Рішення № 93500362, 14.12.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/4544/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сагуна А.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Кіровоградський обласний військовий комісаріат про визнання відмову протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправною відмову комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2019 року оформлену протоколом № 51, якою йому відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу передбачену п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у розмірі, передбаченому п. б ч. 1 ст. 16-2 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та у порядку, передбаченому Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому ПКМУ від 25 грудня 2013 р. № 975.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вважає рішення відповідача про відмову у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, за змістом якого відповідач мав прийняти рішення про призначення та виплату позивачеві, як інваліду ІІ групи одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, позивач зазначає, що вперше, після огляду військовим медичним закладом, йому як військовослужбовцю встановлена інвалідність, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні, де велися бойові дії саме 22.01.2019. А тому посилання позивача на повторне встановлення інвалідності; пов`язання виплати одноразової допомоги з датою звільнення позивача з військової служби та встановлення інвалідності ІІІ групи 29.05.2007 є безпідставним. Крім того, позивач вказує, що грошової допомоги або компенсаційної виплати з підстав, передбачених іншими законами, а не Законом №2011-ХІІ, він не отримував. Вказане й зумовило позивача звернутись до суду.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив та зазначив, що підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відсутні, оскільки чинним законодавством передбачено, що позивачу групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності, а тому, відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, у позивача відсутнє право на призначення одноразової грошової допомоги ( а.с. 50-53).

Представником третьої особи подано пояснення на позов, в яких просив відмовити в задоволенні вимог ( а.с. 47-48).

Позивачем подано відповідь на відзив на адміністративний позов ( а.с. 45).

Ухвалою суду від 20.10.2020 зобов`язано відповідача у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали надати до суду докази на підставі яких прийнято рішення оформлено протоколом № 51 від 19.04.2019 (а.с.36).

Відповідачем вказані докази до суду не надано.

Згідно матеріалів адміністративної справи позивача 16.01.1992 звільнено з військової служби.

29.05.2007 органами МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК серія 2-18ВБ № 122325 від 29.05.2007)

22.01.2019 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія 12 ААБ№ 172420 від 22.01.2019) (а.с.23-29).

Зазначені обставини не заперечуються сторонами у справі.

Рішенням від 19 квітня 2019 року, оформленого протоколом № 51, відповідачем відмовлено позивачу у призначені одноразової грошової допомоги та зазначено, що:

" Ураховуючи, що заявник звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року № 3597-1У "Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 1 січня 2014 року, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він не мас права на одержання одноразової грошової допомоги.

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Заявнику групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності" (а.с. 30).

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями статті 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З набранням чинності Законом №2011-ХІІ діяла редакція статті 16 цього ж Закону, відповідно до якої військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Законом №328-V статтю 16 Закону №2011-ХІІ викладено в новій редакції, яка діяла з 01.01.2007 до 01.01.2014, та якою було введено поняття «одноразова грошова допомога».

Згідно ч.2 ст. 16 Закону ( в редакції з 01.01.2007) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків

військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 16 Закону №2011-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 затверджено Порядок №499.

Згідно п. 2 постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Зазначенні вище редакції Закону та Порядку розповсюджувалися на спірні правовідносини, які розпочались з 29.05.2007 - дати первинного встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи до 01.01.2014.

В подальшому, Законом України від 04.07.2012 №5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», який набрав чинності 01.01.2014, статтю 16 Закону №2011-ХІІ викладено в новій редакції та доповнено цей Закон статтями 16-1-16-4. Вказана редакція діяла на час встановлення позивачу ІІІ і ІІ груп інвалідності.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктами 4 та 5 частини другої статті 16 цього ж Закону встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4);

- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (пункт 5).

За змістом пункту «б» частини першої, частин другої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону). Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Відповідно до частин четвертої, другої, дев`ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок №975.

Пунктом 8 Порядку №975, який кореспондує статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Крім того, як встановлено пунктом 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Також, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Аналіз вищеназваних норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 09.11.2018 справа №759/5707/16-а, від 14.03.2019 справа №127/12349/17.

Суд не погоджується з твердженням позивача, що інвалідність ІІІ групи з 29.05.2007 встановлено йому не як військовослужбовцю та не військовим медичним закладом, а тому встановлення інвалідності ІІ групи 22.01.2019 йому як військовослужбовцем є первинним, з огляду на наступне.

Так, суд звертає увагу, що встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи з 29.05.2007 та ІІ групи з 22.01.2019 було пов`язане з виконанням обов`язків військової служби ( а.с.23-29).

Також, чинним законодавством України станом на 29.05.2007 (встановлення інвалідності позивачу ІІІ групи) не вимагалось проведення огляду військовослужбовця тільки військовим медичним закладом при встановленні захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

А тому висновок відповідача щодо повторного встановлення інвалідності позивачу ІІ групи 22.01.2019 є обґрунтованим та правомірним.

Однак, суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не надано оцінки обставинам встановлення позивачу III групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (довідка МСЕК серія 2-18ВБ № 122325 від 29.05.2007) з 29.05.2007 та наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до положень статті 16 Закону №2011-ХІІ в редакції, яка діяла з 01.01.2007 до 01.01.2014 та Порядку № 499.

Посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на дату звільнення позивача з військової служби та запровадження нової редакції Закону стаття 16-3 Закону №2011-ХІІ з 01.01.2014, як підстави відсутності права на одержання одноразової грошової допомоги не приймаються судом, оскільки данні підстави не визначені чинним законодавством України, на час встановлення 29.05.2007 інвалідності ІІІ групи позивачу, так і на час прийняття оскаржуваного рішення, як підстави для відмови у в одержанні одноразової грошової допомоги.

Отже, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, прийняте без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішення на положення п. 4 статті 16-3 №2011-ХІІ та п. 8 Порядку №975, як підставу відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є безпідставним, оскільки призначення допомоги позивачу регулюються установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, а саме положеннями статті 16 Закону №2011-ХІІ в редакції, яка діяла з 01.01.2007 до 01.01.2014 та Порядку № 499.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам ч.2 ст. 2 КАС України, тобто прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним.

Суд, відповідно до положень ч.2 ст.9 КАС України, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, виходить за межи позовних вимог та скасовує рішення відповідача від 19 квітня 2019 року оформлене протоколом № 51.

Відповідачем не надано до суду доказів, що позивачу призначалася та виплачувалась одноразова грошова допомога а в зв`язку з встановленням інвалідності ІІІ групи.

А тому, враховуючи, що оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути документи щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачу в зв`язку з встановленням інвалідності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судових витрат, які б підлягали стягненню на користь сторін, відповідно до ст.139 КАС України, судом не встановлено.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр-кт. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Кіровоградський обласний військовий комісаріат (вул. Кавалерійська, 17/19, м. Кропивницький, 25002, код ЄДРПОУ 72827576) про визнання відмову протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19 квітня 2019 року оформлене протоколом № 51, яким ОСОБА_1 відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги в зв`язку з встановленням інвалідності.

Зобов`язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції яка діяла з 01.01.2007 до 01.01.2014; Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун