Рішення № 9337087, 17.12.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

17.12.2009Справа №2-24/5979-2009

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграна Фрут Україна" ( 21022, м. Вінниця, вул. Тарногродського, 32, ідентифікаційний код 20118399)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Меганом", (97000, АР Крим, Красногвардійський район, смт. Красногвардійське, буд.6, / 97516, Сімферопольський район, с. Красна зорька, вул. Жукова, буд. 2а, ідентифікаційний код 33713056)

про стягнення 32 785,64 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграна Фрут Україна" звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Меганом" про стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграна Фрут Україна" 32 785,64 грн., з яких 30057,60 грн. - сума основного боргу, 2156,95 грн. сума пені, 571,09 грн. – три відсотки річних.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушення умов Договору поставки № 186-РФН від 25.10.2007 року, відповідно до умов якого в період з 05.11.2008 року по 18.12.2008 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Меганом" позивачем було поставлено товар на загальну суму 48 103,87 гривень відповідно до накладних : № 006637 від 05.11.2008 р. на суму 39 735,35 грн., № 006833 від 13.11.2008 р. на суму 8 310,92 грн., № 007506 від 18.12.2008 р. на суму 57,60 грн., відповідачем порушено зобов’язання за зазначеним договором щодо повної сплати суми поставленого товару.

Так, позивач відповідно до позовної заяви зазначає, що за поставлений товар - а саме фруктові наповнювачі та повидло яблучне в асортименті: відповідачем було здійснено оплату на суму 18 046,27 гривень. : 21.01.2009 року на суму 8 046,27 гривень, 06.02.2009 року на суму 10 000,00 гривень., у зв’язку з чим за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Меганом" сформувалась заборгованість, яка станом на 07.02.2009р. склала 30057,60 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду АР Крим про стягнення суми заборгованості у примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню та три відсотки річних.

У судовому засіданні 02 грудня 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграна Фрут Україна" надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 32678,57 грн., де 30057,60 грн. – сума основного боргу, 2049,88 грн. пені, 571,09 грн. – три відсотки річних.

Уточнення позовних вимог позивачем, є, по суті, їх зменшенням, на підставі зменшення розміру пені, у зв’язку з перерахуванням її розміру. До заяви про уточнення позовних вимог позивачем додано детальний розрахунок пені.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.12.2009 р. зменшені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

Відповідач явку представника до судового засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Ухвали, направлені на відомі адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Меганом", повернуті поштою з відмітками «підприємство не працює».

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У свою чергу стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами справи.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

25.10.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграна Фрут Україна" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Меганом" (Покупець) укладено|ув'язнений| контракт № 186-РФН (а.с.11-13).

Відповідно до пункту 1 вказаного контракту, Продавець продає, а Покупець покупає фруктово – ягідні наповнювачі для харчової промисловості, далі – товар.

Кількість, ціна, марка та такі інші умови поставки конкретної партії товару вказуються у Додатках, які є невід’ємною частиною дійсного Контракту (п. 2.1 Контракту).

Загальна вартість Контракту складається із вартості окремих поставок, відповідно до накладних (п. 2.3 Контракту).

Покупець зобов’язується сплатити отримані партії Товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання Товару. Підставою для обов’язкової сплати є рахунок Продавця та накладна, на підставі якої Покупець прийняв Товар (п. 5.2 Контракту).

Відповідно до п. 10.4 даний Контракт набирає чинності з моменту підписання контракту обома сторонами та діє до 31.12.2008 р.

Контракт вважається автоматично продовженим строком на наступний календарний рік, якщо за один місяць до закінчення строку дії Контракту жодна зі сторін не повідомила іншу сторону у письмовому вигляді про бажання його розірвати (п. 10.5 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання обов’язків за договором та протягом дії договору позивачем на адресу відповідача був поставлений товар - фруктово – ягідні наповнювачі для харчової промисловості на суму 48103,87 грн., що підтверджується видатковими накладними від 18.12.2008 р., від 05.11.2008 р., від 13.11.2008 р. та відповідними рахунками від 18.12.2008 р., від 05.11.2008 р., від 13.11.2008 р. на сплату вартості отриманого товару (а.с. 15, 19, 22).

Відповідачем зазначений товар був отриманий, про що свідчить підпис уповноваженого представника відповідача у накладних та довіреності на отримання товаро – матеріальних цінностей (а.с.16-17,20-21,23-24).

Також з виписок банку по рахункам позивача вбачається, що відповідачем із порушенням строків сплати за договором було 06.02.2009 р. сплачено 10000,00 грн. за товар відповідно до рахунку від 05.11.2008 р., а також 21.01.2009 р. сплачено 8046,27 грн. за товар по рахунку від 13.11.2008 р. (а.с.27-29).

