Постанова № 9338099, 21.04.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2010                                                                                           № 4/560

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Кошлій Р. В. – представник за довіреністю від 01.09.2009 року

від відповідача 1:          не з’явились

від відповідача 2:          не з’явились

від відповідача 3:          не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод"

на рішення Господарського суду м.Києва від 03.12.2009

у справі № 4/560 ( .....)

за позовом                               Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"

до                                                   Дочірнього підприємства Золотоніський комбікормовий завод"

                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська птахофабрика"

                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Статус Агро"

про                                                   стягнення 634819,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, заявлено про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 87072,13 грн. згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем 1 договору про відкриття кредитної лінії № 11-11/08 від 13.02.2008 року та пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 12923,80 грн.

Звернення з позовними вимогами до відповідача 2 та відповідача 3 ґрунтується на укладених між ними та позивачем договорах поруки від 13.02.2008 року, якими забезпечувалось виконання відповідачем 1 своїх зобов’язань за договором про відкриття кредитної лінії № 11-11/08 від 13.02.2008 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідачів солідарно 634819,06 грн., з яких проценти за користування кредитом становлять 613392,66 грн., пеня – 12923,80 грн.

Проте, як слідує зі змісту вказаної заяви, позивачем при її складенні було допущено помилку, а саме – в резолютивній частині невірно зазначено суму пені, яка заявлена позивачем до стягнення, замість 21426,40 грн. зазначено 12923,80 грн.

Вказане підтверджується як загальною сумою заявленої позивачем до стягнення 634819,06 грн. (613392,66+21426,40), так і розрахунком пені, доданим до вказаної заяви (а. с. 84 т. 1).

Суд першої інстанції, дійшовши висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі, зазначені обставини не врахував і фактично задовольнив заявлені позовні вимоги не у повному обсязі.

Користуючись правами першої інстанції, колегія суддів розглядає заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням дійсного розміру заявленої о стягнення пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2009 року, повний текст якого підписаний 15.01.2010 року, позов задоволено повністю.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт прострочення відповідачем 1 свого обов’язку по сплаті процентів за користування кредитом за договором про відкриття кредитної лінії № 11-11/08 від 13.02.2008 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Дочірнє підприємство „Золотоніській комбікормовий завод” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2009 року у справі №4/560 повністю та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач 1 посилається на те, що судом першої інстанції при прийняття рішення не взято до уваги, що позивач не навів обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються.

Крім того, відповідач 1 зазначає, що суд не перевірив розрахунки позивача, а також не прийняв до уваги той факт, що згідно умов спірного договору обов’язок відповідача 1 сплатити пеню виникає лише після одержання ним повідомлення позивача про її накладення (п. 10.3), чого в даному випадку зроблено не було.

Ухвалою від 03.03.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С. А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Золотоніській комбікормовий завод” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/8 від 30.03.2010 року справу № 4/560 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Зеленін В. О.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/12 від 20.04.2010 року справу № 4/560 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиця О. Ф.

Відповідач 1, відповідач 2 та відповідач 3 в жодне судове засідання представників не направили, про причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи про належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а спірне рішення – без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

13.02.2008 року Закрите акціонерне товариство „Банк НРБ”, правонаступником якого є позивач, та відповідач 1 уклали договір про відкриття кредитної лінії № 11-11/08 (далі Договір 1), відповідно до умов якого позивач відкриває відповідачу 1 невідновлювальну кредитну лінію в національній валюті, надає відповідачу 1 кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах Договору, а відповідач 1 зобов’язується використати кредит на цілі, зазначені в п. 1.5 Договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати позивачу проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та в терміни, зазначені у ст. 8 Договору 1, та виконувати інші умови Договору 1.

Пунктом 1.2 Договору 1 встановлено, що ліміт кредитної лінії становить 6800000 грн.

Як слідує з виписки з банківського рахунку відповідача 1 (а. с. 25 т. 1) та не заперечується сторонами, кредит в повному обсязі був перерахований відповідачу 1.

Відповідно до п. 6.1 Договору 1 відповідач 1 зобов’язується сплачувати позивачу проценти у розмірі, що зазначений в п. 1.4 Договору 1.

Проте, з умов Договору 1 слідує, що розмір процентів визначний не п. 1.4 Договору 1, а п. 1.3 Договору 1 та становить, зі змінами, внесеними Додатковою угодою № 1 від 21.10.2008 року, 18 % річних.

Згідно п. 6.2 Договору 1 проценти нараховуються на суму загальної заборгованості за кредитною лінією.

Пунктом 6.6 Договору 1 визначено, що проценти, нараховані за місяць відповідно до п. 6.1-6.5 Договору 1, відповідач 1 зобов’язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 робочих днів місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач 1 свій обов’язок по сплаті процентів виконував неналежним чином, внаслідок чого період з 01.12.2008 року по 01.06.2009 року включно утворилась заборгованість по їх сплаті в сумі 613392,66 грн.

Факт наявності заборгованості за Договором 1 відповідач 1 у апеляційній скарзі не заперечив.

Посилання відповідача 1, викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності обґрунтованого розрахунку сум, що заявлені до стягнення, спростовується наявним в матеріалах справи розрахунком ( а. с. 84 т. 1).

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача 1 на те, що він не був позбавлений права, при незгоді з виконаним позивачем розрахунком, провести контррозрахунок заявлених до стягнення процентів та пені та надати його суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як свідчать матеріали справи, в забезпечення виконання відповідача 1 своїх обов’язків за Договором 1 було укладено наступні договори:

- договір поруки від 13.02.2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством „Банк НРБ”, правонаступником якого є позивач, та відповідачем 2, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського нотаріального округу Веліковою Н. А. та зареєстрований в реєстрі за № 721 (далі Договір 2);

- договір поруки від 13.02.2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством „Банк НРБ”, правонаступником якого є позивач, та відповідачем 3, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського нотаріального округу Веліковою Н. А. та зареєстрований в реєстрі за № 722 (далі Договір 3).

Частиною 1 ст. 553 встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За умовами Договору 2 та Договору 3 зі змінами, внесеними договорами про внесення змін від 12.05.2008 року та 04.02.2009 року, відповідно, відповідач 2 та відповідач 3 зобов’язуються перед позивачем відповідати за невиконання відповідачем 1 його зобов’язань, які випливають з Договору 1 та можуть виникнути за ним в майбутньому.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Пунктами 4.3 Договору 2 та Договору 3 встановлений обов’язок відповідача 2 та відповідача 3 протягом п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення погасити заборгованість відповідача 1.

03.06.2009 року позивачем відповідачу 2 та відповідачу 3 були направлені повідомлення про невиконання зобов’язання № 3058/5/14 (відповідачу 2) та № 3057/5/14 (відповідачу 3), в яких позивач повідомив про неналежне виконання відповідачем 1 зобов’язань за Договором 1 щодо сплати процентів за користування кредитом в сумі 613392,66 грн. та пені в сумі 21426,40 грн. та просив невідкладно, але не пізніше 5 робочих днів сплатити позивачу зазначену заборгованість. На доказ направлення вказаних повідомлень до матеріалів справи долучено реєстри відправлення кореспонденції від 03.06.2009 року з відмітками пошти про прийняття листів до пересилання, фіскальні чеки № 1455, № 1456 та повідомлення про вручення поштового відправлення № 05172368 (а. с. 116, 117, 124).

Відповідач 2 та відповідач 3 спірні кошти позивачеві не перерахували.

Таким чином, на дату винесення рішення спірна заборгованість жодним з відповідачів погашена не була, з огляду на що, суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом в період з 01.12.2008 року по 01.06.2009 року в сумі 613392,66 грн. Рішення суду в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів пені в сумі 21426,40 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої Договором відповідальності.

Відповідно до п.п. „в” п. 10.1 Договору 1 за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, які визначені ст. 6 Договору 1 відповідач 1 зобов’язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення.

Частиною 2 пункту 10.3 Договору 1 встановлено, що пеня та штрафи, зазначені в пунктах 10.1-10.2 Договору 1 повинні бути сплачені позивачу в строк не пізніше 6 робочих днів із дня одержання відповідачем 1 повідомлення позивача про їх накладення. При цьому позивач має право відмовитись від права на пені та штрафи, передбачені Договором 1.

Отже, з умов Договору 1 слідує, що строком виконання відповідачем 1 обов’язку сплатити позивачеві пеню, яка останнім заявлена до стягнення, є шість робочих днів з дня одержання відповідачем 1 повідомлення позивача про накладення пені.

