Рішення № 93444863, 10.12.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/8318/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Корнєвої Ю.П.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання трудового договору, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Сєвєродонецький міський центр зайнятості, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. ОСОБА_3 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про розірвання трудового договору.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 24.11.2016 вона була прийнята на роботу по трудовому безстроковому договору, укладеному між нею та відповідачем, на посаду касира торгівельного залу магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». 11.01.2017 позивач уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила своє прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». У квітні 2017 року вона пішла у відпустку у зв`язку з вагітністю та пологами. У період з липня 2017 року по червень 2020 року позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримувала відповідну допомогу. У червні 2020 року, прийшовши до магазину одягу «Колінз», їй повідомили, що ФОП ОСОБА_4 там більше не здійснює свою підприємницьку діяльність. 20.07.2020 позивач засобами поштового зв`язку надіслала відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням, але відповіді до теперішнього часу не отримала. 02.07.2020 вона звернулася до Сєвєродонецького міського центру зайнятості з питанням про надання допомоги у працевлаштуванні та 13.08.2020 отримала відмову, оскільки відповідно з даними Єдиної інформаційно – аналітичної системи державної служби зайнятості позивач знаходиться у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 по теперішній час. У зв`язку із викладеним позивач звернулася до суду з даним позовом та просить розірвати трудовий безстроковий договір, укладений між ОСОБА_3 та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 з 18.06.2020 на підставі ст. 38 КЗоТ України за власним бажанням.

1.2. Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги.

Позивач ОСОБА_1 , яка була допитана за правилами допиту свідків, в судовому засіданні пояснила, що 24.11.2016 вона уклала трудовий договір з відповідачем. В квітні 2017 року вона пішла у декретну відпуску, а у червні 2020 року, коли дитині виповнилося 3 роки, вона виявила бажання знову вийти на роботу. Проте, під час спроби вийти на роботу на за попереднім місцем роботи їй повідомили, що ОСОБА_4 вже не є фізичною особою-підприємцем та не здійснює свою діяльність. Вона, ОСОБА_1 , надіслала заяву про звільнення на адресу відповідача, проте це не дало результату. Фактично з 18.06.2020 у неї з відповідачем вже не було жодних трудових відносин, адже її декретна відпустка закінчилася в цей день.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, причини неявки відповідача суду невідомі. Заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідача також не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

1.4. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Позивач та її представник не заперечували проти заочного розгляду справи за відсутності відповідача. У зв`язку з наведеним, суд вважав за можливе слухати справу за відсутністю відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. 24.11.2016 між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 (фізична особа) та ОСОБА_8 (працівник) був укладений трудовий договір, відповідно до якого працівник (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою: АДРЕСА_1 ) зобов`язався виконувати розрахунково-касові операції з покупцями, вести книгу ОСОБА_9 , нести грошово-матеріальну відповідальність, веде документацію по обороту грошових коштів. Фізична особа зобов`язується оплачувати працю працівника у розмірі 3600 грн. Цей договір є безстроковим.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 11.01.2017 Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 зареєстрували шлюб 11.01.2017, про що складено відповідний актовий запис №32. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_7 .

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 04.07.2017 Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком дитини записаний ОСОБА_5 , матір`ю – ОСОБА_1 .

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ОСОБА_4 (код НОМЕР_3 ) та отримувала заробітну плату у період з грудня 2016 року по серпень 2017 року.

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків у відношенні ОСОБА_1 , СПД – НОМЕР_3 у 4 кварталі 2016 року, 1 та 2 кварталах 2017 року нарахована сума доходу становить 11178,95 грн. (3436,36 + 10800 + 378,95).

2.2. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , припинила підприємницьку діяльність 25.09.2017, запис №23240060002026586.

20.07.2020 позивач склала на ім`я відповідача заяву, в якій просила звільнити її за угодою сторін з 18.06.2020 на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

З опису АТ «Укрпошта» від 20.07.2020 вбачається, що позивачем на адресу ОСОБА_4 АДРЕСА_2 , було надіслано заяву від 20.07.2020. Згідно із наданим позивачем поштовим конвертом, вказана заява повернулася із поміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до листа Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 13.08.2020 №13/С-12-1796-01-17 у наданні статусу безробітного позивачу було відмовлено, оскільки згідно Єдиної інформаційно-аналітичної системи державної служби зайнятості вона знаходиться у трудових відносинах з 06.04.2017 по теперішній час з ФОП ОСОБА_4 (ін. код НОМЕР_3 ), що підтверджує встановлення зайнятості позивача.

3. Релевантні джерела права та акти їх застосування

3.1. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

За змістом статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

3.2. Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

4. Оцінка доказів та аргументів учасників справи

4.1. З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2016 між сторонами був укладений безстроковий трудовий договір.

За твердженням позивача, у період з квітня 2017 року до 18.06.2020 вона перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, а також у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. 19.06.2020 позивач мала вийти на роботу, але після прибуття до попереднього місця роботи їй стало відомо, що відповідач більше не здійснює там свою підприємницьку діяльність.

Суд звертає увагу на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 припинила підприємницьку діяльність 25.09.2017.

На теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені з 18.06.2020, коли у позивача закінчився трирічний термін відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана. У позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, окрім звернення до суду, оскільки її заява про звільнення залишена без реагування.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Аналогічний підхід до вирішення подібних спорів викладено у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 757/61865/16-ц.

Отже, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, з метою надання можливості позивачу в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд приходить до висновку, що вимоги позивача до даного відповідача про розірвання трудового договору за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29.10.2020 позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Розірвати трудовий безстроковий договір, укладений 24.11.2019 між ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) з 18.06.2020 на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Стягнути із ОСОБА_4 судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106 (судовий збір).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено позивачем або третіми особами шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.Б. Баронін