Рішення № 9353435, 21.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.04.10 р.                     Справа № 30/61                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „НПО Київ – Сплав”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33417144)

до Відповідача: Спільного українсько – літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Тел – Мар”, м. Маріуполь, Донецька обл. (ідентифікаційний код 25328948)

про: стягнення заборгованості за договором підряду №15/01-07 від 15 січня 2007 року у розмірі 80190,45 грн., інфляційних витрат у сумі 23210,50 грн., 3% річних у розмір 4509,23 грн., пені у розмірі 35002,75 грн.

за участю:

представника Позивача – Пастернак І.М. (за довіреністю №б/н від 11.02.2010 року)

представника Відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „НПО Київ – Сплав”, м. Донецьк (далі-Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Спільного українсько – літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Тел – Мар”, м. Маріуполь, Донецька обл. (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості за договором підряду №15/01-07 від 15 січня 2007 року у розмірі 80190,45 грн., інфляційних витрату сумі 23210,50 грн., 3% річних у розмір 4509,23 грн., пені у розмірі 35002,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором підряду №15/01-07 від 15 січня 2007 року, щодо оплати виконаної позивачем роботи.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договір підряду №15/01-07 від 15 січня 2007 року (а.с.13-17), договірну ціну (а.с.18-19), додаткову угоду (а.с.20), акти приймання виконаних підрядних робіт та підсумкові відомості (а.с.21-49), виписки з банківського рахунку (а.с.50-55), претензію (а.с.56), акт звіряння взаємних розрахунків відповідно якого заборгованість станом на 01.03.2010 рік складає 80190,45 грн. (а.с.58).

Нормативно правові вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 61, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивач на виконання ухвали суду через канцелярію суду 24 березня 2010 року надав наступні документи: довідку за підписом головного бухгалтера та генерального директора, з якої вбачається, що між підприємством Позивача та підприємством Відповідача укладений один договір підряду №15/01-07 від 15 січня 2007 року, інших правовідносин між Сторонами по поставці товару, опосередкованими іншими договорами не існує (а.с.61), довідку за підписом генерального директора та головного бухгалтера, з якої вбачається, що відповідно бухгалтерського обліку ТОВ „НПО Київ – Сплав”, грошове зобов’язання Спільного українсько – літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Тел – Мар” за договором підряду №15/01-07 від 15 січня 2007 року перед ТОВ „НПО Київ – Сплав” відносно стягуваної заборгованості по справі №30/61 складає 80190,45 грн. (а.с.62), також Позивачем були надані: правоустановчі документи (а.с.64-93).

Заявою від 01 квітня 2010 року №59 (а.с.99) Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив розмір позовних вимог, заявивши до стягнення заборгованість у сумі 80190,45 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 25175,12 грн., 3% річних 4733,52 грн., пені у сумі 36567,05 грн., про що було повідомлено Відповідача, доказом такого повідомлення є поштова квитанція (а.с.108).

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 01 квітня 2010 року №59 (а.с.99), оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення збільшити розмір позовних вимог, суд приймає збільшення оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх –небудь охоронюваних законом інтересів.

06 квітня 2010 року Позивачем були надані наступні документи: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача (а.с.112), рахунки фактури (а.с.113-116).

Позивач у судове засідання 21 квітня 2010 року з’явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи (а.с112).

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Позивач до початку судового засідання 24.03.2010р. надав до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (а.с.94). Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2007 року між Позивачем (Підрядник) та Відповідачем (Замовник) було укладено договір підряду №15/01-07 (надалі – Договір).

Відповідно п.1.1 Договору Підрядник зобов’язується виконати електромонтажні роботи на об’єкті „Універсальний магазин „Імаго”, м. Маріуполь (далі об’єкт), у встановлений даним договором строк.

Загальний строк виконання усіх підрядних робіт по даному договору складає:

- п.2.1.1 Договору початок робіт – „01” лютого 2007 року

- п.2.1.2 Договору завершення робіт Підрядником – „01” квітня 2007 року .

Вартість робіт встановлюється проектно – кошторисною документацією на об’єкт та складає двісті двадцять шість дев’ятсот вісім сім грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 37831,17 грн. (п.3.1 Договору)

Ціни на обладнання, вироби та обладнання, які здобуваються самостійно Підрядником за рахунок Замовника, встановлюються у специфікації (п.3.2 Договору).