В результаті неповної сплати вартості отриманого товару за зазначеними накладними, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 30057,60 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання— відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не представив суду доказів виконання свого зобов’язання за договором по оплаті отриманого товару в повному обсязі та у строк, погоджений сторонами у договорі, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства зобов’язання за договором по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 30057,60 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а тому підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить суд відповідно до заяви про зменшення позовних вимог стягнути з відповідача 2049,88 грн. пені, нарахованої за накладною від 05.11.2008 р. за період з 07.02.2009 р. по 19.05.2009 р., за накладною від 13.11.2008 р. за період з 28.11.2009 р. по 27.05.2009 р., за накладною від 18.12.2008 р. за період з 02.01.2009 р. по 14.06.2009 р.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 Контракту сторони передбачили, що у випадку несплати поставленого Товару у строки, вказані у контракті, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості несплаченого Товару за кожний день прострочення.

Проте у судовому засіданні було встановлено наступне.

13.01.2009 року господарським судом Автономної республіки Крим за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" порушено провадження у справі № 2-12/62-2009 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Меганом" , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на весь час провадження у справі про банкрутство та процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою господарського суду Автономної республіки Крим від 09.02.2009 року в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” визнано ТОВ "Компанія Меганом" код 33713056 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Стоцького П. В.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року у справі №2-12/62-2009 постанову господарського суду Автономної республіки Крим від 09.02.2009 року залишено без змін, а матеріали справи направлено до господарського суду Автономної республіки Крим.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2009 р. постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.06.209 року та постанова господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2009 року у справі №2-12/62-2009 скасовані, справа повернута до господарського суду АР Крим та передана на розгляд в іншому складі суду та ухвалою господарського суду АР Крим від 14.09.2009 р. справа прийнята до провадження із привласненням справі № 2-19/4810.1-2009.

Ухвалою Верховного суду України від 29.10.2009 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови ВГСУ від 18.08.2009 р. у справі № 2-12/62-2009.

Закон України від 14.05.92 р. N 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон № 2343) передбачає введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з початком провадження у справі про банкрутство.

Згідно з п. 4 ст. 12 Закону № 2343 мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказується на конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи та пеня, і цей проміжок часу лише відповідає терміну дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів діє протягом провадження у справі про банкрутство, то пеня, визначена контрактом від 25.10.2007 р., в період дії мораторію, тобто з 13.01.2009 р. застосовуватися не може.

У зв’язку з чим задоволенню підлягає розмір пені, нарахованої за накладною від 13.11.2008 р., за період з 28.11.2008 р. по 12.01.2009 р.

Відповідно до Постанови НБУ від 21.04.2008 р. N 107 розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008 р. становить 12 %.

За період з 28.11.2008 р. по 12.01.2009 р.:

8310,92 грн. (сума заборгованості за вказаний період) * 46 дн. (кількість днів прострочення) *24 % (подвійна облікова ставка за вказаний період) /365 = 251,38 грн.

А також задоволенню підлягає пеня, нарахована за накладною від 18.12.2008 р. за період з 02.01.2009 р. по 12.01.2009 р.:

57,60 грн. (сума заборгованості за вказаний період) * 11 дн. (кількість днів прострочення) *24 % (подвійна облікова ставка за вказаний період) /365 = 0,42 грн.

Слід зазначити, що позивачем за накладною від 05.11.2008 р. пеня розраховувалась починаючи з 07.02.2009 р., тоді як датою прострочення та датою початку виникнення права на нарахування пені є дата 19.11.2008 р., що є порушенням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За такими обставинами задоволенню та стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 251,80 грн. В частині стягнення 1798,08 грн. пені у задоволенні позову відмовлено.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 07.02.2009р. по 02.10.2009 р. у розмірі 571,09 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача щодо сплати вартості отриманого товару, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 571,09 грн., яка розрахована за загальний період з 07.02.2009 р. по 02.10.2009 р. за накладними, де мала місце прострочення оплати товарів, та підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що нараховані 3 % річних не відносяться до штрафних санкцій.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України грошове зобов’язання складається також із грошової суми, яку боржник зобов’язаний сплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством, у зв’язку з чим грошовими зобов’язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто індекс інфляції є компенсацією у зв’язку знеціненням грошових коштів, а річні – платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником і вказані нарахування не можуть розцінюватися як відповідальність за порушення зобов’язань та у зв’язку з цим вимоги статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до нарахування індексу інфляції та річних не застосовуються.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Меганом", (97000, АР Крим, Красногвардійський район, смт. Красногвардійське, буд.6, / 97516, Сімферопольський район, с. Красна зорька, вул. Жукова, буд. 2а, ідентифікаційний код 33713056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграна Фрут Україна" ( 21022, м. Вінниця, вул. Тарногродського, 32, ідентифікаційний код 20118399; р/р 26003101309450 у ЗАТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528) 30057,60 грн. заборгованості, 571,09 грн. 3 % річних, 251,80 грн. пені, 308,81 грн. державного мита та 223,01 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 1798,08 грн. пені у задоволенні позову відмовити.

Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.