Вирок № 93472712, 11.12.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/7460/20

(1-кп/199/564/20)

ВИРОК

іменем України

11 грудня 2020 року місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Дяченко І.В.,

секретаря судового засідання – Тюменцевої М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 12020040030001599 від 23.08.2020 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Талсі Латвія, громадянина України, із вищою освітою, не одруженого, не маючого на утримані неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого в ТОВ «Авто імпульс трейд» на посаді майстра приймальника, раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю: прокурора – Кузьменко К.О., потерпілої – ОСОБА_2 та її представника –Собка С.Ю., захисника – Окорського В.В., обвинуваченого – ОСОБА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

22.08.2020 приблизно о 22-00 годині ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «Фольксваген Гольф 5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по прилеглій території будинку №6 вул. М. Малиновского з боку дворового проїзду в напрямку вул. М. Малиновського в м. Дніпро.

Під час руху ОСОБА_1 , знаходячись у стані наркотичного сп`яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку та координувати свої дії, виїжджаючи на дорогу з прилеглої території будинку №6 на вул. Маршала Малиновського, не надав дорогу автомобілю «Фольксваген Гольф 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався по вул. Маршала Малиновського в м. Дніпро з ліво на право за напрямком його руху та допустив з ним зіткнення.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажирці ОСОБА_2 , яка знаходилася у автомобілі «Фольксваген Гольф 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому правої променевої кістки на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням уламків, які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п.2.2.2 „ Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6 – термін зрощення кісткової тканини 21-на доба.

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося у тому, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом – автомобілем марки «Фольксваген Гольф 5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п.2.9 (а) та п. 10.2 Правил дорожнього руху України, які свідчать:

п. 2.9 (а) «Водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин»;

п. 10.2. «Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць з стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною, чи тротуаром, дати дорогу пішоходам, і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги – велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає», - невиконання яких перебуває у причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 286 КК України, при обставинах, викладених вище, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся і суду показав, що він дійсно 22.08.2020 приблизно о 22-00 годині рухався на автомобілі «Фольксваген Гольф 5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїжджав на вул. М.Малиновського в м. Дніпро з дворового проїзду в бік Нового Мосту. Коли він вже закінчував маневр, відбулось заткнення з іншою автівкою «Фольксваген Гольф 4», яка рухалась з ліва на право по ходу його руху. Він вийшов із машини, викликав швидку і поліцію та залишився на місці чекати їх приїзду. Потім йому стало відомо, що ОСОБА_2 , яка була в автомобілі «Фольксваген Гольф 4», в результаті аварії отримала тілесне ушкодження – перелом правої променевої кістки зі зміщенням уламків. Він в день дорожньо-транспортної пригоди не вживав наркотичних речовин, але вживав їх напередодні. Не заперечує, що аварія трапилась по його вині, кається у вчиненому. Просив суд не призначати суворе покарання. Він вважає, що відшкодував шкоду потерпілій ОСОБА_2 , сплативши гроші власнику «Фольксваген Гольф 4» ОСОБА_3 .

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 , з врахуванням визнання ним вини, у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- показами потерпілої ОСОБА_2 , яка суду пояснила, що 22.08.2020 приблизно о 22-15 годині вона їхала в автомобілі «Фольксваген Гольф 4» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 , на передньому пасажирському сидінні. Вони рухались по вул. М. Малиновського в м. Дніпро в бік Нового Мосту в крайній лівій полосі. Швидкість руху була невелика – приблизно 50-60 км/год. В цей час з прилеглої території будинків з правої сторони різко виїхав ОСОБА_1 на машині «Фольксваген Гольф 5» та відбулось зіткнення їх автомобілів. Найбільший удар прийшовся на її пасажирську сторону та вона отримала тілесні ушкодження. Вона була в шоковому стані. Вони викликали швидку та поліцію. Обвинувачений ОСОБА_1 був в неадекватному стані. Швидка доставила її до 6-ї міської лікарні, а потім ї перевели до 16-ї міської лікарні. Їй встановили діагноз - закритий уламкового перелому правої променевої кістки зі зміщенням уламків. Вона лікувалась приблизно 2 тижні. Їй було зроблено операцію та встановлено пластину в руку. Їй ще буде необхідна одна операція на руці в наступному році. Вона і на даний час погано себе почуває, має проблеми з пам`яттю та біль руці. За час її лікування ОСОБА_1 не телефонував їй, не питав про стан її здоров`я, не намагався відшкодовувати спричинену шкоду. Вона не бажала примирення з обвинуваченим і тому заявила цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Вона його підтримує та просить стягнути з обвинуваченого 16 186,53 грн матеріальної шкоди та 100 000,00 грн моральної шкоди. Просила призначити обвинуваченому суворе покарання;

- показами свідка ОСОБА_3 , який суду показав, що він 22.08.2020 приблизно о 22-15 годині керував своїм автомобілем «Фольксваген Гольф 4» з реєстраційним номером НОМЕР_2 . Він їхав зі своєю дівчиною ОСОБА_2 , яка сиділа на передньому пасажирському сидінні. Вони їхали по вул. М.Малиновського в м. Дніпро. Вони рухались в бік Нового Мосту в крайній лівій полосі, під`їжджали до світлофора, який показував їм зелений сигнал, і в цей час з прилеглої території будинків з правої сторони різко виїхав ОСОБА_1 на автомобілі «Фольксваген Гольф 5» та відбулось зіткнення їх автомобілів. Удар прийшовся на передню праву частину його машини. Від удару його пасажирка ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження. Вони викликали швидку, яка забрала останню до 6-ї лікарні, а він із обвинуваченим ОСОБА_1 залишились чекати на приїзд слідчого. Було видно, що обвинувачений ОСОБА_1 знаходився в неадекватному стані. ОСОБА_2 після аварії кілька тижнів лікувалась, їй проводили операцію та вставили пластину. Він надавав матеріальну допомогу останній під час її лікування. Він на досудовому слідстві отримав від захисника обвинуваченого 30 000,00 гривень, він не передавав ОСОБА_2 ці кошти;

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.08.2020 з фото-таблицею та схемою до нього, відповідно до якого проведені необхідні виміри на прилеглій території будинку №6 вул. Маршала Малиновського, де відбулося зіткнення автомобіля «Фольксваген Гольф 5» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Фольксваген Гольф 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 . На час огляду з 00-10 години до 01-40 години стан покриття – сухе, дорожнє покриття асфальтоване, призначено для руху в двох напрямках. До проїзної частини примикає бордюрне каміння. Огляд проводився в темну пору доби з міським електроосвітленням. Видимість з загального місця водія не обмежена. Об`єктів, що обмежують оглядовість з робочого місця водія у напрямку руху, не виявлено. Наявність слідів, що свідчать про переміщення об`єктів на місці пригоди після ДТП не виявлено ;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння від 03.09.2020, згідно з яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент огляду 23.08.2020 о 01-40 годині перебував в стані наркотичного сп`яніння;

- довідкою з КЗ «Шостої міської клінічної лікарні» в м. Дніпро, відповідно до якої ОСОБА_2 доставлена до приймального відділення з діагнозом: закритий уламковий перелом правої променевої кістки зі зміщенням уламків;

- висновком судово-медичної експертизи № 2604е від 17.09.2020 та схематичним зображенням, згідно з яким в ході проведення експертизи у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому правої променевої кістки на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням уламків.

Враховуючи характер та локалізацію виявленого у неї тілесного ушкодження, дані медичної документації, можливо вказати, що воно спричинено незадовго до первинного надання медичної допомоги, тобто і в термін, на який вказує обстежена та слідчій у постанові.

Виявлене у неї тілесне ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому правої променевої кістки на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням уламків, спричинено від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), що діяв (діяли) в область правого передпліччя, якими могли бути і виступаючи частини салону транспортного засобу.

Виявлені у неї тілесне ушкодження відноситься до ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, що зумовлює тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджені наказом МОЗ України від 17.01.1995р. № 6 – термін зрощення кісткової тканини понад 21-ну добу.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.10.2020 з план-схемою та фототаблицею до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_3 в присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказав на обставини та механізм зіткнення автомобіля «Фольксваген Гольф 5» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та його автомобілем «Фольксваген Гольф 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 , що мало місце 22.08.2020 приблизно о 22-00 годині на прилеглої території будинку №6 на вул. Маршала Малиновського в м. Дніпро;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 06.10.2020 з план-схемою та фототаблицею до нього, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_2 в присутності понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вказала на обставини та механізм зіткнення автомобіля «Фольксваген Гольф 5» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Фольксваген Гольф 4» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , що мало місце 22.08.2020 приблизно о 22-00 годині на прилеглої території будинку №6 на вул. Маршала Малиновського в м. Дніпро;

- висновком судової авто-технічної експертизи № 19/104-9/2/1281 від 21.10.2020, згідно з яким у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Фольцваген Гольф 4» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України.

При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «Фольцваген Гольф 4» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.12.3 ПДР України

В умовах даної події водій автомобіля «Фольцваген Гольф 4» ОСОБА_3 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Фольцваген Гольф 5» своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця зіткнення.

В даній дорожній обстановці водій автомобілю «Фольцваген Гольф 5» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.10.2 Правил дорожнього руху України.

При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «Фольцваген Гольф 5» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.10.2 ПДР України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Фольцваген Гольф 4» для водія автомобіля «Фольцваген Гольф 5» ОСОБА_1 визначалася виконанням ним вимог п.10.2 Правил дорожнього руху, виконання яких було необхідною умовою для уникнення ДТП з його боку, і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх;

- речовими доказами.

Оцінюючи докази в їх сукупності відповідно до ст. 94 КПК України, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як такі, що виразилися в порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі.

Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила злочин, які мають кримінально-правове значення.

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке скоєно з необережності і, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який свою вину визнав повністю, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, офіційно працює, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб.

