Рішення № 9353516, 19.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.04.10 р. Справа № 30/29

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний комбінат”, м. Макіївка, Донецька обл. (ідентифікаційний код 00191170)

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Єнакієве, Донецька обл. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про: стягнення суми збитків у розмірі 3517,00 грн. та суми штрафу у розмірі 703,40 грн.

за участю:

представника Позивача Ануфрієва Є.Г. (за довіреністю №221/076 від 26.02.2010 р.)

представника Відповідача не зявився;

Розпорядженням від 08 квітня 2010 року заступника голови господарського суду Донецької області Ємельянови А.С. у звязку з відпусткою судді Ягічевої Н.І. для відкладення розгляду справу було передано судді Чернота Л.Ф.

Розпорядженням від 09 квітня 2010 року заступника господарського суду Донецької області Ємельяновим А.С, у звязку з виходом з відпустки справу для розгляду було передано судді Ягічевій Н.І.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Макіївський металургійний комбінат”, м. Макіївка, Донецька обл. (далі-Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Єнакієве, Донецька обл. (далі-Відповідач) про стягнення суми збитків у розмірі 3517,00 грн. суми штрафу у розмірі 703,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що внаслідок невиконання Відповідачем зобовязань, передбачених договором, Позивачем не може бути реалізоване право володіння, користування та розпорядження власним майном.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договір №524/04 від 20.04.2004 року (а.с.9-10), акт приймання передачі (а.с.11), лист №0109/578 від 29.09.2006 року (а.с.12), додаткову угоду (а.с.13, 15), лист вимогу №0109/870 від 10.11.2009 року (а.с.14), поштове повідомлення (а.с.16), ухвалу господарського суду м.Києва по справі №35/1-1-б від 14.04.2005 року (а.с.17-18), правоустановчі документи (а.с.19-20).

Нормативно правові вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 220, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 611, 631, 526. 527, 316, 320 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач на виконання ухвали суду 10 травня 2010 року через канцелярію суду надав наступні документи: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно ОСОБА_1, у якому зазначено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців записів не знайдено (а.с.25).

Суд дослідив зазначений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та з огляду на те, що інформація про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців зареєстрованих до 01.07.2004 року та не включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація, дійшов висновку про необхідність витребування відповідно ст. 38 Господарського процесуального кодексу України додаткових відомостей у Виконавчого комітету Єнакіївської міської ради стосовно статусу та місцезнаходження ОСОБА_1.

Ухвалою від 10 березня 2010 року зобовязано Виконавчий комітет Єнакіївської міської ради, м. Єнакієве Донецької області надати витребувані судом відомості з підтверджуючими доказами.

23 березня 2010 року через канцелярію господарського суду від відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Єнакіївської міської ради надано копію розпорядження міського голови від 19.01.2001 року №48 (а.с.35) та копію реєстраційної картки субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с.36).

Позивач у судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсягу.

Відповідач у судові засідання не зявлявся, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Позивач до початку судового засідання 10.03.2010р. надав до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (а.с.27). Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2004 року між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) було укладено договір №524/04 (надалі - Договір).

Відповідно п.1.1 Договору предметом договору між сторонами є надання послуг по відгодовуванню поголівя крупної рогатої худоби, який Замовник передає, Виконавцю за актом приймання передачі, відповідно додатку №1, який є невідємною частиною договору.

Замовник має право в будь який час витребувати у Виконавця повернення поголівя великої рогатої худоби, Виконавець зобовязаний повернути його на першу вимогу Змовника, у кількості вказаній у додатку №1 (п.2.3 Договору)

Розрахунки за надані послуги по відгодовуванню поголівя будуть здійснені по закінченню строку дії договору на підставі актів відповідно п.2.2 договору. Отриманий удій молока іде в розрахунок з Виконавцем за використані корма. (п.3.1 Договору).

Виконавець несе відповідальність за збереження поголівя великої рогатої худоби кількості 4 одиниці переданої йому на відкормлення. (п.4.1 Договору).

Даний договір діє з 20 квітня 2004 року по 30 вересня 2004 року (п.5.2 Договору).

Зміни або розірвання договору можуть мати місце по узгодженню сторін (п.5.2 Договору).

