Рішення № 93442707, 08.12.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

08.12.2020 Єдиний унікальний номер 205/4692/20

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/4692/2020

Номер провадження: 2/205/1974/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Таскомбанк», про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Таскомбанк», про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 30.10.2019 року між ним, ОСОБА_1 , було підписано заяву про приєднання до публічного договору № APDN 000000000074660 про надання фінансового лізингу, що розміщений на офіційному веб-сайті компанії www.planetavto.com.ua. Від імені лізингодавця на такій заяві наявна ксерокопія печатки і факсиміле підпису директора ТОВ «Автокредит Плюс, а також, підпис представника лізингодавця ОСОБА_2 . У відповідності до умов заяви лізінгоодержувач отримує предмет лізингу на 60 місяців (п.14.1.2), вносить аванс у розмірі 22 950 грн. 00 коп. (п.14.1.7) та здійснює подальші щомісячні платежі у розмірі 4 040 грн. 00 коп. (п.14.3) у період з 10 по 15 число кожного місяця (п.14.1.4) та транзитний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ТасКомБанк», для подальшого зарахування на рахунок ТОВ «Автокредит Плюс» (п.14.1.5). Додатком № 2 до Договору фінансового лізингу був врегульований графік оплати та його складові, а саме: відшкодування вартості предмета лізингу, відсотки за користування предметом лізингу, комісія за проведення щомісячного моніторингу предмета лізингу. Також, позивач зазначає, що за період з 30.10.2019 року по 23.05.2020 року він на рахунок, відкритий у АТ «ТасКомБанк», сплатив 46 550 грн. 00 коп.

Далі позивач зазначає, що 23.05.2020 року представником ТОВ «Автокредит Плюс» було вручено повідомлення про подію «Дефолт» та одностороннє розірвання договору фінансового лізингу № APDN 000000000074660, у разі не усунення події «Дефолт».

Далі, 23.05.2020 року представниками ТОВ «Автокредит Плюс» було вилучено транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та підписано сторонами Акт приймання – передачі предмету лізингу на підставі події «Дефолт» № 100001632.

Позивач вважає, що оскільки договір фінансового лізингу між сторонами у письмовій формі з її наступним нотаріальним посвідченням не укладався, і між сторонами не погоджувались у передбачений законом спосіб істотні умови такого договору, то такий договір є недійсним.

У зв`язку з вищевикладеним, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просить суд визнати недійсним публічний договір № APDN 000000000074660 від 30.10.2019 року надання фінансового лізингу між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», а також, стягнути з відповідача на користь позивача сплачені за договором грошові кошти у розмірі 46 550 грн. 00 коп. та судові витрати по справі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Таскомбанк», про захист прав споживача через невиконання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів. В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи різних договорів, отже, підписавши договір фінансового лізингу без будь – яких зауважень чи застережень позивач у справі добровільно погодився із його змістом, в тому числі з його умовами, визначивши, зокрема предмет лізингу – транспортний засіб, на певний строк дії договору. Крім того, цивільним законодавством не передбачений прямий обов`язок нотаріально посвідчувати договір фінансового лізингу транспортного засобу, стороною якого є фізична особа, враховуючи презумпцію правомірності правочину, що укладений договір не може вважатися нікчемним відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України.

ОСОБА_1 у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подав відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Таскомбанк», про захист прав споживача через невиконання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів. У такій заяві по суті справи позивач заперечує проти доводів представника відповідача із посиланням на мотиви, які тотожні тим, що містяться у первісній позовній заяві, та просить суд визнати недійсним публічний договір № APDN 000000000074660 від 30.10.2019 року надання фінансового лізингу між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», а також, стягнути з відповідача на користь позивача сплачені за договором грошові кошти у розмірі 46 550 грн. 00 коп. та судові витрати по справі.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів, посилався на обставини, що викладені у позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засідання позовні вимоги не визнав, та просив у їх задоволені відмовити.

Представник третьої особи Акціонерного товариства «Таскомбанк» у судове засідання не з`явився. Про день та час слухання справи сповіщався належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Причин неявки до судового засідання не повідомив.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися через відсутність відповідних клопотань/заяв з боку учасників справи.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення виходячи із наступного.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» було укладено Договір фінансового лізингу № APDN 000000000074660 від 30.10.2019 року. Матеріалами справи підтверджено, що такий договір було укладено шляхом підписання позивачем Заяви про приєднання до публічного договору № APDN 000000000074660 від 30.10.2019 року про надання фінансового лізингу між ТОВ «Автокредит плюс», що розміщений на офіційному веб-сайті компанії.

Доказів нотаріального посвідчення вказаного договору суду не представлено.

Судом також встановлено, що відповідно до умов Договору фінансового лізингу № APDN 000000000074660 від 30.10.2019 року лізингодавець передає лізингоодержувачу в лізинг автомобіль марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю 153 000 грн. 00 коп., зі строком лізингу 60 місяців з моменту підписання графіку лізингових платежів, які включають в себе: платіж по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу; відсотки за користування предметом лізингу в розмірі згідно з Додатком № 2, комісії за проведення щомісячного моніторингу.

Матеріалами справи також підтвердженого, що факт передачі предмета лізингу лізингоодержувачу підтверджується Актом прийому – передачі від 31.10.2019 року згідно Додатку № 1 до Договору фінансового лізингу.

Також судом встановлено, що у подальшому позивач щомісяця сплачував платежі за користування предметом лізингу згідно Графіку сплати лізингових платежів. Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що з 30 жовтня 2019 року та по 23 травня 2020 року позивач сплатив відповідачеві на його рахунок у ПАТ «ТасКомБанк» грошову суму у розмірі 46 550 грн. 00 коп.

Судом також встановлено, що 23.05.2020 року представниками ТОВ «Автокредит Плюс» у позивача було вилучено транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та підписано сторонами Акт приймання – передачі предмету лізингу на підставі події «Дефолт» № 100001632 із посиланням на ту обставину, що позивач припинив виконувати свої договірні зобов`язання в частині внесення плати за договором.

Позивач вважає, що у письмовій формі Договір фінансового лізингу з узгодженням всіх його істотних умов між сторонами не укладався, а його заява про приєднання до публічного договору не може замінювати собою укладений письмовий договір. Крім цього позивач наголошує на тому, що вказаний договір не було посвідчено нотаріально. Відтак між сторонами виник цивільно-правовий спір із приводу дійсності такого договору, якій підлягає розгляду в судовому порядку.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу вказаних норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Нікчемний договір не породжує тих прав і обов`язків, настання яких бажали сторони, й визнання такого договору недійсним судом не вимагається.

При цьому договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 799 ЦК України).

Аналогічний за своїм змістом правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-1551 цс16 від 19 жовтня 2016 року.

Як встановлено судом, договір фінансового лізингу між сторонами у письмовій формі з узгодженням усіх істотних умов не укладався, з огляду на що відсутнє і нотаріальне посвідчення вказаного правочину, яке є обов`язковим для договорів, що містять елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Так як судом встановлено, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу нотаріально не посвідчений, а тому суд відповідно до положень статті 220 ЦК України доходить висновку, що спірний договір є нікчемним.

Однак суд вважає, що в задоволенні позову в частині визнання такого нікчемного договору лізингу недійсним слід відмовити. Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Водночас, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. Встановлення судовим рішенням нікчемності такого правочину також не є способом захисту прав позивача, визначеним законом. Відтак в задоволені позову в цій частині слід відмовити з огляду на те, що дана вимога не ґрунтується на законі.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у випадку неможливості такого повернення (зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі) необхідно відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Суд вказує, що правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингу на підставі якого відбулося фактичне користування позивачем транспортним засобом відповідача за своїм змістом є кондиційними.

Велика Палата Верховного Суду дійшла таких правових висновків про застосування ч.1 ст.1212 ЦК України до правовідносин щодо фактичного використання майна без достатньої підстави у постанові від 23.05.2018р. (справа № 14-77цс18) і підстави для відступу від таких висновків відсутні.

Оскільки договір є нікчемним з моменту його укладення, то фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, суд вважає, що поверненню позивачеві відповідачем підлягають грошові кошти, одержані відповідачем на виконання нікчемного договору фінансового лізингу у сумі 46 550 (сорок шість тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп., що складається із сум відшкодування частини вартості предмета лізингу та встановленої умовами договору комісії, які не є платою за користування лізингоодержувачем предметом лізингу, та відсотків за користування предметом лізингу.

Також, враховуючи ту обставину, що відповідачем вже у позивача вилучений транспортний засіб, суд не має підстав зобов`язати ОСОБА_1 в порядку застосування наслідків недійсності правочину повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» отриманий позивачем на виконання нікчемного правочину транспортний засіб марки VOLKSWAGEN PASSAT, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова № НОМЕР_3 .

Щодо доводів сторони відповідача про необхідність сплати позивачем у будь-якому випадку коштів за користування предметом лізінгу, суд зазначає, що такі вимоги в межах розгляду даної справи не заявлялись, і у межах цієї справи такі обставини не є предметом розгляду. Безпосередньо ТОВ Автокредит Плюс" не позбавлено можливості звернутися до суду з відповідним позовом щодо покладення на лізингоодержувача обов`язку по сплаті коштів за користування предметом лізингу та доводити під час розгляду справи підстави для їх задоволення, в тому числі розмір коштів, які мав заплатити відповідач за весь час користування предметом лізингу.

З огляду на наведене, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (місце знаходження: 49126, м. Дніпро, пр. Праці, буд.2-Т, код ЄДРПОУ 34410930), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Таскомбанк» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів підлягає лише частковому задоволенню в частині стягнення із відповідача на користь позивача сплачених за договором фінансового лізингу № APDN 000000000074660 від 30.10.2019 року грошових коштів.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1 682 (одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,2 Закону України «Про фінансовий лізинг» ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 280-285 ЦПК України, ст. ст. 15, 203, 210, 215, 220, 509, 628, 640, 806 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» (місце знаходження: 49126, м. Дніпро, пр. Праці, буд.2-Т, код ЄДРПОУ 34410930), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство «Таскомбанк» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, код ЄДРПОУ 09806443), про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів – задовольнити частково.

2. Застосувати наслідки нікчемності договору фінансового лізингу № APDN 000000000074660 від 30.10.2019 року укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» (місце знаходження: 49126, м. Дніпро, пр. Праці, буд.2-Т, код ЄДРПОУ 34410930) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) сплачені за договором фінансового лізингу № APDN 000000000074660 від 30.10.2019 року грошові кошти у розмірі 46 550 (сорок шість тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

4. В іншій частині заявлених позовних вимог щодо визнання договору недійсним– відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит плюс» (місце знаходження: 49126, м. Дніпро, пр. Праці, буд.2-Т, код ЄДРПОУ 34410930) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) понесені останнім та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі - 1 682 (одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Д.В. Мовчан