Оплата підрядних робіт за даним договором здійснюється Замовником у наступному порядку:

- п.4.1.1 Договору, у вигляді авансу на придбання матеріалів у розмірі 100% від вартості матеріалів;

- п.4.1.2 Договору, передоплата за виконання робіт встановлюються у розмірі 50% ;

- п.4.1.3 Договору 50% вартості виконаних робіт, що залишилися, оплачуються Замовником протягом 5 (п’яти) банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Замовник по даному договору зобов’язаний оплатити виконані Підрядником роботи згідно з умовами даного договору (п.5.1.3 Договору).

Підрядник передає Замовнику акт виконаних підрядних робіт (передає підряд) по формі КБ – 2в та довідки КБ -3, складений у програмі комплексу АВК – 3 (п.8.1 Договору).

За порушення Замовником строків оплати, вказаних у п.4.1 даного договору Замовник оплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п.10.2 Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом одного року з моменту укладення, але не менш часу, протягом якого існують господарські зобов’язання Сторін, які виникли на підставі даного договору (п.13.1 Договору).

18 вересня 2007 року сторонами було підписано додаткову угоду до Договору (а.с.20), відповідно якої вартість робіт складає 243871,20 грн., в тому числі ПДВ 40645,20 грн., оплата підрядних робіт по даному Договору здійснюється протягом двох днів після підписання акту виконаних робіт.

На виконання умов договору Позивачем були виконані роботи на загальну суму 243871,20 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ – 2в) (а.с.21-49).

Позивачем були виставлені рахунки (а.с.113-116).

Відповідачем в порушення умов договору була здійснена лише часткова оплата за виконані роботи у розмірі 163680,75 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с.50-55).

За для досудового врегулювання спору Позивачем 15 лютого 2010 року на адресу відповідача було направлено претензію №29 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 80190,45 грн. (а.с.6).

Стан розрахунків між сторонами за весь період взаємовідносин за договором на 01.03.2010р., що відповідає наявним в матеріалах справи первинним документам, відображений у складеному Позивачем акті звіряння розрахунків.(а.с. 58)

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837- ст.864 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідач уклавши договір підряду №15/01-07, прийняв на себе зобов’язання відповідно додаткової угоди від 18 вересня 2007 року (а.с.20) здійснювати оплату підрядних робіт протягом двох днів після підписання акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач за виконану роботу грошові зобов’язання у повному обсягу не здійснив.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 80190,45 грн.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами підрядника, передбаченими ст.854 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсягу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, встановив:

-          що визначена Позивачем інфляційна за період з листопада 2007 року по березень 2010 не перевищує розмір індексації, який може бути нарахований за вказаний період, з огляду на рекомендації Верховного Суду України, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997року №62-97р. та підлягає стягнення у розмірі - 25175,12 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог про стягнення 3% річних задовольняє цю вимогу (з 19.10.2007 року по 01.04.2010 рік) – у розмірі 4733,52 грн.

Як вже зазначалося судом, невиконання Відповідачем грошових зобов’язань перед Позивачем відповідно до умов укладеного договору є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати виконаних робіт сформульована безпосередньо у п. 10.2 договору підряду 15/01-07 від 01.08.2008р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Відповідно п.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Як вбачається п.10.2 договору підряду №15/01-07 від 15 січня 2007 року за порушення Відповідачем строків оплати, вказаних у п.4.1 даного договору Відповідач оплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення , отже суд дійшов висновку про задоволення пені за увесь час прострочення, проте суд перевіривши арифметичних розрахунок пені, за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, вважає за можливе задоволення вимог в частині стягнення пені у розмірі лише 36483,00 грн.

Судові витрати підлягають стягненню відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „НПО Київ – Сплав”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33417144) задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного українсько – літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Тел – Мар”, м. Маріуполь, Донецька обл. (ідентифікаційний код 25328948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НПО Київ – Сплав”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33417144) заборгованість у розмірі 80190,45 грн., пеню у сумі 36483,00 грн., 3% річних у розмірі 4733,35 грн., інфляції у розмірі 25175,12 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Спільного українсько – літовського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Тел – Мар”, м. Маріуполь, Донецька обл. (ідентифікаційний код 25328948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НПО Київ – Сплав”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33417144) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 1465,82 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,87 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю „НПО Київ – Сплав”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33417144) у задоволенні вимог щодо стягнення пені у розмірі 84,05 грн.

За згодою представника Позивача у судовому засіданні 21.04.2010р. оголошено та підписано повний текст рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя