Рішення № 93444862, 27.11.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/3908/20

Провадження №2/428/1672/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020р. Сєвєродонецький міський суд

Луганської області у складі:

головуючого судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А., Гуртовій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію, зобов`язання нарахувати та виплатити пенсійні виплати в порядку спадкування,

встановив:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію, зобов`язання нарахувати та виплатити пенсійні виплати в порядку спадкування, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_3 , який був батьком позивача, перебував на пенсійному обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 09.10.2019р. було встановлено, що позивач та померлий ОСОБА_3 на час відкриття спадщини мешкали разом. У листопаді 2018 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Глаговською О.В. після померлого була зареєстрована спадкова справа №63352672. З метою отримання недоотриманої пенсії ОСОБА_3 представник позивача звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, однак недоотримана пенсія позивачу була виплачена лише за період з 22.01.2017р. по 28.02.2017р. у сумі 4098,03грн., тобто за три роки до звернення. Виплата пенсії ОСОБА_3 була призупинена з 01.03.2016р. Тобто залишилась невиплаченою недоотримана пенсія за період з 01.03.2016р. по 21.01.2017р. Тому, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом і просить суд визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на недоотриману ОСОБА_3 пенсію за період з 01.03.2016р. по 21.01.2017р. та зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області нарахувати та виплатити позивачу недоотриману пенсію за період з 01.03.2016р. по 21.01.2017р.

Відповідач Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позову та вказало, що позов є необґрунтованим. Зокрема зазначило, що для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі не звернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину. Тобто виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера здійснюється виключно на підставі свідоцтва про право на спадщину. Оскільки представник позивача звернулась до управління Пенсійного фонду лише 22.01.2020р., то неоодержана пенсія була виплачена за період з 21.01.2017р. по 28.02.2017р. в сумі 4098,03грн. , тобто за три роки до дати звернення. Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області вважає, що оскільки ОСОБА_3 за життя не виявив бажання поновити виплату пенсії, то вона (пенсія) була не отримана з вини пенсіонера. Розмір недоотриманої пенсії ОСОБА_3 з 01.03.2016р. по 20.01.2017р. складає 32198,85грн.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, від представника позивача ОСОБА_1 надійшла до суду заява про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, день і час судового розгляду справи, що підтверджується даними повідомлення про вручення поштового відправлення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, діючи відповідно до приписів п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №54155756 від 20.11.2018р. вбачається, що приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Глаговською О.В. була зареєстрована спадкова справа №63352672, номер у нотаріуса 163/2018, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Згідно листа Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 07.04.2020р. за №59/Т-5 вбачається, що виплату пенсії ОСОБА_3 було призупинено з 01.03.2016р. на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб по яких надано інформацію Службою безпеки України щодо перевірки обгрунтованості продовження виплати пенсії на непідконтрольній території. Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Представник ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області 22.01.2020р. Недоотримана пенсія була виплачена 17.03.2020р. за період з 22.01.2017р. по 28.02.2017р. у сумі 4098,03грн.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст ч.3 ст.52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст.91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Згідно із п.1 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1, 3, 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ч.1 ст.1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно із статтею 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Відповідно до статті 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.

Згідно із п.4.14 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який було затверджено наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 із змінами та доповненнями, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічне твердження закріплене і в ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Зі змісту постанови Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №570/6046/14-ц вбачається, що під час розгляду справ про визнання права власності на майно в порядку спадкування суду слід перевіряти чи були спадкоємцем здійснені всі необхідні заходи щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, чи вимагав він у відповідності до приписів пунктів 1, 3 глави 13 розділу I Порядку від нотаріусу винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва), чи оскаржував таку постанову у судовому порядку або відразу звернувся до суду за правилами позовного провадження.

У постанові від 17 квітня 2019 року по справі №227/1969/16-ц про визнання права власності на спадкове майно Верховний Суд в якості однієї з підстав для залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову вказав, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

У постанові від 23 вересня 2019 року по справі №641/4101/16-ц Верховний суд зробив висновок про те, що якщо відсутність умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У постанові від 04 вересня 2019 року у справі №750/7865/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

На думку суду, зміст ст.1296 ЦК, ст.66, 68 Закону України «Про нотаріат», п.4.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідчить про те, що основним позасудовим способом оформлення права власності на майно в порядку спадкування за законом є отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса.

Крім того, як вірно вказано у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Це пояснюється тим, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є виключним способом захисту прав спадкоємця, який може застосовуватися лише у випадку об`єктивної відсутності умов для отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку та неможливості усунення обставин, які створюють відсутність таких умов. Відсутність умов для отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку може бути усунута шляхом встановлення певного юридичного факту в суді або шляхом отримання певних документів, які дають змогу нотаріусу та спадкоємцю визначити точний обсяг спадкового майна.

Застосування іншого підходу призведе до того, що суд фактично перебере на себе функції нотаріуса у тих спадкових справах, де спадкоємець навіть не виявляв бажання отримати свідоцтво про право на спадщину, а нотаріус, відповідно, не вирішував питання про видачу такого свідоцтва або неможливість його видачі.

Суд звертає увагу, що позивачем та його представником не було надано доказів наявності постанови нотаріуса про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину у вигляді пенсії. Отже, позивачем та його представником не було доведено, що у них відсутні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину стосовно будь-яких сум пенсії.

Більш того, позивач та його представник взагалі не надали доказів звернення лише позивача із заявою про прийняття спадщини, що унеможливлює встановлення судом кола спадкоємців у спірних правовідносинах. Також, позивач та його представник в якості відповідача вказали лише орган Пенсійного фонду, проте не заявили клопотань про залучення в якості співвідповідача органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (в разі відсутності інших спадкоємців, крім позивача). За таких обставин судом не було встановлено, що у спірних правовідносинах відповідач УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання спадкового майна.

За таких підстав, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію та необхідності відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимога про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області нарахувати та виплатити пенсійні виплати в порядку спадкування є похідною від вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію. Оскільки за вказаними вище обставинами суд відмовляє у визнанні відповідача таким, що втратив право користування квартирою, слід відмовити і в задоволенні похідної вимоги про зняття відповідача з реєстраційного обліку.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що в задоволенні позову було відмовлено, в той час як відповідач не заявив про наявність у нього будь-яких судових витрат. Отже, судові витрати, які підлягають розподілу, у цій справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 76, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354-355, Перехідними положеннями ЦПК України, суд –

вирішив:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) в інтересах ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , ід.н. НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ЄДРПОУ 21792459, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію, зобов`язання нарахувати та виплатити пенсійні виплати в порядку спадкування.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя