позивачеві вказаної претензії відповідача.

За правилами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на проведені ним випробування отриманого товару не можуть слугувати належним доказом у даній справі, у розумінні ст. 33, 34 ГПК України.

Відповідно до пункту 20 "Інстркуції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товару народного споживання за якістю", затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7 (із змінами та доповненнями) у разі неявки представника виробника (відправника) на виклик отримувача в установлений строк і у випадках, коли виклик представника з іншого міста виробника (відправника) не являється обов'язковим, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної міжгалузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів - експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.

Пуктами 26, 27 вказаної Інструкції передбачає, що у випадку, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором для визначення якості товару передбачено відбір зразків (проб), особи, які приймають участь в прийняті товару за якістю, зобов'язані відібрати зразки (проби) цього товару. Відбір зразків здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. Відбір зразків опечатується або опломбовується та скріплюється етикетками підписаними особами, які їх відібрами. Про відбір зразків (проб) складається акт, який підписується всіма учасниками відбору зразків.

Відповідачем не було здійснено вказаних вище дій та не складено відповідного акта. Тому, доводи відповідача про те, що частина отриманого ним товар є не якісною, необгрунтовані та не підтверджені належними доказами.

На заперечення відповідача щодо п. 3.2 Договору, позивач у своїх письмових поясненнях зазначив, що у відповідності до вказаного пункту Договору оплата товару здійснюється через 10 банківських днів після відвантаження товару на експорт. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ст. 530 ЦК України). Якщо в договорі вказазується подія, яка може настати, а може і ні, тоді ми маємо справу із зобов'язанням під умовою, і настання такої події буде не стільки терміном виконання, скільки умовою, і настання зобов'язання в цілому. Умовами Договору щодо згоди покупця на відвантаження йому товару та погодження умов його оплати не відносяться до обставин, щодо яких сторонам невідомо, стануться вони чи не стануться, оскільки такі умови договору купівлі-продажу, як прийняття обумовленого договором товару та порядок його оплати є не чим іншим, як зобов'язанням, яке підлягає виконанню відповідно до закону чи договору. Згідно ст. 193 Господарського кодексу україни кожна сторона повина вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, позивач подав до суду клопотання № 284 від 14.04.2010 року та клопотання про вихід змежі позовних вимог з метою захисту інтересів позивача та просить суду на підставі ст. 83 Господарського кодексу України при прийняті рішення визнати недійсним друге речення п. 3.2 Договору від 20.02.2009 року № 20/20/2009 на поставку товару, укладеного між закритим акціонерним товариством "Черкасивторресурси" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія полімекс", відповідно до якого "Покупець оплачує 100% через 10 банківських днів після відвантаження товару на експорт".

Позивач зазначає про те, що в Договорі поставки не вказується умови щодо строку такого продажу товару на експорт. Оскільки строк дії Договору закінчився 31.12.2009 року, а товар на суму 91303,20 грн. згідно бухгалтерської відомості та довідки відповідача рахується на балансі ТОВ "Компанія Полімекс" і не відвантажений на експорт, тому виходячи з положення вказаного пункту 3.2 Договору строк оплати взагалі може ніколи не наступити.

Відповідач у своєму відзиві підтверджує факт отримання товару від позивача на відповідну суму та вказує про те, що останім здійснено часткову оплату товару.

Відповідач підтверджує, що станом на 23.03.2010 року на складі відповідача знаходиться відповідний товар в кількості - 38043 кг загальною вартістю 91303,20 грн., згідно довідки ТОВ "Компанія полімекс" № 41 від 23.03.2010 року.

Також, позивач у своєму клопотанні вказує, що друге речення пункту 3.2 Договору в частині слів "Оплата 100% через 10 банківських днів після відвантаження товару на експорт" суперечить чинному законодавству України, а саме ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 506 ст. 203 цього Кодексу. Вказана норма у ч. 1 передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з вказаних норм законодавства вбачається, що договір поставки є оплатним, і обов'язку продавця (постачальника) передати товар у власність покупця відповідає обов'язок покупця цей товар прийняти та оплатити.

Згідно ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Оскільки договір поставки є оплатним, то обов'язок відповідача як покупця по договору № 20/02/2009 оплатити товар виникає згідно вимог норм законодавства та п.п. 3.2, 6.2 Договору, відповідно до якого: "Розрахунок за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця відповідно до виставлених рахунків - фактур. Оплата 100% через 10 банківських днів після відвантаження товару на експорт", "Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар у відповідності умовам встановленим цим Договором".

При цьому п. 3.2 Договору сторонами узгоджено не умови виникнення у покупця обов'язку, а порядок і строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. в іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Сторони у п. 3.2 Договору визначили строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару вказівкою на обставини після відвантаження товару на експорт. Проте, така подія не може бути визнана такою, що неминуче має настати, оскільки в умовах договору поставки не передбачені строки та обов'язок відповідача відвантажити товар на експорт.

З огляду на викладене з урахуванням вимог ст. 217 Цивільного кодексу України господарський суд вважає, що друге речення п. 3.2 Договору від 20.02.2008 року № 20/02/2009 відповідно до якого "Оплата 100% через 10 банківських днів після відвантаження товару на експорт." не відповідає нормам чинного законодавства.

За таких обставин господарський суд на підставі п.п. 1-2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вважає клопотання позивача обгрунтованим та вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнає недійсним друге речення п. 3.2 Договору від 20.02.2008 року № 20/02/2009, укладеного між закритим акціонерним товариством "Черкасивторресурси" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Полімекс", відповідно до якого "Оплата 100% через 10 банківських днів після відвантаження товару на експорт", оскільки в момент вчинення вказаної частини правочину сторонами недотримано вимоги, які встановлені ч.ч. 1,5 ст. 203 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар в сумі 91303,20 грн.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита та витрати по оплаті послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу повністю.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Визнати недійсним друге речення п. 3.2 Договору від 20.02.2009 року № 20/20/2009 на поставку товару, укладеного між закритим акціонерним товариством "Черкасивторресурси" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія полімекс" , відповідно до якого здійснюється "Оплата 100% через 10 банківських днів після відвантаження товару на експорт".

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія полімекс" 25000, м. Кіровоград, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 33254177, р/р 260087064 в КОД "Райффайзен банк Аваль", МФО 323538 на користь закритого акціонерного товариства "Черкасивторресурси" 18005, м. Черкаси, вул. Гоголя, 421, код ЄДРПОУ 01886224 , р/р 26004895000091 в КМФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012 заборгованості в сумі 91303,20 грн., державне мито в сумі 913,03 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя Т.В. Макаренко

дата підписання

рішення 21.04.2010 року.