Постанова № 9338106, 21.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2010                                                                                           № 4/713

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився

від відповідача - Кривенда М. В. – представник за довіреністю № 36-ГО/10 від 25.01.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.01.2010

у справі № 4/713 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

про                                                   визнання недійсним договору застави транспортних засобів № 378/Zкв-06

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання недійсним договору застави транспортних засобів №378/Zкв-06 від 27.12.2006 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.01.2010 року, повний текст якого підписаний 22.01.2010 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що особа, яка підписала спірний договір з боку відповідача, володіла необхідним обсягом повноважень для укладення та підписання спірного договору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2010 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції не повністю з’ясовано обставини справи, оскільки при з’ясуванні наявності в особи, яка підписала спірний договір з боку позивача повноважень на його підписання, не було досліджено всіх документальних доказів, і що суд першої інстанції залишив поза увагою заяву про уточнення позовних вимог, в яких позивач послався на те, що з його боку спірний договір підписаний не Генеральним директором Цимбал А. В. та з порушенням Статуту позивача.

Також, позивач посилається на те, що спірне рішення прийнято за відсутності представника позивача, а отже, позивача було позбавлено можливості надати суду пояснення та обгрнутувати свої вимоги.

Ухвалою від 03.03.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О. Ф. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/8 від 30.03.2010 року справу № 4/713 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Зеленін В. О.

30.03.2010 року до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи в зв’язку з фізичною неможливість представників позивача взяти участь в судовому засіданні

Будь – яких доказів на підтвердження зазначених обставин позивач при цьому не надав.

В судове засідання 31.03.2010 року представники позивача не з’явилися.

Ухвалою суду від 31.03.2010 року розгляду справи відкладено до 21.04.2010 року

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/4 від 09.02.2010 року справу № 26/360 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиця О. Ф.

20.04.2010 року до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи в зв’язку з тим, що представника позивача приймають участь в інших судових засіданнях.

На підтвердження вказаного факту позивачем до клопотання долучені копії ухвал господарського суду Львівської області від 25.03.2010 року у справі № 5/43, господарського суду Сумської області від 08.04.2010 року у справі № 11/54-10 та господарського суду Харківської області від 02.04.2010 року у справі № 05/99-10.

Представник відповідач проти задоволення вказаного клопотання заперечив.

Вказане клопотання судом не задовольняється, оскільки позивачем не надано доказів того, що всі особи, якім надано права представляти його інтереси в судах (шість осіб за довіреністю від 01.10.2008 року (а. с. 87), будуть зайняті в інших судових засіданнях.

Крім того, колегія суддів звертає увагу позивача на те, що одного разу за його клопотанням розгляд справи відкладався, і нагадує про процесуальні строки, яких і суд і учасники судового процесу мають дотримуватись.

Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

27.12.2006 року позивач та відповідач уклали договір застави транспортних засобів №378/Zкв-06 (далі Договір), застава за яким забезпечує вимоги відповідача за кредитним договором № 378/КВ-06 на відкриття невідновлюваланої кредитної лінії від 26.12.2006 року (з будь-якими змінами і доповненнями до нього), укладеним між позивачем та відповідачем.

Як слідує з матеріалів справи, з боку позивача Договір підписано Генеральним директором Цимбал А. В., а з боку відповідача – Труш В. В., який при його укладенні діяв на підставі Довіреності від 06.07.2004 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Явдюк Н. А.

Позивач, вимагаючи визнання Договору недійсним з підстав підписання його з боку відповідача не уповноваженою особою, посилається на те, що Статутом відповідача передбачено, що до компетенції Загальних зборів учасників відповідача входить надання згоди на укладення відповідачем угод та договорів на суму, що перевищує 500000 грн., якої в даному випадку отримано не було.

Щодо підписання Договору не уповноваженою особою позивача, в заяві про уточнення позовних вимог (а. с. 74-77) позивач зазначає, що підпис, що міститься на Договорі, не є підписом Генерального директора позивача Цимбала А. В., а також на те, що, всупереч положень Статуту позивача, відсутнє рішення Загальних зборів позивача, яким би було надано згоди на укладення Договору на умовах, викладених в ньому.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 28.04.1978 року № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, угода може бути визнана недійсною з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьої, п’ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Статтею 246 ЦК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Особа, яка підписала Договір з боку відповідача (Труш В. В.), діяла на підставі Довіреності від 06.07.2004 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Явдюк Н. А.

Копія вказаної довіреності наявна в матеріалах справи (а. с. 85). З її змісту слідує, що відповідач, від імені якого діяв Голова правління Солтус О. С., уповноважив Труша В. В., в тому числі, укладати договори застави будь – якого майна та майнових прав . До даного виду договорів відноситься і спірний Договір.

