Рішення № 9337302, 15.04.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2010 р.Справа № 14/199 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б. розглянув справу

за позовом Автомобільної бази Кіровоградської обласної ради, м. Кіровоград

до відповідача Головного управління агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації , м. Кіровоград

про стягнення 116 750,11 грн.

Представники сторін:

від позивача - Бондар А.М., наказ № 27-К від 12.05.2003;

від відповідача - Чорноморець І.І., довіреність № 14-14-2 від 03.02.10;

від відповідача - Бойко І.В., довіреність № 14-14-23 від 08.12.09;

В судових засіданнях 11.03.2010, 19.03.2010, 13.04.2010, 14.04.2010 оголошувались перерви.

Подано позов про стягнення з Головного управління агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адмінінстрації(далі по тексту – Головне управління) на користь автомобільної бази Кіровоградської обласної ради(далі по тексту – Авто база) заборгованість по оплаті послуг обслуговування легковим автотранспортом на загальну суму 116 750,11 грн., з яких 84 500,42 грн. сума основного боргу, 32 249,69 грн. сума штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов”язання.

19.03.2010 р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 113 061,57 грн., в тому числі 34 025,96 грн. основного боргу по оплаті наданих послуг у 2006 р., 19 905,98 грн. інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання зобов”язань відповідачем по оплаті послуг у 2006 р., 3 481,54 грн. - 3% річних за весь час прострочення виконання зобов”язань по оплаті послуг отриманих відповідачем у 2006 р., 50 474,46 грн. - основного боргу по оплаті наданих відповідачу послуг у 2008 р. за договором №43-АП-06 від 01.07.2008 р., 5 173,63 грн. неустойки у вигляді штрафу за невиконання зобов”язань по оплаті отриманих відповідачем послуг у 2008 р.

У відзиві на позов від 03.02.2010 р. відповідач заперечив позовні вимоги у сумі 116 750,11 грн. в зв”язку з відсутністю доказів, що підтверджують суму основного боргу у сумі 84 500,42 грн. та штрафних санкцій у сумі 32 249,69 грн.; в поясненнях по справі від 16.02.2010 р. відповідач зазначає, що управління не могло та не мало права брати на себе суму зобов”язань, визначених у позові, так як такі суми не були передбачені кошторисом на відповідний рік на видатки по оплаті транспортних послуг та утримання транспортних засобів, договорів на обслуговування автотранспортом з позивачем у 2006 р. на суму 34 025,96 грн., у 2008 р. на суму 50 474,46 грн. управління не укладало та зобов”язань по сплаті зазначених сум на себе не брало; в поясненнях від 10.03.2010 р., від 18.03.2010 р. відповідач заперечує укладання договору №43-АП-08 від 01.07.2008 р. на суму 53 900,00 грн. та стверджує, що зазначена сума була доставлена позивачем односторонньо без попередження управління. Відповідач наполягає, що подорожні листи, надані позивачем в якості доказів про надання послуг не містять печатки(штампу) управління, що свідчить про відсутність підтвердження отримання послуг юридичною особою.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем протягом 2006 року укладалися договори на обслуговування легковим автотранспортом за яким Автобаза, як Перевізник, зобов”язувалася виділити, а Головне управління, як Замовник, використовувати автотранспорт для службових поїздок з оплатою вартості автопослуг згідно з рахунком на оплату за тарифами, затвердженими Перевізником, виходячи з собівартості послуг, а саме договір №5 від 10.01.2006 р. на суму 6 050 грн. (т.1, а.с.16), №17 ДП-06 від 27.04.2006 р. на суму 5 200 грн. (т.1, а.с.17), №21\1 -АП -06 від 10.11.2006 р. на суму 14 500 грн. (т.2, а.с.78) №689 від 05.12.2006 р. на суму 4 048 грн. (т.2, а.с.61), №780 від 15.12.2006 р. на суму 6 555,37 грн. (т.2, а.с.82), №783 від 26.12.2006 р. на суму 22,32 грн.(т. 2, а.с.84), №783\1 від 26.12.2006 р. на суму 225 грн. (т.2, а.с.86).

