Рішення № 93468135, 11.12.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9059/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Одеській області від 07.08.2020 року №0014243207 про застосування штрафних санкцій у сумі 28 000,00 грн.

Ухвалою суду від 21.09.2020 року позовну заяву було залишено без руху.

05.10.2020 року на виконання ухвали суду від 21.09.2020 року було надано до суду позовну заяву з усуненням недоліків, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Одеській області від 07.08.2020 року №0014233207 про застосування штрафних санкцій у сумі 120 000,00 грн., №0014243207 про застосування штрафних санкцій у сумі 28 000,00 грн., №0015210507 про застосування штрафних санкцій у сумі 121 069,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі направлень, фахівцями ГУ ДПС в Одеській області проведена фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої було складено Акт від 02.07.2020 року №286/15/13/РРО/ НОМЕР_1 та встановлені наступні порушення:

п.п. 11, 12, 13 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755- VI (зі змінами та доповненнями);

п.п. 230.1.2, 230.1.3. ст. 230 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

На підставі Акту перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: №0014233207 від 07.08.2020 року про застосування штрафних санкцій у сумі 120 000,00 грн.; №0014243207 від 07.08.2020 року про застосування штрафних санкцій у сумі 28 000,00 грн.; №0015210507 від 07.08.2020 року про застосування штрафних санкцій у сумі 121 069,82 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями від 07.08.2020 року та висновками Акту перевірки, на підставі яких вони прийняті, вважає їх незаконними, безпідставними, протиправними та необґрунтованими, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства України, суперечать та спростовуються належним чином складеними первинними і обліковими документами, доказами та обставинами справи, а також не відповідають правовим позиціям Верховного Суду та Європейського Суду.

Згідно пункту 80.2 ст. 80 ПК фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (80.2.5.).

Проте жодних відомостей, щодо наявності наказу керівника та наявності вищевказаних підстав для проведення перевірки Відповідач не надав.

При цьому, щодо податкового повідомлення-рішення від 07.08.2020 року за №0014233207 про застосування штрафних санкцій у сумі 120 000.00 грн., позивач зазначив, що рівнеміри були встановленні Позивачем та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі рівнемірів-лічильників. При проведенні фактичної перевірки дана інформація надавалась представникам Відповідача, проте, із незрозумілих причин вона була ними проігнорована.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.08.2020 року за №0014243207 про застосування штрафних санкцій у сумі 28 000,00 грн., позивач зазначив, що витратоміри-лічильники встановлені. Представникам ДПС було надано для огляду повірку витратомірів - лічильників на підтвердження їх наявності та їх належної роботи. Вони оглянули ці документи без жодних зауважень чи заперечень.

Щодо третього податкового повідомлення-рішення, позивачем зазначено, що відповідно КОРО можна встановити період та час, за який використовувалась розрахункова книжка та номер Z-звіти після встановлення РРО, що свідчить про своєчасне оприбуткування готівкових коштів Позивачем. Готівкові кошти, які надходили до каси, оприбутковувалися в КОРО після їх фактичного надходження та в той же день Z-звіти роздруковувалися позивачем, про що відповідачем в ході перевірки не заперечувалося.

У свою чергу, підставою для застосування фінансової санкції у вигляді штрафу відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» є саме не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки.

З огляду на вищевикладене, вважаючи неправомірно прийнятими податкові повідомлення- рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 12.10.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від представника відповідача 30.10.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління ДПС в Одеській області позов не визнає в повному обсязі та зазначає наступне.

Посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області на підставі наказу №2511 від 19.05.2020 року проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 податкова адреса: АДРЕСА_2 , фактична адреса господарської одиниці: АДРЕСА_3 . Майстру зміни ФОП ОСОБА_1 пред`явлені направлення на перевірку (№ № 644 та 645,646,647 від 22.06.2020) та вручено копію наказу № 2511 від 19.05.2020р.

Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами- лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00,2711 12 19 00,2711 12 91 00,2711 12 93 00,2711 12 94 00, 2711 12 97 00,2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі. Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу (п.п. 320.1.2. п. 230.1. ст. 230 ПК України).

Згідно з наданою підприємством до контролюючого органу довідки про наявність резервуарів та ємностей для зберігання, за адресою акцизного складу (переробний цех), розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , розташовані ємності для зберігання пального. Станом на момент проведення фактичної перевірки жодна з вищезазначених ємностей не обладнана витратомірами - лічильниками на місці випуску пального наливом з акцизного складу та рівнемірами - лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарах.

Враховуючи обов`язок позивача обладнати резервуари, які використовуються для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, та встановленим перевіркою фактом їх відсутності, висновок є правомірним про застосування штрафних (фінансових) санкцій за відповідне порушення податкового законодавства.

Також перевіркою встановлено, що позивачем у період з 01.04.2020 по 28.06.2020 не сформовані та не передані до реєстру дані, передбачені Порядком з витрато мірників - лічильників на місці відпуску пального наливом з акцизного складу та рівномірів - лічильників рівня таких товарів (продукції) у резервуарі за обліковий період. Всього не сформовано та не подано 28 електронних документів. У відповідні періоди на акцизному складі за адресою: АДРЕСА_3 використовувались ємності (стаціонарні) для бензину А092, А-95 та дизельного палива, які не обладнані зареєстрованими у встановленому законодавством порядку витратомірами-лічильниками, рівномірами-лічильниками.

Відповідач зазначає, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Станом на останній день фактичної перевірки документи не надані в повному обсязі. А саме: прибуткові накладні та ТТН на підакцизний товар; зворотно-сальдові відомості (розгорнуті у розрізі найменувань) по розрахункам 203, 361, 631,28 на дату початку фактичної перевірки; завірені копії звітів за формами 17-НП, Н-2ГС, 13-НП.

Також, перевіркою встановлено:

- проведення розрахункових операцій без використання попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД). Так, що згідно фіскального чеку від 23.06.2020р. №689 відсутній обов`язковий реквізит в найменуванні товару, а саме «бензин А-95» без зазначення відповідного коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД;

- порушення встановленого законодавством порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (зберігання), а саме: загальна сума необлікованого товару складає 60492, 41 грн.;

- невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків в сумі коштів, яка зазначена у щоденному звіті РРО на загальну суму 106, 14 грн.;

- не надано документи, що належать та пов`язані з предметом перевірки, а саме: книга обліку доходів та витрат (за перевіряємий період).

Враховуючи викладене, на переконання відповідача, податкові повідомлення - № 0014233207, 0014243207, 0015210507 від 07.08.2020р., винесені ГУ ДПС в Одеській області, є законними та не підлягають скасуванню.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована 08.04.2019 р., за номером: 25330000000002962, РНОКПП НОМЕР_1 , основний вид економічної діяльності: 47.30 Роздрібна торгівля пальним.

Право позивача на роздрібну торгівлю пальним підтверджується ліцензією Головного управління ДФС в Одеській області № 15130314201900476.

Згідно витягу з реєстру платників податку на додану вартість № 1915134500011 позивач є платником податку на додану вартість з 01.06.2019 року.

Відповідно Дозволу ГУ Держпраці в Одеській області №478.19.51 ФОП ОСОБА_1 дозволяється з 16.07.2019 р. по 16.07.2024 р. виконувати роботи у вибухопожежонебезпечних зонах за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно Дозволу ГУ Держпраці в Одеській області №479.19.51 ФОП ОСОБА_1 дозволяється з 16.07.2019 р. по 16.07.2024 р. експлуатувати устаткування, пов`язане зі зберіганням. вибухопожежонебезпечних і небезпечних речовин 2 класу небезпеки (резервуари підземні для нафтопродуктів: РГСП-60, заводський №б/н, інв.№1; РГСП-60, заводський №б/н, інв.№2; РГСП-60, заводський №б/н, інв.№3; Колонка паливороздавальна 1 одиниця: марка MEKSAN тип М 644 зав.№ С00488) за адресою: АДРЕСА_4 .

19.06.2020 заступником начальника ГУ ДПС в Одеській області Бондаренко А., з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, на підставі ст. 20, п.п. 80.2.2 п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755- VI (із змінами), прийнято наказ №2511 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , яким вирішено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), податкова адреса: АДРЕСА_3 , з 23.06.2020 року тривалістю 10 діб, за період діяльності з 28.09.2018 року - по дату закінчення фактичної перевірки.

Відповідно до наказу від 19.06.2020 № 2511, на підставі направлень на перевірку (№ № 644, 645, 646 та 647 від 22.06.2020) у період із 23.06.2020 по 02.07.2020 головними державними ревізорами-інспекторами відділу контролю за виробництвом та обігом пального управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС в Одеській області Галактіоновим В.О. та Скобленко М.В. , а також головними державними ревізорами-інспекторами відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Одеській області Зінченко І.М.. та Сташенко Є.В. було проведено фактичну перевірку АЗС "MAX OIL". що розташована за адресою АДРЕСА_3 , суб`єкта господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Направлення на перевірку та службові посвідчення ревізорів - інсперкторів були пред`явлені ОСОБА_1 , про що свідчить його підпис у направленнях на перевірку № № 644, 645, 646 та 647 від 22.06.2020.

За результатами проведеної фактичної перевірки був складений Акт від 02.07.2020 року №286/15/13/РРО/ НОМЕР_1 , яким задокументовано порушення:

- п .11, п. 12, п.13 ст. 3 ЗУ «Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (із змінами та доповненнями);

- п. 85.2 ст. 85 ПКУ від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями);

- порушення п.п.230.1.3 п. 230.1 ст. 230 та п. 21 підрозділу 5 розділу XX Перехідних положень ПК України та п.5, п.6, п. 7 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів - лічильників і рівномірів - лічильників рівня пального в резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженого Постановою КМУ від 22.11.2017 №891, ФОП ОСОБА_1 не сформовані та не передані до реєстру дані, передбачені даним Порядком, з витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу та рівноміра-лічильника рівня таких товарів (продукції) у резервуарах за облікові періоди часу - за 01.04.2020 року, 02.04.2020 року, 08.04.2020 року, 10.04.2020 року, 17.04.2020 року, 18.04.2020 року, 19.04.2020 року, 22.04.2020 року, 24.04.2020 року, 25.04.2020 року, 30.04.2020 року, 01.05.2020 року, 08.05.2020 року, 09.05.2020 року, 13.05.2020 року, 15.05.2020 року, 22.05.2020 року, 28.05.2020 року, 29.05.2020 року, 30.05.2020 року , 05.06.2020 року, 07.06.2020 року, 12.06.2020 року, 13.06.2020 року, 19.06.2020 року, 26.06.2020 року, 27.06.2020 року, 28.06.2020 року (добу).

02.07.2020 року головними державними ревізорами ГУ ДПС складено Акт № 363/15-32-05-07-17 про те, що 02.07.2020 року ФОП ОСОБА_1 відмовився від підпису акта перевірки від 02.07.2020 року №бланка 000632 про результати фактичної перевірки.

На підставі акту перевірки від 02.07.2020 р. ГУ ДПС в Одеській області були складені податкові повідомлення-рішення:

№0014233207 від 07.08.2020 року про застосування штрафних санкцій у сумі 120 000,00 грн.; №0014243207 від 07.08.2020 року про застосування штрафних санкцій у сумі 28 000,00 грн.; №0015210507 від 07.08.2020 року про застосування штрафних санкцій у сумі 121 069,82 грн.

Натомість, вважаючи податкові повідомлення - рішення від 07.08.2020 про застосування штрафних санкцій протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Згідно з п.п 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI );

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI , результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з наведеного, здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).

При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Водночас у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Судом встановлено, що як підставу для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 у наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 19.06.2020 № 2511 зазначено ст. 20 та підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без наведення фактичних підстав для їх застосування щодо зазначеного платника податків.

Так, статтею 20 Податкового кодексу визначено загальний перелік прав контролюючих органів, а підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності такої підстави - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Тобто, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

На думку суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України.

Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 1440/2045/18.

Суд зауважує, що стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Так, відповідно до вимог пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, застосованих відповідачем для призначення перевірки позивача, фактична перевірка може проводитися:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Таким чином, у наказі від 19.06.2020 № 2511 відповідач зазначив підставу для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , але при цьому жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки, передбачених підпунктами 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків законодавства щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для проведення перевірки позивача у відповідності до пп. 80.2.2, п. 80.2 ст. 80 ПК України (службові записки, доповідні, податкова інформація, звернення державних органів щодо порушення тощо, які б могли свідчити про можливі порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на відповідача).

Таким чином, якщо вважати, що перевірка позивача проводилася лише з метою здійсненням функцій, визначених законодавством щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, то це лише додатково свідчить про неправомірність наказу від 19.06.2020 № 2511, оскільки у ньому міститься посилання в цілому на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Відтак відповідач повинен був чітко обґрунтувати конкретні підстави для перевірки та зазначити конкретну мету її проведення.

Крім того, зміст акту фактичної перевірки №286/15/13/РРО/ НОМЕР_1 від 02.07.2020 спростовує доводи відповідача про те, що перевірка позивача призначалася виключно для здійсненням функцій щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Адже з акту чітко видно, що перевірка позивача проводилася також з питань обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Зважаючи на викладене та беручи до уваги відсутність в наказі ГУ ДПС в Одеській області від 19.06.2020 № 2511 будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, враховуючи що наведені в наказі підстави проведення перевірки в ході розгляду справи не підтвердилися та не були доведені відповідачем як суб`єктом владних повноважень, суд вважає, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача було здійснено незаконно.

Тому оспорювані податкові повідомлення-рішення від 07.08.2020 року №0014233207 про застосування штрафних санкцій у сумі 120 000,00 грн., №0014243207 про застосування штрафних санкцій у сумі 28 000,00 грн., №0015210507 про застосування штрафних санкцій у сумі 121 069,82 грн. визнаються протиправними і такими, що підлягає скасуванню.

Оскільки вищенаведені мотиви безпосередньо свідчать про неправомірність прийнятого відповідачем рішення та дають самостійні підстави для його скасування, суд не вдається до перевірки інших підстав позову, в тому числі по суті зафіксованого перевіркою порушення вимог податкового законодавства. В цьому контексті суд застосовує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 в справі № 826/17123/18.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволеню.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 2690,70 грн.

У зв`язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2690,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Одеській області від 07.08.2020 року №0014233207 про застосування штрафних санкцій у сумі 120 000,00 грн., №0014243207 про застосування штрафних санкцій у сумі 28 000,00 грн., №0015210507 про застосування штрафних санкцій у сумі 121 069,82 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 43142370) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2 690,70 (дві тисячі шістсот дев`яносто) грн. та 70 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.