Рішення № 9337088, 14.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

14.12.2009Справа №2-22/5050-2009 За позовом – ТОВ «Торговий будинок «Ефко – Харків», 394006, Російська Федерація, м. Вороніж, вул. Платонова, 4; м. Харків, вул. Матросова, 20

до відповідача – ТОВ «Сімферопольська кондитерська фабрика», м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39

про стягнення 10125,15 грн.

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – не з'явився

від відповідача – не з'явився

Обставини справи:

Позивач - ТОВ «Торговий будинок «Ефко – Харків» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - ТОВ «Сімферопольська кондитерська фабрика», просить суд стягнути з відповідача заборгованості в сумі 10125,15 грн., у тому числі: сума основного боргу – 8000,00 грн., неустойка – 2125,15 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач, у порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № ПЖ-01-07 від 18.01.2007 року не здійснив належним чином оплату поставленого позивачем товару.

05.11.2009 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з'явився, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду справи повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Під час розгляду справи відзиву на позовну заяву з документальним обґрунтуванням своїх заперечень, у разі їх наявності, суду не надав.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд –

встановив:

18 січня 2007 року позивач та відповідач уклали договір постачання № ПЖ-01-07, згідно з яким позивач зобов'язався поставити відповідачу продукцію: рослинний жир.

Відповідач за цим договором прийняв на себе зобов'язання оплачувати отриманий товар на умовах, передбачених договором.

Виконуючи умови договору позивач поставив відповідачу товар, а саме: за видатковою накладною № РН-0000913 від 19.01.2007 року на суму з урахуванням ПДВ 51650,00 грн., який отриманий відповідачем, про що свідчить довіреність на отримання товарно – матеріальних цінностей серія ЯНБ № 005910 від 19.01.2007 року; за видатковою накладною № РН-0001027 від 19.03.2007 року на суму з урахуванням ПДВ 6933,33 грн., на суму з урахуванням ПДВ 36400,00 грн., який отриманий відповідачем, про що свідчить довіреність на отримання товарно – матеріальних цінностей серія ЯНР № 409204 від 19.03.2007 року.

Однак, свої зобов'язання за вказаним Договором Відповідач виконав частково, так, станом на 28.08.2009 року сума заборгованості за поставлений товар складає 8000,0 грн.

Позивач 20.05.2009 року звернувся з претензією до відповідача щодо сплати заборгованості на суму 8500,00 грн.

Згідно акту звірки з відповідачем від 12.12.2006 року заборгованість станом на 28.08.2009 року в сумі 8000,00 грн. є узгодженою між сторонами .

Крім того, відповідно до п. 9.2 Договору у зв’язку з порушенням терміну виконання грошового зобов’язання покупець сплачує постачальнику неустойку (штраф) у розмірі 0,5% від вартості невиконаного зобов’язання, але не більше подвійної ставки НБУ.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 8000,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в сумі 2125,15 грн.

Суд підкреслює, що за своєю правовою природою вказана сума є пенею.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, позивачем зроблений розрахунок пені за період з 31.08.2008 року по 14.06.2009 року, сума пені склала 2125,15 грн., в той час, як на думку суду, з урахуванням положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, обґрунтованим буде розрахунок пені виходячи з періоду нарахування з 31.08.2008 року по 02.03.2009 року, тобто за 183 дні, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, в сумі 960,88 грн.

Отже, виходячи з наведеного, розмір пені, який на думку суду є обґрунтованим складає 960,88 грн.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, приймаючи до уваги розрахунок пені, зроблений судом.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 18 грудня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з ТОВ «Сімферопольська кондитерська фабрика» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39, рахунок № 26006440223940 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЄДРПОУ 33131603) на користь ТОВ «Торговий будинок «Ефко – Харків» (394006, Російська Федерація, м. Вороніж, вул. Платонова, 4; м. Харків, вул. Матросова, 20, рахунок № 26003301000217 в ХВ ВАТ «ВТБ» Банк, МФО 350631, ЄДРПОУ 33119544) заборгованості в сумі 8960,88 грн., у тому числі: сума основного боргу – 8000,00 грн., неустойка 960,88 грн.

3.          Стягнути з ТОВ «Сімферопольська кондитерська фабрика» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39, рахунок № 26006440223940 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЄДРПОУ 33131603) на користь ТОВ «Торговий будинок «Ефко – Харків» (394006, Російська Федерація, м. Вороніж, вул. Платонова, 4; м. Харків, вул. Матросова, 20, рахунок № 26003301000217 в ХВ ВАТ «ВТБ» Банк, МФО 350631, ЄДРПОУ 33119544) 90,27 грн. державного мита.

4.          Стягнути з ТОВ «Сімферопольська кондитерська фабрика» (м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 39, рахунок № 26006440223940 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЄДРПОУ 33131603) на користь ТОВ «Торговий будинок «Ефко – Харків» (394006, Російська Федерація, м. Вороніж, вул. Платонова, 4; м. Харків, вул. Матросова, 20, рахунок № 26003301000217 в ХВ ВАТ «ВТБ» Банк, МФО 350631, ЄДРПОУ 33119544) 208,86 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6.          В задоволенні частини позовних вимог про стягнення з відповідача 1164,27 грн. пені – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.