Як слідує з доданої до матеріалів справи копії повідомлення про невиконання зобов’язання № 3041/5/14 від 02.06.2009 року, позивач звертався до відповідача 1 з повідомленням про накладення пені в сумі 21426,40 грн. і вимогою її сплатити. На доказ отримання відповідачем 1 вказаного листа до матеріалів справи долучено копію повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 16.06.2009 року.

Відповідач 1 на вказане повідомлення не відповів, пеню позивачеві не перерахував.

За умовами Договору 2 та Договору 3, зі змінами внесеними договорами про внесення змін від 12.05.2008 року та 04.02.2009 року, відповідач 2 та відповідач 3 зобов’язуються перед позивачем відповідати за невиконання відповідачем 1 його зобов’язань, по сплаті штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання відповідачем 1 зобов’язань за Договором 1.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачів пені в сумі 21426,40 грн. є обґрунтованими.

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягає пеня в сумі 21426,40 грн.

Посилання відповідача 1, викладені в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що згідно умов спірного договору обов’язок відповідача 1 сплатити пеню виникає лише після одержання ним повідомлення позивача про її накладення (п. 10.3), чого в даному випадку зроблено не було, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки відповідне повідомлення відповідач 1 отримував, про що він не міг не знати, адже на повідомленні про вручення поштового відправлення, копію якого, разом з повідомленням про невиконання зобов’язання, позивачем надано під час апеляційного розгляду справи, міститься підпис відповідальної особи відповідача 1, з якого слідує, що вказане повідомлення відповідачем 1 отримано 16.06.2009 року.

При цьому, колегія суддів зауважує відповідачеві 1 на неприпустимості спиратися на обставини, які не відповідають дійсним обставинам справи.

З огляду на обставини, що викладені вище, апеляційна скарга Дочірнього підприємства „Золотоніській комбікормовий завод” задоволенню не підлягає, проте з огляду на обставини, викладені вище, рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2009 року у справі № 4/560 підлягає зміні в частині розміру стягуваної суми пені, в решті рішення залишається без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позовної заяви покладаються на відповідачів.

При цьому, при винесення спірного рішення судом першої інстанції з відповідачів на користь позивача присуджено до стягнення 315 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, в той час як матеріали справи містять докази сплати його позивачем в розмірі 312,50 грн. (платіжне доручення 3293981 від 12 червня 2009 року).

За таких обставин стягненню з позивача в доход державного бюджету підлягають витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу в сумі 2,50 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відповідача 1 за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача 1.

При цьому, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 3 декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, державне мито сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із апеляційних скарг – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Рішенням від 03.12.2009 року у справі № 4/560 позов задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 626316,46 грн.

Відповідачем 1 рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі і сплачено при цьому 3219,50 грн. державного мита, в той час як сплатити треба було 3131,58 грн., 87,92 грн. (3219,50-3131,58) позивачем сплачено зайво.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Золотоніській комбікормовий завод” на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2009 року у справі № 4/560 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2009 року у справі № 4/560 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2009 року у справі № 4/560 в наступній редакції:

          „ 1. Позов задовольнити повністю.

           2. Стягнути солідарно з Дочірнього підприємства „Золотоніській комбікормовий завод” (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Обухова, 66 – Б, ідентифікаційний код 35002242, з будь – якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення), Товариства з обмеженою відповідальністю „Черкаська птахофабрика” (03150, м. Київ, вул. Московська, 41/8, нежиле приміщення 66, ідентифікаційний код 30598924, з будь – якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Статус Агро” (01103, м. Киїі, вул. Кіківдзе, 18, ідентифікаційний код 34729140, з будь – якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства „Дочірний банк Сбербанку Росії” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784) заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 613392 (шістсот тринадцять тисяч триста дев’яносто дві) грн. 66 грн. коп., пеню в сумі 21426 (двадцять одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 40 коп. витрати по сплаті державного мита сумі 6348 (шість тисяч триста сорок вісім) грн. 19 коп. та 315 (триста п’ятнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Дочірний банк Сбербанку Росії” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46, ідентифікаційний код 25959784 з будь – якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) в доход Державного бюджету 2 (дві) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.”

4. Повернути Дочірньому підприємству „Золотоніській комбікормовий завод” (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Обухова, 66 – Б, ідентифікаційний код 35002242) з Державного бюджету зайво сплачене державне мито в сумі 87 (вісімдесят сім) грн. 92 коп., переховане платіжним дорученням № 2827 від 05 лютого 2010 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 4/560.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

26.04.10 (відправлено)