Постанова № 9351762, 04.02.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2-а-2340/09/0770

Ряд стат. звіту № 6.11

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2010 р.           м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання –Притула Т.Ю.

за участю представників

позивача: Шибаєв А.М. (довіреність від 28.01.2010 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Житлово –експлуатаційна контора № 2" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 10966,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 4 лютого 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 5 лютого 2010 року.

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до комунального підприємства "Житлово –експлуатаційна контора № 2", м. Хуст Закарпатської області (далі –відповідач) про стягнення адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 10966,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просить стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", у сумі 10966,00 грн.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист від 08.09.2009 року за № 156), яким повідомив, що відповідач звертався до фонду зайнятості з проханням направити до них інваліда, однак позитивної відповіді не отримано. Зазначають, що на підприємстві працював інвалід, однак він звільнився. Також відповідач просить закрити провадження без розгляду.

В судові засідання 10.09.2009 року та 04.02.2010 року представник відповідача не з'явився, відповідач не повідомив суд про причини неприбуття, хоча належним чином був повідомлений судом про відкриття провадження в адміністративній справ, про дату, час і місце розгляду даної справи. Отже, судом вжито достатніх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження, про дату, час і місце судового розгляду даної адміністративної справи, та справа розглядається за відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Частиною першою ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875 -XII (з подальшими змінами та доповненнями, далі –Закон 875), для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, та відповідачеві за змістом вищенаведеного Закону встановлено на 2008 рік норматив створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця.

Матеріалами справи, зокрема, статистичним звітом відповідача "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік" (форма № 10 -III), встановлено, що на підприємстві відповідача у звітному періоді не працювали інваліди у кількості, визначеній Законом.

Згідно ч.1 ст. 20 Закону 875 підприємства (об'єднання), установи і організації, незалежно від форми власності і господарювання, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативами, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно поданого відповідачем звіту, чисельність інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях для інвалідів складає –1 особа, фактично середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві –відсутні, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає –10966,00 грн. (в рядку 5 звіту помилково відповідачем зазначена середньомісячна заробітна плата у розмірі 916,00 грн.), а отже розмір санкцій за недотримання нормативу для працевлаштування двох інвалідів складає 10966,00 грн.

Вказані адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємством самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов’язань і правил здійснення господарської діяльності та необхідності встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв’язку між самим порушенням та його наслідками. Статтею 218 Господарського кодексу України (далі –ГК України) встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, судом встановлено наявність підстав для застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Судом не приймаються доводи відповідача щодо звільнення від сплати адміністративно –господарських санкцій з тих підстав, що фондами зайнятості (згідно поданого заперечення) інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялися, оскільки нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів саме на відповідача покладено обов'язок щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі ст. 20 Закону 875, оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок відповідача у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві. Обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання відповідачем обов'язку щодо створення робочих місць і надання інформації (яка передбачена законодавством про соціальну захищеність інвалідів) про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праці інвалідів. При відсутності такої інформації органи, визначені ст. 18 Закону 875, не можуть скористатися своїми правами. Крім того, результатом працевлаштування відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом, тобто, безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцем (відповідачем).

У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідачем не надано доказів того, що робочі місця для інвалідів (згідно встановленого Законом нормативу) ним створені, не доведено, що ним, як роботодавцем, виконано законодавчо встановлений обов’язок зі створення робочих місць для інвалідів згідно нормативу, а також те, що створені робочі місця не були зайняті інвалідами з незалежних від нього причин.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, та підлягають до задоволення повністю.

Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 94,160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального підприємства "Житлово –експлуатаційна контора № 2" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 10966,00 грн. - задовольнити повністю. 2. Стягнути з комунального підприємства "Житлово –експлуатаційна контора № 2" (Закарпатська область, м. Хуст, вул. Львівська, 10 код 22114230) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14 код 13592841) адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 10966,00 грн. (десять дев'ятсот шістдесят шість гривень).

3.          Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С. І. Рейті