Рішення № 9337947, 27.11.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2009 р. м. Черкаси Справа № 17/2880

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В., за

участю представників сторін:

позивача –Юдицький О.В. –арбітражний керуючий,

відповідача –Горянін А.О. –по довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/2880 за позовом дочірнього підприємства «Чигириненерготорг»відкритого акціонерного

товариства «Черкасиобленерго»

довідкритого акціонерного товариства «Черкасиобленерго»

простягнення 73036,31 грн., ВСТАНОВИВ: Дочірнє підприємство «Чигириненерготорг»ВАТ «Черкасиобленерго» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Черкасиобленерго»(далі-відповідач) 73036,31 грн. заборгованості, з яких: 36 200 грн. основна заборгованість, 15855,60 грн. інфляційні, 2585,57 грн. –3 % річних та 18395,14 грн. пені.

Підставою позову є невиконання відповідачем зобов’язань по договору купівлі-продажу № 272-01/10 від 24 травня 2007 року (а.с.12-13).

У судовому засіданні 26.11.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити, на вимогу суду надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що станом на 25.11.2009 року місцезнаходження відповідача: (м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 285).

Представник відповідача в судове засідання 26.11.2009 року з’явився, надав відзив на позов, в якому проти позову заперечив з огляду на те, що між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв’язку з чим на підставі статті 601 Цивільного кодексу України зобов’язання щодо сплати заборгованості по договору купівлі-продажу № 272-01/10 від 24 травня 2007 року припинились.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу № 272-01/10 від 24 травня 2007 року, за умовами пункту 1.1. якого позивач (продавець) зобов’язався передати у власність відповідача (покупця) автомобіль ГАЗ-3110 2001 р.в. шасі № ХТА 31100010002424, кузов № 31100010436808, а відповідач зобов’язався прийняти ТЗ та оплатити його.

Загальна сума договору складає 43440 грн., в т.ч. ПДВ 7240 грн.

За правовою природою даний договір є договором купівлі-продажу і відповідає вимогам статті 655 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача він свої зобов’язання за договором виконав, передавши відповідачу у власність транспортний засіб на загальну суму 43 440 грн., що підтверджується накладною: № 2 від 25.05.2007 року (а.с.14) та довіреністю серії ЯНР № 303474 від 24.05.2007 року, виданою на ім’я Панченко В.Ф. (а.с.15).

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.4. договору встановлено, що оплата за транспортний засіб здійснюється по факту поставки не пізніше 20 днів після підписання акта прийому-передачі.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що акта прийому-передачі сторони не оформлювали у зв’язку із передачею транспортного засобу за накладною № 2 від 25.05.2007 року, тому відповідач повинен був сплатити за переданий транспортний засіб - до 14.06.2007 року включно.

Проте, як встановлено судом і підтверджено позивачем, відповідач свій обов’язок по оплаті за переданий транспортний засіб виконав частково, розрахувався з позивачем в сумі 7240 грн., заборгованість відповідача складала 36200 грн.

Однак суд звертає увагу на те, що між сторонами було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв’язку з чим на підставі статті 601 Цивільного кодексу України зобов’язання щодо сплати заборгованості по договору купівлі-продажу № 272-01/10 від 24 травня 2007 року припинились.

В судовому засіданні 26.11.2009 року представник відповідача надав заяву позивача - ДП «Чигириненерготорг»ВАТ «Черкасиобленерго»б/н і дати про зарахування вказаної суми 36200 грн. в рахунок погашення заборгованості перед відповідачем - ВАТ «Черкасиобленерго»по оплаті транзиту електричної енергії і заяву останнього № 6028/13-юр від 29.09.2008 року про проведення взаємозаліку між сторонами.

Частиною 1 статті 202 та частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України передбачено припинення господарського зобов’язання, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк виконання якої настав, або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування зустрічних вимог достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні правові підстави для зарахування зустрічних однорідних вимог містить частина 1 статті 601 Цивільного кодексу України.

