Рішення № 9352745, 22.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2009Справа №2-24/6101-2009 За позовом Дочірнього підприємства "Перехід Аутдор" (04116,Україна, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, літ. И, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3, Бізнес центр «Кубік», 1, ідентифікаційний код 24576549 )

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ННК-Інвест" ( 95040, м. Сімферополь, вул. Генерала Васільєва, 27а, ідентифікаційний код 34459630)

про стягнення 15 271,38 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Гаврюшин В.В., довіреність б.н. від 01.09.2009 р., у справі

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Дочірнє підприємство "Перехід Аутдор" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "ННК-Інвест" про стягнення з відповідача на користь позивача 15 271,38 грн., а саме: суми основного боргу у розмірі 12018,37 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов’язань у розмірі 1381,73 грн., індексу інфляції у розмірі 1503,01 грн., трьох відсотків річних у розмірі 368,27 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача державне мито у розмірі 152,80 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе відповідно до усної домовленості зобов’язання щодо оплати наданих Дочірнім підприємством "Перехід Аутдор" в період з 01.11.2008р. до 30.11.2008р. послуг з розміщення рекламних матеріалів засобами зовнішньої реклами на загальну суму 12018,37 грн.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов’язань останній підтверджує підписанням сторонами по справі актів здачі-приймання виконаних робіт : № ИК-24161 на суму 2 890,49 грн. та № ИК-24079 на суму 9 127,88 грн.

Позивач відповідно до позовної заяви зазначає, що претензій щодо якості наданих послуг з розміщення зовнішньої реклами від відповідача по справі не надходило.

Позивач крім того, у мотивувальній частині позовної заяви посилається на факт направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ННК-Інвест" претензії № 20 від 15.04.2009р. з вимогою про сплату стягуваної суми та направлення на адресу останнього оригіналів несплачених рахунків-фактур № ИК-24161 від 01.11.2009 року та № 24079 від 01.11.2009 року.

Позивач також зазначає, що відповідач по справі отримав зазначену претензію, проте вимоги Дочірнього підприємства "Перехід Аутдор" не виконав, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду АР Крим про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій з Товариства з обмеженою відповідальністю "ННК-Інвест" у примусовому порядку.

21.12.2009 р. до канцелярії суду від позивача надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 1218,37 грн. заборгованості, 455,67 грн. індексу інфляції, 205,36 грн. – 3 % річних та 1323,82 грн. – пені.

Оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України надає позивачеві право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає можливим прийняти заяву позивача про уточнення позовних вимог до розгляду.

Суд зазначає, що зазначені уточнення позовних вимог були також 15.12.2009 р. відправлені на адресу відповідача, про що свідчить відповідна поштова квитанція та опис вкладення у лист, додані до уточнень.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, вимоги суду не виконав, відзиву на позовом не надав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією на адресу, яка співпадає із адресою відповідача у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У свою чергу стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до акту № ИК -24161 від 30.11.2008 р. ДП "Перехід Аутдор" (Виконавцем) з 01.11.2008 р. по 30.11.2008 р. були надані рекламні послуги з розміщення зовнішньої реклами ТОВ "ННК-Інвест" (Замовнику) на суму 2890,49 грн., які були прийняті ТОВ "ННК-Інвест" без зауважень, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у акті (а.с.9).

Також, ДП "Перехід Аутдор" (Виконавцем) з 01.11.2008 р. по 30.11.2008 р. були надані рекламні послуги з розміщення зовнішньої реклами ТОВ "ННК-Інвест" (Замовнику) на суму 9127,88 грн., які були прийняті ТОВ "ННК-Інвест" без зауважень, про що свідчить підписаний обома сторонами акт № ИК-24079 здачі – приймання робіт (надання послуг) від 30.11.2008 р. (а.с.10).

15.04.2009 р. за вих. № 122 позивачем на адресу відповідача була відправлена вимога про зобов’язання сплатити суму заборгованості у розмірі 12018,37 грн. за отримані рекламні послуги, також разом з вимогою відповідачу були відправлені рахунки – фактури від 01.11.2008 р. на суму 2890,49 грн. та на суму 9127,88 грн. (а.с. 12-15).

Відправлення підтверджується відповідною поштовою квитанцією та описом вкладення у поштове відправлення, а також поштовим повідомленням про отримання вимоги та рахунків уповноваженою особою відповідача 22.04.2009 (а.с. 16-17).

Проте, відповідач обов’язок щодо сплати отриманих послуг не виконав, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 12018,37 грн., що і послужило підставою для звернення Дочірнього підприємства "Перехід Аутдор" із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до частини 2 вказаної статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось, така вимога була відправлена на адресу відповідача та отримана останнім, але сума заборгованості сплачена не була.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства зобов’язання по оплаті вартості отриманих послуг не виконав належним чином, у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 12018,37 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена матеріалами справи, а тому вона підлягає стягненню з відповідача.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. Відповідачем доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, не надано.

Крім того, позивач, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача індекс інфляції у розмірі 455,67 грн. за період з квітня 2009 р. по листопад 2009 р., а також 3 % річних у розмірі 205,36 грн. за період з 24.04.2009 р. по 16.11.2009 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що датою прострочення з боку відповідача щодо оплати вартості отриманих послуг слід вважати наступний день після спливу семиденного строку після отримання вимоги про сплату боргу, оскілки саме з отримання вимоги та її невиконання протягом встановленого строку відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання.

Отже кінцевою датою розрахунку відповідача слід вважати 29.04.2009 р., а датою з якої почалося прострочення відповідача – 30.04.2009 р.

У зв’язку з викладеним, нараховані 3 % річних мають бути перераховані за період з 30.04.2009 р. по 16.11.2009 р.:

12018,37 грн. (сума заборгованості) * 201 (кількість днів прострочення) * 3 %/365 = 198,55 грн.

За таким обставинами матеріалами справи підтверджується та підлягає стягненню сума 3 % річних у розмірі 198,55 грн. В частині стягнення 6,81 грн. 3 % річних у задоволенні позову відмовлено.

Так само суд відмовляє у задоволені позову в частині стягнення 25,15 грн. індексу інфляції, нарахованого за квітень 2009 р., оскільки у зазначений період прострочення з боку відповідача грошового зобов’язання ще не сталося.

Крім того при розрахунку індексу інфляції з 24.04.2009 р. позивачем не були враховані Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені у Листі Верховного суду України від 03.04.97 г. N 62-97р, які передбачають, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня.

Враховуючи викладене, задоволенню та стягненню з відповідача підлягає сума індексу інфляції у розмірі 430,52 грн.

Позивач також просить суд, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача 1323,82 грн. пені.

Позовні вимоги в цій частині позивач мотивує посиланням ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

В силу ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; провочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач доказів укладення такого правочину не надав, тоді як відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

За такими обставинами, у задоволенні позову в частині стягнення 1323,82 грн. пені слід відмовити.

Судом встановлено, що причиною зменшення позовних вимог позивача є перерахування індексу інфляції, 3 % річних та пені у зв’язку зі зменшенням періоду їх нарахування, виходячи з дати відправлення вимоги про сплату боргу, у зв’язку чим державне мито у розмірі 12, 77 грн. покладається на позивача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 24.12.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, статями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ННК-Інвест" ( 95040, м. Сімферополь, вул. Генерала Васільєва, 27а, ідентифікаційний код 34459630) на користь Дочірнього підприємства "Перехід Аутдор" (04116,Україна, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, літ. И, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 3, Бізнес центр «Кубік», 1, ідентифікаційний код 24576549 ) 12018,37 грн. заборгованості, 198,55 грн. 3 % річних, 430,52 індексу інфляції, 126,47 грн. державного мита та 213,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 1323,82 грн. пені, 25,15 грн. індексу інфляції, 6,81 грн. 3% річних у задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набранням судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.