Зі змісту Статуту відповідача (п. 13.8), слідує, що Голова правління відповідача, в тому числі:

- діє без довіреності від імені відповідача, представляє інтереси відповідача в усіх організаціях як в Україні, та к і за її межами (п. 13.8.2);

- видає довіреності для здійснення будь – яких дії від імені відповідача як в Україні, так і за кордоном (п. 13.8.7).

Отже, враховуючи вищевикладене, Голова правління відповідача Солтус О. С. мав достатній обсяг повноважень для видачі Труш В. В. довіреності від 06.07.2004 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Явдюк Н. А., і, відповідно, останній мав достаній обсяг повноважень на підписання Договору.

Посилання позивача на відсутність у представника відповідача Труша В.В. належних повноважень на підписання Договору з підстав відсутності згоди Загальних зборів учасників відповідача на укладення Договору, як то передбачено Статутом відповідача, до уваги колегією суддів не приймаються, як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, адже Статут відповідача, затверджений Загальними зборами учасників відповідача (протокол № 3 від 10.11.2006 року) в редакції, яка діяла на дату укладення Договору, копія якого наявна в матеріалах справи (а. с.19-38), не містить положень щодо обов’язковості надання Загальниими зборами учасників відповідача згоди на укладення відповідачем угод та договорів на суму, що перевищує 500000 грн.

Отже, позивачем не доведено, що Договір з боку відповідача підписаний не уповноваженою особою.

Посилання позивача, викладені ним в заяві про уточнення позовних вимог (а. с. 74-77), як на доказ недійсності спірного Договору на те, що підпис, що міститься на Договорі, не є підписом Генерального директора позивача Цимбала А. В., до уваги колегією суддів не приймається, адже жодного доказу на підтвердження того факту, що підпис, що міститься на Договорі, не є підписом Генерального директора позивача Цимбала А. В. позивачем до матеріалів справи не долучено.

Також, колегія суддів приймає до уваги і той факт, що особу Генерального директора позивача Цимбала А. В. при укладені Договору встановлено та перевірено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем’яненко Т. М., яким Договір посвідчено.

Посилання позивача на те, що, всупереч положень Статуту позивача, рішення Загальних зборів позивача, яким би було надано згоди на укладення Договору на умовах, викладених в ньому, відсутнє, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки зі Статуту позивача, затвердженого Загальними зборами учасників позивача (Протокол № 64 від 12.02.2004 року), копію якого долучено відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу (а. с. 114-118), не слідує, що для укладення Договору необхідно рішення Загальних зборів позивача, яким би було надано згоди на його укладення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено, що при укладенні спірного Договору сторони порушили норми закону. Суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано відмовив позивачеві у задоволенні його вимог.

Посилання позивача на те, що справу розглянуто без участі його представника, оскільки позивачем не отримано ухвалу суду про перенесення розгляду справи, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, як слідує з протоколу судового засідання від 12.10.2009 року (а. с. 83), в якому оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи на 12.01.2010 року (дата винесення рішення), представник позивача у вказаному судовому засіданні був присутній, а отже, був належним чином повідомлений про час та дату наступного.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, підстави для скасування рішення господарського суду міста Києва суду у справі № 4/713 від 12.01.2010 року про відмову в задоволенні вимог про визнання недійсним договору застави транспортних засобів №378/Zкв-06 від 27.12.2006 року відсутні.

Судові витрати, в тому числі і на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро”.

В той же час, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 3 декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови – 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції.

Враховуючи, що предметом розгляду по даній справі є немайнова вимога, сплаті за подачу позову підлягало державне мито в сумі 85 грн., в той час як позивачем при зверненні до суду сплачено 102 грн., а при подачі апеляційної скарги – сплаті підлягало державне мито в сумі 42,50 грн., в той час як позивачем сплачено 51 грн.

За таких обставин, державне мито в сумі 25,50 грн., з яких 17 грн. становить зайво сплачене при зверненні з позовом, а 8,50 грн. – зайво сплачене при зверненні з апеляційною скаргою, підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” на рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2010 року у справі № 4/713 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.01.2010 року у справі №4/713 залишити без змін.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, ідентифікаційний код 25591321, р/р 26004010042965 в ВАТ „Укрексімбанк” м. Києві, МФО 322313) з державного бюджету зайво сплачене державне мито в сумі 25 (двадцять п’ять) грн. 50 коп., перераховане платіжними дорученнями № 2644 від 09 жовтня 2009 року та № 1948 від 04 лютого 2010 року, оригінали яких міститься в матеріалах справи.

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 4/713.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

26.04.10 (відправлено)