Суд відносить визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення до обставин, що згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно зі ст. 67 КК України, судом визнається вчинення кримінального правопорушення особою у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

Враховуючи вищенаведені обставини, позицію прокурора, яка просила призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі із застосуванням вимог ст.ст. 75,76 КК України з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами; позицію потерпілої та її представника, які наполягали на призначенні покарання у виді обмеження волі із призначенням додаткового покарання, позицію обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, які просили призначити покарання у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_1 у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами із застосуванням вимог ст. 75 КК України до основного покарання та із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Призначене покарання, на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, – воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи). Виходячи із розміру заробітної плати обвинуваченого, яка є єдиним джерелом його доходу, та необхідності виплати шкоди потерпілій, завданої кримінальним правопорушенням, покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України не буде дієвим та може негативно вплинути на фінансову спроможність обвинуваченого відшкодувати шкоду потерпілій.

Потерпіла ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду в сумі 22 030,44 грн та моральну шкоду в сумі 100 000,00 гривень.

Прокурор позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 просила задовольнити частково: 16 186,53 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 30 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Обвинувачений ОСОБА_1 позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди не визнав, в частині відшкодування моральної шкоди визнав на суму 3 000,00 гривень.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, заподіяної в наслідок кримінального правопорушення, підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 3 Конституції України Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Закон України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух" визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України ( ст. 53 Закону).

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, котра за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. У ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до наданих до позовної заяви матеріалів, документально підтверджуються витрати на лікування ОСОБА_2 в сумі 16 186,53 грн, тому позовні вимоги про стягнення завданої матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню і з обвинуваченого ОСОБА_1 на її користь підлягає стягненню сума в розмірі 16 186,53 гривень.

Водночас, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення із ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 4 844,22 гривні, що полягають у необхідності в майбутньому проведення повторної операції, не підлягають задоволенню, оскільки стороною позивача суду не надано висновку медико-соціальної експертної комісії щодо необхідності саме такого виду операції і суду позивач не заявляла клопотань про призначення судово-медичної експертизи з даного питання. Посилання цивільного позивача на приблизну вартість операції без документального підтвердження не може бути підставою для стягнення додаткових витрат у майбутньому з підстав, викладених вище, в тому числі з урахуванням положень ч. 2 ст. 78 ЦПК України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що склавши суми матеріальної шкоди 16 186,53 грн та 4 844,22 грн, зазначені в описовій частині цивільного позову позивача, суд отримує суму в 21 030, 75 грн, яка не відповідає сумі, яка вказана в прохальній частині позову, а саме 22 030,44 грн.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п. 1 і п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Фізична особа, дією або бездіяльністю якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов`язана вчинити необхідні дії для його негайного відновлення (ч. 1 ст. 276 ЦК України). Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не учиняються, суд може постановити рішення про відновлення порушеного права, а також про відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ч. 2 ст. 276, ст. 280 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла, за наявності її вини.

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд виходить із загального принципу розумності і справедливості, що закріплений в ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

За таких обставин, враховуючи роз`яснення, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, перенесених потерпілою, яка отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, вважає суму, зазначену ОСОБА_2 в своїй позовній заяві, явно завищеною, а тому в якості компенсації моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої підлягає стягненню сума в розмірі 35 000,00 гривень.

З огляну на вищезазначене, твердження обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Окорського В.В. про те, що обвинуваченим було відшкодовано 2 000,00 доларів США потерпілій стороні на відшкодування спричиненої шкоди, суд не може прийняти до уваги, оскільки дане твердження документально не підтверджене. Суду надано розписку про відшкодування грошових коштів в сумі 30 000,00 гривень, які були передані безпосередньо свідку ОСОБА_3 . Надана розписка свідчить про те, що саме ОСОБА_6 відшкодовано спричинену шкоду, яку він сам оцінив в 30 000,00 гривень, у зв`язку з чим останній не має жодних матеріальних претензій до ОСОБА_1 . При цьому зазначений свідок підтвердив суду те, що отримавши гроші, він не передавав їх потерпілій ОСОБА_2 . Тому у суду відсутні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 відшкодовував потерпілій ОСОБА_2 будь-яку спричинену шкоду.

За вимогами ст. 124 КПК України із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави витрати, пов`язані із проведенням експертизи, в сумі 1307,60 грн.

Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані із проведенням судової експертизи, в загальній сумі 1307,60 гривень (одержувач платежу УК у Чечелівському районі м. Дніпра, рахунок № 24060300, ЄДРПОУ 37989253, номер рахунку: UA 878999980313060115000004008, код бюджетної класифікації: 24060300, висновок № 19/104-9/2/1281 від 21.10.2020).

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 16 186,53 гривень (шістнадцять тисяч сто вісімдесят шість гривень 53 коп.), в рахунок відшкодування моральної шкоди 35 000,00 гривень (тридцять п`ять тисяч гривень), а всього 51 186,53 гривень (п`ятдесят одну тисячу сто вісімдесят шість гривень 53 коп.)

В інший частині позову ОСОБА_2 – відмовити.

Речові докази: автомобіль «Фольксваген Гольф 5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , – повернути за належністю ОСОБА_1 ; автомобіль «Фольксваген Гольф 4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , – повернули за належністю ОСОБА_3 .

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя І.В. Дяченко