Позивачем на виконання умов договору було передано Відповідачу поголівя великої рогатої худоби в кількості 4 одиниці, що підтверджено актом приймання передачі від 12.05.2004 року (а.с.11). Вартість переданого майна за Договором встановлено у розмірі 3517,00 грн.

29 вересня 2006 року №0109/578 Відповідачу була направлена додаткова угода про розірвання договору, з вимогою про повернення поголівя великої рогатої худоби (а.с.12-13).

10 листопада 2009 року №0109/870 Відповідачу вдруге була направлена додаткова угода про розірвання договору, а також вимога про повернення поголівя великої рогатої худоби (а.с.14-15).

Отримання Відповідачем вказаних листів підтверджується поштовим повідомленням у якому міститься відмітка про вручення 25 листопада 2009 року (а.с.16). Проте, Відповідач не виконав вказаної вимоги та не повернув Позивачу поголівя великої рогатої худоби.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання ст.901-907 ЦК України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Відповідач уклавши договір №524/04 від 20 квітня 2004 року прийняв на себе зобовязання надавати послуги по відгодовуванню поголівя крупної рогатої худоби, який Позивач передає Відповідачу за акту приймання- передачі відповідно додатку №1, який є невідємною частиною договору.

Позивачем на виконання умов договору було передано Відповідачу поголівя великої рогатої худоби в кількості 4 одиниці, вартістю 3517,00грн., що підтверджено актом приймання передачі від 12.05.2004 року (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи Позивачем 29 вересня 2006 року №0109/578 Відповідачу була направлена додаткова угода про розірвання договору, з вимогою про повернення поголівя великої рогатої худоби (а.с.12-13).

10 листопада 2009 року №0109/870 Відповідачу вдруге була направлена додаткова угода про розірвання договору, а також вимога про повернення поголівя великої рогатої худоби (а.с.14-15).

Проте, судом встановлено, що строк дії договору відповідно до п.5.11. Договору - до 30.09.2004р.

Таким чином, на момент направлення вимоги про розірвання договору строк дії договору закінчився.

Відповідно до п.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та обовязки відповідно до умов договору.

Закінчення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Проте, судом встановлено, що Позивачем не доведено порушення Відповідачем умов договору під час його дії. Будь-яких звернень про повернення худоби під час дії Договору, згідно п.2.3. Позивачем не надано.

Пунктом 4 ст.611 Цивільного кодексу України встановленою, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або Законом, зокрема відшкодування збитків.

Пунктами 2 та 3 ст.623 Цивільного кодексу встановлено, що розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимог кредитора у місці, де зобовязання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, -у день предявлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як то:

- протиправна поведінка;

- шкідливий результат (збитки);

- причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками;

- вина правопорушника.

За відсутністю хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Звертаючись з позовом до суду, Позивач відповідно до розділів І,V,VІІІ Господарського процесуального кодексу України самостійно визначає предмет та підстави позову, які повинен довести, а суд вирішує спір по суті відповідно до фактичних обставин та норм чинного законодавства за своїм внутрішнім переконанням. Відповідно до статей 54, 57 Господарського процесуального кодексу України Позивач в позовній заяві повинен викласти докази, які підтверджують його вимоги, а також додати до заяви необхідні документи.

За загальними правилами господарського процесу, відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується, в першу чергу, позивача, який повинен доказати факти та обставини, на підставі яких він будує позовні вимоги.

Проте, Позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність всіх складових цивільного правопорушення для відшкодування збитків у розмірі 3517,00 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених вимог, щодо стягнення суми збитків у розмірі 3517,00 грн.

Вимога Позивача про стягнення суми штрафу у розмірі 20% від вартості збитків 703,40 грн. з Відповідача на підставі п.4.2. Договору також не підлягає задоволенню судом, враховуючи закінчення строку дії договору - 30.09.2004р. та недоведеністю Позивачем понесення ним збитків у розмірі 3517,00 грн. та невиконання Відповідачем умов Договору.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Макіївський металургійний комбінат”, м. Макіївка, Донецька обл. відмовити повністю.

За згодою сторін представника Позивача у судовому засіданні 19.04.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 19.04.2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя