Рішення № 93437132, 01.12.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.2020 Справа № 920/880/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., при секретарі судового засідання Молодецькій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/880/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Шевченка (42221, Сумська область, Лебединський район, с. Голубівка, вул. Жовтнева, 1, код ЄДРПОУ 03777114),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “ІНТЕРАГРОСТАНДАРТ” (40007, м. Суми, вул. Харківська, 111, код ЄДРПОУ 38244851),

про стягнення 706 739,56 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Василець С.О., адвокат, довіреність від 28.07.2020;

від відповідача: не прибув

встановив:

Відповідно до вимог позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 706 739,56 грн. за договором поставки №2019-1705/01 від 17.05.2019; а також просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 10 601,10 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 31.08.2020 відкрито провадження у справі № 920/880/20 за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву № 2020-09-07/01 від 07.09.2020, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв`язку з виконанням відповідачем умов договору, а також невідповідності вимог, заявлених в позові, реальним обставинам. Також зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи (10 000,00 грн)

07.10.2020 до суду надійшла заява представника позивача від 06.10.2020 (вх. №3062к) про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 598 939, 50 грн. за договором поставки №2019-1705/01 від 17.05.2019; повернути позивачу з державного бюджету судовий збір; судові витрати покласти на відповідача. Заява прийнята судом до розгляду.

Від представника відповідача до суду надійшло клопотання № 19.11.20/01 від 19.11.2020 (вх.№10222/20), в якому зазначає про виконання свого обов`язку за договором поставки і просить розглянути справу за відсутності представника відповідача в засіданні суду 01.12.2020.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, викладені у заяві про уточнення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

17.05.2019 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю імені Шевченка (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “ ІНТЕРАГРОСТАНДАРТ ” (постачальник) був укладений договір поставки № 2019-1705/01, відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність покупцю товар, а відповідач зобов`язався прийняти й оплатити товар, в сумі, строки та на умовах визначених даним договором.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару за договором №2019-1705/01 від 17.05.2019.

Згідно з приписами частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Предмет та підстава позову – це його складові, які визначають зміст позову.

У розумінні норм господарського процесуального законодавства предмет позову – це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При зверненні з позовом до суду у даній справі позивач, з посиланням, зокрема, на приписи статей 525, 526, 61, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки.

З метою повного, всебічного та об`єктивного вирішення спору, суду насамперед, належить: з`ясувати суть спірних правовідносин, статус позивача у спірних правовідносинах; визначити правову природу здійснених відповідачем нарахувань та підстави для їх здійснення, у залежності від чого розглянути спір в межах заявлених позивачем вимог.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом поставки за договором № 2019-1705/01 від 17.05.2019 (з урахуванням Додатків № 2 та № 5) є аміачна селітра в біг-бегах та добриво складне мінеральне NPK 10:26:26 в біг – бегах.

Відповідно до п.1.2, п.1.3 договору товар поставляється партіями в порядку та на умовах, визначених даним договором, відповідно до додатків, що укладаються сторонами на кожну партію товару і є невід`ємними частинами договору. Найменування товару, його кількість, одиниця виміру, асортимент, ціна одиниці товару, вартість партії товару, строки та базис поставки товару та інші умови визначаються сторонами в додатках до даного договору.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що поставка товару відбувається на підставі транспортної інструкції покупця, яка є невід`ємною частиною виконання договору і документом, що підтверджує наміри покупця в отриманні товару та надається постачальнику в письмовій (електронній) формі за три дні до поставки.

27.05.2019 сторони уклали додаток № 2 до договору поставки № 2019-1705/01 від 17.05.2019, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов`язання по поставці покупцю аміачної селітри в біг-бегах у кількості 140т у строк з 01.08.2019 до 31.08.2019 на умовах попередньої оплати товару на суму 1055599,44 грн.

Згідно Додатку № 5 від 11.10.2019 до договору постачальник зобов`язався поставити покупцю добриво складне мінеральне NPK10:26:26 в біг-бегіх в кількості 21,6т до 11.10.2019 на суму 299160,08 грн.

В позовній заяві позивач посилається на Додаток № 2 від 28.05.2019. Однак, судом встановлено, що вказаний додаток (а.с.15) не стосується предмету спору у даній справі, оскільки укладений до іншого договору поставки № 20051 від 20.05.2020.

Сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 – 21.07.2020, відповідно до якого загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 706739,56 грн.

Позивачем була надіслана відповідачу вимога від 28.07.2020 № 209 про погашення заборгованості в сумі 706 739,56 грн.

Як зазначає позивач в заяві про уточнення позовних вимог, відповідачем поставлений товар на суму 107 800,06 грн і відповідно зменшує заборгованість на цю суму, проте у видатковій накладній № ТД0903-41 від 03.09.2020, наданій суду, вказаний договір № 2020-0109/07 від 01.09.2020, що не є підставою поданого позивачем позову.

З наданих суду банківських виписок вбачається, що позивачем були перераховані кошти відповідачу в сумі 2 664 115,39 грн, в яких як підставу для перерахування коштів вказані рахунки № 746 від 28.05.2019, № 1594 від 27.05.2019, № 1604 від 27.05.2019, № 1665 від 30.05.2019, № 1884 від 10.06.2019, № 2707 від 30.09.2019, № 2705 від 30.09.2019, № 3015 від 21.11.2019. Вказані рахунки суду не надані, не надані і платіжні доручення про сплату коштів. У наданих суду банківських виписках про перерахування коштів відсутня деталізація по договорам, платіжним дорученням та видатковим накладним.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем до позовної заяви надані докази того, що на виконання домовленостей за Додатком № 2 від 27.05.2019 до договору поставки № 2019-1705/01 від 17.05.2019 (поставка аміачної селітри в біг-бегах у кількості 140 т на загальну суму 1 055 599,44 грн.) відповідачем здійснена поставка аміачної селітри за видатковими накладними:

ТД 0808-01 від 08.08.2019 - 16т;

ТД 0808-02 від 08.08.2019 - 22т;

ТД 0808-03 від 08.08.2019 - 22т;

ТД 0924-03 від 24.09.2019 - 21т;

ТД 0924-04 від 24.09.2019 - 21т;

ТД 0924-05 від 24.09.2019 - 18т;

ТД 0925-03 від 25.09.2019 - 20т.

Згідно додатку № 5 від 11.10.2019 до договору поставки (добриво складне мінеральне NPK 10:26:26 в біг-бегах кількістю 21,6 т на суму 299 160,08 грн.) поставка здійснена за видатковою накладною ТД 1011-02 від 10.11.2019 - 21,6т.

Отже, надані до позовної заяви документи не підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 2019-1705/01 від 17.05.2019 у сумі 598 939,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

У відзиві на позовну заяву, відповідачем було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи (10 000,00 грн).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Зі змісту ч.3 ст. 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Практична реалізація принципу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в три етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):

- подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Розмір судових витрат, що сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, в тому числі й витрати на професійну правничу допомогу, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Якщо сторона не подала відповідні докази протягом встановленого частиною восьмої статті 129 ГПК України строку, суд залишає таку заяву без розгляду.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем у відзиві на позовну заяву було зазначено про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи (10 000,00 грн), до відзиву було додано копію Договору № 31/01-1 від 13.01.2018 про надання професійної правничої (юридичної) допомоги, копію Додатку № 22 до договору, яким передбачено надання правничої допомоги у справі № 920/880/20, вартість яких становить 800 грн за годину надання послуг, копію довіреності № 16/04/20/07 від 16.04.2020, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Вовк О.В.

Відповідач до закінчення судових дебатів не звернувся до суду із заявою про відшкодування судових витрат в порядку, визначеному абзацом другим частини восьмої статті 129 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не було заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, не надано доказів, зокрема, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказів, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Отже, у разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Окремо суд зазначає, що порядок та правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюється Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначений розмір ставок судового збору, що справляється за подання позовних заяв до господарського суду. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем заявлено вимогу майнового характеру про стягнення 706 739,56 грн.

Таким чином, за подання цієї позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у розмірі 10601,10 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було сплачено за подання позовної заяви судовий збір за платіжним дорученням № 2336 від 18.08.2020 у розмірі 10601,10 грн.

На підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач зменшив позовні вимоги (заява від 06.10.2020) та просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 598 939,50 грн. (судовий збір, що підлягав би сплаті, становить 8 984,10 грн.). Отже, судовий збір у розмірі 1617,00 грн. підлягає поверненню позивачу за його клопотанням, викладеним у заяві про зменшення позовних вимог від 06.10.2020.

Оскільки сплачені позивачем кошти за подання позовної заяви були зараховані до Державного бюджету України, суд вважає клопотання позивача правомірним та задовольняє його в частині повернення з Державного бюджету України судового збору.

За таких обставин, надмірно сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1617 грн. 00 коп., згідно платіжного доручення № 2336 від 18.08.2020 підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у розмірі 8984,10 грн покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 73, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Шевченка до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім “ ІНТЕРАГРОСТАНДАРТ ” про стягнення 598 939,50 грн. – відмовити.

2. Повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю імені Шевченка (42221, Сумська область, Лебединський район, с. Голубівка, вул. Жовтнева, 1, код ЄДРПОУ 03777114) з Державного бюджету України (Отримувач коштів – Сумська міська отг 22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37970593, Банк отримувача Казначейство України, Рахунок отримувача UA868999980313181206083018540, Код класифікації доходів бюджету 22030101) 1617 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 2336 від 18.08.2020.

3. Копію рішення направити сторонам у справі.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 10.12.2020.

Суддя О.Ю. Соп`яненко