Ухвала суду № 93472716, 11.12.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2571/19

(1-кп/199/73/20)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2020 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Воробйова В.Л.

при секретарі – Опацької Н.О.

за участю прокурора – Запашного М.О.

потерпілих – ОСОБА_1 , ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019040000000169, який надійшов з прокуратури Дніпропетровської області, у відношенні ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.28 та ч.4 ст.358, ч.3 ст.358, ч.2 ст.15 та ч.3 ст.190 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Запашний М.О. заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, яке підтримали потерпілі.

Клопотання обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, обвинувачується у вчиненні низки злочинів різного ступеню тяжкості, серед яких є тяжкі; може незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, скоювати інші злочини.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, звернувся до суду з власним клопотанням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, проти якого прокурор та потерпілі заперечували.

Суд, вирішуючи заявлене прокурором клопотання, вислухавши думки учасників судового провадження, приходить до наступного висновку.

Запобіжні заходи є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, вони мають застосовуватися з метою досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України домашній арешт віднесений до запобіжних заходів, які, в свою чергу включені до заходів забезпечення кримінального провадження.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначених прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, а при продовженністроку домашнього арешту, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За даним кримінальним провадженням суд враховує, що у відповідності до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 стала наявність обґрунтованої підозри щодо можливої причетності до скоєння ним низки злочинів: серед яких є тяжкі; може незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, скоювати інші злочини, а відповідно обвинувального акту він продовжує обвинувачуватися у вчиненні вказаних злочинів, за що законом може бути призначено основне покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні низки злочинів різного ступеню тяжкості, в тому числі тяжкому злочині, на думку суду, вже лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності, що кореспондується з позицією ЄСПЛ щодо необхідності оцінки ризику втечі у світлі фактів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

При цьому, не будучи самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши домашній арешт для ОСОБА_3 , оскільки суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволенню клопотання прокурора, а навпаки, про відсутність підстав для задоволення клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 та обрання особисте зобов`язання,

Суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого і контроль за ним, та є втіленням щодо забезпечення дотримання конституційних прав і свобод людини та громадянина на такому ж рівні, як вони гарантуються Європейською Конвенцією з прав людини та основоположних свобод, а тому відхиляє клопотання сторони захисту у зв`язку із викладеним.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-179, 181, 331, 369-372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Запашного М.О. про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_3 – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 08 лютого 2021 року включно та заборонити обвинуваченому ОСОБА_3 залишати житло з 19-00 до 08-00 години.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки: не залишати місце фактичного проживання за адресою:АДРЕСА_1 , у період часу з 19-00 до 08-00 години, окрім, як за дозволом суду; за першою вимогою суду прибувати до суду; повідомляти суд про зміну свого місця мешкання та місця роботи, утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками.

Ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровської області, який повинен негайно повідомити про це суд.

Відмовити обвинуваченому ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

По закінченню вказаного в ухвалі строку – 08.02.2021 року включно та за відсутністю клопотання прокурора, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Суддя: Воробйов В.Л.