Ухвала суду № 93420722, 07.12.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/43815/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2020 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступник - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієва Гусейна Азіза огли, третя особа Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, про скасування державної реєстрації права власності, -

В С Т А Н О В И В:

В проваджені Печерського районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа.

19.11.2020 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , а також заборони представникам АТ «Альфа-Банк» та будь-яким третім особам (зокрема нотаріусам, приватним та державним виконавцям, а також органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно та AT «Альфа-Банк») вчиняти будь-які дії (зокрема: заборонити представникам AT «Альфа-Банк» та будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії щодо спірної квартири, а саме входження в спірну квартиру представника AT «Альфа-Банк`та третіх осіб, вселення представників АТ «Альфа-Банк» та третіх осіб, реєстрація представників АТ «Альфа-Банк» та третіх осіб в спірній квартирі, як постійних чи тимчасових мешканців, а також заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо квартири, власником якої він є.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що між ним та АТ «Укрсоцбанк» був укладений кредитний договір, в забезпечення якого укладено договір іпотеки №013/599-1 від 23.07.2009 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

Договір іпотеки містить іпотечне застереження у разі неналежного виконання зобов`язань за основним (кредитним) договором. Зокрема, іпотекодержатель на власний розсуд здійснює стягнення на предмет іпотеки в один зі способів, визначений пп. 4.5.1.-4.5.5. іпотечного договору.

У 2016 року АТ «Укрсоцбанк» звертався до нього із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Втім вже у 2019 році, на підставі іпотечного договору №013/599-1 від 23.07.2009 року державним реєстратором Алієвим Г.А.огли прийнято рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за АТ «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк»).

Наразі це рішення державного реєстратора є предметом даного спору.

В той же час, не дивлячись на наявність спору у даній справі, а також існування іншого провадження №757/61046/16-ц, де сторонами є ті ж сторони, а суть спору - звернення стягнення на предмет іпотеки, представники відповідача - АТ «Альфа-Банк» морально тиснуть на нього та сім`ю, намагаючись виселити їх із житла.

В своїй заяві вказує, що обраний ним спосіб забезпечення позову, як арешт спірної квартири та заборона вчиняти певні дії, співвідноситься з предметом позову, оскільки існує прямий зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову.

Просив задовольнити заяву про забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до положень пп. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов зокрема забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

З точки зору закону, значення заходів забезпечення позову полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Відповідно до абзацу 1 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та інтересів.

При цьому, накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що станом на день подачі заяви належить на праві власності АТ «Альфа-Банк» на підставі застереження в договорі іпотеки №013/599-1 від 23.07.2009 року, з заборонною вчиняти будь які реєстраційні дії до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача та третіх осіб, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

Враховуючи предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, а саме в частині накладення арешту на спірну квартиру та заборони третім особам: нотаріусам, органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно спірного нерухомого майна.

В решті заяви слід відмовити, оскільки заявлені вимоги не передбачені чинним цивільним процесуальним законодавством. До того ж позивач не надав доказів в обґрунтування заяви в цій її частині.

Строк дії заходів забезпечення позову передбачено ч.ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України, зокрема: у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи; якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення; у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України ,суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступник - Акціонерне товариство «Альфа-Банк», державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» м. Києва Алієва Гусейна Азіза огли, третя особа Департамент державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, про скасування державної реєстрації права власності - задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 ;

заборонити особам, уповноваженим на виконання реєстраційних дій, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»№ 1952- IV від 01.07.2004 року (нотаріусам, органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування) вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно квартири АДРЕСА_1 .

В задоволення іншої частини заяви - відмовити.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Суддя Г.О.Матійчук