Рішення № 9337812, 10.11.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2009 р.                                                   Справа №18/1233

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді –Васяновича А.В.

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін: відповідно до протоколу судового засідання від 10.11.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація” м. Київ

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант - Сервіс” м. Умань,

          Черкаської області;

2. товариства з обмеженою відповідальністю “Автодім –Лозуватка”

с. Лозуватка, Криворізького району, Дніпропетровської області;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

першого відповідача:

приватного підприємства “Магістраль –Н” м. Умань, Черкаської області

про стягнення 281 570 грн. 00 коп., -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2009 року акціонерне товариство „Українська автомобільна корпорація” звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант - Сервіс” про стягнення заборгованості за поставлений товар - автобус торгівельної марки І –VАN А 07А1 -30, шасі № Y6DА07А1080000482 в розмірі 185000 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02.06.2009 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –товариство з обмеженою відповідальністю “Автодім –Лозуватка”.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.08.2009 року залучено до участі у справі другим відповідачем –товариство з обмеженою відповідальністю “Автодім – Лозуватка”.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.09.2009 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача –приватне підприємство “Магістраль –Н”.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У зв’язку із залученням до участі у справі другим відповідачем товариства з обмеженою відповідальністю “Автодім –Лозуватка”, позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Автодім –Лозуватка” заборгованість за проданий автобус у розмірі 185 000 грн. 00 коп., пеню в розмірі 67710 грн. 00 коп. та інфляційні витрати у розмірі 28860 грн. 00 коп. (доповнення до позовних вимог від 17.09.2009 року).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник першого відповідача проти позову заперечував з мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.

Представник другого відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце засідання суду, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Оскільки другий відповідач не був позбавлений права попередньо надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки його явка в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе, з метою забезпечення вирішення спору протягом розумного строку, - розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Справа розглядається після відкладення.

В судовому засіданні, яке відбулося 10.11.2009 року за згодою представників позивача, першого відповідача та третьої особи було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №18/1233.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, 01.12.2006 року між акціонерним товариством „Українська автомобільна корпорація” в особі автосервісного філіалу “ТДЦ –Авто” (дистриб’ютор) та товариством з обмеженою відповідальністю “Автодім –Лозуватка” (дилер) було укладено дилерський договір №83.

Відповідно до п. 1.1. вищезазначеного договору дилер зобов’язувався на території основної відповідальності (Дніпропетровська область) надавати дистриб’ютору послуги по реалізації вантажних автомобілів, а також фактичні послуги (забезпечення збереження, експонування вантажних автомобілів) від імені дистриб’ютора.

Передача вантажних автомобілів дилеру за розпорядженням дистриб’ютора проводиться по актах прийому –передачі, що є документами, які підтверджують факт одержання вантажних автомобілів у належному стані для подальшої реалізації ( п. 2.1. договору).

09.04.2008 року представник позивача –відкрите акціонерне товариство “Херсон –Авто” передало товариству з обмеженою відповідальністю “Автодім –Лозуватка” автомобіль моделі - автобус І -VАN А07А1 -30, № кузову Y6DА07А1080000482, що підтверджується актом б/н прийому –передачі автомобілів від 09.04.2008 року та довіреністю серії ЯОР №050520 від 09.04.2008 року (копії вказаних документів знаходяться в матеріалах справи).

03.09.2008 року першому відповідачу було продано автомобіль марки - автобус І -VАN А07А1 -30, шасі № Y6DА07А1080000482, вартістю 185000 грн. 00 коп., що підтверджується копією довідки - рахунку №556153.

Товар було прийнято представником першого відповідача, що підтверджується копією довіреності серії ЯПД №361091 від 03.09.2008 року.

29.11.2007 року між приватним підприємством “Магістраль –Н” та товариством з обмеженою відповідальністю “Гарант –Сервіс” було укладено договір про спільну діяльність.

На підставі вказаного договору приватне підприємство “Магістраль –Н” платіжним дорученням №1 перерахувало кошти товариству з обмеженою відповідальністю “Автодім –Лозуватка” в сумі 200000 грн., як попередню оплату вартості автомобіля.

Відповідно до п 3.1.4 дилерського договору від 01.12.2006 року дилер зобов’язаний забезпечити перерахування повної вартості вантажного автомобіля на поточний рахунок дистриб’ютора згідно умов процедури “Порядок отримання та реалізації (продажу) вантажних автомобілів”.

Таким чином, другий відповідач отримав кошти за проданий автомобіль, як дилер позивача, проте, свої зобов’язання по перерахуванню суми в розмірі 185 000,00 грн. позивачу не виконав.