Суд вважає, що зустрічні зобов’язання, що припиняються зарахуванням, можуть ґрунтуватись на різних договорах. В даному випадку зобов’язання є однорідними у розумінні їх матеріального змісту, оскільки є грошовими.

Чинне законодавство не передбачає обов’язку сторони, яка звертається із заявою про зарахування зустрічних вимог попередньо звертатись з вимогою до іншої сторони про повернення коштів тощо.

При розгляді даної справи судом не встановлено обставин, за наявності яких відповідно до статті 602 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог було б неможливим (не допускається).

Суд вважає, що Цивільний кодекс України передбачає самостійні підстави припинення зобов'язання, а саме - припинення зобов'язання виконанням та припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, які мають різну правову природу і не є тотожними.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

У зв’язку з цим суд вважає, що мораторій, який було введено ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.09.2008 року у справі № 14/4633 про банкрутство ДП «Чигириненерготорг»ВАТ «Черкасиобленерго», на правовідносини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог не розповсюджується.

Суд зауважує, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить прямої заборони щодо можливості погашення вимог кредиторів шляхом проведення зарахування зустрічних вимог. Вказаної правової позиції також дотримується Верховний Суд України в постанові від 29.03.2005 року у справі № 5/143б/53б.

Тому у зв’язку із припиненням на підставі статті 601 Цивільного кодексу України зобов’язання щодо сплати заборгованості по договору купівлі-продажу № 272-01/10 від 24 травня 2007 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, суд відмовляє у позові про стягнення 36200 грн.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов’язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Сторонами було визначено строки та порядок оплати за поставлений товар, тому суду необхідно встановити, коли у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобов’язань по оплаті, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обов’язку по оплаті за отриманий транспортний засіб, і відповідно з якого моменту необхідно нараховувати 3% річних, інфляційні та пеню за невиконання грошового зобов’язання за весь час прострочення.

Оскільки відповідач повинен був оплатити вартість транспортного засобу на протязі 20 днів після передачі транспортного засобу, яке відбулося 25.05.2007 року, і відповідач повинен був сплатити до 14.06.2007 року включно, позивач з 15.06.2007 року має право нараховувати 3% річних, інфляційні та пеню за невиконання грошового зобов’язання за весь час прострочення.

Зобов’язання вважаються припиненими в момент здійснення заяви про зарахування (в даному випадку –29.09.2008 року).

Позивач користуючись своїм правом встановив період для нарахування 3% річних та інфляційних - з 15.06.2007 року по 31.10.2009 року і нараховує їх на суму заборгованості –36200 грн., що є неправомірним, оскільки з 15.06.2007 року по 22.06.2007 року (дата сплати заборгованості в сумі 7240 грн.) заборгованість була в сумі 43440 грн., а з 23.06.2007 року інфляційні та 3% річних необхідно нараховувати на заборгованість в сумі 36200 грн.

При цьому нарахування 3% річних та інфляційних обмежується - 29.09.2008 року (дата зарахування зустрічних однорідних вимог).

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 2585,57 грн. за відповідні періоди, встановив неправильність їх нарахування (після перерахунку –1412,09 грн.), тому задовольняє позов в цій частини частково в сумі 1412,09 грн., в іншій частині позову про стягнення 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняЗагальна сума процентів річних

43 44015.06.2007-22.06.2007828,56

(43 440*3%*8 днів/365)

36 20023.06.2007-29.09.20084651 383,53

(36 200*3%*465 днів/365)

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем інфляційних в сумі 15855,60 грн. за відповідні періоди, встановив неправильність їх нарахування (після перерахунку –10548,68 грн.), тому задовольняє позов в цій частини частково в сумі 10548,68 грн., в іншій частині позову про стягнення інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Сума боргу (грн.)Період заборгованостіСередній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

