Рішення № 9352933, 08.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

08.12.2009Справа №2-7/5723-2009 За позовом Комунального підприємства Виробничого об’єднання хімічного чищення, фарбування одягу і лазньо-пральних послуг (95021, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 57, ідентифікаційний код 05430917)

До відповідача Військової частини А-1743 (95051, м. Сімферополь, вул. Калініна, 4, ідентифікаційний код 08182472)

Про стягнення 19 783,40 грн.

Суддя ГС АР Крим І.І.Дворний

представники:

Від позивача – Івашин О.І. – представ., дов. № 01-04/30 від 05.02.2009р.

Від відповідача - не з’явився

Сутністьспору: Комунальне підприємство Виробниче об’єднання хімічного чищення, фарбування одягу і лазньо-пральних послуг звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з Військової частини А-1743 19783,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору Комунальним підприємством Виробничим об’єднанням хімічного чищення, фарбування одягу і лазньо-пральних послуг були виконані роботи щодо обробки (прання) білизни Військовій частині А-1743 на загальну суму 31991,88 грн., вартість яких була сплачена відповідачем частково на суму 13944,00 грн., через що заборгованість Військової частини А-1743 перед Комунальним підприємством Виробничим об’єднанням хімічного чищення, фарбування одягу і лазньо-пральних послуг складає 18 047,88 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 719,20 грн.

Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання жодного разу не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

15.12.2009 р. між Комунальним підприємством Виробничим об’єднанням хімічного чищення, фарбування одягу і лазньо-пральних послуг (Виконавець) та Військовою частиною А-1743 (Замовник) був укладений договір №20, пунктом 1.1 якого передбачено, що Замовник здає, а Виконавець приймає до обробки (прання) білизну у кількості 1200 кг щомісячно.

Згідно з п.1.2 Договору ціна за прання 1 кг білизни складає 6 грн. з ПДВ.

Строки виконання замовлення узгоджуються з Замовником та відмічаються у квитанції (п.1.3. Договору).

В пункті 2.4 Договору сторони обумовили, що приймання та видача замовлень здійснюється по квитанціям встановленого зразку з обов’язковою вказівкою кількості предметів та ваги. Підтверджується підписами представників сторін.

Відповідно до п. 3.1 Договору вартість робіт сплачується Платником за цінами, які діють на момент виконання замовлення.

Замовник сплачує виконану роботу не пізніше 10 діб після оформлення замовлення (п.3.3 Договору)

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2009 р. позивачем були виконанні роботи щодо прання білизни на загальну суму 31991,88 грн., що підтверджується відповідними замовленнями (а. с. 10-28). За вказаний період відповідачем були сплачені послуги на суму 13944,00 грн., у зв’язку з чим заборгованість Військової частини А-1743 перед Комунальним підприємством Виробничим об’єднанням хімічного чищення, фарбування одягу і лазньо-пральних послуг складає 18 047,88 грн., яку позивач просить стягнути в примусовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 18 047,88 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обов’язків по повній та своєчасній оплаті виконаних позивачем послуг, через що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18064,20 грн. підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 4.4 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату рахунків нараховується пеня у розмірі 120 % ставки Національного банку України, яка діє в період, за яких нараховується пеня, від суми заборгованості за кожні п’ять днів прострочення.

Проте, позивачем допущені певні помилки при здійсненні розрахунку пені.

Так, в договорі сторони обумовили, що пеня нараховується лише за п’ять днів прострочення. Вказане положення відповідає п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яким передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в наступних розмірах:

-          по заявці №011898 - за період з 14.03.2009 р. до 18.03.2009 р. – у сумі 3,11 грн. (1578,00 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №011913 - за період з 21.03.2009 р. до 25.03.2009 р. – у сумі 2,86 грн. (1452,00 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%)

-          по заявці №011928 - за період з 27.03.2009 р. до 31.03.2009 р. – у сумі 2,63 грн. (1332,00 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №011938 - за період з 29.03.2009 р. до 02.04.2009 р. – у сумі 0,60 грн. (306,00 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №011955 - за період з 03.04.2009 р. до 07.04.2009 р. – у сумі 2,90 грн. (1470,00 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №011982 - за період з 11.04.2009 р. до 15.04.2009 р. – у сумі 3,35 грн. (1698,00 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №011988 - за період з 12.04.2009 р. до 16.04.2009 р. – у сумі 0,50 грн. (252,00 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №012011 - за період з 17.04.2009 р. до 21.04.2009 р. – у сумі 2,65 грн. (1344,00 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №012030 - за період з 24.04.2009 р. до 28.04.2009 р. – у сумі 2,43 грн. (1230,00 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №012045 - за період з 01.05.2009 р. до 05.05.2009 р. – у сумі 3,61 грн. (1830,00 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №012082 - за період з 08.05.2009 р. до 12.04.2009 р. – у сумі 1,79 грн. (906,00 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №012081 - за період з 08.05.2009 р. до 12.04.2009 р. – у сумі 0,76 грн. (384,00 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №012099 - за період з 14.05.2009 р. до 18.05.2009 р. – у сумі 0,19 грн. (97,20 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №012100 - за період з 14.05.2009 р. до 18.05.2009 р. – у сумі 1,73 грн. (874,80 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №012124 - за період з 22.05.2009 р. до 26.05.2009 р. – у сумі 1,50 грн. (739,80 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №012125 - за період з 22.05.2009 р. до 26.05.2009 р. – у сумі 0,11 грн. (54,00 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №012175 - за період з 28.05.2009 р. до 01.06.2009 р. – у сумі 1,66 грн. (842,40 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №012145 - за період з 05.06.2009 р. до 09.06.2009 р. – у сумі 1,78 грн. (901,80 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%);

-          по заявці №012255 - за період з 03.06.2009 р. до 07.06.2009 р. – у сумі 1,52 грн. (772,20 грн. х 12% (облікова ставка НБУ) : 365 дн. х 5 дн. х 120%).

Отже, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 35,68 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Військової частини А-1743 (95051, м. Сімферополь, вул. Калініна, 4, ідентифікаційний код 08182472) на користь Комунального підприємства Виробничого об’єднання хімічного чищення, фарбування одягу і лазньо-пральних послуг (95021, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 57, ідентифікаційний код 05430917) заборгованість у розмірі 18 064,20 грн., пеню у сумі 35,68 грн., 181,00 грн. державного мита та 215,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.