Позивач в особі автосервісного філіалу “ТДЦ –Авто” звернувся до другого відповідача з вимогою від 14.01.2009 року за №32 про сплату заборгованості в розмірі 185000 грн. до 20.01.2009 року.

Відповідач не повідомив позивача про результати розгляду вимоги, заборгованість не сплатив.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки умовами дилерського договору не встановлений строк сплати дилером реалізованого товару дистриб’ютору, то з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів встановлених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149 “Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів”, другий відповідач повинен був повністю розрахуватися за реалізований товар не пізніше 24.01.2009 року.

Крім того, товариство з обмеженою відповідальністю “Автодім –Лозуватка” під час розгляду даного спору не спростувало доводів позивача про направлення та отримання товариством вищенаведеної вимоги, а також не заперечувало стосовно зазначеного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даного спору другим відповідачем всупереч ст. ст.33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення розрахунку з позивачем за реалізований товар.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 185 000 грн. 00 коп. підлягає стягненню з другого відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 28 860 грн. 00 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції за період з 03.09.2008 року ( в розрахунку зазначено 2009 рік, як описка) по 03.09.2009 року (розрахунок знаходиться в матеріалах справи), нарахованих за час прострочення виконання грошового зобов’язання.

Проте даний розрахунок інфляційних втрат невірний, оскільки термін сплати коштів за реалізований автобус виник у другого відповідача тільки з 24.01.2009 року.

Таким чином, розмір інфляційних втрат за період з 24.01.2009 року по 03.09.2009 року складає 9620 грн. 00 коп., в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 19 240 грн. 00 коп. –інфляційних втрат слід відмовити, у зв’язку з необґрунтованим нарахуванням.

Пунктом 9.1.2 дилерського договору встановлено, що у випадку невиконання дилером вимог п. 3.1.55 даного договору дилер сплачує дистриб’ютору пеню у розмірі 0,1% від вартості вантажного автомобіля за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3.1.55 у випадку виявлення дистриб’ютором нестачі вантажного автомобіля (ів), переданого (их) дилеру, у 10 денний термін з моменту виникнення такого випадку, дилер зобов’язаний сплатити дистриб’ютору повну вартість втраченого (их) або відсутнього (ніх) вантажного автомобіля (ів), по Реєстру роздрібних цін дистриб’ютора, що діє на день оплати, за винятком винагороди дилера.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 67 710 грн. 00 коп. пені за період з 03.09.2008 року по 03.09.2009 року, нараховану відповідно до умов п. 9.1.2. договору.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку пені, позивачем невірно розраховано суму штрафних санкції, оскільки нарахування пені починається з 24.01.2009 року та припиняється 24.07.2009 року (з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України), а облікова ставка Національного банку України в даний період становила 12% та 11%.

          За таких обставин, підлягає стягненню з відповідача 21 733 грн. 70 коп. пені, а в решті вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 45 976 грн. 30 коп. є необґрунтованими, у зв’язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Що стосується вимог позивача до товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант - Сервіс” судом враховано наступне:

Як зазначалося вище, на підставі договору про спільну діяльність від 29.11.2007 року укладеного між приватним підприємством “Магістраль –Н” та товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант - Сервіс”, платіжним дорученням №1 від 29.11.2007 року приватне підприємство “Магістраль –Н” перерахувало другому відповідачу 200000 грн. за вантажівки FАW.

Після уточнення позовних вимог, позивач до першого відповідача не заявляв будь-яких вимог.

Тобто, спір між позивачем та першим відповідачем відсутній, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю „Гарант - Сервіс”          за придбаний автобус розрахувалося з товариством з обмеженою відповідальністю “Автодім - Лозуватка”.

Відповідно до дилерського договору від 01.12.2006 року саме на дилера покладено обов’язок забезпечити перерахування повної вартості реалізованого автомобіля на рахунок дистриб’ютора ( п. 3.1.4).

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позову до першого відповідача, в зв’язку з відсутністю предмету спору.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Провадження у справі в частині вимог акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація” м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант - Сервіс” м. Умань, Черкаської області –припинити.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Автодім - Лозуватка”, вул. Котовського, 1, с. Лозуватка, Криворізького району, Дніпропетровської області, ідентифікаційний код 34031251, п/р 260011511401 в КФ ВАТ “УБРБ”, МФО 307242 на користь акціонерного товариства „Українська автомобільна корпорація” вул. Червоноармійська, 15/2, м. Київ, ідентифікаційний код 03121566, п/р 2600600172395, ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 32204 –185 000 грн. 00 коп. –заборгованості, 9620 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 21733 грн. 70 коп. пені, 2 163 грн. 58 коп. витрат на сплату державного мита та 90 грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                     А.В.Васянович

Повний текст судового рішення підписано 16.11.2009 року.