43440Червень 2007 року102,2955,68

(43440*102,2/100=-43440)

36 200Липень 2007 року101,4506,80

(36200*101,4/100=-36200)

36 200Серпень 2007 року100,6217,20

(36200*100,6/100=-36200)

36 200Вересень 2007 року102,2796,40

(36200*102,2/100=-36200)

36 200Жовтень 2007 року102,91049,80

(36200*102,9/100=-36200)

36 200Листопад 2007 року102,2796,40

(36200*102,2/100=-36200)

36 200Грудень 2007 року102,1760,20

(36200*102,1/100=-36200)

36 200Січень 2008 року102,91049,80

(36200*102,9/100=-36200)

36 200Лютий 2008 року102,7977,40

(36200*102,7/100=-36200)

36 200Березень 2008 року103,81375,60

(36200*103,8/100=-36200)

36 200Квітень 2008 року103,11122,20

(36200*103,1/100=-36200)

36 200Травень 2008 року101,3470,60

(36200*101,3/100=-36200)

36 200Червень 2008 року100,8289,60

(36200*100,8/100=-36200)

36 200Липень 2008 року99,5- 181

(36200*99,5/100=-36200)

36 200Серпень 2008 року99,9- 36,20

(36200*99,9/100=-36200)

36 200Вересень 2008 року101,1398,20

(36200*101,1/100=-36200)

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 18395,14 грн. посилаючись на пункт 3.3 договору, згідно з яким в разі несвоєчасного проведення грошових розрахунків за отриманий ТЗ відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, пеню необхідно нараховувати з 15.06.2007 року по 22.06.2007 року на суму 43440 грн., і з 23.06.2007 року по 15.12.2007 року на суму 36200 грн., тоді як позивачем пеня нарахована з 15.06.2007 року по 31.10.2009 року, що є неправомірним.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем пені в сумі 18395.14 грн., встановив неправильність її нарахування (після перерахунку –2942,80 грн.).

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

43 44015.06.2007-22.06.200788.0 %0.0438 %152,21

(43 440*8*0,0438/100)

36 20023.06.2007-15.12.20071768.0 %0.0438 %2790,59

(36 200*176*0,0438/100)

Строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені становить 1 рік (пункт 2 статті 258 Цивільного кодексу України), тобто суд вважає, що позивач пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені, проте застосування строку позовної давності можливе лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3 статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідач в судовому засіданні 27.11.2009 року подав суду заяву про застосування строку позовної давності з посиланням на те, що зарахування зустрічних однорідних вимог відбулось 29.09.2008 року, тоді як позов пред’явлено 12.11.2009 року.

Відповідно до пунктів 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Представник позивача в судовому засіданні 27.11.2009 року не навів жодних обґрунтувань поважності причин пропуску строку позовної давності.

Суд вважає, що шестимісячний строк для нарахування штрафних санкцій припинився 15.12.2007 року, відповідно строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені –15.12.2008 року, а позов пред’явлено 12.11.2009 року, тобто строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені пропущено. Отже сплив позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, і відсутність підстав для його поновлення, є підставою для відмови у позові про стягнення пені.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 11960,77 грн., з яких: 3% річних в сумі 1412,09 грн. та інфляційні в сумі 10548,68 грн.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог - сплачене державне мито в сумі 119,61 грн. та 38,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Черкасиобленерго»(м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 285, р/р 260063101 в ЧФ АБ «Енергобанк»м. Черкаси, МФО 354488, код ЄДРПОУ 22800735) на користь дочірнього підприємства «Чигириненерготорг»відкритого акціонерного товариства «Черкасиобленерго»(Черкаська обл., м. Чигирин, вул. Миру, буд. 1, код ЄДРПОУ 05424911) –3% річних в сумі 1412,09 грн., інфляційні в сумі 10548,68 грн., в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 119,61 грн. та 38,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя С.С.Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 27.11.2009 року.