Згідно платіжного доручення №128 від 30.03.2006 р. на суму 6 050 грн. (т.2, а.с.57) відповідачем здійснена оплата послуг за договором №5 від 10.01.2006 р., платіжного доручення №214 від 28.04.2006 р. на суму 5 200 грн. (т.2, а.с.59) здійснена оплата послуг за договором №17-АП-06 від 27.04.2006 р., платіжного доручення №615 від 13.11.2006 р. в сумі 14 450 грн. (т.2, а.с.79) здійснена оплата послуг за договором №21\1-АП-06 від 10.11.2006 р., платіжного доручення №675 від 06.12.2006 р. в сумі 4 048,22 грн. (т.2, а.с.81) здійснена оплата послуг за договором №689 від 05.12.2006 р., платіжного доручення №699 від 18.12.2006 р. на суму 6 555,37 грн. (т.2,а.с.83) здійснена оплата послуг за договором №780 від 15.12.2006 р., платіжного доручення №733 на суму 22,32 грн. здійснена оплата послуг за договором №783 від 26.12.2006 р., платіжного доручення №732 від 27.12.2006 р. на суму 225 грн. здійснена оплата послуг за договором №783\1 від 26.12.2006 р.

Таким чином судом встановлено, що відповідачем за надані позивачем послуги згідно вищезазначених договорів проведена оплата на загальну суму 36 550,00 грн., що підтверджують сторони.

В той же час позивач стверджує, що протягом 2006 року відповідачу було надано автопослуг на суму, що значно перевищує проведену оплату, а саме на 98 421,23 грн., в тому числі в січні 2006 р. на суму 12 533,19 грн., в лютому 2006 р. на суму 19 917,23 грн., в березні 2006 р. на суму 18 195,42 грн., в квітні 2006 р. на суму 14 993,52 грн., в травні 2006 р. на суму 9 959,23 грн., в червні 2006 р. на суму 10 019,86 грн., в вересні 2006 р. на суму 3 953,02 грн., в жовтні 2006 р. в сумі 4 779,21 грн., в листопаді 2006 р. на суму 4 048,23 грн., в грудні 2006 р. на суму 22,32 грн.          

Згідно Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Держкомстату України від 17.02.1998 р. №74, зареєстрованого в Мін'юсті України 05.03.1998 р. за №149\2589(пункт 1.3) подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми №3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.

В підтвердження факту надання відповідачу послуг по обслуговуванню легковим автотранспортом позивач надав суду належним чином посвідчені копії подорожніх листів службового легкового автомобіля за кожний місяць 2006 року, в яких зазначено в цьому розпорядженні знаходився автомобіль, посадова особа, що користувалася автомобілем та його підпис, фактичний час користування автомобілем, загальний пробіг та витрати пального; помісячну відомість послуг автотранспорту, в якій згідно подорожніх листів зазначені дати користування автомобілем, номер автомобіля, маршрут, кількість кілометрів та часів, тариф та вартість наданої послуги; щомісячні рахунки, що виставлялися до оплати відповідачу та були отримані представниками відповідача, про свідчить витяг з журналу обліку вручення рахунків та актів виконаних робіт за надані автобазою послуги автотранспорту(т.1. а.с.81-150, т.2, а.с.1-24, 134-141).

Вартість представлених послуг відповідає прейскуранту цін на послуги по Автомобільній базі, затвердженої начальником Автобази з урахуванням калькуляції витрат для розрахунку вартості 1 години роботи автомобіля та розрахунку вартості 1 км пробігу для клієнтів, в тому числі для Головного управляння агропромислового розвитку обласної державної адміністрації (т.3,а.с.23-26).

Матеріали справи містять різні, навіть протилежні твердження відповідача щодо використання автотранспорту позивача в 2006 році, так в відзиві на позов від 03.02.2010 р. №13-14-11 зазначено, що протягом вересня 2006 року в межах затвердженого кошторису Головного управління не були передбачені кошти державного бюджету на оплату послуг за обслуговування легковим автотранспортом, для забезпечення діяльності Головного управління по виконанню покладених завдань була домовленість між керівництвом Кіровоградської облдержадміністрації та Кіровоградською обласною радою щодо партнерських відносин між Головним управлінням та Автобазою про надання легкового автомобіля без будь-яких грошових зобов”язань, зі змісту відзиву також слідує, що Головне управління дійсно використовувало машину у службових цілях, про що свідчать подорожні листи службового легкового автомобіля, але без взяття на себе зобов”язань по сплаті таких послуг(т.2, а.с.51,52), в поясненнях по справі від 16.02.2010 р. №13-14-19 відповідач стверджує, що факт надання Автобазою послуг автотранспортом Головному управлінню безкоштовно є виключно ініціативою керівництва Автобази і Головне управління не заперечувало щодо безкоштовного використання автотранспорту, що надавала Автобаза, тим паче, що це було необхідно для здійснення покладених завдань та функцій на Головне управління(т.2, а.с.75), в той же час у поясненні по справі від 10.03.2010 р. №13-14-27 зазначає, що у подорожніх листах службового легкового автомобіля, наданих Автобазою в якості доказів про надання послуг Головному управлінню печатки(штампи) Головного управління відсутні, тобто відсутні підтвердження отримання послуг юридичною особою(т.2, а.с.103), в поясненнях по справі від 09.04.2010 р. №13-14-42 відповідач посилаючись на відсутність штампу(печатки) Головного управління на подорожньому листі біля підпису осіб, що користувалися автомобілем, а також відсутність відомостей належності підпису керівного складу Головного управління та стверджує про неотримання відповідачем автотранспортних послуг(т.3, а.с.6,7), в поясненнях по справі від 14.04.2010 р. відповідач зазначає, що подані до суду подорожні листи службового легкового автомобіля підписані 6 варіантами підписів осіб, що користувалися автомобілем, Головне управління не може стверджувати, що ці підписи достовірно належать особам, які працювали та працюють в управлінні.(т.3, а.с.37).

