Рішення № 9337400, 12.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2010 р. Справа № 60/13-10

вх. № 630/1-60

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - Кадєєва К.М., довіреність №518/11.5.2 від 12.11.2009р.

третьої особи - не з`явилась

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харброксервіс", м. Харків

до Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "СВ", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харброксервіс" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк про визнання недійсним договору №178-П/6 від 22.05.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказаний договір скріплено з боку відповідача печаткою Харківської філії Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, яка не є юридичною особою, а повинен був скріплений печаткою юридичної особи - Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, тому наявні підстави для визнання договору недійсним згідно ч.1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 лютого 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 10 лютого 2010 року о 12:30 годині та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "СВ" (м. Харків, вул. Морозова, 7, код ЄДРПОУ 31982336).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 лютого 2010 року розгляд справи було відкладено на 22 лютого 2010 року о 11:00, у зв`язку з неявкою представників позивача та третьої особи та ненаданням витребуваних судом документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 лютого 2010 року розгляд справи було відкладено на 24 березня 2010 року о 10:20.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 24 березня 2010 року у зв`язку з знаходженням на лікарняному судді Чистякової І.О., справу №60/13-10 було передано судді Хачатрян В.С. для подальшого розгляду.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 24 березня 2010 року строк вирішення спору було продовжено за межами 2-х місячного строку, встановленого ч.1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України до 29 квітня 2010 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 березня 2010 року розгляд справи було відкладено на 12 квітня 2010 року о 10:20.

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 12 квітня 2010 року у зв`язку з знаходженням на лікарняному судді Хачатрян В.С., справу №60/13-10 було передано судді Чистяковій І.О. для подальшого розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №3488 від 19.02.2010р.). Надав 12 квітня 2010 року супровідним листом вх. 7162 копію договору поруки №178-П/6 від 22.05.2008р. та копії додаткової угоди №1,№2 та №3 до договору поруки №178-П/6 від 22.05.2008р.

Суд дані документи приймає та долучає до матеріалів справи.

Представник позивача та третьої особи у призначене судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, витребувані попередньою ухвалою суду документи не представили.

Відповідно до відмітки на наявної в матеріалах справи ухвали господарського суду Харківської області від 24 березня 2010 року, оформленої відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), копії даної ухвали надіслано сторонам та 3-й особі на адресу вказану позивачем у позовній заяві 25 березня 2010 року за вих. № 008177.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін та 3-ї особи про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивач та 3-я особа правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізували. Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем, відповідачем та третьою особою 22 травня 2008 року було укладено договір поруки №178-П/6.

Згідно п.1. Договору поручитель (позивач) поручаються перед Банком (відповідачем) за виконання позичальником (третьою особою) своїх зобов`язань в повному обсязі за Генеральною угодою №178 від 22.05.2008р. та договорами, що укладені та/або будуть укладені на її підставі, а саме: кредитні договори, договори про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договори про відкриття кредитної лінії (відновлювальні, не відновлювальні), договори про надання гарантії, договори про авалювання векселів та договори про відкриття акредитиву.

Пунктом 2 Договору встановлено, що згідно Генеральної угоди заставодержатель відкриває третій особі кредитний ліміт (надає кредит) на строк до 20 травня 2011 року з лімітом генеральної угоди в розмірі 7 000 000,00 грн. на умовах сплати процентів за користування кредитом та будь - яких інших платежів, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитними договорами, а саме договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №178-Ю/1 від 22 травня 2008 року з загальним лімітом кредитування 4 000 000,00 грн., встановленою відсотковою ставкою 16,2% річних у гривні, 15% річних у російських рублях та строком дії по 21 листопада 2009 року.

Судом встановлено, що даний договір було підписано з боку відповідача (Банка) Щербаком О.В., заступником директора з операційної роботи Харківської філії Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк та скріплений печаткою Харківської філії Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк м. Харків, ідентифікаційний код 26283082.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що договір поруки № 178-П/6 від 22 травня 2008 року укладено з порушенням форми укладання угоди, оскільки цей договір був підписаний уповноваженою особою відповідача та скріплений печаткою, на якій зазначено ідентифікаційний код 26283082 Харківської філії ВТБ Банк, в той час як Харківська філія не є юридичною особою і договір повинен бути скріплений печаткою ВАТ ВТБ Банк (код 14359319). Такі обставини, на думку позивача, свідчать про недодержання форми укладення договору, вважає його не скріпленим печаткою відповідача, в зв’язку з чим, посилаючись на статтю 207 Господарського кодексу України позивач просить визнати договір кредиту недійсним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Стаття 215 Цивільного кодексу України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Судом перевірено повноваження представників сторін спірного договору на його підписання: від імені позивача підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Харброксервіс" Мазітовим Р.Р., від імені третьої особи Приватного підприємства "СВ" - Буклеєм Л.Л.

Зі сторони Банку спірний договір підписано Заступником директора з операційної роботи Харківської філії ВАТ ВТБ Банк Щербак Оксаною Валеріївною, на підставі довіреності (посвідченої 07.03.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. за реєстровим номером №1205).

Згідно п. 2 зазначеної довіреності Голова правління Банку Пушкарьов Вадим Володимирович уповноважив Щербак Оксану Валеріївну укладати договори застави (іпотеки) будь-якого рухомого та нерухомого майна, в яких Банк є заставодержателем (іпотекодержателем) та інші договори забезпечення (в тому числі поруки), а також договори банківського вкладу (депозитів) та договори (поліси) страхування (по яким Банк є вигодонабувачем), а також додаткові договори (угоди) до них.

З тексту вказаної довіреності вбачається, що ВАТ ВТБ Банк в особі голови правління Пушкарьова В.В., який діє на підставі статуту, уповноважив заступника директора з операційної роботи Харківської філії ВАТ ВТБ Банк Щербак О.В. вчиняти від імені Банку дії виключно з питань діяльності Харківської філії ВАТ ВТБ Банк, в тому числі, укладати (підписувати) від імені Банку правочини на суму, що не перевищує 15000000,00 грн., а саме, договори про надання кредитів.

Судом встановлено, що довіреність видана 07.03.2008 року без права передоручення вказаних повноважень і дійсна до 07.03.2011 року.

На час винесення вказаного рішення, в матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані докази щодо скасування зазначеної вище довіреності на момент укладання договору поруки, смерті особи, якій вона видана, припинення юридичної особи, яка видала довіреність.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Представництвом відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Відповідно до ч. 1 ст. 239, ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє; довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку про підписання договору поруки №178-П/6 від 22 травня 2008 року належним чином уповноваженими на це особами.

Відповідно до п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

На спірному договорі міститься відбиток печатки Харківської філії ВАТ ВТБ Банк.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те, що філія не є юридичною особою, а тому договір поруки, який укладений юридичною особою - Банком, мала бути скріплена печаткою саме ВАТ ВТБ Банку.

Однак дані доводи позивача суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно до статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" встановлено, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб міститься інформація про ідентифікаційний код філії, тобто філія юридичної особи має окремий ідентифікаційний код.

Згідно до статті 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" філія банку - відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу - юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Відповідно до п. 1.2., п. 1.3. та п. 1.7. Положення про Харківську філію ВАТ ВТБ Банк (далі –Положення) - Філія створена відповідно до рішення спостережної ради Акціонерного комерційного банку "Мрія" (протокол №3 від 02.09.2002 року) і зареєстрована Національним банком України 20.02.2003 року. На підставі рішення загальних зборів учасників Акціонерного комерційного банку "Мрія" (протокол № 42 від 25.02.2007 року) Акціонерний комерційний банк "Мрія" перейменовано у Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк. Відповідно до рішення спостережної ради Банку (протокол № 6 від 02.07.2007 року) Харківська філія Акціонерного комерційного банку "Мрія" перейменована у Харківську філію Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк. Філія не є юридичною особою й здійснює свою діяльність від імені Банку на підставі цього положення в межах наданих прав. Філія має печатки, штампи та бланки із зазначенням повного найменування Банку та Філії.

Пунктом 2.7 Інструкції про порядок видачі міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 р. № 17 філіям, іншим відокремленим підрозділам підприємств, установ, організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, зареєстрованих в Україні, інших організаційних форм підприємництва дозволяється виготовлення каучукових і металевих печаток, якщо - це передбачено статутом, положенням або наказом про ці філії.

Згідно з п. 1.7 Положення про Харківську філію ВАТ ВТБ Банк вона має печатки, штампи та бланки із зазначенням повного найменування Банку та філії.

Таким чином, діючим законодавством та внутрішніми актами ВАТ ВТБ Банк передбачена можливість виготовлення Харківською філією ВАТ ВТБ Банк печаток та штампів та використання їх у діяльності, яку філія здійснює від імені Банку.

У п. 2.1 Положення зазначається, що Філія Банку здійснює банківські та інші операції в межах отриманих ВАТ ВТБ Банк ліцензії та письмового дозволу від Національного банку України, ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також відповідно до цього положення.

Згідно наданих до матеріалів справи ліцензії Національного банку України №79 та дозволу № 79-1 Банк має право на здійснення операцій визначених пунктами 5-11, частини 2 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та пунктами 1-4, частини 2 та частини 4 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Згідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У статті 129 Конституції України закріплено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Враховуючи, що за частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, відсутність печатки ВАТ ВТБ Банк та наявність на спірному договорі печатки Харківської філії ВАТ ВТБ Банк, та підпису представника, що має на це повноваження, та при відсутності даних про те, що особа, від імені якої такий представник діє, не схвалює такий правочин, у господарського суду відсутні підстави вважати, що зміст правочину суперечить закону.

При таких обставинах, суд приходить до висновку про безпідставність доводів позивача про наявність підстав для визнання договору поруки №178-П/6 від 22 травня 2008 року недійсним, з урахуванням чого відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 85,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень при відмові в задоволенні позову не підлягають відшкодуванню відповідачем, а тому покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статями 92, 95, 203, 207, 215, 237, 239, 244 Цивільного кодексу України, статтею 207 Господарського кодексу України, ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність", статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, п.п. 4.1.1 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1149 від 12.12.2007р., п. 2.7 Інструкції про порядок видачі міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999 р. № 17, ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя

Повний текст рішення по справі №60/13-10 підписано 13 квітня 2010 року.