Рішення № 93484084, 20.11.2020, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/12317/20

Провадження № 2/234/3435/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області

у складі: головуючого судді Чернобай А.О.,

секретар судового засідання Максимова В.В.

справа № 234/12317/20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.09.2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» про стягнення заборгованості із заробітної плати та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 05.07.1996 р. до 01.05.2020 року позивач працювала в Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» на посаді завідуюча канцелярії. 30.042020 року позивачку було звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. У день звільнення позивачці було видано трудову книжку. А також довідку про заборгованість та середню заробітну плату із зазначенням усіх нарахованих сум, які належать їй у зв`язку із звільненням. Відповідно до вказаних документів відповідачем нараховані позивачці на дату звільнення до сплати такі суми: заробітна плата за період березень 2020 року у розмірі 10289,24 грн., заробітна плата за період квітень 2020 року у розмірі 13417,34 грн., грошова компенсація за дні невикористаної відпустки у розмірі 92454, 36 грн., вихідна допомога у розмірі двох середніх заробітнів в сумі 40703,52 грн. Після звільнення відповідачем виплачено на користь позивачці лише заборгованість по виплаті заробітної плати за березень-квітень 2020 року в сумі 23706,58 грн. Заборгованість з виплати складової заробітної плати –грошової компенсації за невикористану відпустку у розмірі 92454,36 грн та вихідної допомоги у розмрі 40703,52 грн. відповідачем не виплачена. Просить суд стягнути з відповідача заборгованість з виплати складової заробітної плати у вигляді грошової компенсації за дні невикористаної відпустки у розмірі 92454,36 грн., вихідної допомоги у розмірі двох середніх заробітків у зв`язку із припиненням трудового договору в сумі 40703,52 грн, середній заробіток за весь час затримки починаючи з 01.05.2020 року день ухвалення рішення суду.

Позивачка та її представник у судове засідання не з`явились надали заяву про розгляд справи без їх участі, свої позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, з невідомих суду причини, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву суду не надав

Оскільки відповідачем не було надано відзиву на позов, тому суд приймає до уваги лише надані докази позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1)відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.3 ст.94 КЗпП України, питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захист визначається Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата поділяється на: основну заробітну плату - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткову заробітну плату - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст.24 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Приписами ч.1 ст.47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працювала в Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу», остання займана посада – завідуюча канцелярії, про що маються відповідні записи у трудовій книжці. 01.05.2020 року позивача звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, що підтверджується копіями Наказу № 7-тр від 30.04.2020 та копією трудової книжки (а.с.7-8,9).

Відповідно до довідки, виданої Корпорацією «Індустріальна спілка Донбасу» №41 від 01.05.2020 року про нараховані суми, належні при звільненні, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі складає:

-заробітна плата за березень 2020 року 10289,24 грн;

-заробітна плата за квітень 2020 року 13417,34 грн;

-грошова компенсація за дні невикористаної відпустки у розмірі 92454,36 грн;

-вихідна допомога у розмірі двох середніх заробітків у зв`язку з припиненням трудового договору за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України у розмірі 40703,52 грн.

Відповідачем на користь позивача виплачено лише заборгованість по виплаті заробітної плати за березень-квітнень 2020 року у сумі 23706,58 грн. Доказів сплати залишку заборгованості, відповідачем суду не надано.

Таким чином, судом встановлено, що Корпорація «Індустріальна спілка Донбасу» має перед ОСОБА_1 заборгованість по виплаті складової заробітної плати у сумі 133157,88 грн., а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості з виплати складової заробітної плати у сумі 133157,88 грн. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, суд зазначає наступне.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступний після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

При цьому розмір середнього заробітку необхідно проводити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 з наступними змінами (далі - Порядок). Згідно з пунктами 2, 5 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи із його заробітної плати за два останніх відпрацьованих місяця, які передували звільненню, а нарахування середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі №1-5/2012, в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином, враховуючи, що відповідач повністю не розрахувався із працівником при звільненні, тримісячний строк звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку не пропущений.

Виходячи з наданої відповідачем довідки про заборгованість по заробітній платі позивачу станом на 01.05.2020 року, її середньоденна заробітна плата складає 1203,89 грн. без утримання податків і зборів.

Відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.

Оскільки відповідач по справі є податковим агентом і саме на нього покладено обов`язок утримувати податок із суми доходу працівника, для обрахунку середньої заробітної плати працівника має бути взято його середньоденну заробітну плату без відрахування податків.

З огляду на викладене, суд бере до обрахунку середньоденну заробітну плату позивача у розмірі 1203,89 грн. та робочі дні з дати, наступної після звільнення позивача до дати ухвалення судового рішення.

Згідно листа Мінсоцполітики № 1133/0/206-19 від 29 липня 2019 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік», за період з 02.05.2020 року по 20.11.2020 року включно, кількість робочих днів для розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить - 140 днів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме: з 02.05.2020 року по 20.11.2020 року, в сумі 168544,60 грн. (1203,89 грн. х 140 дн.)

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (постанова від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 711/4010/13-ц.

Проте, розрахована сума середнього заробітку за час затримки при розрахунку ОСОБА_1 в розмірі 168544,60 грн., є неспівмірною із заборгованістю відповідача перед нею.

Суд вважає справедливим, пропорційним та таким, що відповідатиме обставинам справи та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача у сумі 133157,88 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих його втрат, які розумно можна було би передбачити.

Принцип співмірності було застосовано Великою Палатою Верховного Суду у справі 711/4010/13-ці від 18 березня 2020 року, висновки якого у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають застосовуватися судами до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовна заява була подана до суду 02.09.2020 року, предмет позову - вимоги майнового характеру.

Оскільки, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати, то судовий збір підлягає стягненню на користь держави з відповідача у сумі 840,80 грн.

При зверненні до суду позивачем судовий збір не сплачувався. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 25 вересня 2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Враховуючи, що судом ці вимоги задоволені, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840,80грн. за вимоги про стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Керуючись ст.ст. 12-13, 76 -79, 81,141, 259, 263 - 265, ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» (юридична адреса: м.Краматорськ, вул. О.Тихого (Орджонікідзе), 6, код ЄДРПОУ 24068988) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість з виплати складової заробітної плати у сумі 133157,88 грн. (сто тридцять три тисячі сто п`ядесят сім гривень вісімдесят вісім копійок)

Стягнути з Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» (юридична адреса: м.Краматорськ, вул. О.Тихого (Орджонікідзе), 6, код ЄДРПОУ 24068988) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 133157,88 грн. (сто тридцять три тисячі сто п`ядесят сім гривень вісімдесят вісім копійок)

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» (юридична адреса: м.Краматорськ, вул. О.Тихого (Орджонікідзе), 6, код ЄДРПОУ 24068988) на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок), за вимоги про стягнення складової заробітної плати, та 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Суддя:

Рішення постановлено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя: