Рішення № 93466128, 11.12.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.2020 Справа № 920/1103/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Заєць С.В.,

розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1103/20

за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ20077720)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (41101, Сумська область, місто Шостка, вулиця Гагаріна, будинок 1, код ЄДРПОУ 34113412)

про стягнення 217385 грн 14 коп.,

Стислий виклад позицій сторін по справі. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

04.11.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 217385 грн 14 коп. (з яких: 173871 грн 23 коп. пеня, 17318 грн 18 коп. 3% річних, 26195 грн 73 коп. інфляційні втрати) за неналежне виконання зобов`язань за Договором постачання природного газу від 15.09.2017 № 6080/1718-КП-29; а також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою суду від 05.11.2020 було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами. Відповідач отримав вказану ухвалу суду, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Відповідач 24.11.2020 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що газ позивачем дійсно поставлявся, заборгованість існувала, однак була сплачена. Тому, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені на 90 %.

24.11.2020 відповідачем надано до суду клопотання щодо зменшення розміру пені до 90 %.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15.09.2017 між сторонами було укладено договір № 6080/1718-КП-29 постачання природного газу (а.с.19-28, том 1). Крім того, до Договору була укладена додаткова угода №1 (а.с.29, том 1).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2017-2018 роках природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.7 Договору кількість спожитого відповідачем газу за місяць оформлюється актом прийому-передачі.

На виконання умов договору у 2017-2018 роках позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2877610 грн 36 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними сторонами без заперечень та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с.30-36, том 1).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач розрахувався за газ, однак з порушенням строків, які встановлені Договором, що підтверджується випискою з банківських операції по Договору з відповідачем за період з 01.10.2016 по 31.07.2020 (а.с.38-42, том 1). Вищезазначений факт не спростовується відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому, факт прострочення оплати відповідача перед позивачем у 2017-2018 роках на суму 2877610 грн 36 коп. встановлений судом.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (а.с.11-18, том 1).

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 17318 грн 18 коп. 3% річних та 26195 грн 73 коп. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені.

Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок пені (а.с.11-18, том 1).

Суд дійшов висновку, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у Договорі, відповідачем не надано контррозрахунку суми пені, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 173871 грн 23 коп. пені, яка розрахована по кожному факту прострочення грошового зобов`язання, є правомірною.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно до ч. 2 ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Тому, судом враховано факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами Договором, а також те, що порушення виконання зобов`язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Також, суд враховує не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов`язань за Договором (зокрема, його повне виконання), стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та часткове задоволення вимог позивача, а саме суд зменшує розмір пені на 50% та стягує з відповідача на користь позивача 86935 грн 62 коп. пені.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору в розмірі 3260 грн 78, які були сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення № 0000011243 від 29.10.2020 (а.с.10, том 1).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» про стягнення 217385 грн 14 коп – задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шосткинське підприємство «Харківенергоремонт» (вул. Гагаріна, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, 41100, код 34113412) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720) 86935 грн 62 коп. пені, 17318 грн 18 коп. 3% річних, 26195 грн 73 коп. інфляційних втрат, 3260 грн 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 11.12.2020.

Суддя С.В. Заєць