В той же час на пропозицію суду щодо подачі клопотання про проведення почеркознавчої експертизи з метою встановлення або спростування факту належності підписів на подорожніх листах керівному складу Головного управління відповідач відмовився, мотивуючи неспроможністю сплатити дані дослідження.

Відповідач також звернув увагу суду на відсутність підпису замовника на подорожньому листі службового легкового автомобіля серії ААО №229282, датованим 28-30 квітня 2006 р.(т.1, а.с.145), згідно відомості розрахунків вартість послуг за тарифом по якому склала 390,18 грн. (т.1, а.с.134).

Cуд не може погодитися з позицією відповідача та вважає, що надані позивачем докази за виключенням подорожнього листа службового легкового автомобіля серії ААО №229282 від 28-30.04.2006 р. підтверджують надання відповідачу послуг автотранспорту в 2006 році на загальну суму 98 031,05 грн., тоді як розрахунок за надані послуги здійснено в сумі 64 395,28 грн., в тому числі в розмірі 4 271,33 грн., як залишок дебіторської заборгованості позивача станом на 01.01.2006 р.(т.3, а.с.12), в розмірі 36 550,91 грн., як оплата за умовами вищезазначених укладених договорів на обслуговування легковим автотранспортом (т.2, а.с.27-32), в розмірі 8 580 грн., як оплата здійснена відповідачем згідно платіжного документа від 27.11.2007 р. з призначенням платежу “ по договору №630 від 02.10.2006 р.” (т.2, а.с.33), в розмірі 14 993,04 грн., як оплата здійснена відповідачем 08.02.2008 р. за послуги транспорту(т.2. а.с.35).

Доказом того, що відповідач погоджувався з фактом надання йому в 2006 році послуг транспорту на суму більшу ніж передбачено вищезазначеними договорами та існуванням заборгованості за 2006 рік є здійснення платежів за послуги транспорту в період коли будь-які транспорті послуги позивачем відповідачу не надавались, а саме в листопаді 2007 року на суму 8 580 грн. за призначенням платежу “за фактично надані послуги автотранспорту згідно рахунку 630 від 22.10.2007 р., акт прийому-передачі послуг 630 від 22.10.2007 р., договір 630 від 02.10.2006 р., в лютому 2008 року на суму 14 003,04 гру. з призначенням платежу “за послуги транспорту”.

Доказів надання позивачем послуг на протязі 2007 року, до березня 2008 року відповідач суду не надав та не спростував доводи позивача, що в листопаді 2007 р., лютому 2008 р. відповідач здійснював розрахунки за отримані послуги в 2006 р. Відсутність вказівки у платіжному дорученні на суму 8 580 грн. та приходному касовому ордері на суму 14 003,04 грн. на перерахунок вказаних сум в рахунок боргу 2006 року позивач пояснює відсутністю можливості відповідача, як бюджетної установи, здійснювати платежі за минулий бюджетний рік.

Представлені в матеріали справи копії подорожніх листів за 2006 рік, за виключенням подорожнього листа службового легкового автомобіля серії ААО №229282 від 28-30.04.2006 р., містять підписи особи, що користувалася автомобілем, більшість з них також прізвища особи, а саме Литвин Ю.О., Нарійчук С.Ф., Архипенко І.М.

За довідкою відповідача від 14.04.2010 р. №13-8-46 Литвин Ю.О. перебував на посаді начальника Головного управління з 10.08.2005 р. по 08.11.2007 р., Нарійчук С.Ф. перебував на посаді заступника начальника Головного управління з 14.09.2006 р. по 12.06.2008 р., Архипенко І.М. перебував на посаді заступника начальника Головного управління з 05.09.2006 р. по 13.09.2006 р.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів суду, що вказані вище посадови особи Головного управління не використовували автотранспорт позивача для службових поїздок, про що здійснювали підпис в графі подорожного листа “особа, що користувалася автомобілем”.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку, що між сторонами склалися правовідносини, які носять характер договору про надання послуг.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання – відповідно до вимог, що у певних мовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона(виконавець) зобов”язується за завданням другої сторони(замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов”язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона(боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони(кредитора) певну дію(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Зобов”язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов”язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525,536 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом.

Зобов”язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов”язку не встановлений або визначений моментом пред”явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов”язок у семиденний строк від дня пред”явлення вимоги, якщо обов”язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

29.03.2007 р., 15.05.2007 р., 30.08.2007 р., позивачем направлені відповідачу претензії з вимогою сплатити борг за надані в 2006 р. послуги автотранспорту в розмірі 57 598,99 грн.(т.2, а.с.36-38).

26.11.2007 р. відповідачем сплачено 8 580 грн., внаслідок чого сума боргу за надані в 2006 р. послуги зменшилась до 49 018,99 грн., 08.02.2008 р. відповідачем сплачено 14 993,04 грн., внаслідок чого сума боргу за надані в 2006 р. послуги зменшилась до 33 635,77 грн.

За викладених обставин господарський суд вважає позовні вимоги по стягненню основного боргу в сумі 33 635,77 грн. за надані послуги в 2006 р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості. В той час відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення основної заборгованості за 2006 р. в сумі 390,18 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач згідно заяви про уточнення позовних вимог та зменшення розміру суми до стягнення від 19.03.2010 р. та розрахунку індексу інфляції та 3% річних нарахував 19 905,98 грн. інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання зобов”язань відповідачем по оплаті послуг у 2006 р. та 3 481,5 грн. - 3% річних за весь час прострочення виконання зобов”язання по оплаті послуг отриманих відповідачем у 2006 р.

При підрахунку кількості днів прострочення виконання зобов”язання позивачем допущена помилка та безпідставно враховано заборгованість в сумі 390,18 грн., отже позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних за час прострочення виконання зобов”язання по оплаті послуг отриманих відповідачем у 2006 р. підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 19 481,73 грн. інфляційних збитків та 3 406,07 грн. - 3% річних.

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу по оплаті наданих відповідачу послуг в 2008 році за договором №43-АП-06 від 01.07.2008 р. в силу наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2008 р. між позивачем, як перевізником та відповідачем, як замовником, укладено договір №43-АП-08 на обслуговування легковим автотранспортом(т.1, а.с.19), за умовами якого позивач зобов”язується виділити, а відповідач використовувати автотранспорт для службових поїздок.

Відповідно до пункту 1.3 договору замовник зобов”язується сплатити за послуги автотранспорту встановлену перевізником плату.

За пунктом 5.1 договору замовник сплачує перевізнику вартість автопослуг згідно з рахунком на оплату або акту виконаних робіт.

Доказів направлення відповідачу рахунків на оплату наданих автотранспортних послуг за договором №43-АП-06 від 01.07.2008 р. позивач суду не надав, відсутні і будь-які докази, що підтверджують направлення відповідачу у порядку статті 530 Цивільного кодексу України вимоги по сплаті заборгованості за договором №43-АП-06 від 01.07.2008 р.          

Отже, позивач не довів суду настання у відповідача, на час звернення з даним позовом, обов”язку по оплаті послуг за обслуговування легковим автотранпортом в 2008 р.

За таких обставин господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 50 474,46 грн. основного боргу по оплаті послуг за договором №43-АП-06 від 01.07.2008 р., 5 173,63 грн. неустойки у вигляді штрафу за невиконання зобов”язань по оплаті послуг за договором №43-АП-06 від 01.07.2008 р.

Керуючись статтями 49,82,84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління агропромислового розвитку Кіровоградської обласної державної адміністрації (25006, м. Кіровоград, вул. Тимірязєва, 84, р/р 35210001003229 УДК у Кіровоградській області, МФО 823016, код 33708439) на користь Автомобільної бази Кіровоградської обласної ради (25015, м. Кіровоград, вул. Полтавська, 22-б, р/р 26000114017860 в ВАТ "І Інвестиційний банк" в м. Київ, МФО 300506, код ЄДРПОУ 05402683) 33635,77 грн. основного боргу, 19481,73 грн. інфляційних втрат, 3406,07 грн. 3% річних, а також 565,24 грн. державного мита та 114,25 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам.

Суддя С.Б.Колодій

Дата підписання - 19.04.2010